Реферат
Мета. З’ясувати особливості патогістологічних змін стінки початкових відділів тонкої кишки як морфологічної основи розвитку синдрому кишкової недостатності у пацієнтів із гострим панкреатитом.
Матеріали і методи. У 53 хворих із гострим панкреатитом, серед яких у 30 (57%) був помірно тяжкий перебіг, а у 23 (43%) – тяжкий, проведено патогістологічне дослідження препаратів – зрізів та біоптатів стінки тонкої кишки. Матеріал забирали під час фіброгастродуоденоскопії у 17 (32%) пацієнтів, під час операції – у 24 (45%) та на аутопсії – у 12 (23%).
Результати. Порушення структурних елементів стінки тонкої кишки проявлялись ознаками різного ступеня гостроти, поширеності та глибини запалення: від хронічного – у 9 (17%) пацієнтів до гострого інфільтративно–набрякового – у 7 (13%) та дифузного ентериту з компонентом деструкції та ерозивних змін – у 37 (70%). Значення коефіцієнта відношення висоти ворсинок до глибини крипт від 2,4 до 2,2 відповідали помірно тяжкому, а від 2,1 до 1,4 – тяжкому ступеню синдрому кишкової недостатності, що може слугувати об’єктивним критерієм оцінювання його тяжкості.
Висновки. Синдром кишкової недостатності являє собою один із видів органних ускладнень гострого панкреатиту. Виявлені зміни мікроструктури стінки тонкої кишки становлять його морфологічну основу.
Ключові слова: гострий панкреатит; синдром кишкової недостатності; патоморфологічні зміни стінки тонкої кишки.
УДК : 616.329:612.6.06:616-053(477.83)
Поширення рефлюкс-асоційованих захворювань за даними Львівського діагностичного центру.
Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз статистичних даних Львівського діагнос-
тичного центру за 2013 — 2018 рр. Проаналізовано 7729 випадків захворювань стравоходу зі 116 457
зареєстрованих випадків патології органів травлення. Оцінювали структуру захворювань стравоходу,
статевий і віковий розподіл пацієнтів. Статистичне опрацювання результатів проведено із використан-
ням загальноприйнятих методів варіаційної статистики.
Результати. Установлено, що на частку патології стравоходу припадало 6,6 % від усіх зареєстрованих
захворювань органів травлення. Найпоширенішими були езофагіт (28,8 %), виразка стравоходу (25,6 %),
діафрагмальна грижа без непрохідності (22,2 %) та рефлюкс-езофагіт (10,0 %). Загалом частка рефлюкс-
асоційованих захворювань становила 67,5 % від усіх випадків патології стравоходу. Серед пацієнтів пере-
важали чоловіки (61,8 %). Найвиразніші статеві відмінності виявлено для виразки стравоходу, езофагіту та
діафрагмальної грижі без непрохідності. Аналіз вікового розподілу показав збільшення кількості випадків
патології стравоходу зі зростанням віку, з максимальними показниками серед осіб віком понад 60 років.
Езофагіт і рефлюкс-езофагіт найчастіше реєстрували в пацієнтів віком 21 — 40 років.
Висновки. У структурі захворювань стравоходу переважали рефлюкс-асоційовані патології, на які при-
падало понад дві третини випадків. Для них характерні виразні статеві та вікові особливості, зокрема
переважання чоловіків серед пацієнтів і збільшення частоти захворювань у старших вікових групах.
Ключові слова: гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, рефлюкс-езофагіт, езофагіт, діафрагмальна
грижа, захворювання стравоходу, поширеність.
Мета. Визначити особливості діагностика та лікування гострого апендициту та гострих захворювань придатків матки у жінок репродуктивного віку як суміжної патології у невідкладній абдомінальній хірургії та гінекології.
Матеріали і методи. Обстежено 88 пацієнток фертильного віку, із них 30 мали гострий апендицит, 58 – гострі захворю-вання придатків матки зі схожими клінічними проявами. Вивчено мікрофлору при гострих запальних захворюваннях придатків матки як їх етіологічний чинник. Проаналізовано критерії диференціальної діагностики, визначено особли-вості антибактеріальної терапії та оперативних втручань.
Результати. Мультидисциплінарний підхід уможливлював встановлення точного діагнозу захворювання. Виявлено мі-крофлору як аеробну: Enterococcus spp. – 18,6%, Enterobacter aerogenes – 15,7%, Klebsiella oxytoca – 14,3%, так і анаероб-ну: Bacteroides fragilis – 29,0%, Bacteroides ureoliticus – 25,3%, Prevotella livia – 9,5%. Високу антибіотикочутливість мікро-би проявляли до іміпенемів (93%), кліндаміцину (91%), захищених пеніцилінів (84%) та цефалоспоринів (83%), що було підставою для обґрунтованої антибактеріальної терапії. Оперовані лапароскопічно 22 (73,3%) пацієнтки із гострим апен-дицитом. Із 47 оперованих пацієнток із гострими захворюваннями придатків матки у 39 (83,0%) застосовано лапароско-пічну технологію.Висновки. Діагностика та лікування гострого апендициту та гострих захворювань придатків матки у жінок репродуктив-ного віку потребують мультидисциплінарного підходу