Метою роботи було провести порівняльний аналіз активності NO-синтази й аргінази та вмісту аргініну в лімфоцитах периферичної крові пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) у поєднанні з COVID-19-пневмонією. У дослідження було включено 46 пацієнтів з АГ у поєднанні з COVID-19-пневмонією, яких було поділено на дві групи: до І групи ввійшли 22 особи з АГ і легким перебігом COVID-19-пневмонії; до ІІ групи – 24 пацієнти з АГ і тяжким перебігом COVID-19-пневмонії. Для контрольної групи було відібрано 20 практично здорових осіб. Усім особам проводили загальноклінічні обстеження, а також визначали концентрацію L-аргініну, активність аргінази й NO-синтази в лімфоцитах периферичної крові. Результати дослідження показали достовірне зниження концентрації L-аргініну в пацієнтів з АГ і легким перебігом COVID-19 на 19,7 % порівняно з  контрольною групою та його виснаження у пацієнтів з АГ при поєднанні з COVID-19-пневмонією тяжкого перебігу (на 28,9 %) (р<0,05). За наявності тяжкої COVID-19-пневмонії показники активності аргінази були на 37,5 % достовірно вищими (р<0,05), ніж у пацієнтів з АГ і легким перебігом COVID-19. До того ж, тяжкий перебіг коронавірусної хвороби у пацієнтів з АГ супроводжувався суттєвим зростанням NOS на фоні погіршення прокоагулянтних властивостей крові та підвищенням показників D-димерів. Отже, перебіг артеріальної гіпертензії за наявності коронавірусної пневмонії легкого і тяжкого перебігу супроводжується значним дефіцитом L-аргініну, переважанням активності аргінази порівняно з NO-cинтазною активністю в лімфоцитах периферичної крові, що зумовлено ступенем ураження легень та ендотеліальною дисфункцією.

The aim of the work was to conduct a comparative analysis of the activity of NO-synthase and arginase and the content of L-arginine in peripheral blood lymphocytes of patients with AH in combination with COVID-19 pneumonia. 46 patients with AH combined with COVID-19 pneumonia were included in the study and were aggregated into two groups. The I group included 22 people with AH and a mild COVID-19 pneumonia; the II group – 24 patients with AH and a severe COVID-19 pneumonia. 20 practically healthy people were selected for the control group. General clinical examinations as well as determination of L-arginine concentration, arginase and NO-synthase activity in peripheral blood lymphocytes were performed on all individuals. The results of the study showed a reliable decrease in concentration of L-arginine in patients with AH and a mild COVID-19 by 19.7% in comparison with the control group, and its increasing in patients with AH and a severe course of COVID-19 pneumonia by 28, 9% (р<0.05). In the presence of severe COVID-19 pneumonia, arginase activity indicators were credibly higher by 37.5% (p<0.05) than in the case of AH and a mild course of COVID-19. Furthermore, the severe course of the coronavirus disease in patients with AH was accompanied by a significant increase in NOS against the background of a deterioration in the procoagulant properties of the blood and an increase in D-dimers. Therefore, the course of AH in the presence of mild and severe coronavirus pneumonia is accompanied by a significant deficiency of L-arginine, a predominance of arginase activity compared to NO-synthase activity in peripheral blood lymphocytes, due to lungs affection degree and endothelial dysfunction.

Групами ризику для коронавірусної хвороби (COVID-19) є пацієнти з коморбідною патологією, зокрема, з артеріальною гіпертензією (АГ), ішемічною хворобою серця, цукровим діабетом ІІ типу та цереброваскулярними ураженнями. Серед патогенетичних механізмів пошкодження ендотелію судин розглядають прямий вплив вірусу SARS-COV-2 на ці клітини, а також вплив прозапальних цитокінів, які призводять до виникнення «цитокінового шторму» з непередбачуваними наслідками для організму хворого. В цьому аспекті недостатньо висвітлена роль лейкотрієна В4 (LTB4) – одного з перших кандидатів, що провокує гіперімунну запальну відповідь при прогресуванні COVID-19.

Ціль: дослідити рівень LTB4 у пацієнтів з АГ на тлі коронавірусної хвороби та без неї.

Матеріали та методи. Обстежено 78 осіб з АГ і надмірною масою тіла та ожирінням. Усіх хворих було поділено на 2 групи: група 1 – 37 осіб з АГ (стадія І-ІІІ, ступінь 1-3); група 2 – 41 пацієнт з АГ (стадія І-ІІІ, ступінь 1-3), COVID-19 та інтерстиційним ураженням легень.

Проводили антропометричне вимірювання із визначенням індексу маси тіла (ІМТ), ехокардіографію (ЕхоКГ), гемограму, біохімічний аналіз крові, який включав дослідження рівня глюкози, аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ), креатиніну та сечовини. Шляхом імуноферментного аналізу визначали LTB4 (Elabscience Elisa Kit) у сироватці крові.

Результати. Сатурація була достовірно нижчою у 2-й групі пацієнтів, в той час як частота серцевих скорочень та температура тіла були вищими при порівнянні із особами 1-ї групи (p < 0,01). Знайдено достовірне зниження гемоглобіну, підвищення ШОЕ, рівня глюкози та LTB4 у осіб з АГ та COVID-19, що ймовірно зумовлено наявністю запалення в легеневій тканині при коронавірусній інфекції. Концентрація LTB4 коливалася у осіб 2-ї групи в межах від 370 до 3600 пг/л. У 19 (46,3 %) пацієнтів 2-ї групи концентрація LTB4 перевищувала медіанне значення, що свідчить про більш тяжкий перебіг коронавірусної інфекції. Знайдено пряму кореляцію між LTB4 та ІМТ (r_s= 0,369; p < 0,05) у осіб з АГ.

Висновки. Рівень LTB4 у осіб з коморбідним перебігом АГ та COVID-19 є вищим у порівнянні з пацієнтами, що страждають на АГ, що зумовлено вираженістю запального процесу при даній поєднаній патології.

Patients with comorbid pathology, including arterial hypertension (AH), coronary artery disease, type 2 diabetes, and cerebrovascular disease have been shown to be at risk for coronavirus disease (COVID-19). Currently, among the pathogenetic mechanisms of vascular endothelial damage are considered direct effects of SARS-COV-2 virus, as well as proinflammatory cytokines, which lead to a «cytokine storm» with unpredictable consequences for the patient. In this aspect, the role of leukotriene B4 (LTB4) – one of the first candidates to provoke a hyperimmune inflammatory response in the progression of COVID-19 – was insufficiently elucidated.

Objective: to investigate the level of leukotriene B4 (LTB4) in patients with AH with and without coronavirus disease 2019.

Methods. 78 people with AH and overweight or obesity who were treated at the Lviv Emergency Hospital were examined. All patients were divided into 2 groups: group 1 (n=37) – persons with AH (stage І-ІІІ, grade 1-3); group 2 (n=41) – patients with AH (stage І-ІІІ, grade 1-3), COVID -19 and interstitial lung disease.

Anthropometric measurements with a determination of body mass index (BMI), echocardiography, a blood test, biochemical blood test with determination of glucose, alanine aminotransferase, aspartate aminotransferase, creatinine, and urea were performed. Serum blood samples for the examination of LTB4 (Elabscience Elisa Kit) were taken and processed using ELISA method.

Results. Saturation was significantly lower in patients of group 2, while heart rate and body temperature were higher (p < 0,01) compared to group 1. There was a significant decrease in hemoglobin level, increase in ESR, glucose, and LTB4 in individuals with AH and COVID-19, which is probably due to the presence of inflammation in the lung tissue in coronavirus infection. The concentration of LTB4 ranged from 370 to 3600 pg/l in patients of group 2. 19 individuals (46,3%) of group 2 had a higher level of LTB4 than the median value, which is probably associated with a more severe course of coronavirus infection. A positive correlation between LTB4 and BMI (rs= 0,369; p < 0,05) was found in individuals with AH.

Conclusions. The level of LTB4 is higher in patients with AH and COVID – 19 than in individuals with AH, due to the severity of the inflammation process in this comorbid pathology.

Insulin resistance is the major sign of etiology and pathogenesis of type 2 diabetes mellitus and metabolic syndrome and can precede its development for many years. Early identifying the beginning of insulin resistance in children is important to prevent diabetes mellitus in adult life. The purpose was to identify metabolic and somatic changes in children with insulin resistance.

Material and methods. Out of 182 children of the general sample, who was estimated fasting plasma insulin and glucose, HOMA-IR, and glucose/insulin ratio, 2 groups were formed: group 1 — children with IR — 56 (30.8 %) and group 2 — 126 (69.2 %) children with normal insulin sensitivity. In children anthropometric data, lipid metabolism (total cholesterol, triglycerides, HDL-C, LDL-C, VLDL-C), blood pressure, leptin were determined.

Results. From examined subjects 56 children were generally obese (BMI > 95th percentile), 71 children were abdominally obese (WC > 90th percentile), 55 children were with normal body mass (BMI < 90th percentile). Insulin resistance was identified in 21 (37.5 %) children with general obesity more rarely, than in 38 (39.4 %) children with abdominal obesity (p = .049) and in 7 (12.7 %) children with normal BMI (p = .003). In insulin-resistant children BMI, waist and hip circumference was larger than in children with normal insulin sensitivity. The lipid profile in children with different insulin sensitivity did not differ, but in insulinresistant children an association of basal glucose with TG/HDL-C ratio (r = .53; p = .001), blood insulin with TG (r = .34; p = .018), and TG/HDL-C ratio (r = .54; p = .001) was estimated. The HOMA-IR significantly correlated with VLD-C (r = .40; p = .005), TG (r = .49; p = .001), TG/HDL-C ratio (r = .43; p = .002). The glucose/insulin ratio was in significant association with the TG/non-HDL-C ratio. The incidence of hypetension (> 95th percentile) diagnosis in insulin-resistant children was by 33.8 % higher (p = .001). Blood leptin concentration was 1.8 falled higher in insulin-resistant children and significantly correlates with waist circumference, fasting insulin, HOMA-IR, and diastolic blood pressure.

Conclusions. Insulin resistance is related to cardiometabolic risks, such as general and abdominal obesity, hypertension, dyslipidemia, hyperleptinemia, and leptin resistance, and is a screening biomarker for children and adolescents with an increased risk of cardiometabolic diseases.

Інсулінорезистентність є базовим фактором етіології та патогенезу цукрового діабету 2-го типу та метаболічного синдрому і може передувати їм за багато років. Раннє виявлення початку інсулінорезистентності та пов’язаних з нею метаболічних факторів ризику у дітей запобігає розвитку цукрового діабету в дорослому житті. Мета: виявити метаболічні і соматичні зміни у дітей з інсулінорезистентністю.

Матеріали та методи. З 182 дітей загальної вибірки, у яких визначено рівень базального інсуліну і глюкози, HOMA-IR та індексу глюкоза/інсулін сформовано дві групи: група 1 — 56 (30,8 %) дітей з інсулінорезистеністю, група 2 — 126 (69,2 %) дітей з нормальною чутливістю до інсуліну. Дітям проведено антропометрію, ліпідограму (загальний холестерин, тригліцериди, ХС ЛПВЩ, ХС ЛПНЩ, ХС ЛПДНЩ), лептин.

Результати. З обстеженої когорти 56 дітей мали генералізоване ожиріння (ІМТ > 95-го перцентиля), 71 дитина — абдомінальне ожиріння (окружність талії > 90-го перцентиля), 55 дітей — нормальну масу тіла (ІМТ < 90-го перцентиля). Інсулінорезистентність виявлена у 21 (37,5 %) дитини з генералізованим ожирінням, 38 (39,4 %; p = 0,049) дітей з абдомінальним ожирінням і 7 (12,7 %) дітей з нормальним ІМТ (p = 0,003). У інсулінорезистентних дітей ІМТ, окружність талії і стегон були більшими, ніж в інсуліночутливих дітей. Ліпідний профіль у дітей з різною чутливістю до інсуліну не відрізнявся, проте встановлена висока кореляційна залежність ранішньої глюкози з індексом тригліцериди/ХС ЛПВЩ (r = 0,53; p = 0,001), базального інсуліну з тригліцеридами (r = 0,34; p = 0,018) та індексом тригліцериди/ХС ЛПВЩ (r = 0,54; p = 0,001). HOMA-IR корелював з ХС ЛПДНЩ (r = 0,40; p = 0,005), тригліцеридами (r = 0,49; p = 0,001), індексом тригліцериди/ХС ЛПВЩ (r = 0,43; p = 0,002). Індекс глюкоза/інсулін перебував у тісній залежності з індексом тригліцериди/ХС ЛПВЩ. Частота діагностики артеріальної гіпертензії у дітей з інсулінорезистеністю на 33,8 % перебільшувала аналогічний показник у інсуліночутливих дітей. Рівень сироваткового лептину у дітей з інсулінорезистентністю був в 1,8 раза вищим.

Висновки. Інсулінорезистентність пов’язана з кардіометаболічними факторами ризику, такими як генералізоване та абдомінальне ожиріння, гіпертензія, дисліпідемія, гіперлептинемія і лептинорезистентність, і є біомаркером скринінгу кардіометаболічних захворювань.

Розвиток коронавірусної хвороби (COVID-19) перебігає на фоні системної запальної відповіді і спричиняє несприятливий вплив на серцево-судинну систему. З метою кращої діагностики і прогнозу захворювання, а отже й лікування у пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) слід проводити визначення sST2 і vWF, які відіграють важливу роль у генезі тромбозів у патофізіології COVID-19.

Мета дослідження. Проаналізувати прогностичну цінність визначення sST2 і vWF у сироватці крові пацієнтів з АГ на тлі COVID-19.

Матеріали та методи. Обстежено 71 пацієнта з АГ та 16 практично здорових осіб, які були включені в контрольну групу. Пацієнтів було розділено на дві групи: 1 група – 36 осіб з АГ, які поступали до стаціонару з гіпертонічним кризом. До 2-ї групи залучені 35 пацієнтів з АГ та полісегментарною пневмонією на тлі COVID-19. Усі пацієнти проходили обстеження: антропометрію, визначення біохімічного аналізу крові, коагулограми, ехокардіографію (ЕхоКГ), рівня sST2 та vWF за допомогою імуноферментного аналізу в сироватці крові. Забір венозної крові проводили на 5–7 день після госпіталізації до стаціонару на тлі проведеного лікування згідно з чинними протоколами.

Результати. Вміст sST2 був найвищим у групі пацієнтів з АГ та COVID-19, тоді як рівень vWF був дещо нижчим, ніж у пацієнтів з АГ, що, ймовірно, зумовлено призначеною терапією із застосуванням глюкокортикостероїдів і низькомолекулярних гепаринів. Встановлена позитивна кореляція між рівнем sST2 і розмірами лівого передсердя, лівого шлуночка та фракцією викиду в пацієнтів з АГ, тоді як у 2-й групі пацієнтів з АГ та COVID-19 відмічена позитивна кореляція з віком (p < 0,05). Отже, високий рівень sST2 пов’язаний зі змінами міокарда, асоційованими з віковими змінами, характерними для пацієнтів з АГ, які мають вагоме значення при формуванні серцевої недостатності.

Встановлена позитивна кореляція між vWF і товщиною задньої стінки лівого шлуночка, розміром правого шлуночка, у пацієнтів з АГ, тоді як у пацієнтів 2-ї групи знайдено кореляцію між vWF і рівнем лейкоцитів (p < 0,05).

Висновок. Рівні sST2 і vWF є важливими маркерами важкості ураження у пацієнтів з серцево-судинною патологією, а також при COVID-19. У пацієнтів з АГ у поєднанні з COVID-19 спостерігали достовірне підвищення концентрації sST2 та vWF порівняно з практично здоровими особами, проте COVID-19 не сприяла появі достовірно вищих значень цих показників порівняно з групою осіб з АГ, що, ймовірно, зумовлено особливостями лікування інфекційної патології.

The development of the coronavirus disease (COVID-19) occurs against the background of a systemic inflammatory response and can cause an adverse effect on the cardiovascular system. For better diagnosis of disease prognosis, and treatment, determination of sST2 and vWF is important. These markers play an important role in the genesis of thrombosis in the pathophysiology of COVID- 19.

Aim of the study. To analyze the prognostic value of sST2 and vWF levels in blood serum of patients with arterial hypertension (AH) and COVID-19.

Materials and methods. 71 patients with AH and 16 practically healthy individuals, who were included in the control group, were examined. Patients were divided into two groups: group 1–36 patients with AH who were admitted to the hospital with a hypertensive crisis. Group 2 included 35 patients with AH and polysegmental pneumonia on the background of COVID-19. All patients underwent anthropometry, determination of biochemical blood tests, coagulogram, echocardiography (EchoCG), level of sST2 and vWF using ELISA in blood serum. Venous blood sampling was carried out on the 5-7th day after hospitalization against the background of the treatment according to current protocols.

Results. The level of sST2 was the highest in the group of patients with AH and COVID-19, while the level of vWF was slightly lower than in patients with AH, which is probably due to the therapy with glucocorticosteroids and low molecular weight heparins. A positive correlation was found between the sST2 level and the size of the left atrium, left ventricle and ejection fraction in patients with AH, while a positive correlation with age was noted in the group of patients with AH and COVID-19 (p < 0.05). Therefore, the level of sST2 was associated with structural changes in the myocardium, which are characteristic of AH and heart failure, which in turn are associated with age-related changes.

A positive correlation was established between vWF and the thickness of the posterior wall of the left ventricle, the size of the right ventricle, in patients with AH, while in patients of the group 2, a correlation was found between vWF and the level of leukocytes (p < 0.05).

Conclusion. The levels of sST2 and vWF are important markers of disease severity in patients with cardiovascular pathology, as well as COVID-19. In patients with AH and in combination with COVID-19, a significant increase in the concentration of sST2 and vWF was observed compared to practically healthy individuals. Nevertheless, the presence of COVID-19 did not contribute to the emergence of significantly higher values of these markers compared to the group of individuals with AH, which is probably due to the specifics of the infectious pathology treatment.

Відомо, що серцево-судинні захворювання, зокрема артеріальна гіпертензія (АГ), є чинниками тяжкого перебігу коронавірусної хвороби (COVID-19). Погіршення перебігу COVID-19 при АГ, ймовірно, пов’язано з активацією імунної системи при гіпертонії. Однак механізм залучення імунної відповіді при АГ залишається недостатньо вивченим. Метою роботи було проаналізувати прогностичну цінність визначення цитокінів IL-1β, IL-2, IL-6, IL-7, IL-8, IL-25 та IL-32α у сироватці крові у пацієнтів з АГ на тлі COVID-19. Методи. Обстежено 50 пацієнтів із АГ та підтвердженим SARS-CoV-2 за допомогою ПЛР-тесту. Їх було розділено на 2 групи: перша – 25 осіб з АГ, які поступили до стаціонару з гіпертонічним кризом, друга – 25 пацієнтів з АГ та полісегментарною пневмонією на фоні коронавірусної інфекції, групу контролю становили 20 практично здорових осіб. Усім пацієнтам проводили антропометричне обстеження, біохімічний аналіз крові, визначення цитокінів IL-1β, IL-2, IL-6, IL-7, IL-8, IL-25 та IL-32α за допомогою імуноферментного аналізу в сироватці крові. Результати. Зазначено достовірне переважання IL-1β, IL-6, IL-7, IL-8, IL-25 і серед пацієнтів з комбінованою патологією відносно контролю, і в пацієнтів з ізольованою АГ порівняно з контролем. Вміст IL-32α у пацієнтів з АГ значно зростав порівняно як з контролем, так і відносно АГ, поєднаної з COVID-19. Висновки. Односпрямовані зміни вмісту IL-1β, IL-6, IL-8 за умов АГ та COVID-19, імовірно, мають спільний етіологічний фактор, пов’язаний з ушкодженням ендотелію. Різке зростання IL-25 у сироватці крові пацієнтів з ізольованою АГ та в комбінації з COVID-19 може вказувати не лише на активацію імунної системи, а й свідчити про адаптаційні процеси, спрямовані на стимуляцію ангіогенезу.

It is known that cardiovascular diseases, particularly arterial hypertension (AH), are factors in the severe course of the coronavirus (COVID-19). The presence of hypertension worsens the course of COVID-19, which is probably related to the activation of the immune system in hypertension. However, the mechanism of involvement of the immune response in hypertension remains poorly understood. The aim of the work was to analyze the prognostic value of determination of IL-1β, IL-2, IL-6, IL-7, IL-8, IL-25, and IL-32α cytokines in the blood serum of patients with hypertension against the background of COVID-19. Methods. 50 patients with hypertension and confirmed SARS-CoV-2 by PCR test were examined. They were divided into 2 groups: the first – 25 people with hypertension who were admitted to the hospital with a hypertensive crisis, the second – 25 patients with hypertension and polysegmental pneumonia against the background of coronavirus infection, the control group consisted of 20 practically healthy people. All patients underwent an anthropometric examination, biochemical blood analysis, and determination of IL-1β, IL-2, IL-6, IL-7, IL-8, IL-25, and IL-32α cytokines using immunoenzymatic analysis in blood serum. Results. A significant prevalence of IL-1β, IL-6, IL-7, IL-8, and IL-25 was noted both among patients with combined pathology compared to controls, and among patients with isolated hypertension compared to controls. The content of IL-32α in patients with hypertension significantly increased compared to both controls and hypertension combined with COVID-19. Conclusions. Unidirectional changes in the content of IL-1β, IL-6, and IL-8 under the conditions of hypertension and COVID-19 probably have a common etiological factor related to endothelial damage. A sharp increase in IL-25 in the blood serum of patients with isolated hypertension and in combination with COVID-19 may indicate not only the activation of the immune system but also evidence of adaptive processes aimed at stimulating angiogenesis.