УДК 811.124’373.7

Фразеологізми антропоцентричної спрямованості є одним з найцікавіших та найцінніших об’єктів дослідження. Незважаючи на велику кількість наукових розвідок з проблем фразеології, ціла низка питань, зокрема тих, які стосуються латинської фразеології, залишається невисвітленою.
Статтю присвячено вивченню латинських фразеологізмів, які відображають концепт «зовнішність людини». У процесі дослідження проведено семантичний аналіз та структуризацію фразеологізмів на позначення зовнішності людини, які яскраво вербалізують ментальність, звичаї та традиції античності. Виокремлено основні фразеосемантичні групи та підгрупи і здійснено їх опис і тлумачення в рамках макроконцепту «homo» (людина). У результаті дослідження встановлено, що концепт «зовнішність людини» у латинській фраземіці асоціюється насамперед з соматичними характеристиками, одягом, психоемоційним станом, характером та ґендерними стереотипами тощо. Встановлено, що фразеологічні одиниці можуть нести як позитивну (схвалення, переконання), так і негативну (засудження, іронія) оцінку. Найвища частотність зафіксована у фразеосемантичних групах «Загальна оцінка зовнішності», «Зовнішній вигляд окремих частин тіла», «Фізичний стан», «Одяг людини як елемент зовнішності». Серед
фразеологізмів у процесі дослідження зафіксовано багато метафоричних перенесень з компонентами-зоонімами та компонентами-фітонімами. Фразеологічні одиниці, що описують зовнішність людини в латинській мові, відіграють важливу роль у передачі образності, експресії та етнокультурних особливостей сприйняття. Встановлено, що для глибшого розуміння латинської фразеології часто необхідні фонові знання про традиції римського народу, його звичаї, історичні події, відомих особистостей тощо. Перспективу подальших досліджень вбачаємо у вивченні інших фразеосемантичних полів макроконцепту «людина» в латинській фразеології, оскільки вони яскраво ілюструють притаманну їхнім носіям афористичність мислення, лаконічність, образність, здатність до реактуалізації в нових історичних умовах та стали невичерпним джерелом поповнення фразеологічного фонду сучасних мов.
Ключові слова: латинська мова, латинська фразеологія, фразеологічна одиниця, концепт «зовнішність людини», мовна картина світу, антропоцентризм.

УДК [616.12:616.61]:616.379-008.61:615.245

Порушення секреції інсуліну та інсулінорезистентність (ІР) відіграють провідну роль не тільки у патогенезі цукрового діабету, а й у розвитку та прогресуванні метаболічного синдрому. Проте, характеристики ІР за умов кардіоренального метаболічного синдрому (КРМс) описані недостатньо. Мета – охарактеризувати індексовані показники ІР та інсуліночутливості (ІЧ) за умов кардіоренального метаболічного синдрому (КРМс).

Матеріали та методи. З дотриманням Гельсингської декларації прав людини обстежено 100 стаціонарних пацієнтів з гострими формами ішемічної хвороби серця, які залежно від стадії КРМс поділені на групи: Г0, Г1, Г2, Г3. Швидкість клубочкової фільтрації обраховано за MDRD (ШКФм) та Cockcroft-Gault (ШКФс). Оцінка вуглеводного метаболізму проведена за пероральним глюкозотолерантним тестом з паралельним визначенням інсуліну та С-протеїну. Обраховували низку індексів ІР: НОМА-IR; %Вcalc; %S; IR; QUICKI; McAuley; Gutt; Cederholm; Matsuda; Avignon; Shuster; DI DeFronzo; Drivsholm; Stumvoll early; Stumvoll latе; Philips; Wareham. Результати опрацьовано статистично, представлені як M±m. Кореляційний аналіз проведено за Спірменом-Пірсоном (r), відмінності оцінені за t-критерієм, за рівень істотності прийнято р<0,05.

Результати. За значеннями індексів інсулінорезистентності HOMA-IR та QUICKI, за умов різних стадій КРМс можна діагностувати ІР. За умов 1 стадії КРМс спостерігались зменшення чутливості печінки до інсуліну та печінкова інсулінорезистентність (за %S та McAuley) при невеликій активності секреції інсуліну як у ранній, так у пізній її стадіях. Друга стадія КРМс характеризувалось інсулінорезистентністю за HOMA-IR, IR зі зменшенням кількості функціонуючих бета-клітин (%Вcalc), які переактивовані з перевагою ранньої фази секреції за Stumvoll early. Для третьої стадії КРМс були притаманні достатня чутливість печінки до інсуліну та знижена чутливість периферійних тканин за Cederholm <65.

Висновки. Індексовані показники інсулінорезистентності та інсуліночутливості за умов кардіоренального метаболічного синдрому показали, що за умов різних стадій КРМс можна діагностувати ІР. По мірі прогресування кардіоренального метаболічного синдрому зростає інсулінорезистентність та зменшується чутливість периферійних тканин до інсуліну.

Ключові слова: інсулінорезистентність, індекси інсулінорезистентності, чутливість до інсуліну

УДК 616.314-089.843-089.29-13:616-056.3]-07

Зубні імплантати високофункціонально заміняють втрачені зуби, однак у разі підвищеної чутливості до металів спостерігаються випадки невдачі імплантологічного лікування. Наявність сторонніх матеріалів у ротовій порожнині та параназальних синусах також може порушувати баланс мікробіоти рота або викликати гальванічні струми. З розвитком ортодонтії та імплантології ця проблема набуває поширеності, що зумовлює доцільність та актуальність нашого дослідження. Мета – оцінити підходи до діагностики алергічних реакцій на металеві стоматологічні конструкції за даними літератури та в клініці. Матеріали та методи. Проведено огляд наукової літератури в базі Pubmed за останні 5 років; як ілюстрацію наведені власні клінічні випадки. Результати. Механізми розвитку алергії на метали є множинними; найчастіше такі реакції перебігають за IV сповільненим типом за класифікацією Кумбса. Іони металів виступають гаптенами, які зв’язуються з головним комплексом гістосумісності та пептидним комплексом, запускаючи імунну відповідь за участю Т-лімфоцитів. Діагностика алергії до металевих компонентів імплантатів повинна передбачати детальний збір анамнезу, імунні методи клітинного залучення та шкірне патч-тестування. У наведених клінічних випадках потенційною причиною скарг пацієнта виступала алергія на метали, що містились у стоматологічних конструкціях. Випадок 1: пацієнтка 45 років, скарги на порушення носового дихання, набряки на обличчі, часті бронхіти з бронхообструктивним синдромом, загальну слабкість, порушення сну, тривожність, головні болі. Пацієнтка не може носити прикраси (у місці контакту металу зі шкірою виникає почервоніння); близько 8 років тому їй встановили металеву конструкцію (незнімний мостоподібний протез), а 2 роки тому – ще одну, після чого стан значно погіршився. Під час патч-тестування було виявлено підвищену чутливість до титану, нікелю та хрому. Випадок 2: пацієнт 37 років, скарги на періодичний набряк верхньої губи, верхньої повіки, почервоніння, набряк і свербіж шкіри верхніх та нижніх кінцівок упродовж останнього року. Шкірні алергопроби виявили сенсибілізацію до кліщів домашнього пороху. Два роки тому пацієнту проведено одномоментну імплантацію 36-го зуба (система Osstem, Південна Корея), однак ці симптоми він не пов’язує. Під час патч-тестів виявлено підвищену чутливість до металів. Випадок 3: пацієнтка 54 років, скарги на набряк обличчя щоранку, що зменшується до вечора, явища стоматиту та затерпання язика впродовж 6 місяців. Близько 9 місяців тому було встановлено металевий незнімний мостоподібний протез, а близько 10 років тому було встановлено зубний протез з іншого боку. Рекомендації: вимірювання різниці потенціалів у ротовій порожнині для виключення наявності гальванічних струмів, патч-тестування та в разі виявлення гальванізму чи алергії на метали заміна протезів. Висновки. Алергія на стоматологічні металеві компоненти є важливою проблемою. Провідне значення для діагностики мають детальний стоматологічний та алергологічний анамнез, комп’ютерна томографія та патч-тестування з металами, що входять до складу стоматологічних конструкцій.

Ключові слова: імплантати, алергія на метали, гальванізм, патч-тестування

УДК 616.12-005.4-036.12:(616.12+616.61+616-056.52)]:616.1/.4-099

Зменшення функціональної здатності нирок відбувається паралельно зі зростанням активності синдрому ендогенної інтоксикації. Однак про вираженість синдрому ендогенної інтоксикації за умов кардіоренального метаболічного синдрому (КРМс) відомо мало.

Мета – визначити активність синдрому ендогенної інтоксикації у пацієнтів із хронічними формами ішемічної хвороби серця за умов різних стадій кардіоренального метаболічного синдрому.

Матеріали та методи. З дотриманням Гельсингської декларації прав людини було обстежено 108 пацієнтів із хронічними формами ішемічної хвороби серця: 80 чол. та 28 жін., які були розподілені на групи: G0 – без КРМс, G1, G2, G3а, G3b, G4 – залежно від стадії КРМс. Критерії включення до дослідження: верифіковані діагнози ІХС та КРМс, інформована згода, відсутність гострих інфекційних, онкологічних, психічних процесів, загострення супутніх хронічних захворювань, вагітності та лактації, задовільний комплаєнс. Критерії виключення – наявність зазначених процесів, захворювань та станів. Активність синдрому ендогенної інтоксикації визначена фотоколориметричним методом за вмістом молекул середньої маси загальних та на окремих довжинах хвиль у крові та у сечі. Тяжкість синдрому ендогенної інтоксикації визначено за рівнями молекул середньої маси: низька <0,6; помірна 0,6-1,0; висока >1,0 од. Статистичну обробку проводили після створення бази даних в редакторі Microsoft Excel, користуючись методами варіаційної статистики за допомогою пакету "Statistica for Windows 6.0" (Statsoft, USA). Кожну вибірку перевіряли на нормальність розподілу за Гаусом. За умов нормального гаусівського розподілу використовували методи параметричної статистики, цифрові дані подавали як середнє арифметичнє з похибкою (М±m), а істотність відмінностей визначали за t-критерієм Ст’юдента. За статистично значущий рівень істотності відмінностей у показниках приймали р < 0,05. Дослідження здійснювали в межах наукової теми кафедри «Особливості та маркери перебігу внутрішніх хвороб за умов поєднання з метаболічним синдромом та метаболічно-асоційованою жировою хворобою печінки» (№ДР 0122U00016).

Результати. Тяжкість синдрому ендогенної інтоксикації у міру погіршення функції нирок зростала від мінімальних значень за умов відсутності КРМс (G0) та G1 стадії. Вміст молекул середньої маси загальних у крові зростав від значень G0-G1 до рівня G4, при якому він був істотно вищим, ніж в усіх інших групах. Щодо вмісту молекул середньої маси на окремих довжинах хвиль (238, 254, 266, 282), то максимальним він був серед пацієнтів з 3b стадією КРМс (в усіх випадках р_1-3b<0,05). Фільтрація гідрофільних молекул середньої маси сечі була найвищою за умов G3а-b стадій КРМс.

Висновки. У міру прогресування кардіоренального метаболічного синдрому зростає активність синдрому ендогенної інтоксикації, яка була найвищою за умов G3а-b стадій. Це проявлялося збільшенням молекул середньої маси загальних та на окремих довжинах хвиль у крові і зростанням фільтрації гідрофільних молекул середньої маси сечі. 

Ключові слова: синдром ендогенної інтоксикації, молекули середньої маси, кардіоренальний метаболічний синдром

УДК 616.36-003.826-008.9+612.35)]-074-079

Складним питанням є диференціація стеатозу (МАСП) від стеатогепатиту (МАСГ), який потребує більш активного лікування. Тому використання біомаркерів для діагнозу є край важливим. До маркерів оцінки стану печінки відносяться аспартат- та аланін амінотрансферази (АСТ, АЛТ), індекс де Рітіса, відношення АСТ до тромбоцитів (АСТ/Тр), чотирьохкомпонентний індекс фіброзу (Фіб4І), шкала BARD, гепатостеатозний індекс (ГСІ). Однак їх значення для диференціації МАСП та МАСГ точно не встановлено.

Мета. Визначити лабораторні детермінанти переходу метаболічно-асоційованого стеатозу у стеатогепатит.

Матеріали та методи. У 196 пацієнтів з хронічними формами ішемічної хвороби серця та гіпертонічною хворобою та супутніми МАСП (84,6%) та МСАГ (15,4%) обраховано АСТ, АЛТ, індекс де Рітіса, АСТ/Тр, Фіб4І, BARD, ГСІ. Діагностична цінність тестів визначена з обчисленням чутливості та специфічності. Відношення шансів (оdds ratio, OR) обчислювали автоматично (medcalc.com), рівень істотності р<0,05.

Результати. Детермінантами переходу МАСП у МАСГ виявились АСТ >0,4 ммоль/год/л (OR=46,20; р<0,0001), АЛТ >0,4 ммоль/год/л (OR=6,00; р< 0,0001), індекс де Рітіса >1,0 (OR=4,39; р=0,0005), гепатостеатозний індекс >36 (OR=4,55; р=0,0042), відношення АСТ/тромбоцити ≥0,11 (OR=11,72; р=0,0016),  чотирьохкомпонентний індекс фіброзу ≥1,5(OR=21,0; р<0,0001), шкала BARD ≥2 (OR= 4,9; р=0,04), які є складовими сумарного показника диференціації МАСП від МАСГ.

Висновки. Лабораторні детермінанти переходу метаболічно-асоційованого стеатозу у стеатогепатит: АСТ та АЛТ, індекс де Рітіса, гепатостеатозний індекс, відношення АСТ/тромбоцити,  чотирьохкомпонентний індекс фіброзу, шкала BARD.

Ключові слова: метаболічно-асоційований стеатоз, стеатогепатит, детермінанти переходу стеатозу у стеатогепатит, індекси стеатозу, індекс де Рітіса, гепатостеатозний індекс