Репозитарій

УДК:  618.179:616.718.1/.3-009.7-036.12-036-092

Соломко Олег Богданович. Диференційований підхід до лікування жінок репродуктивного віку з синдромом хронічного тазового болю : дис. ... д-ра філософії [спец.] 22, 222 / О. Б. Соломко. - Львів, 2023. - 229 с. - Бібліогр.: с. 182-214 (285 назв). 

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення актуального наукового завдання сучасної гінекології щодо зниження частоти порушень репродуктивної функції та поліпшення якості життя жінок репродуктивного віку з хронічним тазовим болем шляхом розробки і впровадження диференційованих діагностично-лікувальних заходів на основі комплексу клініко-параклінічних досліджень.
Для досягнення мети були поставлені наступні завдання: на підставі ретроспективного аналізу медичної документації проаналізувати характер порушень репродуктивної функції та особливості менеджменту пацієнток із хронічним тазовим болем (ХТБ) в умовах реальної клінічної практики; вивчити клінічні прояви ХТБ та якість життя жінок при різних етіологічних варіантах захворювання; вивчити особливості гормонального балансу, стану мікробіоти піхви, забезпеченості вітаміном D пацієнток із ХТБ; дослідити значимість дослідження рівнів інтерлейкіну-10 (ІЛ-10), фактору некрозу пухлин-α (TNF-α) та нейротрофічного фактору головного мозку (BDNF) у крові жінок репродуктивного віку з ХТБ; обґрунтувати, розробити, впровадити й оцінити ефективність диференційованих діагностично-лікувальних заходів для зниження частоти репродуктивних порушень і покращення якості життя жінок при хронічному тазовому болі, пов’язаному з гінекологічною патологією та синдромом тазового повнокрів’я. Дослідження виконувалось у три етапи. На першому етапі проводилось ретроспективне дослідження з аналізом медичної документації 400 пацієнток репродуктивного віку з тазовим больовим синдромом; на другому – проспективне дослідження із залученням відповідно до критеріїв включення 150 жінок репродуктивного віку: 64 пацієнтки з генітальним ендометріозом (група А), 42 – з поєднаними доброякісними проліферативними захворюваннями (ПДПЗ) тазових органів (група В) і 44 – з тазовою веноконгестією (група С). Контрольну групу склали 50 здорових жінок; на третьому – обґрунтування, впровадження й оцінка ефективності диференційованого діагностично-лікувального алгоритму, спрямованого напокращення якості життя жінок із ХТБ, для чого 150 жінок з ХТБ були розділені на дві групи – основну (n=75; ведення на основі розробленого діагностично-лікувального алгоритму) і групу порівняння (n=75; ведення в умовах реальної клінічної практики).
Для основної групи комплекс медикаментозної терапії відповідно до визначеної етіології ХТБ включав нестероїдний протизапальний препарат у період обстеження, корекцію гормональних, метаболічних порушень, дефіциту вітаміну D, засоби з антидепресивною, анксіолітичною та міорелаксуючою дією, препарат з протизапальним, протизлуковим, фібринолітичним ефектами у вигляді ректальних супозиторіїв, відновлення стану мікробіоти піхви та підтримки рН піхви на рівні фізіологічного значення, флеботонік/ангіопротектор при тазовій веноконгестії, гормонотерапію при ендометріозі, поєднаних проліферативних захворюваннях.

УДК 616.314.9-002-06:616.716.1/.4-007.1]:613.954

Карієс зубів та зубощелепні аномалії відносяться до основних стоматологічних захворювань та характеризуються достатньо високою поширеністю серед дитячого населення. Відсутність лікування карієсу зубів, зокрема молочних, та його ускладнень у дітей може бути причиною запальних процесів у тканинах періодонта та передчасного видалення зуба. При цьому можливе порушення формування тканин постійних зубів, зміщення їх зачатків з наступним аномалійним прорізуванням та формуванням зубощелепних аномалій. Така ситуація обумовлює вивчення стану стоматологічної захворюваності у дітей інтернатних закладів, частина яких знаходиться у віддалених населених пунктах, де стоматологічна допомога є важкодоступною, або ж навіть, неможливою, а ортодонтичне лікування таких дітей взагалі залишається поза увагою лікаря-ортодонта. Тому визначення стоматологічної захворюваності у дітей є актуальною проблемою сучасної стоматології, вирішення якої буде слугувати основою обґрунтування профілактичних заходів.

Мета дослідження – вивчення поширеності та інтенсивності карієсу тимчасових зубів у дітей із інтернатних закладів із зубощелепними аномаліями. Методи дослідження. Для оцінки стану твердих тканин зубів обстежено 528 дітей із ЗЩА, які проживають та навчаються у школах – інтернатах м. Львова та с. Стрілки, м. Самбора, с. Жовтанці Львівської області, та склали основну групу.

Наукова новизна. Визначено, що поширеність карієсу зубів у дітей інтернатних закладів становить 70,30±2,27% при інтенсивності 4,92±0,29 зуба, у групі контролю – 63,79±4,46 % та 4,30±0,17 зуба, відповідно. Виявлено, що поширеність карієсу тимчасових зубів у дітей з інтернатних закладів із зубощелепними аномаліями є достовірно вищою у порівнянні з дітьми без ЗЩА. Встановлені вищі значення інтенсивності карієсу тимчасових зубів у дітей інтернатних закладів із зубощелепними аномаліями у порівнянні із дітьми без ЗЩА, що може свідчити про те, що наявність зубощелепних аномалій у дітей є вагомим фактором ризику розвитку каріозного процесу. При аналізі поширеності карієсу тимчасових зубів по віку в інтернатних закладах різних населених пунктів виявлено абсолютний стовідсотковий показник у семирічних дітей с. Жовтанці та с. Стрілки та дещо нижчу поширеність у дітей м. Самбора (96,55±3,39 %) та м. Львова (94,44±3,82 %), що відповідає високому рівню захворюваності карієсом згідно критеріїв ВООЗ.
Висновки. Отримані результати дослідження свідчать, що у дітей інтернатних закладів із ЗЩА поширеність та інтенсивність карієсу тимчасових зубів є достовірно вищими порівняно з дітьми без ЗЩА, р˂0,001. У дітей інтернатних закладів із ЗЩА з різних населених пунктів, показник “кпˮ є достовірно вищим у порівнянні з аналогічним показником у дітей без ЗЩА.
Ключові слова: діти, карієс тимчасових зубів, зубощелепні аномалії

УДК 618.3:616-056.3:615.218

Непийвода Оксана Михайлівна.  Програма менеджменту медикаментозної безпеки вагітних:  дис. ... д-ра філософії : [спец.] 14.01.01, 022 /  О. М. Непийвода - Львів, 2023. - 200 с. - Бібліогр.: с. 161-181 (194 назв).

Дисертація присвячена вирішенню важливої науково-практичної проблеми щодо оптимізації результатів надання акушерсько-гінекологічної допомоги вагітним, що можливе при використанні опрацьованої нової Програми менеджменту медикаментозної безпеки вагітних із відповідною вперше розробленою електронною документацією. За результатами проведеного дослідження встановлено, що більшість вагітних жінок, які вживали антигістамінніЛЗ, були невиправдано безпечними до свого здоров’я та здоров’я своїх дітей: фармацевтична неосвіченість; самолікування; неознайомлення із необхідним обсягом добового застосування ЛЗ; недотримання способу застосування ЛЗ; приймання значної кількості різних антигістаміннихзасобів (у середньому кожна жінка приймала 2,53±0,78 антигістаміннихЛЗ); безвідповідальне приймання з іншими ліками (52,90±3,10% жінок); відсутність знань щодо виникнення ПЕпри вживанні антигістамінних ЛЗ (42,08±3,07% жінок). У роботі представлено розробку індивідуального електронного антенатального медикаментозного паспорта, як нового перспективного способу прогнозування, попередження і зменшення ризиків виникнення алергічних реакцій як у вагітних, так і їх дітей. Сформовано Програму менеджменту медикаментозної безпеки вагітних. Її ключовими складовими стали: 1) оцінка раціональності призначень ФТ (ідентифікація та вчасне попередження DRPs); 2) клініко-фармацевтичний супровід вагітних (формування ключових елементів/меседжів ФО); 3) доказовообґрунтований підхід до ФТ (використання сучасних даних доказової медицини щодо ефективності та безпеки ЛЗ); 4) індивідуальний антенатальний медикаментозний паспорт вагітних; 5) налагодження та забезпечення позитивних взаємозв’язків між усіма дотичними до процесу ФТ та координація реалізації всіх складових Програми. Ключові слова: акушерсько-гінекологічна допомога, медикаментозна безпека вагітних, антигістаміннізасоби, алергічні реакції вагітних, документація та програма менеджменту, раціональність лікарських призначень, модель фармацевтичної опіки вагітних.

УДК 61 (061):61631](477.83)(09)

У 2021 році кафедра ортодонтії Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького відзначила 5 років. Становлення Університетської школи ортодонтії в рамках науки одонтології розпочалося у Львові ще на початку ХІХ сторіччя. Науку одонтологію, як предмет, викладали на медичному факультеті Львівського університету. Студенти медики пізнавали особливості змінного прикусу в дітей та вплив різних факторів на формування постійного прикусу, із вивченням можливостей тогочасного протезування. Процес відгалуження ортодонтії в стоматології розпочався вже в середині ХХ сторіччя, до чого приклалися науковці, згадані у цій статті. У 2016 році, відповідно до рішення Вченої ради Львівського національного медичного університету, (протокол № 4 – ВР від 25.05.2016) з метою оптимізації освітнього процесу, удосконалення наукової та лікувально-діагностичної роботи створено кафедру “Ортодонтії". Незважаючи на невеликий часовий проміжок роботи молодої кафедри, історичний процес становлення університетської науки цього напрямку стоматології тривав у Львові близько двох сторіч і пройшов усі щаблі розвитку за світовими зразками та сформувався у нову університетську дисципліну медико-стоматологічної науки. Від того часу й до сьогодні, а тепер й на кафедрі ортодонтії ЛНМУ імені Данила Галицького, проводиться навчання студентів дисципліни “Ортодонтія”. На сучасному рівні ведеться наукова робота, яка створює можливість вдосконалювати цю спеціальність. За період функціонування кафедри захищено більш ніж 20 докторських дисертацій. Колектив кафедри підтримує тісну науково-практичну співпрацю з колегами з Польщі, Грузії, Білорусії, Австрії, Китаю, Італії, Іспанії, створюючи спільні міжнародні проекти. Сьогодні працівники кафедри продовжують розвивати на високому рівні започатковані традиції ортодонтії у Львові, які складалися протягом століть. 
Ключові слова: ортодонтія, Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, університетська школа ортодонтії у Львові.

Алергія на кліщів домашнього пилу — основна причина респіраторних форм алергії, а саме алергічного риніту та бронхіальної астми. До  кліщів домашнього пилу сенсибілізовані 1–2% населення у  світі, що еквівалентно 65–
135 млн осіб. Загалом сьогодні доведено існування понад 150 видів кліщів домашнього пилу. Серед них найбільш поширеними і клінічно значимими видами є Dermatophagoides pteronyssinus та Dermatophagoides farinae. У статті представлено практичні поради щодо розпізнавання, діагностики, лікування алергії на кліщів домашнього пилу та попередження розвитку симптомів захворювання.
Ключові слова: алергія, алергія на кліщів домашнього пилу, Dermatophagoides pteronyssinus, Аллервег