УДК 611–092.4/.9:617.7

Увеїт – запалення судинної оболонки ока, що включає запалення райдужки, циліарного тіла та власне судинної оболонки. Хвороба може уражати також інші внутрішньоочні структури – білкову оболонку, сітківку, кровоносні судини сітківки та зоровий нерв. Увеїт уражає понад 2 млн людей у всьому світі [9], у розвинених країнах це одна з п’яти причин сліпоти у працездатного населення, що становить близько 10,0 % усіх випадків [8, 12, 15, 19, 21]. На відміну від інших хвороб ока, таких, як глаукома або вікова макулярна дегенерація, які зазвичай фіксують у людей похилого віку, увеїт трапляється в усіх вікових групах, часто у людей молодого віку [20, 24, 25]. Увеїт має численні клінічні форми. Відомо понад 60 етіологічних чинників цієї хвороби [10]. Залежно від етіологічних чинників, згідно з міжнародними класифікаціями, клінічно увеїти поділяють на інфекційні, неінфекційні, маскарадний синдром та інші (ідіопатичні) [7, 11, 24, 26]. Діагностика увеїту переважно потребує проведення низки клінічних, лабораторних та інструментальних досліджень, що вимагає значних зусиль і часу. У багатьох випадках потрібно негайно обирати лікування з метою збереження зорових функцій. Надійним помічником у діагностиці внутрішньоочного запалення може бути визначення доступних біомаркерів у біологічних середовищах. За різних типів хвороб виділяються різні специфічні білки, частина з яких може стати біомаркерами. У 2011 р. робоча група з вивчення біомаркерів Національного інституту здоров’я (National Institute of Health – NIH) оприлюднила визначення поняття «біомаркер». У 2015 р. спільна керівна рада (Foodant Drug Administration - FDA) NIH удосконалила початкове визначення як «показник нормальних біологічних і патогенних процесів або реакція на вплив, або втручання, включаючи терапевтичне лікування» [4, 5]. Ця ж рада виокремила різні типи біомаркерів – молекулярні, гістологічні, рентгенографічні та фізіологічні, а також створила класифікацію із таких основних категорій: діагностичні, прогностичні, моніторингові, біомаркери відповіді, безпеки та ризику. Під час вивчення різних хвороб біомаркери використовують для селекції пацієнтів, створення класифікацій або з’ясування захворювання, прогнозування та моніторингу клінічної відповіді на лікування [23]. Раніше біомаркери мали дослідницький характер, але з часом їх стали застосовувати у клінічній практиці. Обираючи спосіб виділення біомаркерів із середовищ і тканин для діагностики очних хвороб, слід брати до уваги будову очного аналізатора. Хоча аналіз вологи передньої камери та склистого тіла містить цінну інформацію про внутрішньоочні процеси, вилучення цих середовищ на оці зі запальними змінами створює великий ризик більшої активації запального процесу та виникнення різноманітних ускладнень. Тому альтернативним способом діагностики увеїту може бути аналіз сироватки крови, що потребує докладного вивчення. Існує багато біомаркерів запалення, але не всі є інформативними. Крім цього, більшість біомаркерів нестійка в біологічних рідинах, оскільки компоненти оксидативного стресу, зміни цитокінового та хемокінового профілю чинять руйнівну дію на них [17, 22]. Тому властивості біомаркера теж не менш важливі для адекватного розуміння запальних процесів. Згідно з результатами багатьох досліджень, одним із показових біомаркерів різних хвороб може бути неоптерин (НП), оскільки він є стабільним метаболітом і визначення його концентрації асоційоване з активацією клітинного імунітету [1, 14, 16]. Важливо й те, що НП легко визначити в сироватці та плазмі крови, в сечі, сльозі, волозі передньої камери, склистому тілі, інших біологічних рідинах і тканинах [2, 13, 18]. За інформацією з різних джерел і проведених досліджень, концентрація НП зазвичай залежить від ступеня активности патологічного процесу. Що більше, завелика концентрація НП є одним із основних предикторів несприятливого прогнозу [16]. Враховуючи труднощі діагностики увеїтів, що потребує комплексної оцінки клінічної картини, широкого спектра лабораторних аналізів, інструментальних методів дослідження, консультації суміжних спеціалістів, доцільно вивчити показники неоптерину біомаркера запального процесу в оці, що, можливо, зможе слугувати додатковим діагностичним підтвердженням неінфекційного автоімунного увеїту (НАУ).

Diabetes mellitus (DM) is one of the leading causes of vision impairment and blindness in people aged 20–70 years [4]. The risk of developing blindness in patients with diabetes is 2.5 times higher than in people without diabetes[1]. With DM, the risk of developing cataracts and glaucoma increases, but the greatest threat to vision is damage to the retina, which is observed in 80% of patients with a disease lasting for more than 10 years. Diabetic retinopathy is diagnosed in 50–90% of patients with diabetes mellitus; it is characterized by a severe progressive course and can lead to blindness[2, 5]. In approximately 5% of cases, signs of retinopathy are detected before the diagnosis of DM, and 10 years after the onset of the disease, pathological changes of the fundus are noted in 40–50% of patients. With a 20-year duration of diabetes, the manifestations of diabetic retinopathy are found in 90% of patients. It is proved that early detection of vision impairment due to diabetes mellitus and treatment of this complication prevents blindness in 90% of patients with diabetic retinopathy [3].

Considering the above, the goal of our study was to establish the morphological changes of retinal ganglion neurons in streptozotocin-induced diabetes under conditions of chronic stress.

УДК 617.7-007.681-089.87:615.225.2

Актуальність. Вторинна неоваскулярна глаукома (НВГ) належить до рефрактерних глауком із низькою ефективністю хірургічного лікування.

Мета. Порівняти ефективність трабекулоектомії з формуванням фільтраційного каналу (ТЕ) та імплантації шунту Ex-PRESS у хірургічному лікуванні НВГ із застосуванням anti-VEGF препаратів.

Матеріал і методи. Прооперовано 32 пацієнти (32 ока) з НВГ. Середній вік пацієнтів – 65,2±10,1 років. Причиною НВГ у 22 випадках був цукровий діабет, у 10 випадках – тромбоз центральної вени сітківки або її гілки. У першій групі (23 пацієнти) проведено модифіковану нами ТЕ, у другій групі (9 пацієнтів) – операцію з імплантації мінішунту Ex-PRESS. Показанням до операції була некомпенсація (більше ніж 26 мм рт. ст.) внутрішньоочного тиску (ВОТ) на максимальній гіпотензивній терапії. За 3–5 днів до операції проводилася інтравітреальна ін’єкція ранібізумабу в дозі 0,5 мг.

Результати. Через 3–5 днів після інтраокулярної ін’єкції ранібізумабу відмічена повна або часткова редукція новоутворених судин райдужки. ВОТ у всіх прооперованих хворих до операції становив 30,9±7,1, на 7-ий день після операції ‒ 17,0±3,6, а через 12 міс. ‒ 22,1±2,9 мм рт. ст. При цьому в групі з ТЕ ВОТ до операції був 31,3±8,4 мм рт. ст., через 7 днів ‒ 16,7±3,7 мм рт. ст., а через 12 міс. ‒ 21,6±2,5 мм рт. ст., у групі з Ex-PRESS до операції – 30,0±1,7 мм рт. ст., через 7 днів – 18,0±3,2 мм рт. ст., а через 12 міс. ‒ 23,3±2,3 мм рт. ст. Кількість гіпотензивних препаратів, які використовували всі пацієнти до операції, становила 2,4±0,7, через 1 міс. після операції ‒ 1,3±0,6. У групі з ТЕ вона становила до операції 2,4±0,8, а через 1 міс. після операції – 1,0±0,6, у групі з Ex-PRESS до операції – 2,6±0,5, а через 1 міс. ‒ 1,5±0,7.

Висновки. Розроблена нами модифікація ТЕ з формуванням фільтраційного каналу в комбінації з передопераційним інтраокулярним уведенням ранібізумабу в дозі 0,5 мг є ефективним хірургічним втручанням у разі НВГ, за ефективністю не поступається імплантації шунту Ex-PRESS із передопераційним інтраокулярним уведенням ранібізумабу.

 The global tendency of the contemporary scientific studies is using alternative biologic models as substitutes of experimental animals. HET-CAM (The Hen's Egg Test on the Chorioallantoie Membrane Assay) is an alternative to in vivo tests involving experimental animals. This test is actively used in different biomedical studies. The aim of our work was to study the irritating potential of adhesives used in shoe making industry in experimental setting using the alternative HET-CAM method. Polyurethane, polychloroprene, rubber and styrene-butadiene adhesives that are widely used in shoe-making industry were studied . HET-CAM test was used for the evaluation of the irritating action of the aforementioned adhesives. All adhesives were applied directly onto the chorioallantoic membrane of chick embryos with reactions and changes (hemorrhages, vascular lysis and coagulation) observed and registered in 30, 120 and 300 seconds after the application of the adhesive. Irritating potential of the adhesives was evaluated according to a calculated irritating index. The most pronounced signs of irritating action were caused by polyurethane adhesives, namely hemorrhages and coagulation (30 sec) – two-component adhesive and hemorrhages (30 sec) and coagulation (120-300 sec) – one-component adhesive. Vascular reactions from application of styrene-butadiene adhesives manifested predominantly with lysis and hemorrhages (30 sec), in some samples these reactions were observed at a later time-point (120-300 sec). Irritating action of rubber adhesives manifested mostly with hemorrhages (30 sec), one observation showed lysis (120 sec). Polychloroprene adhesive caused hemorrhages (30-120 sec) and also lysis (30 sec) in one of the samples. According to the irritating index, polyurethane (one- and two-component) and styrene-butadiene adhesives were estimated to be strong irritants, while rubber and polychloroprene ones cause
moderate irritating action. НЕТ-САМ test can be used as a component in the evaluation of evidence of irritating action of shoe adhesives. 

Key words: shoe adhesives, irritating action, the hen's egg test on the chorioallantoie membrane assay, in vitro method

Глобальною тенденцією сучасних досліджень є використання альтернативних біологічних моделей на заміну чи обмеження експериментів на
тваринах. HET-CAM (The Hen's Egg Test on the Chorioallantoie Membrane Assay) тест служить альтернативою тестів in vivo на експериментальних тваринах та активно використовується в різних галузях біомедичних досліджень. Метою роботи було дослідити в експериментальних умовах подразнювальний потенціал взуттєвих адгезивів з використанням альтернативного методу HET-CAM. Досліджували поліуретанові, поліхлоропренові,
каучукові та стирол-бутадієнові адгезиви, які використовуються в технології виготовлення взуття. Для оцінки подразнювальної дії клейових сполук використано метод HET-CAM. Клей у нативному вигляді наносили безпосередньо на поверхню хоріоалантоїсної оболонки курячих ембріонів та спостерігали за змінами та реакціями: виникненнями геморагій, лізисом судин та коагуляцією. Ці ефекти відстежували через 30, 120 та 300 с від часу нанесення клею на хоріоалантоїсну оболонку. За розрахованим індексом подразнення оцінювали іритативну активність адгезивів. Найбільші прояви подразнювальної дії зафіксовані при нанесенні поліуретанових адгезивів, а саме: геморагії та коагуляція (30 с) – двокомпонентний адгезив; геморагії (30 с) і коагуляція (120-300 с) –однокомпонентний адгезив. Судинні реакції від нанесення стирол-бутадієнових клеїв проявилися переважно лізисом, геморагіями (30с), в окремих зразках ці зміни проявилися пізніше (120-300 с), коагуляцією в трьох пробах (30 с або 300 с). Подразнювальний потенціал каучукового клею проявляється переважно геморагіями (30 с), в одній пробі також і лізисом (120 с); поліхлоропренового клею – переважно геморагіями (30-120 с) та лізисом (30 с) одного зразка. За значенням індексу подразнення поліуретанові (одно- і двокомпонентні), стирол-бутадієнові адгезиви оцінено як сильні подразники, каучуковий та поліхлоропреновий – помірної подразнювальної дії. НЕТ-САМтест може використовуватися як складова оцінки доказовості подразнювальної дії взуттєвих адгезивів. 

Ключові слова: взуттєві адгезиви, подразнювальний ефект, тест на хоріоалантоїсній оболонці курячого яйця, метод in vitro

Introduction. Poor regulation of active substances in disinfectants in Ukraine holds their legalization on the national market. Cluster approach in the hygienic regulation practice is one of the ways to address this issue. The aim of the study is to establish group-based hygiene regulations for the benzalkonium chloride (BC) cluster. Materials and methods of research. The subject of research is BC homologues. The research is based on the analysis of national and international scientific publications and legislative acts regarding BC toxic effects and hygienic regulations. Results. BC is a mixture of the benzalkonium chloride compounds homologues. The homologues ratio in a mixture plays a key role in assigning CAS numbers to BC. The average lethal doses with oral administration for all BC homologues are below 500 mg/kg. BC skin and oral absorption does not exceed 10 %. BC does not affect reproductive system and does not cause neonatal development abnormalities; it has no carcinogenic and mutagenic properties. Typical adverse effects of BC are related to compound irritant activity. Pursuant to EU regulation 1907/2006, substances with similar physicochemical, toxicological and ecotoxicological properties can be considered as a cluster. The data for reference substance of the cluster make it possible to predict the impact of other substances from this group on human health and environment. In case of BC, alkyl (C12–C16) dimethylbenzylammonium chloride was chosen as the reference substance. In Ukraine, the hygienic regulation sets 0.5 mg/m3 as occupational exposure limit for this substance. Following the clusters principle, it is advisable to introduce group hygiene regulations for all BC homologues based on alkyl (C12–C16) dimethylbenzylammonium chloride.
Conclusions. The implementation of cluster approach when developing exposure limits for chemical compounds in environmental medium makes it possible to introduce group hygienic regulations of 0.5 mg/m3 as occupational exposure limit for all BC homologues.
Key words: alkylbenzyldimethylammonium chloride, benzalkonium chloride, hygiene norm, cluster approach, group hygienic regulations