УДК 619.615.5

В Україні ринок ветеринарних препаратів насичений великою кількістю лікарських засобів різноманітного призначення, значну частку серед яких займають сульфаніламіди. Поєднання сульфаніламіду (сульфадимідину) і триметоприму надає можливість препарату проявити бактерицидний характер дії. При цьому поява штамів мікроорганізмів, стійких до дії препарату, незначна. Поряд з тим, використання у ветеринарній практиці лікарських засобів з декількома діючими речовинами вимагає ретельного вивчення токсичності комплексних препаратів. Параметри гострої токсичності препарату “Рікетрон Н” досліджували на білих щурах, віком 2-3 місяці, масою 180-200 г. Препарат вводили внутрішньом᾿язово одноразово. Для встановлення токсичності препарату “Рікетрон Н” для білих щурів було взято дози 1000, 2500 та 5000 мг/кг маси тіла тварини. На кожну дозу було використано по 6 лабораторнихтварин. Підгостру токсичність вивчали на 18 білих щурах, масою 180-200 г. З цією метою за
принципом аналогів було сформовано контрольну та дві дослідні групи тварин, по 6 щурів в кожній. Препарат вводили внутрішньом᾿язово. Тваринам контрольної групи вводили воду для ін᾿єкцій. Тваринам І дослідної групи вводили препарат “Рікетрон Н” у терапевтичній дозі –
0,03 мл на тварину, тваринам ІІ дослідної групи – п᾿ятикратну трапевтичну дозу – 0,15 мл на тварину. У підгострому досліді препарат “Рікетрон Н” вводили щурам протягом 10 діб. За умов внутрішньом᾿язового введення препарату “Рікетрон Н” ЛД50 для білих щурів становить 1583 мг/кг маси тіла. Застосування препарату “Рікетрон Н” у терапевтичній і 5-кратній терапевтичній дозах упродовж 10-ти діб призводить до ураження печінки та
нирок у всіх дослідних тварин. 

УДК 619.615.5

Аерозольні засоби на основі антибіотиків тетрациклінової групи використовуються у ветеринарії для лікування ран, шкірних подразнень, екзем, а також копитної гнилі, захворювань шкіри, викликаних мікроорганізмами, чутливими до антибіотиків тетрациклінового ряду. Дослідження з визначення гострої нашкірної токсичності спрею проводили відповідно до вимог ОЕСД № 402 (Acute Dermal Toxicity: Fixed Dose Procedure (2017). В проведених дослідах встановлено, що нашкірне нанесення «Цикло Спрей» у дозі 2000 мг/кг маси тіла не викликало загибелі, появи токсичних явищ, почервоніння на місці нанесення препарату, тому згідно з УГС (GHS) препарат відноситься до 5 категорії (клас 5, не класифікується).
28-добове нашкірне застосування препарату у тварин які отримували досліджуваний засіб у терапевтичній, 5- і 10-кратній терапевтичній дозах викликало тенденцію до зростання вагових коефіцієнтів маси нирок на тлі вірогідного зниження маси тіла. При цьому слід зазначити, що нашкірне застосування спрею не викликало вірогідних змін маси селезінки, легень та серця. Також встановлено, що застосування препарату у терапевтичній, 5-кратній та 10- кратній терапевтичній дозах не спричинювало суттєвих змін у концентрації гемоглобіну, кількості лейкоцитів, величини гематокриту та тромбоцитів. Поряд з тим, відзначали вірогідне зростання кількості еритроцитів у тварин усіх дослідних груп, на тлі зниження
середнього вмісту гемоглобіну в еритроциті (МСН), середньої концентрації гемоглобіну в еритроциті (МСНС) — у тварин, які отримували препарат у 10-кратній терапевтичній дозі, середнього об’єму еритроцита (МСV) — у тварин, які отримували препарат у тепаревтичній та 10-кратній терапевтичній дозі. За застосування спрею у тварин, які отримували препарат у терапевтичній та 5-ти кратній терапевтичній дозі відзначали тенденцію до зниження вмісту загального білка порівняно до показників контрольної групи. Крім того, при визначенні вмісту сечовини та
креатиніну в сироватці крові тварин відзначали вірогідне зниження порівняно до величин контрольної групи. При визначенні активності ензимів сироватки крові відзначали тенденцію до зростання активності АсАТ на тлі вірогідного підвищення активності АлАТ та ЛФ у тварин усіх дослідних груп. В проведених дослідах встановлено, що довготривале нашкірне застосування препарату у високих дозах викликало зниження білоксинтезувальної функції печінки, порушення функції нирок та печінки. 

Метою досліджень було визначення гострої токсичності, а також кумулятивних властивостей ліпосомального препарату “Ліпоінтерсил” на основі інтерферону та розторопші плямистої. Гостру токсичність препарату “Ліпоінтерсил” визначали на білих щурах, 2–3-місячного віку, масою тіла 170–180 г за внутрішньошлункового та внутрішньом’язового введення. Після введення препарату враховували дозу та кількість тварин, які загинули, та вираховували середньосмертельну дозу (DL50) досліджуваного препарату за методом Г. Кербера. Визначення кумулятивних властивостей проводили на білих щурах 2–3-мiсячного віку, масою тіла 170–185 г тест-методом “субхронічної токсичності” за К. S. Lim із співавторами, у модифікації К. К. Сидорова. На основі проведених досліджень встановлено, що препарат “Ліпоінтерсил” згідно СОУ 85.2-37-736:2011 належить до ІV класу токсичності (малотоксичні речовини). DL50 за внутрішньошлункового та внутрішньом’язового введення білим щурам становить, відповідно 5166,66 та 5833,33 мг/кг маси тіла. При визначенні кумулятивних властивостей препарату “Ліпоінтерсил” загибелі дослідних тварин упродовж досліду не було виявлено. При цьому тварини були активними добре поїдали корми, шерсть була густою, блискучою. Коефіцієнт кумуляції препарату “Ліпоінтерсил” становив більше 8,31 одиниці, що вказує про слабко виражені його кумулятивні властивості. Довготривале щоденне введення протягом 24 діб “Ліпоінтерсилу” мало вплив на функціональний стан печінки
та нирок. За умов довготривалого (24 доби) щоденного введення у зростаючих дозах препарат “Ліпоінтерсил” викликає незначну деструкцію мембран гепатоцитів, про що вказує підвищення активності аланін-, аспартат-амінотрансфераз та лужної фосфатази.