УДК 616.288.7–089.197.7–06–038–084

Резюме. Вродженою клаповухістю страждає близько 5% людства, що, як правило, є причиною виражених психо-соматичних розладів. Незважаючи на багаторічний досвід естетичної хірургії, дотепер не існує оптимального способу отопластики. Мета. Розробити методику хірургічної корекції вродженої відстовбурченості вух задля оптимізації безпосередніх та віддалених результатів отопластики. Матеріал і методи. Нами обстежено 120 пацієнтів з вродженою клаповухістю. Віддаль від соскоподібного відростка до вушної чаші більше за 20 мм та аурікуло-цефальний кут понад 30° вважали об'єктивною ознакою клаповухості. Хірургічну корекцію саме високої чаші та збільшеного аурікуло-цефального кута визначено
провідними векторами у розробці оригінальної методики отопластики. Під місцевою анестезією «S» – подібним розрізом шкіри просуваємось на глибину до охрястя задньої поверхні вушного хряща. Проводимо дугоподібний розріз хряща чаші на усю глибину, мобілізуємо за допомогою распатора охрястя та шкіру передньої поверхні вушної раковини від хрящової «пелюстки» до межі зовнішнього слухового проходу. Основу хрящової «пелюстки» розсікаємо на 2/3 товщини по вертикальній осі між ніжкою завитка та протикозелком. Завершальним етапом операції є ощадлива резекція надлишків шкіри, зашивання рани обвивним швом, ліквідація «мертвого» простору з метою профілактики гематом.
Результати. Використання запропонованої методики «пелюстки» 98 (81,3%) пацієнтів оцінили результат отопластики, як добрий, 17 (14,3%) пацієнтів оперованих оцінили результат корекції клаповухості, як задовільний. Незадоволеними результатом були 5 (4,3%) оперованих.
Висновки. Можна констатувати, що розроблена методика «пелюстки» надійно ліквідовує «пружини пам’ять форми», створюючи стабільний хрящовий каркас та природню форму зовнішнього вуха, одночасно мінімізуючи рецидивів клаповухості в майбутньому.
Ключові слова: естетична хірургія, клаповухість, отопластика, ускладнення, рецидиви, профілактика.