UDC616.716.4-007.2-085.242(092.4)

Abstract

The aim of this study is to investigate modern techniques for improving bone tissue regeneration. To achieve this goal, we reviewed sources from domestic and international scientific medical literature. Results. Maxillary bone loss can result from chronic dental diseases, trauma, or tumor resection. Bone resorption, most often caused by infection or inflammation, can lead to discomfort, deformity, and complications during dental implant placement. While implants can restore oral function, many patients lack sufficient bone volume for their placement. Therefore, several techniques are used to address this problem. Guided bone regeneration promotes the growth of new bone in damaged areas of the jaw. Despite its effectiveness, this method can be time-consuming to achieve sufficient bone volume. The PASS principle (Primary closure, Angiogenesis, Space maintenance, and Stability) is considered fundamental for successful guided bone regeneration. Guided tissue regeneration utilizes two main types of barrier membranes: resorbable and non-resorbable membranes. Recent advancements in titanium mesh technology include individually pre-bent meshes tailored to specific defect geometries. Distraction osteogenesis offers significant advantages over traditional bone grafting techniques, eliminating the need for donor bone and avoiding complications associated with donor site morbidity. Despite its advantages, distraction osteogenesis is associated with certain challenges. Platelet-rich plasma (PRP) is gaining popularity in dentistry due to its ability to accelerate healing and promote tissue regeneration. PRP's capacity to release high concentrations of growth factors makes it an effective tool in stimulating stem cell activity, promoting tissue healing, and enhancing bone and soft tissue regeneration. Stem cell therapy holds significant promise for the regeneration of teeth, bone tissue, and periodontal structures, making it a key area in modern dental tissue engineering. Conclusion. A review of the scientific literature reveals some inconsistencies regarding the effectiveness of the aforementioned guided bone regeneration techniques and an understanding of the situational variations in bone tissue reconstruction across different clinical scenarios. Modern techniques for improving bone tissue regeneration aim to create optimal conditions for natural bone regeneration through the use of biocompatible materials, guided surgical techniques, biologically active factors, and individualized approaches based on a deep understanding of bone tissue histoarchitecture. A significant number of scientific works, both experimental and clinical, are dedicated to the study of osteoregeneration; however, under current conditions, a correct understanding of the sequence and timeframes of osteogenic regenerative processes is of particular importance. Therefore, the pursuit of further research into modern techniques and their associated dynamics of histoarchitectural remodeling during bone defect healing is justified. This will allow for the development of personalized osteoregeneration strategies tailored to the needs of the individual patient.

Key words: bone tissue, osteoregeneration, remodeling.

УДК 616-084+616-08+616.34+616-007.272+616-092.9

Резюме. Відповідно статистичним даним формування спайкового процесу зумовлює значні функціональні порушення, зниження якості життя та високий відсоток летальності.
Метою роботи було розробити метод профілактики та лікування кишкової непрохідності шляхом введення біодеградуючого гелю як наповнювача з антибіотиком цефтріаксоном в експерименті. Досліди проведені на 160 білих щурах вагою 180,0‑200,0 г, в яких застосовано розроблений нами спосіб профілактики кишкової непрохідності та послідуючим лікуванням. Обробка результатів виконана в програмному пакеті Statsoft STATISTIKA 6.0. Для проведення профілактики лікування та ускладнень у тварин з експериментальним гострим поширеним перитонітом використали запропонований нами гель як наповнювач лікарської форми з антибіотиком цефтріаксоном для інтраабдомінального введення з розрахунку терапевтичної дози на масу тварин, що зумовлювало пролонгований ефект при поступовій деградації гелю за рахунок вивільнення діючого середника проявляючи як протизапальну, так і профілактичну дію, попереджаючи розвиток спайкового процесу в абдомінальній порожнині. Тварини були розподілені на три групи. Перша група – контрольні – інтактні тварини. Друга група – з гострим перитонітом не ліковані. Третя група – з гострим перитонітом, ліковані внутріабдомінальним введенням біодеградуючого гелю з цефтріаксоном після першої доби розвитку експериментального перитоніту з розрахунком добової дози у 2‑ох мл гелю на 100,0 г маси тварин 1 раз на добу на протязі семи днів. Застосування запропонованого нами нового способу інтраабдомінального лікування та профілактики спайкоутворення шляхом введення біодеградуючого гелю як наповнювача з антибіотиком цефтріаксоном зумовлювало як позитивний лікувальний ефект, так і сприяло профілактичному запобіганню утворенню ексудату та формування спайкоутворення в черевній порожнині, на тлі нормалізації показників ендотоксикозу і мікроелементного гомеостазу, що зумовлювало виживання лікованих тварин з експериментальним перитонітом у 86,7% випадків.

Ключові слова: кишкова непрохідність, спайкоутворення, щурі, експеримент.

УДК: 611.24-018:616.24-002-07:616.155.321-07]-092.9

Abstract

Pneumonia is an acute inflammatory lung disease. Despite extensive experimental and clinical research, it remains a significant medical challenge.

Aim. To investigate the features of morphological changes in the lungs, as well as the levels of T- and B-lymphocytes and circulating immune complexes in the blood serum of guinea pigs during the development of experimental pneumonia (EP) on days 7, 14, and 21 of the experiment.

Methods. An experimental pneumonia model was established in 39 guinea pigs weighing 180–230 g. The animals were anesthetized via chloroform inhalation in a desiccator, followed by combined intranasal and inhalation administration of Staphylococcus aureus within a specifically designed chamber. Morphological examination was performed to verify pulmonary inflammation, and blood T- and B-lymphocyte counts were determined across four experimental groups.

Results and conclusion. The research findings demonstrated that during the progression of experimental pneumonia (days 7, 14, and 21), there was a statistically significant decrease in cellular immunity parameters, starting from the 7th day of the study. Changes in the humoral immune status, specifically blood B-lymphocyte levels, were also observed in the experimental animals. he progression of EP is characterized by a significant elevation of circulating immune complexes levels in the blood serum of guinea pigs on the specified experimental days; this, coupled with increased B-lymphocyte counts, suggests activation of the humoral immune response. At the observed time points (days 7, 14, and 21), experimental pneumonia is associated with a gradual decline in T-lymphocytes, indicating potential suppression of cellular immunity alongside a statistically significant increase in B-lymphocytes.

Keywords: experimental pneumonia, T-lymphocytes, B-lymphocytes, circulating immune complexes, immune system

РЕФЕРАТ.

Пневмонія – це гостре запальне захворювання легень. Попри вичерпні експериментальні та клінічні дослідження, вона залишається серйозною медичною проблемою. Мета – дослідити особливості морфологічних змін легень, а також рівень Т-і В –лімфоцитів та циркулюючих імунних комплексів сироватки крові морських свинок за умов формування експериментальної пневмонії на 7-у, 14-у та 21 доби експерименту. Методи. Експериментальну модель пневмонії відтворювали на 39 морських свинках масою тіла 180-230 г. у спеціально підготованій камері, наркотизували шляхом вдихання хлороформу в ексикаторі для подальшого інтраназального та інгаляційного введення Stafilococus aureus. Проводили морфоло-гічне дослідження, для підтвердження наявності запального процесу в легенях та визначали вмісту Т-і В-лімфоцитів у крові у чотирьох дослідних групах.Результати та підсумок. Результати досліджень показали, що в динаміці розвитку експериментальної пневмонії (7, 14, 21 доби) спостерігалося достовірне зниження показників клітинної ланки імунної системи, починаючи із 7 доби експерименту. Також спостерігали зміни стану гуморальної ланки імунітету -В-лімфоцитів крові тварин. У результаті досліджень було встановлено, поступове підвищення рівня В-лімфоцитів на 7-у добу розвитку пневмонії та фіксували його стабільно високим у наступні досліджувані доби порівняно із контрольною групою. Розвиток експериме-нтальної пневмонії характеризується істотним підвищенням циркулюючих імунних комплексів сироватки крові морських свинок на вказані доби експерименту, що поряд з підвищенням рівня В-лімфоцитів може свідчити про активацію гуморальної ланки імунітету. Експериментальна пневмонія на досліджуваних до-бах експерименту (7, 14, 21 доби) супроводжується поступовим зниженням Т-лімфоцитів, що може свідчити про ймовірне пригнічення клітинної ланки імунітету та достовірне зростання В-лімфоцитів.

Ключові слова: експериментальна пневмонія, Т-, В-лімфоцити, циркулюючі імунні комплекси, імунна система.

Анотація

Професор Антоніна Михайлівна Ященко – блискучий науковець - морфолог, чиї дослідження збагатили вітчизняну та світову науку цінними відкриттями. Її науковий інтерес охоплює широкий спектр проблем, від ґрунтовних аспектів гістології до складних питань імуногістохімії. Ключовим аспектом діяльності професора Ященко є її внесок у розвиток лектинології – галузі, яка вивчає роль лектинів у біологічних процесах. Антоніна Михайлівна є одним із провідних ініціаторів популяризації та втіленні фундаментальних та прикладних принципів лектинології в морфологічній науці України. Фундаментальні здобутки вченої систематизовані у докторській дисертації «Лектини як маркери в нормі і патології». У роботі вперше обґрунтовано та впроваджено методи лектиногістохімії як прецизійного інструментарію для моніторингу процесів клітинної диференціації та верифікації патологічних станів. Пріоритетні напрями досліджень. Наукова діяльність професора А. М. Ященко зосереджена на комплексному аналізі закономірностей перебудови лектин-реактивних глікополімерів протягом ембріонального та постнатального морфогенезу. Вагомим внеском є: визначення селективної маркерної здатності лектинів щодо специфічних типів клітин; дослідження гетерогенності зв’язування лектинів залежно від гістогенетичної приналежності та ступеня зрілості клітинних субпопуляцій. Творчий доробок налічує близько 300 наукових праць, опублікованих у провідних вітчизняних та міжнародних виданнях, що індексуються у наукометричних базах. Результати інноваційної діяльності захищені двома авторськими свідоцтвами на винаходи. Професор Антоніна Ященко є ключовою постаттю у створенні сучасної навчальної літератури. Національні підручники: співавтор фундаментальних видань з гістології, цитології та ембріології для студентів медичного (2018) і стоматологічного (2020) факультетів. Професійні нагороди: відзнаки Ярослава Мудрого АН Вищої школи України (1999) за розробку «Атласу мікроанатомії органів ротової порожнини»; Почесна відзнака Товариства АГЕТ України (2021) за визначний внесок у розвиток морфологічної науки та освіти, Почесне звання «Заслужений професор» (2021) за визначні здобутки в розвитку науки і освіти та підготовці наукових кадрів вищої кваліфікації. Почесна грамота НТ АГЕТ України (2025) за видатні досягнення у розбудові вітчизняної морфології, велику організаційну роботу, підтримку молодих науковців, збереження історичної наукової спадщини.

ABSTRACT
Aim: This study aimed to investigate whether chronic war-related stress producessex-differentiated reorganization of large-scale cortical functional connectivity, as measur ed by EEG coherence, and to identify neurodynamic markers of cognitive and emotional vulnerability in civilian populations exposed to ongoing armed conflict.
Materials and Methods: Fifty-three students of Taras Shevchenko National University of Kyiv (aged 18–24) voluntarily participated in the study. Pre-war 
groups (n = 24, nfem = 15) were examined between 2010 and 2012, before the onset of Russia’s hybrid and full-scale invasion and the COVID-19 pandemic. War groups (n = 29, nfem = 18) were assessed during the ongoing full-scale invasion (2022–2024). EEG recordings were obtained at rest and during cognitive load induced by a mental arithmetic task. Magnitude-squared coherence was analyzed in θ1 (3.9–4.9 Hz), θ2 (5–6 Hz), β1 (13–20 Hz), and β2 (20–30 Hz) bands.
Results: Pre-war maps showed posterior-dominant coupling with robust P3–P4 and O1–O2 homotopy and a preserved Fz–Cz–Pz axis. Men additionally 
exhibited stronger C3–C4 and midline integration, whereas women showed a right-posterior bias and weaker fronto-posterior coupling. During the war, men demonstrated strengthened fronto-temporal coupling and accentuated dorsal midline links, while women displayed diffuse θ reinforcement over right tem poroparietal and posterior midline regions, emergent cross-hemispheric fronto-temporal links, and persistently attenuated long-range coupling. In β bands, posterior homotopy weakened in both sexes, with frontal strengthening more pronounced in women.
Conclusions: Chronic war stress drives posterior-to-anterior reweighting of coherence, supporting reactivity through salience/control hubs at the expense of efficiency. Women’s weaker long-range fronto-posterior coordination suggests heightened vulnerability and points toward sex-specific intervention strategies.
KEY WORDS: Electroencephalography, Neuropsychological Tests, Sex Characteristics, Armed Conflicts