УДК 611.314.17-018.25:615.212.7

Background: Leptospirosis is one of the most common bacterial zoonoses in the world. However, there is scarce available literature on public awareness of the infection and the main clinical symptoms of leptospirosis. Objective: The aim of this study was to assess the level of leptospirosis awareness among the general population and individuals with occupational risk of the disease in Lviv Region, Ukraine. Material and methods: A leptospirosis questionnaire on potential risk factors, routes of transmission and ways of protection along with the demographic data was prepared, posted on Facebook and distributed as a printed version. The statistical analysis was performed using Fisher's two-sided test. Results: A total of 446 individuals completed the questionnaire. Of these, 364 persons had no occupational risk of acquiring leptospirosis, while 82 of them had it. The study showed the following levels of leptospirosis awareness among the participants: 193 out of 446 (43.3%) individuals knew what leptospirosis was, with 158/364 (43.4%) representing general population (Group 1) and 35/82 (42.7%) representing individuals with an occupational risk of acquiring leptospirosis (Group 2), p>0.05. Furthermore, a total of 55.8% of all the participants knew how they could contract leptospirosis: 194/364 (53.3%) in Group 1 and 55/82 (67.1%) in Group 2, p<0.05. The most common risk factors of acquiring leptospirosis observed in both groups were as follows: swimming in ponds and lakes with stagnant water (57.69% in Group 1and 79.26% in Group 2, p<0.01), and the presence of rodents in houses, basements and utility rooms as well as periodic visits to these premises by respondents (45.6% of the respondents in Group 1 and 58.53% of the respondents in Group 2, p<0.01). Conclusions: Outreach campaigns should be implemented to raise the awareness of leptospirosis, both among the general population and among the individuals at increased risk of exposure.

УДК 611-018.088.1:547.963:611.651.1+616.441-008.61/.64

      Аналіз доступної фахової літератури показав, що при наявності значної кількості клінічних спостережень стосовно негативного впливу дисфункції щитоподібної залози на жіночу репродуктивну систему недостатньо праць, присвячених експериментальному вивченню тонких патомеханізмів цього впливу. Структури органів жіночої репродуктивної системи багаті різноманітними класами високомолекулярних біополімерів, що містять вуглеводний компонент. Вуглеводні детермінанти в числі перших пошкоджуються при розвитку патологічних процесів і тому можуть служити ранніми та інформативними маркерами ушкоджень органів жіночої статевої системи, репродуктивної функції зокрема. Достатньо чутливими та селективними маркерами вуглеводних детермінант біополімерів є лектини, використання яких в якості інструментів дослідження характеру змін глікокон’югатів органів і тканин у нормі та при різних формах патології продовжує залишатися актуальним завданням.          

      Мета: в експерименті на щурах догслідити вплив гіпо- та гіпертироїдизму на вуглеводні детермінанти яєчників та ендометрію, використавши з цією метою набір лектинів різної вуглеводної специфічності. Методи. Дослід поставлено на 65 статевозрілих самках білих щурів лінії Wistar масою 200-250 г. Усі тварини були поділені на 5 груп: контроль, гіпо- та гіпертироїдизм (по 15 тварин у групі), а також 2 групи з корекцією гіпотироїдизму (по 10 тварин у групі, табл. 2.1). Гіпотироїдний стан моделювали за допомогою мерказолілу (“Здоров’я”, Харків) у добовій дозі 10 мг/кг; гіпертироїдизм викликали L-тироксином (“Фармак”, Київ) у добовій дозі 100 мкг/кг маси тіла тварин. В усіх дослідних групах мерказоліл і тироксин у вигляді порошку додавали в їжу щоденно протягом двох тижнів, після чого тварин піддавали евтаназії передозуванням діетилового ефіру. Вуглеводні детермінанти структур ендометрію та яєчників досліджували з використанням 20 лектинів, у тому числі 15 конвенціональних, а також 5 нових оригінальних препаратів, очищених з представ-ників підцарства грибів-базидіоміцетів. Результати. Аналіз результатів перерозподілу рецепторів лектинів на тлі гіпо- та гіпертироїдизму показав, що гіпертироїдизм супроводжується більш вираженим впливом на вуглеводні детермінанти структур яєчника порівняно з гіпотироїдним станом. Разом із тим, остан-ній характеризувався вираженою лейкоцитарною інфільтрацією мозкової речовини яєчника, найбільш селективним гістохімічним маркером при цьому виявилися лектини PNA, SBA, та UDA. За даними наших досліджень, жовті тіла, які утворювалися у гіпертироїдних тварин, мали морфологічні ознаки посиленої функціональної активності. У фолікулярних клітинах наслідком нестачі тироїдного гормону було деяке зменшення кількості рецепторів лектинів UDA та PAFA і посилення експресії у них SBA-реактивних гліко-кон’югатів. У мікроструктурах ендометрію щурів із експериментальним гіпотироїдизмом у порівнянні з контролем було виявлено редукцію вуглеводних детермінант з термінальними залишками DGal та DGal-NAc у поєднанні з нагромадженням глікополімерів із термінальними залишками LFuc. Для групи гіпотироїдних тварин характерною була також інтенсивна реакція лейкоцитів з переважною більшістю лектинів. У групі тварин із гіпертироїдизмом реактивність структур ендометрію з переважною більшістю використаних лектинів зростала. Особливо це стосувалося потовщених та інтенсивно позитивних колагенових волокон. Отримані нами результати лектиногістохімічних досліджень мікроструктур ендометрію при корекції гіпотироїдизму замісними дозами тироксину добре корелювали із загальноморфологічними даними: масивна лейкоцитарна інфільтрація строми ендометрія зменшувалася до контрольних показників при за-стосуванні 30 мкг/кг, але не 1,6 мкг/кг тироксину. Підсумок. Загальноморфологічні та лектиногістохімічні зміни ендометрію при дисбалансі тироїдних гормонів були виражені сильніше, аніж відповідь на моделю-вання цих патологічних станів структурами яєчників. Це проявлялося, зокрема, у посиленій лейкоцитарній інфільтрації та підвищеній колагенізації ендометрію.
Ключові слова: гіпотироїдизм, гіпертироїдизм, яєчники, матка, лектини.

   The morphogenesis of the skin in the progeny of hypothyroid female rats in pre- and postnatal ontogenesis was studied using general morphology and lectin histochemistry methods. The experiment was conducted on 20 female Wistar rats weighing 180-200 g, which were divided into two groups: control (10), and experimental (10), from which were obtained 70 and 46 offsprings, respectively. Experimental hypothyroidism was induced by daily food supplementation with antithyroid drug mercazolil at the rate 5 mg/kg of animal body weight. After the second week of the experiment, females in the estrus stage were paired with males. Skin samples from the back of experimental and control groups progeny rats were taken on the embryonic day 16, and on the postnatal days 1, 10, 20 and 40. Skin samples were fixed in 4% neutral formalin and embedded in paraffin. 5-7 μm thick sections were stained with hematoxylin and eosin. Carbohydrate determinants were detected using a set of lectin-peroxidase conjugates as follows: Con A, PNA, HPA, WGA, SNA, LABA and LTFA. Maternal hypothyroidism, alongside increased total body weight of progeny animals, induced hypodermal thickening, enhanced activity of granular cells layer and of keratinization processing. Rearrangement of lectin receptor sites included reduced reactivity of PNA, SNA and WGA, which play an important role in the formation of adhesive contacts between keratinocytes, and of DGal(β1- 3)DGalNAc and βDGal carbohydrate determinants in the sebaceous gland secretory products, which regulate proliferation and differentiation of cells of hair follicles.

Key words: Skin – Mercazolil – Hypothyroid rats progeny – Lectin histochemistry

   Aim: to investigate the factors of bacterial virulence of oral microbiotopes against the background of long-term experimental action of an opioid analgesic.
Materials and Methods:The study was performed on 72 white outbred rats, which were injected “Nalbuphine” with a gradual increase in dose for 12 weeks. The microbial composition and virulence factors of bacteria in the microbiotopes of the oral cavity were studied.
   Results: At the end of the 4th week of opioid exposure, the appearance of hemolytic escherichia was noted. At the end of the 8th week the appearance of capsular bacteria Klebsiella was registered, as a virulence factor. The production of staphylococcal virulence factors – lecithinase, was noted. At the end of the 12th week of opioid use, the appearance of phycomycete fungi was noted, Gram-negative diplococci, Klebsiella, Hemolytic Escherichia coli and Pseudomonas aureginosa. These changes indicated the development of dysbiotic changes, as well as the gradual formation of foci of the inflammatory process in the oral cavity.
   Conclusions: In the short-term stages of opioid exposure, changes in biocenoses were manifested in an increase in the contamination of certain types of microorganisms. In the long-term effects of the opioid, the activation of bacterial elements of the microbiocenosis was revealed, which were characterized by increased expression of virulence factors. At the later stages of opioid exposure, the predominance of gram-negative microflora and the activation of cytotoxic action against the background of suppressed activity of the body’s protective response were established.
   KEY WORDS: experiment, oral cavity, microbiotopes, opioid, rats, microorganisms, virulence factors