Розповсюджений гнійний перитоніт (РГП), спричинений деструктивними формами апендициту, – одна з вагомих проблем екстреної дитячої хірургії та інтенсивної терапії [1]. Несприятливий перебіг даної патології може спричинити розвиток абдомінального сепсису, смертність від якого залишається високою, не дивлячись на вагомий прогрес в антибіотикотерапії невідкладних станів, впровадженні нових методик хірургічного ведення даної групи пацієнтів. Прогноз при РГП значною мірою залежить від якості та вчасності проведеної інтенсивної терапії, спрямованої на запобігання розвитку системної запальної реакції організму (SIRS – systemic inflammatory response syndrome), що, своєю чергою, приводить до синдрому поліорганної недостатності (MODS – multiple organ dysfunction syndrome) та несе загрозу для життя дитини [2, 3, 4]. В умовах інтоксикації, гіпоксії, важких порушень водно-електролітного балансу, кислотно-лужної рівноваги і, відповідно, всіх видів обміну, перенапруження та зриву адаптаційних реакцій організму, неминучим є негативний вплив на стан клітин крові з порушенням внутрішньоклітинного метаболізму, змінами ультраструктури. З одного боку, ці зміни будови і функції є наслідком критичного стану, з іншого – причиною порушення газообміну, змін реактивності та декомпенсації функції органів і систем.

Дослідження спрямоване на вивчення несприятливого впливу пероксидації ліпідів на сперматогенез при ідіопатичному чоловічому неплідді. Дослідження проведено на сім’яній плазмі 56 чоловіків із нормозооспермією і 30-и із олігоастенозооспермією. Рівні малонового діальдегіду, цинку, фруктози, активності NO-синтази та глутатіонпероксидази (GP) у спермальній плазмі корелювали з кількістю та рухливістю сперматозоїдів. Рівень малонового діальдегіду та активність NO-синтази в еякуляті були значно вищими, тоді як цинк, фруктоза і GP були значно нижчими при олігоастеноспермії, ніж при нормозооспермії (p<0,001). Встановлений негативний кореляційний зв'язок між вмістом малонового діальдегіду та активністю NO-синтази з кількістю та рухливістю сперматозоїдів при олігоастеноспермії. Підвищення рівня малонового діальдегіду, NO-синтази в спермі та зниження рівнів цинку та GP при олігоастеноспермії можуть бути відповідальними за порушення цілісності мембран сперматозоїдів і відіграють роль у пошкодженні ДНК сперматозоїдів. Позитивний кореляційний зв'язок між вмістом цинку з кількістю сперматозоїдів і рухливістю сперматозоїдів вказує на важливу роль цинку в сперматогенезі. Таким чином, ці параметри можуть бути корисними для визначення фертилізаційного потенціалу сперматозоїдів у діагностиці, прогнозі та лікуванні чоловічого непліддя, особливо ідіопатичного непліддя.

Високий рівень патології молочної залози (МЗ), який фіксується у світі та виражена тенденція до його зростання впродовж останніх десятиліть роблять особливо актуальним пошук ефективних методів її ранньої діагностики [1-3]. Для об'єктивної оцінки стану МЗ сьогодні пріоритетними є променеві методи обстеження, зокрема –мамографія, УЗД та МРТ, що дозволяють діагностувати навіть незначні зміни в структурі МЗ на ранніх етапах їх розвитку та, при необхідності,вчасно і ефективно проводити їх корекцію [4-8]. Численні описані результати обстежень МЗ із 
застосуванням різних методів діагностики свідчать про значну варіабельність та виражену вікову динаміку її структури [3, 4]. Верифікація типу  будови МЗ є важливою при візуалізації в ході діагностичного чи скринінгового огляду та має суттєве значення для вибору подальших методів обстеження.

Актуальність проблеми ранньої діагностики патологічних змін у молочних залозах (МЗ) жінок різного віку зумовлена, насамперед тим, що світових рейтингах локалізації новоутворів як доброякісних, так і злоякісних, МЗ посідає сьогодні чільні позиції [1, 2]. За даними різних інформаційних  джерел, більше ніж у 80% жінок репродуктивного віку діагностовано різні захворювання МЗ [2, 3]. Доброякісними захворюваннями МЗ страждає 25% жінок віком до 30 років, а після 40 років частка захворюваності зростає до 60-70%. При цьому численні автори наголошують, що злоякісні захворювання у 3-5 разів частіше уражають МЗ з діагностованими доброякісними змінами, ніж інтактні [1, 3]. Тому особливо актуальним сьогодні є пошук нових та удосконалення існуючих методів ранньої діагностики, що забезпечує зростання як ефективності лікування, так і виживаності хворих [2, 3, 4, 6]. З метою раннього виявлення патологічних змін, що розвиваються в МЗ, сьогодні широко застосовуються різні методи променевої діагностики – УЗД, мамографія, МРТ, кожен з яких має свої можливості та переваги. До переваг мамографії належить її висока діагностична точність (75-95%) при невисокому рівні опромінення, можливість візуалізації утворів невеликих розмірів (від 1 до 10 мм), які не пальпуються або знаходяться глибоко в тканинах МЗ. Цей метод також дозволяє легко візуалізувати кальцинати МЗ та отримати їх повну характеристику.

The aim of this experimental study was to evaluate micro- and ultrastructural changes of the carotid sinus wall during oral consumption of low doses of monosodium glutamate (MG) and following its withdrawal. Adult male albino rats (n=39) were enrolled into the study. Carotid sinus wall morphology was assessed by light and electron microscopy at the end of week 4 and week 8 of MG oral consumption, as well as 2 weeks after its withdrawal; the results were compared with the control group. After 8 weeks of MG consumption, the wall of the carotid sinus was disorganized, endothelial layer of intima deformed, often without clear margins, the media edematous and dissected with thickened elastic membranes, and the cells of the vascular wall were showing signs of apoptosis while extra fat was present in the adventitia. Upon discontinuation of MG after 4 weeks of its consumption, the structural organization of carotid sinus wall was partially preserved, whereas no compensatory processes were registered after 8 weeks of MG administration followed by 2 weeklong withdrawal. Therefore, 8-week-long lowdose MG consumption resulted in pronounced changes of the micro- and ultra-structure of the carotid sinus wall of albino rats. Discontinuation of MG following 4 weeks of its administration partially improved the morphologic characteristics of the carotid sinus wall within 2 weeks. Withdrawal of MG after 8 weeks of its administration did not result in any improvement of the micro- and ultra-structure of the carotid sinus wall within 2 weeks.