Верховна Рада України 18 грудня 2025 року остаточно прийняла Закон про академічну доброчесність. Ухвалення цього Закону є значним та епохальним кроком для розвитку української освітньої та наукової системи. Цей нормативний акт є унікальним для європейського простору і покликаний сформувати та утвердити принципи академічної доброчесності відповідно до європейських стандартів в освітніх закладах, наукових установах та в суспільстві загалом.Цей Закон закладає правову основу для поліпшенняякості освіти і науки, утвердження етичних норм в академічному середовищі та посилення довіри суспільства до результатів освітньої і наукової діяльності. Важливою сучасною проблемою педегогіки є імплементація пунктів та вимог цього закону у локальні Положення і накази медичних університетів України та їх структурних підрозділів.


УДК. 616.5-002.46-036.17-07-08-037- 06 
Анотація
Декубітальні виразки (пролежні) є серйозною медико-соціальною проблемою, що виникає переважно у іммобільних пацієнтів внаслідок тривалого тиску на тканини, незалежно від його джерела. Особливу актуальність проблема набуває в системі паліативної допомоги, де надається перевага менеджменту болю пацієнта, проте недостатня увага часто приділяється профілактиці та належному догляду проблемних ділянок, що сприяє розвитку ускладнень. Серед ключових недоліків —обмежене забезпечення протипролежневими засобами, порушення їх експлуатації, а також організаційні проблеми на всіх рівнях медичної допомоги, включаючи несвоєчасну діагностику та госпіталізацію.Метою нашої роботи було (на підставі аналізу даних наукової літератури та результатів клінічних спостережень у паліативній практиці) дослідити та систематизувати особливості клінічного перебігу та різноманіття ускладнень ДВ ІІІ та ІV стадій, а також проаналізувати підходи до хірургічних інтервенцій та комплексного лікування, особливості клінічних стратегій. Дослідженнябазується на 10-річному досвіді лікування 320 пацієнтів похилого віку з тяжкими формами пролежнів. Загалом виконано 1216 оперативних втручань, включаючи некректомії та дренування гнійних вогнищ, із середньою кількістю 3,8 операції на одного пацієнта.Встановлено, що основними факторами розвитку ускладнень є неадек-ватний догляд, недостатня декомпресія уражених ділянок, а також несвоєчасна та неповна хірургічна санація. Ключовими принципами ефективного лікування є раннє виявлення некротичних змін, своєчаснехірургічне втручання та дотримання сучасних клінічних стратегій, зокрема підходів Damage Control і DOMINATE. Провідну роль у профілактиці відіграє регулярна зміна положення пацієнта (кожні 2 години), використання протипролежневих систем, рання активізація, належний догляд за шкірою з урахуванням її типу, а також фізична реабілітація (масаж, ЛФК). Важливим є індивідуалізований підхід до місцевого лікування з урахуванням стадії ураження відповідно до міжнародної класи-фікації.Комплексне лікування включає принципи DOMINATE: санацію-некрек-томію, розвантаження тканин, контроль вологості рани, антибактеріальну терапію, нутритивну підтримку, покращення кровопостачання, використання технічних засобів і контроль набряку. Особливе значення має адекватне харчу-вання, оскільки білковий дефіцит сприяє прогресуванню некрозу та ускладнень, важкість у загоєнні післяопераційної рани. Стверджено, що ефективне ведення пацієнтів із пролежнями потребує мультидисциплінарного підходу, що поєднує якісний догляд, своєчасні хірургічні втручання та системну терапію. Дотримання стандартизованих протоколів, клінічних стратегій і профі-лактичних заходів дозволяє значно знизити частоту ускладнень і покращити результати лікування.
УДК. 618.145-006.5-036–073.43-053.84/.86 
Анотація.
Поліп ендометрія є доброякісним локалізованим утворенням слизової оболонки матки, що виникає в результаті нерегулярної проліферації залоз і строми навколо судинної ніжки. Захворювання частіше зустрічається у жінок старшого репродуктивного віку та має значну поширеність (0,5–34,9%), при цьому високий ризик атипових форм підвищує потенційну загрозу малігнізації. Незважаючи на численні дослідження, єдиної думки щодо етіопатогенезу поліпозної трансформації ендометрія немає, що ускладнює оптимізацію тактики діагностики та лікування. «Золотим стандартом» діагностики поліпів зали-шається гістероскопія з подальшою гістологічною верифікацією. Водночас, дуплексна ультрасонографія є ефективним скринінговим методом для оцінки морфологічних особливостей ендометрія, кровопостачання поліпів та їх розташування, з чутливістю 67,7–92,2%.Метою нашої роботи був комплексний аналіз діагностичної ефективності дуплексної ультрасонографії у виявленні поліпів ендометрія у жінок пізнього репродуктивного віку та уточнення показання до проведення гістероскопії. Патоморфологічне дослідження показало переважання залозистих поліпів (70,39%) над фіброзними (29,6%). Часто виявляються анехогенні порожнини та характерна судинна ніжка, що дозволяє діагностувати поліпи за допомогою кольорового допплерівського картування. Результати дослідження 152 пацієнток показали, що дуплексна ультрасонографія у пізньому репродуктивному віці дозволяє ефективно верифікувати поліпи ендометрія, однак діагностичні розбіжності з гістологічними даними становили 16–20%. Основними клінічними проявами були безпліддя, невиношування вагітності, менорагії та міжменст-руальні кров’янисті виділення. Аналіз репродуктивного анамнезу та мікробіо-ценозу генітального тракту свідчив про наявність факторів ризику розвитку гіперпроліферативних процесів, зокрема травмування ендометрія та хронічні інфекції. Такимчином, дуплексна ультрасонографія є цінним інструментом для ранньої діагностики поліпів ендометрія та моніторингу проліферативних процесів, що дозволяє знизити ризик злоякісної трансформації. Гістероскопія рекомендується пацієнткам із порушеннями репродуктивної функції або анамне-зом невиношування вагітності, а серійне ультразвукове дослідження у різні фази циклу сприяє уточненню діагнозу, особливо на фоні хронічної інфекції геніталій.

Анотація. Важливість вивчення носових кровотеч або епістаксису (від грецького "epistazo" – стікати краплями) полягає не лише в їхній поширеності, але й у необхідності диференційної діагностики та ургентних долікарських та лікарських заходів першої допомоги, включаючи інтервенційні. Носова кровотеча може бути симптомом серйозних захворювань, таких як гіпокоагуляція, артеріальна гіпертензія, пухлини носової порожнини, системні захворювання тощо. У переважній більшості випадків епістаксис стверджують з передньої нижньої частини носової перегородки (зона Кіссельбаха), і лише в невеликої кількості – із середніх та задніх відділів носа. Метою нашої роботи було у формі клінічної лекції проаналізувати та ствердити деякі етіологічні й патогенетичні паралелі виникнення, локалізації й клінічних проявів носових кровотеч, описати принципи невідкладної медичної допомоги. Місцеві методи зупинки кровотечі: передня тампонада носа: введення в передні відділи носової
порожнини марлевих турунд, просочених розчинами, що зупиняють кровотечу (наприклад, амінокапроновою кислотою, перекисом водню), або спеціальних гемостатичних матеріалів (наприклад, колагенових губок, целюлозних матеріалів). Задня тампонада та коагуляція є більш складними процедурами і часто потребує госпіталізації. Системне лікування може включати гемостатичні препарати та інфузійну терапію. У важких випадках може знадобитися хірургічне втручання (перев'язка судин, емболізація). Сучасні дослідження в лікуванні носових кровотеч зосереджені на розробці нових біорозкладних гемостатичних матеріалів, оптимізації існуючих методів (включаючи ендоскопічні техніки), вивченні нових фармакологічних засобів та персоналізованому підході до лікування.
Ключові слова. Носові кровотечі, причини виникнення, клінічні прояви, невідкладна медична допомога, принципи комплексного лікування.

Abstract. The importance of studying nasal bleeding or epistaxis (from the Greek "epistazo" - to drain drops) lies not only in their prevalence, but also in the need for differential diagnosis and urgent pre -hospital and first aid, including interventional ones. Nasal bleeding can be a symptom of serious diseases such as hypocoagulation, hypertension, tumors of the nasal cavity, systemic diseases, etc. In the vast majority of cases, the epistaxis is claimed from the anterior lower part of the nasal septum (Kisselbach zone), and only in a small number - from the middle and posterior departments of the nose. The purpose of our work was in the form of a clinical lecture to analyze and affirm some etiological and pathogenetic parallels of occurrence,
localization and clinical manifestations of nasal bleeding, and describe the principles of emergency medical care. Local methods of stopping bleeding: anterior tamponade of the nose: introduction into the anterior parts of the nasal cavity of gauze turunds impregnated with solutions that stop bleeding (eg, aminocaproic acid, hydrogen peroxide), or special hemostatic materials (eg, collagen sponges, cellos). The rear tamponade and coagulation are more complex procedures and often require hospitalization. Systemic treatment may include hemostatic drugs and infusion therapy. In severe cases, surgery (vascular ligation, embolization) may be required. Modern studies in the treatment of nasal bleeding focus on the development of new
bio-developed hemostatic materials, optimization of existing methods (including endoscopic techniques), study of new pharmacological agents and personalized approach to treatment.
Keywords. Nasal bleeding, causes, clinical manifestations, emergency medical care, principles of complex treatment.

УДК 618.15–002–022.7:618.179]:07-08

Проведено клініко-лабораторне обстеження й комплексне лікування 70 жінок репродуктивного віку (у середньому 26,8 ± 0,5 року) із верифікованим діагнозом «бактеріальний вагіноз». Терапію проводили у два етапи. На першому етапі як базове лікування з метою елімінації умовно-патогенних мікроорганізмів, не характерних для цього екотипу, застосовували антисептичний засіб деквалінію хлориду у вигляді вагінальних свічок по 10 мг деквалінію хлориду протягом 6 днів. Залежно від подальшої методики терапії проліковані хворі були рандомізовані
на дві клінічні групи, зіставні за віком, характером менструальної функції, сексуальної активності, скаргами, клінічною симптоматикою та лабораторними даними. Для кількісного відновлення власної лактобацилярної флори піхви 35 жінкам основної групи було вибрано пероральний пробіотик, що містить комбінацію штамів L. rhamnosus GR-1 та L. reuteri RC-14 у дозі 109 КУО/мл. Препарат призначали по 2 капсули на добу під час їжі впродовж 14 днів. До групи порівняння ввійшли 35 пацієнток, коригувальна терапія стану мікробіоти піхви яких проводилася вагінальними супозиторіями, до складу яких входить не менше ніж 5 x 107 Lactobacillus acidophilus і Bifidobacterium, лактоза, аскорбінова та фолієва кислоти. Вагінальні супозиторії застосовували двічі на добу протягом 10 днів. Результати дослідження (значне зменшення суб’єктивних відчуттів, клінічних симптомів, достовірне зниження титру умовно-патогенних мікроорганізмів) свідчать про високу лабораторну і клінічну ефективність деквалінію хлориду як одного з компонентів у схемі комбінованої терапії бактеріального вагінозу, який має високу протимікробну активність стосовно мікроорганізмів, що викликають бактеріальний вагіноз у жінок, і, за даними літератури, впливає на біоплівки Gardnerella spp. Застосування перорального пробіотика, який містить комбінацію штамів L. rhamnosus GR-1 і L. reuteri RC-14 у дозі 109 КУО/мл дає можливість якісніше
відновити мікрофлору Doderlein, яка зберігалася протягом наступних шести місяців, і рН вагінального вмісту порівняно з місцевим засобом, до складу якого входить 5 x 107 Lactobacillus acidophilus і Bifidobacterium, і може бути рекомендований як препарат вибору на другому етапі лікування бактеріального вагінозу в жінок репродуктивного віку, зокрема, з рецидивним перебігом хвороби. Лікування патогенетично обґрунтованого, встановленого діагнозу «бактеріальний вагіноз» у жінок фертильного віку має бути комплексним, двоетапним і безпечним з урахуванням індивідуальних особливостей пацієнтки та давати змогу досягти стійкого терапевтичного ефекту. Обсяг терапії визначатися ступенем тяжкості, тривалістю захворювання, вираженістю скарг.
Ключові слова: бактеріальний вагіноз, діагностика, деквалінію хлорид, пероральний пробіотик, місцевий пробіотик. 

A clinical and laboratory examination and complex treatment of 70 women of reproductive age (average 26.8 ± 0.5 years) with a verified diagnosis of bacterial vaginosis was carried out. Therapy was carried out in two stages. At the first stage, as a basic therapy with the aim of eliminating opportunistic microorganisms not characteristic of this ecotype, an antiseptic agent of dequalinium chloride was used in the form of vaginal tablets of 10 mg of dequalinium chloride for 6 days. Depending on the further method of treatment, the treated patients were randomized into two clinical groups comparable in age, nature of menstrual function, sexual activity, complaints, clinical symptoms and laboratory data. For the quantitative recovery of the own lactobacillary flora of the vagina, 35 women of the main group were given the oral probiotic, containing a combination of L. rhamnosus GR-1 and L. reuteri RC-14 strains at a dose of 109 CFU/ml. The drug was prescribed 2 capsules per day during meals for 14 days. The comparison group included
35 patients whose vaginal microbiota correction therapy was carried out with vaginal suppositories, which include at least 5*107 Lactobacillus acidophilus and Bifidobacterium, lactose, ascorbic and folic acids, which were used twice per day for 10 days. The results of the study (a significant reduction in subjective sensations, clinical symptoms, a significant reduction in the titer of opportunistic pathogens) testify to the high laboratory and clinical effectiveness of dequalinium chloride as one of the components in the scheme of combined therapy of bacterial vaginosis, which has high antimicrobial
activity in relation to microorganisms that cause bacterial vaginosis in women and, according to the literature, affects the biofilms of Gardnerella spp. The use of an oral probiotic containing a combination of L. rhamnosus GR-1 and L. reuteri RC-14 strains at a dose of 109 CFU/ml makes it possible to better restore the Doderlein microflora, which was preserved for the next six months, and the pH of the vaginal contents in comparison with a local remedy, which includes 5 x 107 Lactobacillus acidophilus and Bifidobacterium, and can be recommended as the drug of choice in the second stage
of treatment of bacterial vaginosis in women of reproductive age, in particular with a recurrent course of the disease. The treatment of a pathogenetically justified diagnosis of “bacterial vaginosis” in women of childbearing age should be complex, two-stage and safe, taking into account the individual characteristics of the patient and allow achieving a sustainable therapeutic effect. The amount of therapy is determined by the degree of severity, duration of the disease, severity of complaints.
Key words: bacterial vaginosis, diagnostics, dequalinium chloride, oral probiotic, topical probiotic.