Вступ. Запорукою успішного результату проведення дентальної імплантації є достатній об'єм та якість структури кісткової тканини, якого можна досягти при проведенні аугментації лунки видаленого зуба. Оцінити параметри альвеолярного відростка/частини щелепи для планування операції дентальної імплантації після проведеної реконструкції найбільш інформативно дозволяє конусно-променева комп'ютерна томографія (КПКТ).
КПКТ є невід'ємним етапом діагностики на всіх етапах реабілітації пацієнтів із частковою відсутністю зубів. Це найкращий та інформативний метод променевого дослідження для аналізу новоствореної кісткової тканини, оскільки він дозволяє візуалізувати кісткову структуру при мінімальному променевому навантаженні в багатоплощинному режимі, оцінити його топографію, структуру, щільність та спланувати подальше імплантологічне лікування. Саме планування з урахуванням даних КПКТ значно скорочує час операції та знижує ризик виникнення ускладнень, як під час, так і після дентальної імплантації, а також робить лікування більш прогнозованим.
Метою і завданням даної роботи було підвищення ефективності лікування пацієнтів із частковою вторинною відсутністю зубів шляхом аугментації лунок після видалення зубів з використанням препарату на основі гіалуронової кислоти у поєднанні з багатим тромбоцитами фібрином та остеопластичним матеріалом перед дентальною імплантацією під контролем КПКТ.
Об’єкти і методи дослідження. У дослідженні застосовували остеопластичний матеріал – «Bio-Oss (Geistlich) Гранули» (Geistlich Pharma AG, Швейцарія), препарат гіалуронової кислоти Hyadent BG і багатий на тромбоцити фібрин (PRF - Platelet Rich Fibrin) у вигляді мембрани (A-PRF) та рідкої фракції (I-PRF). У дослідженні взяли участь 33 пацієнти (19 жінок та 14 чоловіків) у віці від 21 до 65 років з діагнозом: хронічний періодонтит, травматичне пошкодження зуба - у яких після операції видалення зуба проводили аугментацію лунки чи вели лунку зуба «під згустком». У 1 групі дослідження 15 пацієнтам проводили видалення зубів та наступну аугментацію їх лунок з використанням препарату модифікованої гіалуронової кислоти - Hyadent BG, остеопластичного матеріалу «Bio-Oss», багатого на тромбоцити фібрину - i-PRF та A-PRF мембрани. 18 пацієнтам групи порівняння проводили видалення зубів та ведення їхній лунок за стандартною методикою «під згустком». Пацієнтам проводили КПКТ на томографі Galileos (Sirona, Німеччина) на до- та післяопераційному етапах лікування.
Результати дослідженя та їх обговорення. За результатами КПКТ в 1 групі дослідження (застосування препарату гіалуронової кислоти, багатого тромбоцитами фібрину, кістковопластичного матеріалу) через 6 місяців після аугментації сформована кісткова тканина рівномірно простежувалася по всьому об'єму лунки, мала однорідну дрібнокоміркову структуру. Середня щільність новоствореної кісткової тканини становила 976±225 HU. Ширина альвеолярного відростка щелепи після операції склала 9,10±1,61 мм (83% від первинної). У 2 групі порівняння (ведення лунки зуба «під згустком») через 6 місяців кісткова тканина мала нерівномірно сформовану, крупнокомірчасту структуру. Щільність остеорегенерату становила 824±325 HU. Ширина після операції через 6 місяців становила 8,02±1,53 мм (77% від первинної).
Висновки. КПКТ є ефективним методом оцінки застосування кістковопластичного матеріалу, препарату гіалуронової кислоти, багатого на тромбоцити фібрину для аугментації альвеолярного відростка/ частини щелепи перед дентальною імплантацією. Під час проведення операції видалення зуба та відсутності запальних змін у періапікальних тканинах з метою збереження параметрів альвеолярного відростка рекомендується проводити операцію аугментації лунки під контролем конусно-променевої комп'ютерної томографії.


Introduction. A successful outcome in dental implantation depends on having a sufficient volume and quality of bone tissue, which can be achieved through the augmentation of the extraction socket. Cone-beam computed tomography (CBCT) is the most informative method for assessing the parameters of the alveolar process or the alveolar part of the jaw when planning dental implantation following reconstructive procedures.
CBCT is an essential diagnostic step throughout the rehabilitation process for patients with partial edentulism. It is the optimal and most informative imaging modality for analyzing newly formed bone tissue; it allows for the visualization of bone structure in a multiplanar format with minimal radiation exposure, enabling the assessment of its topography, structure, and density, as well as the planning of subsequent implant treatment. Planning based on CBCT data significantly reduces surgical time and lowers the risk of complications—both during and after the dental implantation procedure—while also making treatment outcomes more predictable.
The aim and objectives of this study were to improve the efficacy of treatment for patients with partial secondary edentulism by augmenting extraction sockets using a hyaluronic acid-based preparation combined with platelet-rich fibrin and an osteoplastic material, prior to dental implantation and under CBCT guidance.
Research Subjects and Methods. The study utilized the following materials: the bone substitute "Bio-Oss (Geistlich) Granules" (Geistlich Pharma AG, Switzerland), the hyaluronic acid preparation Hyadent BG, and platelet-rich fibrin (PRF) in the form of a membrane (A-PRF) and a liquid fraction (I-PRF). The study involved 33 patients (19 women and 14 men) aged 21 to 65 years, diagnosed with chronic periodontitis or traumatic tooth injury. Following tooth extraction, these patients underwent either socket augmentation or socket management using the "blood clot" technique. In the first study group, 15 patients underwent tooth extraction followed by socket augmentation using a modified hyaluronic acid preparation (Hyadent BG), the bone substitute "Bio-Oss," and platelet-rich fibrin (in the form of I-PRF and an A-PRF membrane). In the comparison group, 18 patients underwent tooth extraction, with the sockets managed according to the standard "blood clot" technique.
Patients underwent cone-beam computed tomography (CBCT) using a Galileos scanner (Sirona, Germany) both preoperatively and postoperatively.
Study Results and Discussion. According to CBCT results in study group 1 (involving the use of a hyaluronic acid preparation, platelet-rich fibrin, and bone graft material), 6 months post-augmentation, the newly formed bone tissue was observed uniformly throughout the entire volume of the socket and exhibited a homogeneous, fine-trabecular structure. The mean density of the newly formed bone tissue was 976±225 HU. The width of the alveolar process following the procedure was 9.10±1.61 mm (83% of the initial value). In comparison group 2 (where the tooth socket was managed using a blood clot), the bone tissue observed at 6 months displayed an unevenly formed, coarse-trabecular structure. The density of the regenerated bone was 824±325 HU. At 6 months post-operation, the width was 8.02±1.53 mm (77% of the initial value).
Conclusions. CBCT is an effective method for evaluating the use of bone graft material, hyaluronic acid preparations, and platelet-rich fibrin for the augmentation of the alveolar process (or alveolar part) of the jaw prior to dental implantation. When performing a tooth extraction in the absence of inflammatory changes in the periapical tissues, it is recommended to carry out socket augmentation—aimed at preserving the dimensions of the alveolar process—under the guidance of cone-beam computed tomography (CBCT).

Objective. The study aims to evaluate the severity of endogenous intoxication and characterize morpho-functional liver changes during experimental acute generalized peritonitis (AGP) in diabetic rats.
Methods. Fifty-six adult male Wistar rats were used, including 8 controls and 48 males with experimental pathology. Diabetes mellitus was induced by an intraperitoneal (i.p.) injection of streptozotocin (60 mg/kg). On day 14, AGP was induced by i.p. injection of a 10% filtered fecal suspension. Endogenous intoxication was assessed by measuring hydrophilic and hydrophobic molecular products in the blood. Liver function was evaluated by serum aminotransferase activity, total protein, and protein fractions. Histological analysis of liver tissue was performed using standard hematoxylin-eosin staining.
Results. A progressive increase in endogenous intoxication was observed peaking on day 7. This was marked by a significant elevation in middle molecular weight molecule (MMWM) concentrations at wavelengths of 254 nm and 280 nm by 103.0% (p<0.001) and 340.0% (p<0.001), respectively. The erythrocyte intoxication index (EII) increased by 148.8% (p<0.001) compared to controls. Concurrently, aminotransferase activity increased, while serum total protein and albumin levels decreased. Histologically, inflammatory infiltration and vascular congestion were evident on day 1 progressing to hepatocellular dystrophy and necrosis by day 3. By day 7, signs of hepatic failure were present including disruption of trabecular architecture, hydropic degeneration, intracellular cholestasis, and portal tract expansion due to vascular hyperemia.
Conclusions. Experimental acute generalized peritonitis in diabetic rats resulted in a pronounced endogenous intoxication accompanied by progressive morpho-functional liver damage culminating in hepatic insufficiency by day 7.

Background: Narrowing or blocking blood vessels in the neck and legs can lead to life-threatening consequences, including stroke, insufficient blood supply to the legs, and delayed wound healing.
Methods: A systematic literature review was conducted using the Cochrane database from 2019 to 2024. Thirteen relevant studies were included using MeSH keywords, encompassing randomized controlled trials (RCTs) and cohort studies.
Results: This review analyzed data from 13 studies conducted between 2019 and 2023, with diverse sample sizes and follow-up durations. A major RCT in 2019 involved 4,754 participants and a follow-up period of 12.4 years. All studies focused on stenotic-occlusive vascular lesions in peripheral lower limb and extracranial arteries. Surgical interventions included bypass surgery, endarterectomy, and endovascular stenting. Outcomes demonstrated high primary patency rates, improved ankle-brachial index (ABI), limb salvage, and enhanced functional results, such as increased walking distance and better quality of life. For instance, SUPERA stenting reported 100% primary patency at 12 months and a procedural success rate exceeding 98%. Complications, including infection, thrombosis, and bleeding, were noted but with low periprocedural mortality. Success rates depended on patient-specific factors and precise surgical planning. Additional follow-up revealed that long-term durability of surgical techniques varied across patient groups, emphasizing the importance of tailored management.
Conclusion: Surgical procedures, including bypass surgery, angioplasty, stenting, and endarterectomy, are highly effective for treating arterial occlusion or stenosis. These approaches significantly improve survival chances and functional outcomes while reducing risks when proper management is ensured. Advancing surgical techniques remains critical for enhancing vascular intervention success rates.

Розглянуто проблему обструктивного апное сну. Вказана патологія охоплює значну частину населення. Нічна гіпоксія, яка обумовлена апное та гіпопное, призводить до значної сонливості вдень, зниження працездатності, якості життя. Зростає ризик серцево-судинної патології, порушень метаболічних процесів, підвищується вірогідність потрапляння у дорожньо-транспортні пригоди. Не зважаючи на значні ризики патологія часто залишається не діагностована і такі пацієнти звертаються до лікарів частіше через скарги оточуючих на гучне хропіння.

Оскільки етіологічних факторів що призводять до розвитку апное та гіпопное є багато, необхідно проводити детальне обстеження верхніх дихальних шляхів у таких пацієнтів. До одного з таких факторів відноситься хронічний риносинусит, який у свою чергу може спричинятись алергічним запаленням у носовій порожнині, одонтогенними причинами. Сприятливим фактором виникнення є також порушення архітектоніки носової порожнини. Серед сучасних методів що допомагають у діагностиці хронічних риносинуситів є конусно-променева комп’ютерна томографія, яка дозволяє у трьохвимірній площині вивчити стан носової порожнини, приносових пазух, носоглотки та верхнього ряду зубів як на початку лікування так і в динаміці.

У дослідженні було детально обстежено потовщення стінок носової порожнини, носоглотки, при одонтогенному процесі потовщення нижньої стінки гайморових пазух. Серед пацієнтів із виявленим алергічним запаленням в носі потовщення слизової переважно стосувалося носової порожнини по фенотипу алергічної хвороби центральних відділів. Потовщення у носоглотці у цих пацієнтів сягало більших величин ніж у носовій порожнині. У двох випадках із позитивними алерготестами спостерігалося тотальне потовщення слизової як в носовій порожнині так і в приносових пазухах. У пацієнтів з одонтогенним процесом були виявлені наступні зміни: каріозні зміни зубів, периапікальні кисти та зміни по типу гранулематозного періодонтиту, екструзії пломбувального матеріалу, залишки кореня зуба у пазусі. Потовщення мембрани Шнайдера спостерігалось у проекції проблемної ділянки і сягало різних величин. Серед пацієнтів із порушенням архітектоніки носа спостерігались різні девіації носової переділки, у трьох випадках спостерігались кісткові розростання по типу шипа носової переділки. У частини пацієнтів спостерігалось поєднання різних чинників.

Дослідження показало високу цінність конусно-променевої комп’ютерної томографії у пацієнтів з обструктивним апное сну, що дозволяло візуалізувати зміни які складно виявити іншими методами обстеження. Ретельний аналіз отриманих результатів дозволяє скласти план лікування із залученням спеціалістів різного профілю для зменшення симптомів обструкції та покращення якості життя пацієнтів.

Периферичний серотонін є ендокринним регулятором метаболізму ліпідів. Mетою нашої роботи було
дослідження функціонування системи серотоніну в сироватці крові і гомогенаті дванадцятипалої
кишки щурів із глутаматіндукованим ожирінням та на тлі корекції нанокристалічним діоксидом
церію. Дослідження проведено на 30 білих щурах-самцях, розділених на 3 групи. Перша група
– інтактний контроль. У другій та третій групах моделювали ожиріння введенням тваринам
у неонатальному періоді глутамату натрію (4 мг/г, розчиненого у воді для ін’єкцій об’ємом 8
мкл/г), підшкірно на 2, 4, 6, 8 і 10-й день після народження. Щурам третьої групи застосовували
нанокристалічний діоксид церію у дозі 1 мг/кг, розчинений у воді об’ємом 0,29 мл/100 г, перорально
(2-тижневе курсове введення упродовж 3 міс після місяця життя). У щурів з глутаматіндукованим
ожирінням концентрації серотоніну та триптофану в сироватці крові зменшувались, а
моноамінооксидазна активність зростала, що і призводило до зменшення концентрації серотоніну.
У гомогенаті дванадцятипалої кишки зростав вміст серотоніну та зменшувався вміст триптофану.
Це відбувалось на фоні зменшення моноамінооксидазної активності, триптофангідроксилазної
активності та індоламін 2, 3-дегідрогеназної активності; триптофандекарбоксилазна активність
не зазнавала достовірних змін порівняно з контролем. Курсове застосування нанокристалічного
діоксиду церію щурам після неонатального введення глутамату натрію позитивно впливало на
досліджувані показники. Система периферичного серотоніну залучена у розвиток ожиріння
будь-якого генезу, а нанокристалічний діоксид церію є перспективним для розробки на його основі
лікувально-профілактичного засобу.