Мета. Оцінити ефективність нутритивної підтримки у хворих із гострим панкреатитом із визначенням її змісту' та вдосконаленням методик реалізації.
Матеріали і методи. Для вивчення результатів застосування методик нузритивної підтримки при гострому панкреатиті у дослідження залучено 82 хворих, серед яких виокремлено дві групи: основну - 58 хворих, у комплексі лікування котрих реалізовувались ці методики у д о - та післяопераційному періодах, і порівняльну - 24 хворих, яких лікували без застосування методик нутритивної підтримки. Для (проведенім нузритивної підтримки встановлювали зонду початковий відділ тонкої кишки фіброгастродуоденоскопічно (п=25), при її субоиераційній назогастроінтсстинальній інкубації (п=12) та при формуванні єюностоми за Вїщсясм (п=21).
Результати. Застосували харчові суміші в поєднанні з иробіотиками та середникам и-корєкторзми метаболізму
за оригінальними способами. Позитивний результат проявлявся нормалізацією лейкоцитозу та рівня білків плазми крові, відновленням моторно-евакуаційної функціїта нівелюванням мікроструктурних змін слизової оболонки тонкої кишки, а також більш швидким процесом «очищення* гнійно-некротичного осередку' в черевній порожнині.
Висновки. Нутритивна підтримка є ефективним компонентом комплексного хірургічного лікування хворих із гострим панкреатитом.
Ключові слова: гострий панкреатит, череззондова нутритивна підтримка; ентеральна недостатність.
УДК: 616.346.2:618.13]-002-036.11-07-89
Гострі запальні захворювання додатків матки (ГЗЗДМ) складають вагому питому вагу у загальній структурі патології внутрішніх статевих органів у жінок і є одним з основних чинників їх неплідності та ектопічної вагітності. У свою чергу гострий апендицит (ГА) становить домінуючу патологію у невідкладній абдомінальній хірургії. Клінічні траекторії даних захворювань у жінок дітородного віку нерідко перетинаються в терміні «гострий живіт». Мета дослідження. Визначити діагностично–лікувальні підходи до даних захворювань як суміжної патології у невідкладній хірургії та гінекології на засадах мультидисциплінарного принципу. Матеріали та методи. Здійснений ретроспективний аналіз 1786 статистичних карток вибувших зі стаціонару хворих жінок з діагнозом ГГЗДМ. Проспективним дослідженням охоплено 128 пацієнток фертильного віку, серед яких 98 жінок з ГЗЗДМ і 30 пацієнток на ГА. Для з’ясування етіологічного чинника ГЗЗДМ проведені бактеріологічні дослідження з аеробним (загальноприйнятим способом) та анаеробним (з використанням транспортних середовищ та боксів-анаеростатів фірми BioMerieux, Франція) культивуванням матеріалу, визначенням виду бактерій та іх антибіотикочутливості. Результати досліджень та їх обговорення. Встановлено, що ГЗЗПМ складали домінуючу частку в структурі невідкладної гінекологічної патології (65%) з істотним переважання над гострим запальним захворюванням матки (4,9%), гострим параметритом (1,3%) і інфікованою кістою яєчника (2,8%). Позаматкова трубна вагітність та апоплексія яєчника, ускладнені внутрішньою кровотечею, спостерігались у 2,7 разів рідше (відповідно у 12,0 % і 12,2% випадків). Результати бак досліджень показали, що спектр аеробних бактерій, представлений переважно умовно-патогенними збудниками – Enterococcus spp. (18,6%), Enterobacter aerogenes (15,7%), Klebsiella oxytoca (14,3%), Pseudomonas aerogenosa (12,8%), серед анаеробних неклостридіальних бактерій частіше виявлялись Bacteroides fragilis (26%), Bacteroides urealiticus (16,6%), Prevotella livia (14,2 %), причому як в монокультурі, так і в асоціаціях. Найвищій рівень антибіотикочутливості аероби проявляли до іміпінемів (98%), цефалоспоринів (83%), та фтор-хінолонів (79%), а анаероби – до захищених пеніцилінів, цефалоспоринів, кліндаміцину та іміпінему (від 84% до 91,%). Запропонований ступінчастий алгоритм дифдіагностики з визначенням значення клінічних, лабораторно-біохімічних, ультрасонографічних та інструментальних методів. Усі хворі на ГА прооперовані відеолапароскопічно (73%) або традиційно (24%). 53 госпіталізованих з ГЗЗДМ (52%) піддані хірургічному лікуванню з виконанням різних за технологією і об’ємом операційних втручань. Висновки.зГЗЗДМ становлять 65% у структурі невідкладної патології внутрішніх геніталій у жінок репродуктивного віку. Етіологічний чинник представлений широким спектром умовно-патогенних аеробних та анаеробних бактерій, переважно з грамнегативною ознакою, як в ізольованому виді, так і у вигляді асоціацій. Клінічні прояви ГЗЗДМ нерідко перетинаються з симптоматикою ГА, тому вимагають мультидисциплінарного діагностично-лікувального підходу за участю хірурга, гінеколога, лікаря УЗД-діагноста, бактеріолога і клінічного фармацевта на основі розуміння характеристик етіологічного чинника, особливостей антибіотикотерапії та хірургічного відеолапароскопічного або традиційного лікування.
Мета. Порівняти клініко–діагностичну інформативність при гострому некротичному панкреатиті комп’ютерно–томографічних індексів Balthazar і Mortele (модифікованого) на підставі ретроспективної оцінки їх кореляції з основними клінічними параметрами.
Матеріали і методи. У 30 пацієнтів ретроспективно порівняно клінічний перебіг гострого некротичного панкреатиту і інформативність комп’ютерно–томографічних індексів.
Результати. Середньотяжкий гострий панкреатит за індексом Balthazar був у 11 (36,7%), тяжкий – у 19 (63,3%) пацієнтів, проте за індексом Mortele середньотяжкий перебіг захворювання підтверджено у 5 (16,7%), тяжкий – у 25 (83,3%), тобто у 6 (54,5%) пацієнтів, або у понад половини, ретроспективно середньотяжка форма перекваліфікована на тяжку форму гострого панкреатиту. Загалом середня кількість балів за модифікованим індексом була дещо більшою, ніж за індексом Balthazar: 8,4 ± 1,61 і 7,4 ± 1,73 відповідно (p<0,05). Це зумовлено врахуванням ізольованих та поєднаних екстрапанкреатичних уражень у 24 (80%) пацієнтів: ексудативного плевриту (24), тромбозу ворітної печінкової вени (1). Рекатегоризація за індексом Mortele середньотяжкого гострого панкреатиту за індексом Balthazar привела до зменшення частки пацієнтів, яким виконували пункційне дренування під ультразвуковим наведенням або оперативне втручання, з 63,6 до 40% (p>0,05). У частоті застосування хірургічного лікування тяжкого гострого панкреатиту за індексом Balthazar і за індексом Mortele не виявлено відмінностей – 78,9 і 80% відповідно, аналогічно мініінвазивне дренування було неефективним у 44,4 і 36,4% пацієнтів відповідно.
Висновки. Обидва комп’ютерно–томографічні індекси загалом однаково добре корелювали із клінічним перебігом тяжкого гострого некротичного панкреатиту і частотою застосування різних методів хірургічного лікування.
Ключові слова: гострий некротичний панкреатит; тяжкість панкреатиту, комп’ютерно–томографічний індекс Balthazar; модифікований комп’ютерно–томографічний індекс Mortele.
Мета. Окреслити оновлені підходи до хірургічного лікування пацієнтів із гострим панкреатитом у розвиток положень консенсусу Атланта–2012 та настанов Всесвітнього товариства з невідкладної хірургії.
Матеріали і методи. Проаналізовано результати лікування пацієнтів у Львівському міському панкреатологічному центрі. Використано загальноклінічні, лабораторні, біохімічні, променеві, інструментальні, патоморфологічні, бактеріологічні, рН–метричні, цитоморфологічні та математично–статистичні методи.
Результати. Встановлено, що місцеві ускладнення гострого панкреатиту виникають у вигляді як одиночних, так і множинних та поєднаних патологічних процесів. Для діагностики захворювання запропоновано діагностичний алгоритм з урахуванням найбільш інформативних (за критеріями «чутливість», «специфічність» та «діагностична ефективність») показників. Опрацьовано власні предиктори тяжкості захворювання – візуальний, рН–метричний, цитоморфологічний та бактеріологічний. Ураховуючи значення раннього ентерального харчування, запропоновано методики його череззондової трансінтестинальної реалізації, доведено їх ефективність. Напрацьовано способи аналгезії без препаратів–опіатів та з мінімізацією інвазивного шляху введення ліків. Описано хірургічну тактику з використанням мініінвазивних та стандартних операційних технологій.
Висновки. Оновлені підходи до діагностики та лікування гострого панкреатиту базуються на здобутках міжнародної та української хірургічної панкреатології.
Ключові слова: гострий панкреатит; Атланта–2012; нові підходи; лікування.
Реферат
Мета. Вивчити характер та особливості структурних змін стінки стравоходу, шлунка та дванадцятипалої кишки у пацієнтів із гострим панкреатитом.
Матеріали і методи. Проведено аналіз результатів езофагогастродуоденоскопії у 86 пацієнтів з оцінкою ендоскопічних ознак моторно–евакуаційних та органічних порушень верхнього відділу травної системи.
Результати. Ендоскопічні ознаки гастростазу спостерігали у 17 (20,0%) пацієнтів, дуодено–гастрального рефлюксу – у 29 (34,0%), рефлюкс–езофагіту – у 14 (16,2%). Реактивні запальні зміни слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки у вигляді еритематозної і геморагічно–ерозивної гастро– і дуоденопатії визначені у 22 (25,6%) пацієнтів: у 12 (14,0%) – при помірно тяжкому, у 10 (11,6%) – при тяжкому гострому панкреатиті. У 24 (28,0%) пацієнтів виявлені гострі ерозії слизової оболонки антрального відділу шлунка та початкового сегмента дванадцятипалої кишки, у 14 (16,0%) – гострі виразки, які домінували при тяжкому перебігу захворювання.
Висновки. Встановлені ендоскопічні ознаки органічних порушень верхнього відділу травної системи є предиктором тяжкості перебігу гострого панкреатиту та критерієм його діагностики.
Ключові слова: гострий панкреатит; органічні порушення; верхній відділ травної системи.