Верховна Рада України 18 грудня 2025 року остаточно прийняла Закон про академічну доброчесність. Ухвалення цього Закону є значним та епохальним кроком для розвитку української освітньої та наукової системи. Цей нормативний акт є унікальним для європейського простору і покликаний сформувати та утвердити принципи академічної доброчесності відповідно до європейських стандартів в освітніх закладах, наукових установах та в суспільстві загалом.Цей Закон закладає правову основу для поліпшенняякості освіти і науки, утвердження етичних норм в академічному середовищі та посилення довіри суспільства до результатів освітньої і наукової діяльності. Важливою сучасною проблемою педегогіки є імплементація пунктів та вимог цього закону у локальні Положення і накази медичних університетів України та їх структурних підрозділів.
УДК. 616.5-002.46-036.17-07-08-037- 06
Анотація
Декубітальні виразки (пролежні) є серйозною медико-соціальною проблемою, що виникає переважно у іммобільних пацієнтів внаслідок тривалого тиску на тканини, незалежно від його джерела. Особливу актуальність проблема набуває в системі паліативної допомоги, де надається перевага менеджменту болю пацієнта, проте недостатня увага часто приділяється профілактиці та належному догляду проблемних ділянок, що сприяє розвитку ускладнень. Серед ключових недоліків —обмежене забезпечення протипролежневими засобами, порушення їх експлуатації, а також організаційні проблеми на всіх рівнях медичної допомоги, включаючи несвоєчасну діагностику та госпіталізацію.Метою нашої роботи було (на підставі аналізу даних наукової літератури та результатів клінічних спостережень у паліативній практиці) дослідити та систематизувати особливості клінічного перебігу та різноманіття ускладнень ДВ ІІІ та ІV стадій, а також проаналізувати підходи до хірургічних інтервенцій та комплексного лікування, особливості клінічних стратегій. Дослідженнябазується на 10-річному досвіді лікування 320 пацієнтів похилого віку з тяжкими формами пролежнів. Загалом виконано 1216 оперативних втручань, включаючи некректомії та дренування гнійних вогнищ, із середньою кількістю 3,8 операції на одного пацієнта.Встановлено, що основними факторами розвитку ускладнень є неадек-ватний догляд, недостатня декомпресія уражених ділянок, а також несвоєчасна та неповна хірургічна санація. Ключовими принципами ефективного лікування є раннє виявлення некротичних змін, своєчаснехірургічне втручання та дотримання сучасних клінічних стратегій, зокрема підходів Damage Control і DOMINATE. Провідну роль у профілактиці відіграє регулярна зміна положення пацієнта (кожні 2 години), використання протипролежневих систем, рання активізація, належний догляд за шкірою з урахуванням її типу, а також фізична реабілітація (масаж, ЛФК). Важливим є індивідуалізований підхід до місцевого лікування з урахуванням стадії ураження відповідно до міжнародної класи-фікації.Комплексне лікування включає принципи DOMINATE: санацію-некрек-томію, розвантаження тканин, контроль вологості рани, антибактеріальну терапію, нутритивну підтримку, покращення кровопостачання, використання технічних засобів і контроль набряку. Особливе значення має адекватне харчу-вання, оскільки білковий дефіцит сприяє прогресуванню некрозу та ускладнень, важкість у загоєнні післяопераційної рани. Стверджено, що ефективне ведення пацієнтів із пролежнями потребує мультидисциплінарного підходу, що поєднує якісний догляд, своєчасні хірургічні втручання та системну терапію. Дотримання стандартизованих протоколів, клінічних стратегій і профі-лактичних заходів дозволяє значно знизити частоту ускладнень і покращити результати лікування.
УДК. 618.145-006.5-036–073.43-053.84/.86
Анотація.
Поліп ендометрія є доброякісним локалізованим утворенням слизової оболонки матки, що виникає в результаті нерегулярної проліферації залоз і строми навколо судинної ніжки. Захворювання частіше зустрічається у жінок старшого репродуктивного віку та має значну поширеність (0,5–34,9%), при цьому високий ризик атипових форм підвищує потенційну загрозу малігнізації. Незважаючи на численні дослідження, єдиної думки щодо етіопатогенезу поліпозної трансформації ендометрія немає, що ускладнює оптимізацію тактики діагностики та лікування. «Золотим стандартом» діагностики поліпів зали-шається гістероскопія з подальшою гістологічною верифікацією. Водночас, дуплексна ультрасонографія є ефективним скринінговим методом для оцінки морфологічних особливостей ендометрія, кровопостачання поліпів та їх розташування, з чутливістю 67,7–92,2%.Метою нашої роботи був комплексний аналіз діагностичної ефективності дуплексної ультрасонографії у виявленні поліпів ендометрія у жінок пізнього репродуктивного віку та уточнення показання до проведення гістероскопії. Патоморфологічне дослідження показало переважання залозистих поліпів (70,39%) над фіброзними (29,6%). Часто виявляються анехогенні порожнини та характерна судинна ніжка, що дозволяє діагностувати поліпи за допомогою кольорового допплерівського картування. Результати дослідження 152 пацієнток показали, що дуплексна ультрасонографія у пізньому репродуктивному віці дозволяє ефективно верифікувати поліпи ендометрія, однак діагностичні розбіжності з гістологічними даними становили 16–20%. Основними клінічними проявами були безпліддя, невиношування вагітності, менорагії та міжменст-руальні кров’янисті виділення. Аналіз репродуктивного анамнезу та мікробіо-ценозу генітального тракту свідчив про наявність факторів ризику розвитку гіперпроліферативних процесів, зокрема травмування ендометрія та хронічні інфекції. Такимчином, дуплексна ультрасонографія є цінним інструментом для ранньої діагностики поліпів ендометрія та моніторингу проліферативних процесів, що дозволяє знизити ризик злоякісної трансформації. Гістероскопія рекомендується пацієнткам із порушеннями репродуктивної функції або анамне-зом невиношування вагітності, а серійне ультразвукове дослідження у різні фази циклу сприяє уточненню діагнозу, особливо на фоні хронічної інфекції геніталій.
УДК. 614. 8 : [378: 61] : 355. 211. 5 : 005. 336. 2 (083. 1)
Анотація.
Аналіз підготовки студентів вищих навчальних закладів з основ військової справи, зокрема з надання першої допомоги показує, що попри існування навчальних програм, їхня справжня користь часто є недостатньою. Це особливо помітно в контексті постійних викликів, які стоять перед нашим суспільством, і підкреслює потребу в тіснішому поєднанні теорії, практичних навичок та сучасних реалій. Ключовим елементом такої підготовки є практичні заняття, особливо ті, що використовують симуляції. Вони дають змогу відточувати життєво важливі дії в умовах, максимально схожих на справжні. Ситуація ускладнюється тим, що сучасні загрози –від випадкових травм до масштабних подій з багатьма постраждалими –вимагають не лише технічних умінь, а й здатності швидко орієнтуватися у невідомості. Стрес, брак необхідних засобів, проблеми зі зв'язком –усі ці чинники можуть сильно вплинути на те, наскільки успішно буде надана перша допомога. Особливо важливо пристосувати світові стандарти, клінічні і тактичні протоколи до українських реалій. Це включає розробку локальних інструкцій для швидкого реагування, які враховують особливості нашої базової військової підготовки, обмеженість ресурсів та умови воєнного часу. Пріоритетом є впровадження нових, сучасних методів навчання медичним аспектамвійськової підготовки у вишах. Йдеться про симуляції, практичні заняття з командною роботою та моделювання ситуацій, що імітують справжнінадзвичайні події. Метою нашого дослідження була систематизація та критичний аналіз деяких аспектів викладання первинної домедичної допомоги у закладах вищої освіти з урахуванням вимог базової загальновійськової підготовки та актуальних викликів для розвитку професійних компетентностей. Ми враховували вимоги базової військової підготовки та сучасні виклики, необхідні для розвитку професійних здібностей студентів. Після проходження всього комплексу тренувань та практичних занять студенти повинні глибоко зрозуміти ключову важливість швидкої та правильної реакції на надзвичайні ситуації, навчитися розставляти пріоритети при наданні допомоги та ефективно працювати в команді для збереження життя постраждалих. Крім того, вони мають навчитися швидко оцінювати стан постраждалих, правильно використовувати засоби для тимчасової зупинки кровотеч та закриття ран, а також здійснювати евакуацію та надавати першу допомогу навіть за обмежених ресурсів. Потрібне глибоке знання протоколів надання догоспітальної допомоги в бойових умовах, уміння контролювати сильні кровотечі, забезпечувати прохідність дихальних шляхів та безпечно евакуювати поранених під обстрілом.
УДК. 614. 8: [378: 61]: 355. 211. 5]: 355.01
Анотація.
У статті здійснюється всебічний огляд ролі домедичної допомоги, тактичної медицини в структурі громадської безпеки. Автори звертають увагу, що швидке розпізнавання небезпечних для життя станів і застосування базових методів стабілізації є вирішальними чинниками, які значною мірою впливають на подальший перебіг лікування постраждалих. В умовах збройної агресії проти України це питання набуває особливої гостроти, адже потреба у швидких і професійно відпрацьованих діях виникає не лише у фахівців, але й у цивільного населення.Подальший аналіз зосереджено на сучасних підходах до надання допомоги при критичних станах, що найчастіше трапляються в умовах підви-щеного ризику. Розглядаються оновлені алгоритми контролю масивних кровотеч, методи стабілізації стану постраждалих із травмами різного харак-теру, підходи до боротьби з порушеннями дихання та серцевої діяльності, а також порядок дій при впливі хімічних і термічних факторів. Значна увага приділяється необхідності інтеграції міжнародного досвіду у сфері екстреної та тактичної домедичної допомоги, адаптованого до українських реалій та можливостей.
Важливою складовою підготовки розглядаються практичні тренінги, у тому числі симуляційні методики, що дозволяють відпрацьовувати критично важливі дії в умовах, максимально наближених до реальної обстановки. Подібний підхід забезпечує формування не лише технічних навичок, але й психологічної стійкості, здатності зберігати концентрацію та приймати рішення у стресових ситуаціях.У цілому стаття становить узагальнений огляд ключових напрямів нав-чання здобувачів вищої освіти з медичних аспектів базової загальновійськової підготовки, підкреслюючи взаємозв’язок між теоретичною підготовкою, практичними навичками та актуальними викликами, які постають перед суспільством у період тривалої нестабільності.