УДК 616.311.2+616.314.17)-02:616.12-005.4]-073.48

Анотація

Вступ. В останні десятиліття відбувається активне обговорення патогенетичних механізмів взаємозв’язку, особливостей клінічного перебігу, удосконалення методів діагностики та лікування захворювань пародонта у пацієнтів з ішемічною хворобою серця. Актуальність вивчення даного напрямку обумовлене сучасною теорією атерогенезу, яка розглядає атеросклероз як наслідок імунного запального процесу, пов’язаного з наявністю хронічних вогнищ інфекції, зокрема при захворюваннях пародонта. Поряд із цим, існує низка дослідженнь, які вказують, що прогресування атеросклерозу може бути причиною ушкодження гемомікроциркуляторної системи тканин пародонта та викликати стійкі морфо-функціональні зміни в пародонті.

Мета дослідження. Вивчити поширеність і структуру основних захворювань пародонта у пацієнтів з ішемічною хворобою серця.

Матеріали та методи дослідження. Проведено обстеження 130 пацієнтів (середній вік – 58,08±0,72 роки),  які знаходились на стаціонарному лікуванні  з приводу ішемічної хвороби серця. Дослідження включало 78 (60,0 %) чоловіків та 52 (40,0 %) жінки з діагнозом ішемічної хвороби серця.  Оцінку пародонтального статусу та встановлення пародонтологічного діагнозу проводили згідно класифікації М.Ф. Данилевського (1994) на основі збору анамнезу, клінічної та індексної оцінки стану тканин пародонта та ортопантомограм. 

Результати. При стоматологічному обстеженні 130 пацієнтів, які знаходилися на стаціонарному лікуванні з приводу ішемічної хвороби серця, захворювання пародонта були виявлені у 93,08±2,23% обстежених. Найчастіше діагностували хронічний генералізований пародонтит, який виявили у 87,69±2,88% обстежених. Основну частку в структурі захворювань пародонта у пацієнтів з ішемічною хворобою серця склали хронічний генералізований пародонтит початкового-І та ІІ ступенів тяжкості - 40,0±4,30% та 32,31±4,10%, відповідно. Дещо рідше діагностували хронічний генералізований пародонтит ІІІ ступеня - 15,38±3,16%. Аналіз відсоткового співвідношення поширеності клінічних форм ішемічної хвороби серця у пацієнтів із хронічним генералізованим пародонтитом встановив, що в обстежених із хронічним генералізованим пародонтитом початкового-І ступеня найчастіше спостерігали стенокардію ІІ функціонального класу (50,00±6,93%), ніж у пацієнтів із іншими клінічними формами ішемічної хвороби серця (р<0,05). Не виявлено статистичної різниці поширеності стенокардії ІІ, ІІІ функціонального класу та стенокардії із кардіосклерозом у пацієнтів з ішемічною хворобою серця та хронічним генералізованим пародонтитом ІІ ступеня тяжкості (р>0,05). Серед пацієнтів з ішемічною хворобою серця та хронічним генералізованим пародонтитом ІІІ ступеня тяжкості найчастіше констатували стенокардію напруження ІІ-ІІІ функціонального класу і дифузний кардіосклероз (45,00±11,12%).

Висновки. Результати проведеного дослідження демонструють високу поширеність захворювань пародонта, зокрема хронічного генералізованого пародонтиту, у пацієнтів з ішемічною хворобою серця. Встановлено прямий кореляційних зв’язок між ступенем тяжкості хронічного генералізованого пародонтиту та функціональним класом стенокардії. Таким чином, при наростанні дистрофічно-запальних змін в тканинах пародонта поряд із збільшенням ступеня хронічного генералізованого пародонтиту, збільшується і ступінь тяжкості стенокардії.

Ключові слова: захворювання тканин пародонта, генералізований пародонтит, ішемічна хвороба серця.

УДК 082:001 

 Патології пришийкової локалізації складають значну частку патологічних процесів твердих тканин зубів. Відомо, що рівень карієсрезистентності значною мірою залежить від ділянки зуба [1]. Різні автори наголошують, що до найбільш уразливих зон відносять жувальні поверхні (фісурний каріс), пришийкові ділянки (пришийковий карієс, кореневий карієс), апроксимальні поверхні (міжзубний карієс). Складний рельєф жувальної поверхні молярів, недостатні навички гігієни сприяють накопиченню зубного нальоту, що призводить до каріозного ушкодження [2]. Під час обстеження пацієнтів лікар-стоматолог часто діагностує мікротріщини твердих тканин зубів із завершеною мінералізацією емалі [3]. У майбутньому вони можуть стати причиною розвитку каріозного процесу, зокрема – у ділянці шийки зуба. 

УДК: 616.311.2+616314.17)]-002-06:616.12-002.77-036.12]-071.3

Дане дослідження присвячене вирішенню актуальної науково-практичної проблеми сучасної терапевтичної стоматології – підвищення ефективності стоматологічної допомоги хворим на хронічну ревматичну хворобу серця.

Мета роботи: поглиблене вивчення стану зубоутримувальних тканин і об’єктивізація запальних явищ у тканинах пародонта в хворих на хронічну ревматичну хворобу серця, визначення необхідного обсягу пародонтологічної допомоги за даними пародонтальних індексів.

Матеріали та методи. Відповідно до поставлених завдань, дослідили стан тканин пародонта 719 пацієнтів ревматологічного відділення Львівської обласної клінічної лікарні із хронічною ревматичною хворобою серця та 290 клінічно здорових осіб групи порівняння. Для визначення клінічного перебігу дистрофічно-запальних захворювань пародонта в хворих із супутньою хронічною ревматичною хворобою серця нами було обстежено 267 осіб основної групи з генералізованим пародонтитом із наступною структурою захворювання: початкового-І ступеня – 42 хворих, II ступеня – 115 осіб і III ступеня – 110 хворих. У групі порівняння обстежено 70 хворих на генералізований пародонтит: початкового-І ступеня – 21 особа; II ступеня – 29 осіб і III ступеня – 20 хворих. У процесі аналізу гігієнічний стан порожнини рота встановлювали за допомогою гігієнічних індексів J.C. Green, J.R. Vermillion (ОНІ-S, 1964) та Федорова-Володкіної. Для об’єктивного відображення ступеня кровоточивості ясенних сосочків застосовували індекс Muhlemann і Son, для оцінки запалення ясен використовували папілярно-маргінально-альвеолярний індекс у модифікації Parma в поєднанні з пробою Шиллера-Писарєва (1989). Для об’єктивізації стану тканин пародонта використовували пародонтальний індекс – ПІ (A.L. Russel, 1956), патологічні зміни пародонтальних структур реєстрували за методикою з використанням пародонтологічного скринінг-тесту PSR. Оцінку результатів проводили в балах. За встановленими критеріями та кількістю балів визначали потребу в лікуванні та обсяг лікувальних заходів.

Результати дослідження. За результатами стоматологічного обстеження хворих на хронічну ревматичну хворобу серця встановлено високу поширеність захворювань пародонта, яка склала 92,49%, перевищуючи на 13,18% ураженість співставного контингенту. Ведучими були дистрофічно- запальних нозології із розвинутими ступенями тяжкості, що підтверджувалось індексними показниками: при хронічній ревматичній хворобі серця середній показник пародонтального індексу становив 6,11±0,10 проти 4,14±0,19 у клінічно здорових осіб (р<0,05). Виявлено вищу ураженість тканин пародонта в молодших вікових групах. При збільшенні тривалості ревматичного захворювання збільшувалась частота виявлення генералізованого пародонтиту, який діагностували в усіх обстежених із 10-річним стажем ревматичної хвороби.

Висновки: Таким чином, аналіз даних дослідження стану тканин пародонта зі співставленнямоб’єктивних індексних оцінок дозволяє стверджувати наступне: в осіб із хронічною ревматичною хворобою серця захворювання пародонта більш поширені, уражають молодші вікові групи, ступінь
їх тяжкості та динаміка прогресування зумовлена перебігом основного захворювання. Це підтверджує наявність патогенетичних умов для швидкого прогресування дистрофічно-запального процесу в тканинах пародонта і вказує на необхідність надання високоспеціалізованої пародонтологічної допомоги пацієнтам із хронічною ревматичною хворобою серця, рівень якої безпосередньо залежить від перебігу та тривалості системного захворювання.

Ключові слова: тканини пародонта, генералізований пародонтит, хронічна ревматична хвороба серця, гігієнічні та
пародонтальні індекси. 

INDEX ASSESSMENT OF PERIODONTAL TISSUES AND DETERMINATION OF TREATMENT NEEDS IN PATIENTS WITH
CHRONIC RHEUMATIC HEART DISEASE
This study addresses the pressing scientific and practical issue in modern dentistry: enhancing dental care effectiveness for patients with chronic rheumatic heart disease.
The purpose of this research is to comprehensively assess the condition of tooth-supporting tissues and quantify inflammatory phenomena in periodontal tissues among patients with chronic rheumatic heart disease, as well as to determine the necessary extent of periodontal care based on periodontal indices.
Participants and methods. The periodontal tissues of 719 patients with chronic rheumatic heart disease from the Rheumatology Department of Lviv Regional Clinical Hospital, along with 290 clinically healthy individuals in the comparison group, were examined. To evaluate the clinical course of dystrophicinflammatory periodontal diseases in patients with chronic rheumatic heart disease, we examined 267 individuals in the main group who had generalized periodontitis, categorized as follows: 42 patients with initial stage (I degree), 115 with moderate (II degree), and 110 with severe (III degree) periodontitis. The comparison group comprised 70 patients diagnosed with generalized periodontitis, among them, 21 had initial-stage disease, 29 had moderate-stage disease, and 20 had severe-stage disease. During the analysis, the oral hygiene was assessed by applying hygienic indices by J.C. Green and J.R. Vermillion (OHI-S, 1964) and Fedorov-Volodkina. The Muhlemann and Son index was used to objectively measure gingival papillary bleeding (RVI); the papillary-marginal-alveolar index (PMA) in the Parma modification, in combination with the Schiller-Pysarev test (1989), was employed to evaluate gingival inflammation. The periodontal index (PI) by A.L. Russel (1956) was used to assess the state of periodontal tissues, and pathological changes were recorded using the periodontal screening PSR test. Results were scored, and based on established criteria and scores, the need for treatment and its extent were determined.
Results and discussion. According to the results of dental examinations in patients with chronic rheumatic heart disease, a high prevalence of periodontal diseases was found, reaching 92.49%. This was 13.18% higher compared to the prevalence in the control group. Dystrophic-inflammatory conditions with advanced severity levels were predominant, as evidenced by the index indicators. In chronic rheumatic heart disease patients, the average periodontal index was 6.11±0.10, compared to 4.14±0.19 in clinically healthy individuals (p < 0.05). Moreover, a higher lesion of periodontal tissues was observed in younger age groups. As the duration of rheumatic disease increased, the frequency of detecting generalized periodontitis also increased, with this condition being diagnosed in all subjects with a 10-year history of rheumatic disease.
Conclusion. The Analysis of the research data on the condition of periodontal tissues, along with objective index assessments, reveals the following: periodontal diseases are more prevalent in individuals with chronic rheumatic heart disease, particularly affecting younger age groups. The severity and progression of these diseases are influenced by the course of the underlying condition. This underscores the presence of pathogenetic conditions that contribute to the rapid progression of the dystrophic-inflammatory process in periodontal tissues. It also emphasizes the importance of providing specialized periodontal care to patients with chronic rheumatic heart disease, with the level of care directly linked to the course and duration of the
systemic disease.

Key words: periodontal tissues, generalized periodontitis, chronic rheumatic heart disease, hygienic and periodontal indices.