УДК 615.83:615.89

Статтю присвячено аналізу взаємозв’язку між емоційними станами й психовегетативним статусом у респондентів за допомогою функціонально-вегетативної діагностики, що має велике значення для медичної практики. Дослідження базувалося на використанні функціонально-вегетативної діагностики, включно з аналізом параметрів автономної нервової системи, серцево-судинної реактивності та інших показників, що характеризують психовегетативний статус особистості.

Мета: обґрунтування функціонально-вегетативної діагностики сенсорних систем у контексті організації психологічного здоров’я особистості.

У статті розкрито правові та етико-деонтологічні аспекти діяльність медичних сестер закладів охорони здоров’я. Провести чітку межу між моральними та правовими нормами нерідко дуже складно, особливо в наш час. Однак нерідко моральнінорми, обов‘язки стають юридичними, правовими (наприклад, клятва медичного працівника). Медична етика, медична деонтологія і правова культура тісно пов’язані між собою. Вони виражають систему норм права і моралі та взаємодіють у процесі регулювання конкретних суспільних і медичних відносин. Медицина в сучасному світі відіграє особливу роль у житті людини і суспільства. Відносини між лікарем, медсестрою і пацієнтом вимагають від медичних працівників професійних знань, належної правової бази у сфері охорони здоров’я, а також дотримання морально-етичних норм. Лікарська таємниця має дві  сторони і включає в себе: дані про хворого, його захворювання, інтимну й сімейну сторони життя, штучне запліднення жінок – усе це не підлягає зголошенню; міру поінформованості хворого про стан його здоров'я залежить від індивідуальних особливостей пацієнта, його професії тощо.  Взаємовідносини медичної сестри і пацієнта є головним складником проблем медичної етики і деонтології. Цим пояснюється специфіка діяльності медичних працівників, адже хворий добровільно довіряє їм своє здоров'я та розкриває всі сторони свого життя. Правові норми цивільного законодавства зобов’язують працівників охорони здоров’я  і практичних медичних працівників добре знати ці вимоги під час виконання своїх обов’язків і зіставляти правомірність своїх дій з чинним законом, щоб уникнути майнових наслідків. Професію медичної сестривже давно розглядають як одну з ключових професій, тому медсестра – це унікальна, суспільно-активна особистість, котра удосконалює свої професійні, психологічні якості з метою забезпечення оптимального догляду за пацієнтом.

УДК 377.1:369

У статті розкрито етико-деонтологічні прерогативи професійної готовності фахівців до  мед сестринської діяльності на основі вивчення їх мотиваційної сфери та професійної усталеності, з урахуванням професійного досвіду: на початку навчання, в процесі навчання і практики (клінічний менеджмент). Під час експерименту вивчалося відношення майбутніх медсестер до практики аби підвищити рівень їх готовності до фахового виконання обов’язків із подальшим професійним забезпеченням. Зазначено, що освітній процес відкриває широкі перспективи в напрямі формування  світогляду молодої людини. У цьому руслі проблема психофізичного здоров’я як складової професійної підготовки в контексті світоглядної орієнтації майбутніх фахівців в освітньому процесі  ЗВО, щороку набуває особливої  значущості, що пояснюють постійним погіршенням стану здоров’я молоді,зумовленими несприятливими соціально-економічними умовами в багатьох країнах світу й, зокрема, в Україні. Відповідно до вимог особистісного підходу визначено, що модель професійної готовності майбутнього фахівця (модель-контур) будується самим студентом як система особистих  параметрів професійної готовності (мотиваційного, орієнтаційного, операційного, вольового та оцінного) і реалізується завдяки діяльності навчального закладу із створення педагогічного  середовища для виховання особистості професіонала за попередньо заданими якостями. У процесі професійної підготовки медсестер виділено організаційно-педагогічні умови. Відповідно до  даного педагогічного забезпечення нами розроблено експериментальну програму управлінсько-педагогічних дій і розпочато її  впровадження як варіативного чинника експерименту. Інтерактивне середовище діалогу, взаємодії і співпраці суб’єктів-організаторів освітніх змін створювалося завдяки ініціюванню навчальним закладом консультацій, нарад, відгуків, рецензій, експертних анкет, анкет-оцінок ходу і результатів професійної підготовки.