УДК: 616.1/.4:004.9(042.4)(100),,2"

9–11 травня у Кракові (Польща) відбулася міжнародна конференція 9th McMaster International Review Course in Internal Medicine (MIRCIM 2024). Цей захід є освітньою ініціятивою факультету медицини Університету МакМастера, відомого своєю діяльністю в галузі доказової медицини та проблемно-орієнтованого навчання, і Польського інституту доказової медицини. MIRCIM 2024 організували спільно з Європейською федерацією внутрішньої медицини, Міжнародним товариством внутрішньої медицини, Медичним коледжем Ягеллонського університету й Центром післядипломної медичної освіти (Польща) у партнерстві з понад 40 національними товариствами внутрішньої медицини з усього світу.

Мета конференції – поділитися клінічним досвідом, висвітлити видатні наукові досягнення і сучасні рекомендації щодо діягностики та лікування внутрішніх хвороб.

Триденний курс інтенсивного навчання охопив лекції провідних експертів з Північної Америки і Європи, конкурс клінічних кейсів, практичні семінари у невеликих групах, жваві дискусії та спілкування з колегами з усього світу.

Перший день конференції присвятили фінальному етапу конкурсу на найцікавіший випадок у внутрішній медицині. – Clinical Cases in Internal Medicine: Learning Through Practice, яка є частиною Best Case Report Contest. Національні товариства внутрішньої медицини з усіх куточків  світу делегують  молодих лікарів, які презентують цікаві випадки зі своєї клінічної практики. Науковці Львівського національного університету імени Данила Галицького, який є партнером заходу, також подали дві постерні доповіді: «Інфаркт міокарда у жінки» (С. Гута, О. Радченко, Р. Гута) та «Ніколи не пізно діягностувати целіакію» (О. Фаюра, М. Абрагамович, Л. Циганик).

Другого дня слухали лекції й обговорювали менеджмент лікування  хворих ревматологічного профілю.

Зокрема, проф. Bhaskar Dasgupta (Southend University Hospital, UK) доповідав про вдосконалення діягностики ревматичних хвороб за допомогою ультрасонографії скелетно-м’язової системи. Якщо бракує класифікаційних критеріїв для діягнозу, за допомогою ультразвуку можна знайти додаткові аргументи для підтвердження або спростування наявности певної ревматичної хвороби. Наприклад, за наявности ревматоїдного артриту такими додатковими ультразвуковими критеріями можуть бути теносиновіїт і синовіїт, дрібні крайові ерозії, кристалічного артриту – подвійний контур, агрегація мікрокристалів, ревматичної поліміяльгії – піддельтоподібно-підактоміяльний бурсит, псоріязного артриту – ентезити, дактиліти,  гігантоклітинного артеріїту – потовщення стінки скроневої артерії тощо. Також ультразвук може бути корисним для оцінювання ефективности лікування. Система оцінювання виражености синовіїту й посилення кровоплину уможливлює запідозрити  загострення хвороби та скоригувати лікування.

Проф. Sharon L. Kolasinski (University of Pennsylvania – Perelman School of Medicine, USA) розповіла про особливости менеджменту остеоартриту. Біль, функціональна недостатність суглобів, утома, депресія – ознаки остеоартриту, через які погіршуються продуктивність і якість життя. Однак, попри зростання фармацевтичного ринку в сегменті хондропротекторів і протизапальних препаратів, найефективнішою рекомендацією   нехірургічного лікування є фізичні вправи. Аеробіка, розтягнення, нейром’язові вправи принаймні по 20 хв тричі на тиждень допомагають збільшити обсяг рухів у суглобах, зміцнити м’язову силу, зменшити ризик падіння. Доцільно застосовувати 1^st CMC orthoses, tibio-femoral knee brace, cane (hip, knee). Рекомендовано також нестероїдні протизапальні засоби, якщо є гострий біль, зі застереженням, що доза лікарського засобу й термін його використання мають бути якомога меншими. Для послаблення системного впливу нестероїдних протизапальних засобів варто застосовувати їхні топічні форми. За умови запалення великих суглобів із внутрішньосуглобововим випотом можна призначати локальні ін’єкції пролонгованим глюкокортикостероїдом. Якщо є протипоказання до нестероїдних протизапальних засобів і немає змоги здійснити хірургічне лікування, рекомендують ацетамінофен, дулоксетин, трамадол і акупунктуру. До переліку лікарських засобів, неефективних для лікування остеоартриту, віднесли бісфосфонати, глюкозаміну сульфат, хондроїтину сульфат і їхні комбіновані форми, hydroxychloroquine, methotrexate. Не рекомендовано також лікування за допомогою ін’єкцій  плазми, збагаченої тромбоцитами, і стовбурових клітин. Метааналіз досліджень ефективности внутрішньосуглобового введення гіалуронової кислоти для лікування остеоатриту колінних суглобів показав відсутність переваг порівняно з плацебо. Якщо біль і функціональна дисфункція суглобів виражені так сильно, що не допомагає консервативне лікування, пацієнтові пропонують оперативне лікування.

Проф. Kim Legault (McMaster University, Canada) виокремила ознаки паранеопластичних артритів, а саме – високий індекс запалення, серонегативність за ревматоїдним чинником, появу специфічних маркерів дифузного ураження сполучної тканини, недостатню ефективність лікування, особливо глюкокортикоїдами. Зокрема,  Remitting Seronegative Symmetric Synovitis with Pitting edema (RS3PE) характеризується набряком тильної поверхні кистей і стіп, збільшенням вмісту металопротеїнази 3 в сироватці крови. Palmar Fasciitis and Polyarthritis Syndrome  (PFPAS) переважно асоціюється з урогенітальним раком, особливо аденокарциномою яєчників, і характеризується симетричним поліяртритом і пальмарним чи плантарним фасціїтом, згинальними контрактурами. Симптомами Pancreatic Panniculitis and polyarthritis (PPP) є поліяртрит із переважним ураженням надп’ятково-гомілкових суглобів, erythema nodosum. Як випливає із назви, виникає у хворих на рак підшлункової залози. Паранеопластичний васкуліт  найчастіше супроводжує мієлодисплазію, лімфоми, солідні пухлини легень, грудної залози, яєчників. Науковиця розповіла також про зміни у класифікації ідіопатійних запальних міопатій. Так, відповідно до особливостей клінічної маніфестації і специфічних автоантитіл виокремлюють п’ять класів міозитів: дерматоміозит, антисинтетазний синдром, оверлап міозит, імуноопосередкована некротична міопатія,  міозит із включеннями. Хворі  на ідіопатійну запальну міопатію мають проходити онкоскринінг із урахуванням віку та чинників ризику онкозахворювання. Чинниками  високого ризику є наявність дерматоміозиту, вік понад 40 років, дисфагія, некроз і виразкування шкіри, персистенція високої активности, незалежно від лікування, низького – феномен М. Рейно та інтерстиційна хвороба  легень.

Проф. Florence Roufosse (Universite Libre de Bruxelles, Belgium) презентувала лекцію про практичний підхід інтерністів до еозинофілії. Вона  зазначила, що в разі гіпереозинофілії вміст еозинофілів у крови й у тканинах не обов’язково може корелювати. Причиною гіпереозинофілії зазвичай є паразитарна інвазія або алергійна реакція, і лише якщо вплив цих етіологічних чинників виключили, варто запідозрити гіпереозинофільний синдром. Для лікування гіпереозинофілії рекомендовано використовувати глюкокортикоїди і/або іматиніб месилат.

Проф. Leszek Czupryniak (Medical University of Warsaw, Poland) зазначив, що кількість хворих на цукровий діябет другого типу зростає, а ожиріння є основним етіологічним чинником. Мета  лікування має бути чіткою, щоб уникнути подальших ускладнень. Модифікація способу життя для людей молодого віку є вагомішим етапом лікування, ніж для людей старшого віку. Для лікування хворих віком менше  18 років застосовують лише метформін, ліраглютид чи інсулін.

Проф. Rene Rodrigues-Gutierrez (Autonomous University of New Leon, Mexico) презентував лекцію про діябетичні невідкладні стани. Зокрема, він зазначив, що діябетичний кетоацидоз у хворих на цукровий діябет трапляється частіше, ніж гіперглікемійний гіперосмолярний стан. Для діягностування діябетичного кетоацидозу немає потреби визначати вміст глюкози в сироватці крови, він може бути у межах норми, визначальними є вміст кетонів і pH < 7,3. Для лікування діябетичного кетоацидозу легкого ступеня варто використовувати інсулін підшкірно, а для діябетичного кетоацидозу середнього і тяжкого ступеня – внутрішньовенно, більшість пацієнтів виписується додому з поліпшенням стану і з рекомендаціями застосовувати свої звичні пероральні протидіябетичні засоби.

Проф. Marianna Arvanitakis (Universite Libre de Bruxelles, Belgium) запропонувала рекомендації щодо лікування хворих із хронічним панкреатитом, а саме те, що надзвичайно важливо коригувати дієту, екзо- і ендокринну недостатність, больовий синдром. Однією з важливих діягностичних процедур для цієї категорії хворих є  гастрофіброскопія, а за наявности псевдокист – дренування.

Проф. Paul Moayyedi (McMaster University, Canada) зазначив у  доповіді, що гастроезофагальнорефлюксну хворобу діягностують за допомогою езофагогастродуоденоскопії і/або моніторингу pH, а інгібітори протонової помпи (ІПП) переважно призначають раз на день. Тривале безперервне вживання ІПП рекомендовано для пацієнтів зі стравоходом Барретта.

Проф. Margarita Brida (Medical Faculty University of Rijeka, Croatia) у  лекції про інфекційний ендокардит здійснила порівняльний аналіз протоколів лікування пацієнтів 2015 і 2023 років. Зокрема, у новому протоколі описано, що профілактика включає гігієнічні заходи для всіх хворих і антибіотикопрофілактику у пацієнтів із високим ризиком, які проходять лікування стоматологічне лікування. У деяких пацієнтів лікування антибіотиками можна завершити амбулаторно  парентерально або вживати пероральні антибіотики до шести тижнів. Амбулаторне парентеральне лікування антибіотиками варто починати лише після того, як стан пацієнта стабілізується.

Проф. Bram Rochwerg (McMaster University, Canada) у доповіді на тему «Лікування сепсису: практичні поради для лікарів-нереаніматологів» рекомендував застосовувати пріоритетно цільові рідини й антибіотики. Доповідач також зазначив, що варто надавати перевагу кристалоїдним розчинам над альбуміном, вазопресори використовувати якомога раніше. Важливу роль у лікуванні пацієнтів із таким станом мають кортикостероїди.

Проф. Somia Iqtadar (King Edward Medical University, Pakistan) наголосив на важливости індивідуальних консультацій із медицини для подорожей, із урахуванням профілю здоров’я мандрівника та конкретних планів подорожі. Науковець також нагадав про дотримання рекомендованих щеплень і запобіжних заходів для мандрівників. Індивідуальні консультації з медицини для подорожей відіграють надважливу роль у зміцненні здоров’я та безпеки. Спеціяльні поради та профілактичні заходи можуть допомогти мандрівникам досягти своєї мети у подорожах, мінімізувати ризики для здоров’я.

Наведено лише короткий опис найцікавіших доповідей, а загалом на конференції одночасно проводили декілька сесій із доповідями.

Львівський національний університет імени Данила Галицького є партнером заходу вже декілька років. Працівники катедр неврології (професорка Т. Негрич), внутрішньої медицини № 1 (доцентка С. Гута, доцентка О. Фаюра, доцентка Л. Циганик), внутрішньої медицини № 2  (професорка О. Радченко, асистентка Р. Гута), клінічної імунології та алергології (професор В. Чоп’як, професор С. Зубченко), променевої діягностики ФПДО (професор Н. Орищич) брали участь у конференції, наукових дискусіях і практичних семінарах. Зокрема, Т. Негрич увійшла до складу експертного журі конкурсу «Клінічні випадки внутрішньої медицини: навчання на практиці», а також традиційно надала декілька коротких інтерв’ю за різною тематикою, які згодом будуть опубліковані у відповідних розділах порталу для лікарів (Empendium).

Науковці нашого університету представили дві постерні доповіді: «Інфаркт міокарда у жінки» (С. Гута, О. Радченко, Р. Гута) та «Ніколи не пізно діягностувати целіакію» (О. Фаюра, М. Абрагамович, Л. Циганик).

Викладачі університету взяли участь у сателітній сесії, присвяченій методології викладання медицини (Medical Education Forum).

Працівники катедр терапевтичного профілю Львівського національного медичного університету імени Данила Галицького, а також лікарі-інтерни й аспіранти брали участь у  конференції онлайн.

Отримані знання та практичний досвід щодо діягностики та лікування  внутрішніх хвороб, а також методології викладання медичних дисциплін будуть втілені в педагогічну  та лікувальну роботу.

УДК: 616.1/.8–018.2–002.28:616.71–018.4–008.9]–07

Introduction. Systemic lupus erythematosus (SLE) is a complex autoimmune disease with variable clinical manifestations associated with multiple autoantibodies formation and deposition of immune complexes, and other immune processes. Despite significant advances in treatment, the disease remains disabling, in particular, due to increased bone fragility and low-energy fractures. The study of bone remodeling in patients with SLE should help to improve the therapy and quality of their treatment.

The aim of the study. To investigate the features of bone mineral density, calcium-phosphorus metabolism and bone remodeling in patients with systemic lupus erythematosus.

Materials and methods. The study involved 123 women with SLE aged 21-51 years. The comparison group (CG) consisted of 25 women without SLE in premenopausal status of the appropriate age. The control group included 25 practically healthy women.

In order to study bone mineral density (BMD), dual-energy X-ray densitometry (DXA) of the lumbar spine was performed using a dual-energy X-ray absorptiometer. For the study of calcium-phosphorus metabolism (CPM), total calcium (Ca), ionized Ca, phosphorus (P) in blood and Ca, P, creatinine in daily urine, as well as parathyroid hormone (PTH) and 25-hydroxyvitamin D in serum were determined. Markers of bone remodeling (osteocalcin, procollagen type 1 amino-terminal propeptide (P1NP) and isomerized C-terminal telopeptide (β-crosslaps) in serum were measured.

To achieve the stated goal, the first step included the determination of bone damage prevalence in patients with the diagnosed SLE; the second step was directed towards the characterization the particular bone condition in patients with SLE based on the results of BMD, CPM indices and markers of bone remodeling assessment.

Results. According to the results of DXA of the lumbar spine, 88 (71.54 %) women of the SG and only 8 (32.00 %) women of the CG had a decrease in BMD (p < 0.001). According to the mean values, the studied CPM indices of the SG patients, CG and control group wemen exposed no significant differences. Similarly, no significant differences were detected in the mean values of urinary phosphorus and in between blood PTH values in SG, CG, and control. The level of 25-hydroxyvitamin D was significantly lower in SG (15.14 ± 0.80 ng/ml) than in CG (19.62 ± 0.46 ng/ ml) and control (22.38 ± 1.34 ng/ml) p < 0.05. The mean value of osteocalcin in woman with SLE was significantly lower than in CG and control (11.81 ± 0.49 ng/ml versus 18.61 ± 0.75 ng/ml and 19.28 ± 1.88, p < 0.001). No significant difference were detected in between the mean values of P1NP in SG, CG and control. The mean values of β-cross laps were significantly higher in patients with SLE (0.51 ± 0.02 ng/ml) compared to GC (0.26 ± 0.02 ng/ ml) and control (0.28 ± 0.02 ng/ml), p < 0.001.

Conclusions. Bone mineral density, calcium-phosphorus metabolism and bone remodeling in patients with systemic lupus erythematosus have peculiarities as follows: a significant decrease in bone mass in 71.54 % of patients, namely 18, 70 % - grade I osteopenia, 21.14 % - grade II osteopenia, 14.63 % - grade III osteopenia; 17.07 % - osteoporosis, increased calcium excretion, vitamin D deficiency, decreased osteoblastic and enhansed osteoclastic functions.

УДК: 616.36–004:616.24–008.811.6–036

The aim of the study. To determine the frequency and character of syntropic extrahepatic lesions in cirrhotic patients depending on the hepatopulmonary syndrome severity degree.

Materials and methods. In a randomized manner with preliminary stratification by the presence of hepatopulmonary syndrome were studied 93 patients with liver cirrhosis, who underwent the comprehensive clinical-laboratory and instrumental examination.

Results. According to the obtained results, most often in patients with liver cirrhosis associated with hepatopulmonary syndrome syntropic extrahepatic lesions affected other organ systems as follows: digestive system - 100.0 % patients under investigation; hematopoietic system - 84.9 %; nervous system - 81.7 %; integumentary system and mucous membranes - 78.5 %; blood circulatory system - 76. 3 %; osteoarticular system - 67.7 %; urinary system - 22.6 %. Increased severity of hepatopulmonary syndrome significantly (p < 0.05) correlated with thein creased frequency of lesions.

Among syntropic polymorbid lesions of the integumentary system and mucous membranes, 68.8 % patients with hepatopulmonary syndrome had jaundice, 66.7 % - telangiectasia. Among lesions of the osteoarticular system osteopenia was diagnosed in 44.7 % of patients, osteoporosis - in 27.7 %. Among lesions of the circulatory system 52.7% of patients suffered from heart rhythm disorders, 49.5 % - from arterial hypotension, 20.4 % - from cirrhotic cardiomyopathy. Among lesions of the hematopoietic system anemia (76.3 %), coagulopathy (73.1 %) and thrombocytopenia (61.3 %) were diagnosed most often. Digestive system lesionsinclude esophageal veins varicosities (94.6 % of patients), hemorrhoidal veins varicosites (68.8 %), and cirrhotic gastropathy (62.4 %). Among lesions of the urinary systemin 21.5 % of patientswas diagnosed type II hepatorenal syndrome. Among the lesions of central nervous system in 81.7 % of patientswas diagnosed hepatic encephalopathy. The frequency of syndromes and nosological units increased significantly (p < 0.05) with the increase of hepatopulmonary syndrome severity.

Conclusions. 100.0 % patients with liver cirrhosis accompanied byhepatopulmonary syndromewere affected by syntropic polymorbid lesionsof the digestive system, 94.6 % of which were represented by esophageal vein varicosites. Out of 84.9 % of patients with hematopoietic lesions anemia was diagnosed in 76.3 %, coagulopathy - in 73.1 % of cases. Of total 81.7 % patients withnervous system injurieshepatic encephalopathy was diagnosed in 81.7 % patients. In 78.5 % cases of damaged skin, its appendages and mucous membranesjaundice covered 68.8 %, and telangiectasia 66.7 % of cases. In 76.3 % of cardiovascular system lesions arrhythmias were diagnosed in 52.7 %. With the increasing severity of hepatopulmonary syndrome, the frequency of the above lesions increased significantly (p < 0.05).

УДК: 616.33/.34-005.1-02-073.48-08

Hemosuccus pancreaticus (НР) є небезпечним для життя станом, і його слід враховувати у пацієнтів з болем у животі, шлунково-кишковою кровотечею та високим рівнем амілази в сироватці крові. Різноманітність проявів HP та обмеженість літературних даних через його рідкість ускладнюють діагностику. Діагностичні методи включають КТ з контрастуванням, ендоскопічні процедури, такі як езофагодуоденоскопія та ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія, і ангіографію. Терапевтичне втручання за допомогою інтервенційного радіологічного підходу з використанням спіральної емболізації є безпечним та ефективним у гемодинамічно стабільних пацієнтів із НР. Ендосонографія може бути інноваційним підходом до діагностики та лікування пацієнтів, яким неможливо ввести контрастну речовину; однак його безпека та ефективність мають бути підтверджені майбутніми дослідженнями. У цьому огляді наведені сучасні погляди на діагностику і лікування хворих із hemosuccus pancreaticus.

Abstract. Background. Liver steatosis is a common condition that can progress to steatohepatitis, fibrosis,  and cirrhosis and increases the risk of death from cardiovascular and liver complications. Understanding the  link between steatosis and non-alcoholic fatty liver disease, obesity, and gut microbiota is essential. Recent  studies have revealed that gut microbiota plays a crucial role in developing this condition, highlighting the  importance of microbiota control. The purpose of the study was to detect changes in gut microbiota and new  markers associated with hepatic steatosis in obese patients. Materials and methods. The study involved  60 men aged 38 to 65, divided into two groups: 32 patients with hepatic steatosis (experimental group) and 28  with no steatosis (controls). As part of the study, the levels of the lipogram were determined, anthropometric  measurements were made, a bioimpedance analysis of the body was performed, as well as liver ultrasound and  shear wave elastography. The gut microbiota of all participants was also examined using sequencing techno- logies (material collected from stool samples). Results. In the experimental group, there are significantly more  patients with overweight, dyslipidemia (hypercholesterolemia, triglyceridemia, high low-density lipoproteins,  high atherogenicity coefficient, and low high-density lipoproteins). Also, patients with hepatic steatosis are more  likely to have an excessive percentage of fat and an excessive amount of visceral fat, hepatomegaly due to  the craniocaudal size of the liver, and increased liver stiffness. Regarding the intestinal microbiota, there is an  increase in bacterial groups belonging to the Bacteroidetes. Our analysis showed that specific markers such  as body mass index, blood lipid profile, body fat percentage, and liver ultrasound parameters are essential for  diagnosing steatosis. Body mass index above 24.9 kg/m2 and increased waist circumference were associated  with steatosis. Bioimpedance analysis parameters, including body fat percentage and relative visceral fat level,  were also crucial indicators. Dyslipidemia, with increased levels of total cholesterol, triglycerides, low-density  lipoproteins, high atherogenicity coefficient, and lower high-density lipoproteins, was related to steatosis. The  liver stiffness was significantly higher among patients with steatosis, indicating additional risk of liver fibrosis.  Shear wave elastography can be a valuable tool for detecting liver steatosis. Conclusions. Patients with steato- sis were characterized by signs of obesity (increased waist circumference, body mass index) and dyslipidemia,  higher percentage of adipose tissue, relative amount of visceral fat, craniocaudal liver size, liver stiffness, and  low levels of high-density lipoproteins. An increase in the gut microbiota of bacterial groups belonging to the  Bacteroidetes has been observed. Keywords: obesity; liver steatosis; intestinal microbiota