УДК 231.5:233.5
 Вступ. Аксіомою в духовному житті вірян були і є наявність божественної природи у створенні Богом Адама і Єви та їхнього буття як у Раю, так і після гріхопадіння на необробленій землі. Усвідомлення сутности цього божественного в людині у XXI столітті, а також наданої Богом їй можливости коригувати духовний стан у часі її гріха та покаяння завдяки певним моральним, фізичним і біологічним негараздам у власному 
бутті доречно розглядати, в тому числі й лікарям, поряд із тілесним, як єдину гармонійну божественно-цілісну систему людини, чим і має собі людина в  земному житті прокласти дорогу в життя вічне.    
Мета. Декларувати наукове усвідомлення Божої природи у творінні людини та концепту її способу життя в земному періоді між тілесним і духовним (згідно зі свідченнями про єство Богом Адама і Єви, життя й харчування перших людей на землі в період від гріхопадіння й до народження у них дітей).
 Матеріяли й методи. Виконано епідеміологічне одномоментне, суцільне дослідження Святого Письма та доступних апокрифів і псевдоепіграфів Старого Завіту з використанням низки наукових епідеміологічних та історичних методів дослідження з урахуванням принципів системности. 
Результати. Констатовано, що створена Богом за образом і власною подобою розумна, премудра, безсмертна, з вільною волею та подвійною божественною природою: внутрішнім станом – душею та зовнішнім – тілом / матеріяльним людина явила собою єдину гармонійну божественну систему для існування. Доведено, що коли гріх Єви і Адама спричинив відповідні зміни у цілісности як їхнього єства, так і наступних поколінь, відбулося переформатування сутности Божої природи людини від повної духовности в Едемі у світ тіла людини-споживача на землі. З’ясовано, що усвідомлене розуміння сутности гріха та покаяння перед Господом через молитву, піст, сповідь, покуту, смирення й віру в Господа Бога та життя вічне уможливлює людині XXI століття скоригувати власний гріховний спосіб життя у бік внутрішньої божественної природи – душі, що було, є і буде Божою суттю буття людини – визволити її від рабства гріха, хвороби та смерти. Аргументовано, що фатальним у практичній і науковій медицині, а також у сфері охорони здоров’я був і є той факт, що як лікували, так і лікують лише фізичне тіло людини та нехтують при цьому її духовним складником, не надаючи значення наявній єдиній гармонійній божественно-цілісній системі людини та не розуміючи змісту Божого слова, що  «…лікар, …існує з Господньої установи: від Всевишнього – здатність лікаря…» (Сир. 38:1,2), і це коли в преамбулі Конституції України (1996) визнано існування Бога і Його зверхність над усіма людьми і майже 80,0 % українців екзистенціюють себе з православ’ям. 
Висновки. Результати дослідження потверджують еволюційний шлях створеного Богом, з духовною і тілесною природою, єства людини, а також слугують свідченням спроможности самої людини до переформатування сутности Божої природи людини від повної духовности в Едемі у світ тіла людини-споживача на землі після гріхопадіння. Мотивованим у цій науковій праці є і те, що усвідомлення сутности гріха уможливлює людині через покаяння перед Господом – молитву, піст, сповідь, покуту, смирення й віру в Господа Бога та життя вічне скоригувати власний гріховний спосіб життя у бік внутрішньої божественної природи – душі, що було, є і буде Божою квінтесенцією для буття людини – визволити її від рабства гріха, хвороби та смерти.
 Ключові слова: Бог, Адам і Єва, людина, божественна природа, душа і тіло, гріх, Божі настанови, їстівні продукти, каяття, друга модель, спосіб життя, життя вічне, Конституція України, медична практика. 

УДК 614.2:[31:159.9]:311.14:303.62].001.57:001.8(477)
 Мета: науково опрацювати та теоретико-методологічно обґрунтувати концептуальну біостатистично-математичну модель для комплексного аналізу при встановленні причинно-наслідкових закономірностей у межах біопсихосоціального профілю населення на підставі результатів соціологічного дослідження.
 Матеріали й методи. За результатами комплексного, епідеміологічного, прикладного, аналітично-описового, монографічного дослідження з елементами евристичної теорії системного моделювання опрацьовано аналітико управлінську концептуальну біостатистично-математичну модель установлення причинно-наслідкових зв’язків у контексті мультифакторного підходу до здоров’я, спираючись на емпіричні соціологічні дані.
 Результати. Установлено, що побудована модель, як багаторівневий логічно-структурний алгоритм, базується на трьох етапах: («Крок 1» – ідентифікація чинників; «Крок 2» – біостатистична верифікація; «Крок 3» – аналітична інтерпретація, висновки, рекомендації), що забезпечує системну структуризацію встановлених взаємозв’язків між досліджуваними біостатистичними параметрами згідно із соціологічними даними.
 Доведено, коли зміст і теоретико-методологічне обґрунтування моделі поєднують комплексний системний підхід, що інтегрує визначене ключове призначення – мету, основні аналітичні та прикладні завдання, трирівневу структурно-логічну побудову, наукову новизну й високу практичну цінність із концептуальними засадами та інструментами прикладного застосування в медичній науці, забезпечуючи її цілісність, адаптивність і значущість у сучасних умовах розвитку системи охорони здоров’я.
 Висновок. Теоретико-методологічна основа пропонованої моделі поєднує біопсихосоціальний підхід, системний аналіз, принципи доказової медицини та сучасні методи біостатистики, забезпечує її цілісність і наукову обґрунтованість як інструмента для біостатистично-математичного аналізу взаємозв’язків між соціально-медичними детермінантами та станом здоров’я населення.
 КЛЮЧОВІ СЛОВА: Здоров’я; населення; соціологічне дослідження; біостатистичний аналіз; концептуальна модель; чинники ризику; причинно-наслідкові зв’язки; біопсихосоціальний профіль. 

618.19-009.7-085

More than 82 % of women of reproductive age note pain in the mammary gland. Every fifth woman feels severe pain(mastalgia) and swelling (mastodynia) in the mammary gland. Cyclic mastalgia is combined with hyperprolactinemia.Hyperprolactinemia occurs when dopamine does not suppress pituitary function enough to reduce prolactin release. Agni castifructus, known for its dopaminergic activity, relieves pain and discomfort in the mammary glands. 50 patients were underobservation. Only 10 % of patients felt mild pain, 32 % experienced moderate pain, 50 % assessed it as severe, and 8 % experiencedextreme pain. After the treatment, the complete absence of pain was noted by 76 % of patients. The results of the conducted studiesindicate a high efficiency of 76 % and the safety of using Agni casti fructus in treating mastalgia and mastodynia. The highefficiency in the treatment of mastalgia and mastodynia with the herbal medicine Agni casti fructus without the additional use of
hormonal drugs can be explained by the fact that this drug normalizes the hormonal balance of a woman. 

Новину відредагував: library-lnmu - 28-10-2025, 15:25

UDC 618.2/.3–036.864–071.1:303.62+114=09"
Вступ. Третій триместр вагітности, зокрема його завершальний етап, характеризується високою фізіологічною і психоемоційною вразливістю жінки, що суттєво впливає на її суб’єктивне сприйняття якости життя. Саме тому оцінка якости життя у цей період є надзвичайно важливою не лише як показник суб’єктивного добробуту, а й як індикатор подальшої післяпологової адаптації. 
Мета. Проаналізувати кількісні біостатистичні показники самооцінки якости життя вагітних жінок в останні чотири тижні вагітности як передумову створення ефективних профілактичних і реабілітаційних програм у сфері материнського здоров’я на завершальному етапі гестаційного періоду. 
Матеріяли й методи. Проведено одноразове епідеміологічне аналітично-описове соціологічне дослідження серед n = 432 респонденток із-поміж породіль (∑n = 15447) віком 18–48 років, які народжували в 2024 р. у спеціялізованих закладах охорони здоров’я Львівської области. Добір анкетованих був репрезентативним із рівнем довіри Р = 95 %  та з допустимою похибкою р = ± 5 % . Дослідження виконано згідно з адаптованою версією «Короткого опитувальника ВООЗ-26 для оцінки якості життя» (World Health Organization Quality Of Life Brief - WHOQOL-BREF) з дотриманням етичних принципів і за умови отримання добровільної інформованої згоди опитаних на участь відповідно до Гельсінкської декларації Всесвітньої медичної асоціяції «Етичні принципи медичних досліджень за участю людей» (Гельсінкі, Фінляндія, 1964/2025) та глави II статті 5 «Конвенції про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини: Конвенція про права людини та біомедицину» (Україна, 2005). Біостатистичне опрацювання отриманих даних здійснювали з використанням програмного забезпечення на базі C# (.Net 9), а також комп’ютерного пакета Microsoft Office Excel (2021), застосувавши низку наукових медично-біостатистичних методів, що базуються на принципах системности й відповідають галузі знань «I Охорона здоров’я та соціяльне забезпечення». 
Результати. Аналіз показників якости життя жінок упродовж останніх чотирьох тижнів вагітности свідчить, що Р = 72,69 %  жінок оцінили власну якість життя як незадовільну. Лише Р = 16,20 %  відчували її на високому рівні, Р = 11,11 %  – як задовільну. Індекс якости життя становив n = 0,218, що суттєво нижче за умовний середній показник (n = 0,5) і підтверджує низький рівень життєвого функціювання вагітних жінок у досліджуваному періоді. Ключовими негативними детермінантами, що впливали на якість життя, були: високий показник тривожности (P = 47,69 % ); відсутність ентузіязму у щоденних справах (P = 60,65 %); часті порушення сну (P = 56,94 %); недостатня соціяльна підтримка (P = 91,20 %), коли опитані не відчули сприяння оточення; низький рівень участи у підготовчих курсах до пологів (лише Р = 10,18 %  відвідували заняття). Більш ніж половина респонденток відчували обмеження у фінансових можливостях (Р = 54,17 %) і мали труднощі з виконанням побутових обов’язків. 
Позитивними чинниками стали висока емоційна залученість (Р = 91,2 %  респонденток відчули новий сенс життя завдяки вагітности), моральна підтримка друзів (Р = 69,91 %) та задоволення особистими стосунками (Р = 73,15 % ). Проте ці позитивні чинники не компенсували загальний тягар труднощів, пов’язаних із фізичним і психоемоційним станом у завершальному триместрі вагітности. 
Висновки. 1. Доведено, що більшість респонденток (Р = 72,69 %; n = 314 з ∑n = 432) оцінюють якість власного життя упродовж останніх чотирьох тижнів гестації як незадовільну, що й підтверджується, згідно з класифікацією WHOQOL (1998), низьким показником інтегрального індексу якости життя (n = 0,218; Р = 21,76 %), а це свідчить про ймовірне системне погіршення загального стану жінки на пізніх термінах 
вагітности внаслідок сукупного впливу низки негативних чинників. 
2. Констатовано ймовірний багатофакторний вплив біопсихосоціяльних детермінант на якість життя досліджуваної когорти жінок, серед яких виокремлено такі: недостатній рівень соціяльної підтримки (P = 91,20 %), низький рівень участи у підготовчих курсах до пологів (P = 89,82 %), дозвілля та суб’єктивна продуктивність (P = 79,89 %), психоемоційна адаптація (P = 61,23 %), відсутність ентузіязму у щоденних справах (P = 60,65 %), фізичне благополуччя (P = 60,42 %), часті порушення сну (P = 56,94 %), обмежені фінансові можливости (P = 54,17 %), високий рівень тривожности (P = 47,69 %), що разом могло спричинити погіршення суб’єктивного самопочуття та фізичного стану жінок в останній місяць вагітности. 
3. Це емпіричне спостереження слугує підґрунтям для подальшого комплексного біостатистично-матема аналізу та формування наукових гіпотез у межах парадигми доказової медицини, що уможливить визначити домінантні ревалентні чинники ризику, які впливають на якість життя вагітних жінок в останній місяць гестації, обґрунтувати необхідність створення ефективних міждисциплінарних програм підтримки вагітних жінок і плода.

УДК [616.98:616.1/.4]:314.8]:001.891
 Вступ. Демографічні процеси були й є архіактуальною проблемою, адже попри політичний і соціяльно-економічний розвиток у світі не спостерігаємо  безперервного якісного відновлення та зміни людських поколінь, що впливає на стан трудового, освітнього й оборонного ресурсу та здоров’я населення як у просторовій, так і часовій визначености. Як наслідок, аналіз сутности концепції «епідеміологічного переходу» (Аbdel Rahim Omran, 1971) та окреслення її ролі у практичному розв’язанні проблем урегулювання природного руху й кількісного відтворення населення робить це дослідження актуальним у власному змісті.
 Мета. Проаналізувати складники концепції «епідеміологічного переходу» (Аbdel Rahim Omran, 1971) та її роль у дослідженні проблем щодо врегулювання природного руху і кількісного відтворення населення. 
Матеріяли й методи. Виконано епідеміологічне, одномоментне, суцільне, ретроспективне наукове дослідження наявного та доступного масиву науково-інформаційних літературних джерел, дотичного до окресленої теми. Використано методи: ретроспективний, порівняння, узагальнення та абстрактний, а також дедуктивного усвідомлення, структурно-логічного аналізу з урахуванням принципів системности.  
Результати. З’ясовано, що концепція «епідеміологічного переходу» (Аbdel Rahim Omran, 1971) не применшує ваги інших теорій «демографічних революцій», окреслює науковий напрям до розв’язання проблеми природного руху і кількісного відтворення населення. Доведено, що значущість аналізованого наукового нововведення Abdel Omran полягає у твердженні про радикальну зміну структури смертности з причин, коли на зміну переважання екзогенних причин смерти (інфекційні хвороби) прийшла першість ендогенних і квазіендогенних (неепідемічні хвороби), що й засвід
чило епідеміологічний перехід в стані захворюваности й смертности, коли неінфекційна патологія є основною причиною  врегулювання проблем природного руху та кількісного відтворення населення. Аргументовано, що згідно з екзо- і ендогенною природою причин смертности Абдель Омран окреслив як стадії, моделі, так і чинники / детермінанти, на які суспільство чи окремі громадяни чинять прямий вплив на  недопущення виникнення неінфекційних хвороб. Обґрунтовано, що лише через 30 років світова медична спільнота спромоглася  рекомендувати наукові 
здобутки Абделя Омрана до практичної реалізації в галузі охорони здоров’я на рівні ВООЗ, що й стало «наріжним каменем» сьогодні у напрацюванні мотивів для профілактики неінфекційних хвороб. 
Висновки. Концепція «епідеміологічного переходу» (Abdel Omran,1971) вказує на прямий шлях для світу до врегулювання проблеми природного руху та кількісного відтворення населення, де основну роль у стані захворюваности й смертности відіграють ендогенні та квазіендогенні детермінанти, що й формують групу неінфекційної патології серед населення. В Україні неінфекційні хвороби домінують у стані захворюваности й смертности порівняно з іншими країнами Європи, що вимагає безкомпромісного виконання заходів Генерального плану дій ВООЗ із «Профілактики неінфекційних захворювань та боротьби з ними на період до 2030 року».
 Ключові слова: населення, природний рух, відтворення, чисельність, концепція, теорія, демографічна революція, епідеміологічний перехід, неінфекційні хвороби, чинники ризику, детермінанти, захворюваність, смертність, лікар загальної практики – сімейний лікар.