Background: Premature birth and care of premature babies is a pressing problem of the modern world.

Objectives: To determine the dynamics of physical and psychomotor development, the state of the musculoskeletal

system (MS) of premature infants in the first year of life under the influence of physical therapy (PT).

Research sample and method: The study involved 60 infants, which were divided into 4 groups according to the degree of prematurity. The assessment of children's physical deve lopment was carried out on anthropometric indicators. The degree of damage of the nervous system was examined by neurosonography. Children undergo the PT programme based on INFANIB test scores in 0, 3, 7, and 12 months of adjusted gestational age.

Results: When using the PT programme, it was found that during the first three months of life, children with I – III degree of prematurity almost doubled their body weight, in the group with IV – it was increased by 76.9 %. The analysis of the results of neurosonography revealed positive dynamics in all the groups. Congenital crooked neck was observed in 30 % of children with stage III prematurity, which was the highest among the identified pathologies of MS. At the end of the PT programme, these diagnoses were withdrawn.

Conclusions: Indicators of anthropometric changes, analysis of the dynamics of neurosonography and the prevalence of pathology of the MS revealed positive changes in all groups of children on each stage of the study, which should be considered according to the result of timely and rational use of PT.

Abstract

The paper presents the results of studies of the radiophotoluminescence (RPL) of LiB3O5:Ag glass after irradiation with γ-rays in the dose range of 1-3 Gray on the remote γ-therapeutic apparatus "TERAGAM" Co(60) at the Lviv Oncology Regional Medical and Diagnostic Center. A clear dependence of the intensity of the RPL (λmax= 300 nm) on the dose value when excited by light λexc = 220 nm was found. The mechanism of RPL in γ-irradiated LiB3O5:Ag glass is proposed as a consequence of radiation annihilation with the emission of relaxed exciton-like electronic excitationswith the participation of impurity defects (Ag0 ) in the glass structure.

Лікування хворих на гінекологічний рак - серйозний виклик та важка травма для пацієнток, особливо, якщо воно пов'язане з хірургічним втручанням.

Метою дослідження було оцінити інформативність використання NCCN дистрестермометра для скринінгу з метою виявлення психоемоційних розладів у хворих із злоякісними пухлинами жіночої репродуктивної системи після успішного завершення протипухлинного лікування.

Матеріал і методи. В дослідження було включено 47 онкогінекологічних пацієнток після завершення хірургічного або комбінованого (хірургія + хіміотерапія) лікування. Серед них було 17 хворих з раком шийки матки, 18 - з раком ендометрію, 12 з раком яєчника. В усіх хворих компонентом хірургічного лікування була пангістеректомія. У 11-и пацієнтів обстеження проведено невдовзі після завершення оперативного лікування (через 12-14 днів), опитування решти 36 пацієнтів виконано підчас контрольного візиту спостереження через

6-12 місяців після завершення лікування. На момент візиту методами променевої візуалізації (КТ, МРТ) та клінічно підтверджено відсутність ознак прогресування раку.

Всім пацієнткам було запропоновано оцінити рівень дистресу за останній тиждень за допомогою опитувальника – NCCN дистрес термометра Версія 2.2022.

Результати. Виявилося, що в 25 хворих (62%) рівень дистресу був вище граничного ≥ 4. А 9 хворих визначили свій рівень дистресу ≥ 7. Найчастішими проблемами, що зумовлювали дистрес, виявилися хвилювання та тривога (80%), втомлюваність (81,3%), порушення сну (58%), засмученість/депресія (36%), страх (33%). Майже третина (27%) пацієнток визнавали стосункові проблеми з партнером та наявність сексуальних

проблем (22%). Біля 20% констатували проблеми в усвідомленні сенсу життя. Виявлені психоемоційні розлади не залежали від локалізації пухлини.

Висновки.Більше ніж у половини онкогінекологічних хворих виявлено психоемоційні розлади та рівень дистресу вище граничного після успішного завершення лікування раку; NCCN ДТ є ефективним засобом скринінгу для активного виявлення психоемоційних розладів у пацієнтів, які успішно пройшли лікування з приводу гінекологічного раку; Тестування слід проводити не тільки безпосередньо після завершення лікування, але й у віддалений період часу ( через 6-12 місяців), оскільки психоемоційні прояви дистресу ( кризи ідентичності) з часом можуть наростати

Background and objectives. Peritoneal relapse (PR) is the most common pattern of gastric cancer (GC) recurrence after radical treatment. Currently, a variety of adjuvant intraperitoneal chemotherapy methods are being tested for their efficacy in reducing the level of PR. 

Methods. The radical treatment results of 226 patients with localized and locally-advanced GC have been analyzed. To select a group of patients with indications for adjuvant intraperitoneal therapy, a study of independent predictive factors and the development of a predictive PR nomogram for gastric cancer was completed.

Results. As a result of the analysis of about three dozen potential factors in mono- and multivariate analysis, the impact on PR risk was confi rmed by 4 independent predictive factors, namely: serosal invasion and its size (HR 9.36, p <0.001), morphological type according to Lauren (HR 5.3, p <0.001), index of regional lymph node involvement (HR 2.23, p = 0.015) and localization of the tumor in the stomach (HR 3.98, p <0,001).

Conclusions. A predictive PR risk nomogram of gastric cancer after radical surgical treatment has been developed based on the identifi ed independent factors, and it is of great clinical importance as a tool for segregating patients who require adjuvant intraperitoneal chemotherapy.

Extensive dissection of retroperitoneal lymph node (LN) collectors during D2 lymph node dissection inevitably leads to the crossing of a large number of lymphatic ducts with an increased risk of lymph leakage into the abdominal cavity and a potential risk of intraperitoneal dissemination of free malignant cells. The increased risk of intraperitoneal recurrence of gastric cancer (GC) after advanced lymph node dissection remains unclear. The aim of our study was to investigate an advanced lymph node dissection during surgical treatment of gastric cancer as a separate potential predictor of intraperitoneal relapse.

 The level of intraperitoneal recurrence and peritoneal recurrence free survival (PRFS) in 226 patients with localized and locally advanced GC after radical surgery with different levels of lymph node dissection were analyzed.

 The average number of removed LN was 22.94 ± 11.46 (from 4 to 67). There was a statistically significant difference (χ2 = 110.75; p = 0.0001) in the number of removed LN during lymph node dissection of different levels (D0, D1, D1 +, D2). In the long term the overall level of GC progression did not differ in patients with D0,1 (n = 110) and D1+,2 (n = 116) lymph node dissections - 40% and 38,79%, respectively (χ2 = 0.03; p = 0,85). The level of loco-regional recurrences (in regional groups of LN) in subgroup D0,1 was twice as high as in subgroup D1+,2 - 14.55% and 7.76%, respectively (χ2 = 2.67; p = 0.102). Tendency (p = 0.32) to increase the overall 5-year survival by 8.3% with D1+,2 was recorded. No significant increase in the level of intraperitoneal recurrences after advanced lymph node dissection was detected: in subgroup D0,1 they were recorded in 23 (20.9%) patients, in subgroup D1+,2 - in 22 (19%) (χ2 = 0.13; p = 0.72). The level of 2-year PRFS was the same in both subgroups: 77.2% with D0,1 and 82.8% with D1+,2 (p = 0.6, HR 0.36, 95% CI 0.5-3.68). No effect of  D1+,2 on the level of PRFS was found in the subgroup of patients with diffuse/mixed GC and pN+ (p = 0.62), and in the subgroup of patients with high (> 0.2) index of regional LN lesion (p = 0.8). At the same time, a significant increase of 5-year overall survival of patients with diffuse/mixed GC type with D1+,2 lymph node dissection was found (p = 0.048), and loss of efficacy of this level of lymph node dissection in cases of gastric serous membrane area lesion > 5 cm2. 

Carrying out D1+,2 lymph node dissection during surgical treatment of GC does not increase the risk of intraperitoneal recurrence in the long term. The effect of D1+,2 lymph node dissection on overall survival is offset by intraperitoneal relapse in patients with diffuse/mixed type of GC and serous membrane lesion area > 5 cm².