УДК 81’42:61:004

У статті досліджено особливості мовної репрезентації тіла в цифровому медичному дискурсі та проаналізовано трансформацію вербальних і когнітивних моделей тілесності в умовах алгоритмізації медицини. Актуальність розвідки зумовлена стрімкою цифровізацією охорони здоров’я, поширенням електронних медичних записів, систем підтримки клінічних рішень, телемедицини й інтерфейсів штучного інтелекту, що істотно змінюють характер медичного мовлення. Метою статті є виявлення лінгвістичних механізмів переходу від традиційного клінічного опису тіла до його алгоритмічного моделювання в цифровому медичному середовищі. У роботі застосовано методи дискурсивного, когнітивно-семантичного та зіставного аналізу. Установлено, що в класичному клінічному дискурсі тіло репрезентується як цілісний антропоцентричний об’єкт, вербалізований через наративні, описові й емоційно-оцінні конструкції, тоді як у цифровому медичному дискурсі воно постає як сукупність стандартизованих параметрів, показників і кодів, орієнтованих на машинну обробку. З’ясовано, що мовлення в цифрових медичних текстах зазнає формалізації, номінативізації та деантропоморфізації, а мова дедалі більше виконує функцію інтерфейсу між людиною та алгоритмом. Обґрунтовано, що такі зміни мають лінгвокогнітивні наслідки, зокрема формування нової моделі тілесності як даних і моделі, придатної до прогнозування та оптимізації. Наукова новизна дослідження полягає в комплексному лінгвістичному аналізі цифрової репрезентації тіла та введенні проблематики алгоритмічної медицини в поле сучасної дискурсології.