УДК: 378:61:005.336.2(043.5)(73)

АНОТАЦІЯ

Шумило М.Ю. Розвиток вищої медичної освіти у США (ХХ–ХХІ століття). –Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 011 Освітні, педагогічні науки. – Національний університет «Львівська політехніка», Львів, 2023. Зміни, що відбуваються у всіх сферах суспільного життя в Україні, включаючи охорону здоров’я, зумовлюють трансформації та інтенсивний розвиток медичної освіти. Потреба в оновленні програм підготовки фахівців закладів вищої освіти зумовлена бурхливим розвитком сучасної медичної науки та передових медичних технологій, протоколів істандартів лікування тощо. Тому, вивчення позитивного досвіду США може бути корисним в умовах реформування системи вищої медичної освіти в Україні. актуальність дослідження підтверджено результатами аналізу науково-педагогічної літератури та виявленими суперечностями, що й зумовило вибір теми дисертаційного дослідження «Розвиток вищої медичної освіти в США (ХХ–ХХІ століття)». Мета дослідження – дослідити особливості розвитку вищої медичної освіти у США та обґрунтувати можливості використання прогресивних ідей та досвіду розвитку американської вищої медичної освіти в умовах університетської освіти України. Охарактеризовано вищу медичну освіту як науково-педагогічну проблему на основі аналізу історіографії проблеми дослідження (джерела, покладені в основу методології дослідження; джерела, що формують теоретичні засади проблеми дослідження; першоджерела), що відображає її історичний, культурологічний, соціологічний, антропологічний аспекти, та висвітлення проблеми розвитку вищої медичної освіти у контексті соціального, культурного, економічного розвитку суспільства. Виконано аналіз передумов становлення вищої медичної освіти у США (особливості соціального, економічного, культурного розвитку країни, рівень освіченості та грамотності населення, специфіка розвитку освітньої галузі, полікультурність (філософська, політична, культурна, соціальна, економічна, релігійна тощо) суспільства США). На основі ретроспективного аналізу становлення і розвитку вищої медичної освіти виокремлено тенденції, що характерні її сучасному стану: удосконалення нормативно-правової бази та стандартизація вищої медичної освіти; удосконалення системи управління вищою медичною освітою, в основу якої покладено поєднання механізмів централізації (стратегічний розвиток) та децентралізації (широка автономність закладів вищої медичної освіти); поєднання інструментів державного фінансування із залученням коштів приватних ініціатив, фондів тощо; високий рівень конкуренції між закладами вищої медичної освіти; диверсифікація освітніх програм з метою забезпечення відповідності вимогам професійного середовища, потреб працедавців; інтеграція останніх наукових досягнень в освітній процес, застосування інноваційних методів навчання, інформаційно-комунікаційних технологій тощо, що відповідає інноваціям у медичній галузі). Охарактеризовано сучасну систему вищої медичної освіти у США (зовнішню: домедичну, додипломну медичну, післядипломну медичну та неперервну медичну освіту; внутрішню: теоретична і практична підготовка з метою формування компетентностей у сфері догляду за пацієнтами, медичних знань, професіоналізму, системної практики, навчання на основі практики, співпраці та комунікації). Обґрунтовано можливості прогресивних ідей та досвіду розвитку американської вищої медичної освіти в умовах університетської освіти України (для керівних кадрів у системі охорони здоров’я України, закладів вищої медичної освіти, професорсько-викладацького складу, здобувачів вищої освіти).

Patients with Marfan syndrome and aortic root aneurysm require pre-surgical analysis of aortic root geometry for aortic reconstruction. The aim of this study is to perform the morphometric analysis of the sinus of Valsalva height and correlation between the former, age, weight, height, body mass index (BMI), and body surface area (BSA) in patients with Marfan syndrome and aortic root aneurysm. Data from 34 patients (28 men, 6 women) with Marfan syndrome and an ascending aortic diameter exceeding 45 cm were obtained using computed tomography angiography.Gender-based differences were observed in the height of the left aortic sinus – by 47.23% (36.47±12.48 mm in men against 24.77±4.26 mm in women, р=0.0003). In men, a strong direct correlation has been identified between height and the right aortic sinus height (r=+0.75, р<0.0001), the posterior aortic sinus height (r=+0.71, р<0.0001), and the left aortic sinus height (r=+0.75, р<0.0001). Moderate reverse correlation has been discovered between the sinus of Valsalva height and BMI. No correlations have been identified between weight, BSA and the sinus of Valsalva height (р>0.05). In women, a strong direct correlation (Pearson) has been identified between age and the right aortic sinus height (r=+0.84, p=0.04), between weight and the left aortic sinus (r=+0.73, p=0.04) and between BSA and the left aortic sinus (r=+0.73, р=0.04).Aortic sinus height in men increases with height and decreases with higher BMI and age. Weight and BSA do not affect the sinus of Valsalva height. In women, the sinus of Valsalva height is impacted by age, weight and BSA.

The results of the study show that with a two-week opioid exposure, the most prognostically favorable indicators were in the group where complete withdrawal was carried out with subsequent correction with the drug pentoxifylline. It can also be concluded that during the correction of opioid retinopathy, it cannot be carried out with drugs of the  antibradykinin group (pentoxifylline) without complete withdrawal of the opioid because  this contributes to a sharp increase in pathomorphological manifestations in the layers of the retina and is a prognostically unfavorable moment. 

У фаховій вітчизняній та зарубіжній літературі приділяється велике значення проблемі, що висвітлює питання пролонгованого неконтрольованого вживання препаратів опіоїдної групи [1-2]. Ці дослідження висвітлюють проблему негативного впливу на клітинному, тканинному та органному рівнях залежно від дози, частоти та терміну вживання, а також поєднаний вплив з паралельним вживанням речовин, що мають токсичну дію (алкоголь) [3-7]. 
Незважаючи на те, що в морфологічній та клінічній літературі є дослідження патоморфологічних зміни у ряді органів та систем на тлі опіоїдного впливу [8-14] і, зокрема зміни структур, що стосуються органа зору [15-20] і досі лишається нез’ясованим питання довготривалого опіоїдного впливу на динаміку змін у клітинних шарах сітківки та ланках її гемомікроциркуляторного русла на віддалених термінах експериментального опіоїдного впливу, що є необхідним для розуміння розвитку експериментальної опіоїдної ретинопатії.

УДК 616.441-008.61/.64-092.9

Порівняльний аналіз експе-риментальних форм гіпо- та гіпертироїдних станів.
Актуальність. Моделювання гіпо- та гіпертироїдизму в лабораторних тварин широко застосовується у сучасній експериментальній біології та медицині для вивчення патогенетичних механі-змів розвитку захворювань щитоподібної залози, проблем її лікування, а також дослідження впливу дис-балансу тироїдних гормонів на різні органи та системи організму. Найбільш поширеним сучасним мето-дом створення моделі експериментального гіпотироїдизму є введення в організм лабораторних тварин хімічних речовин, здатних блокувати функцію щитоподібної залози. Найбільш уживаним фармакопей-ним тиростатиком є мерказоліл, який застосовують як у клініці для лікування захворювань щитоподібної залози, що супроводжуються гіпертироїдизмом, так і в практиці експериментальних досліджень. Моде-лювання гіпертироїдизму здійснюють шляхом уведення в організм піддослідних тварин препаратів тиро-їдних гормонів. Мета роботи - визначення оптимальних доз препаратів, необхідних для досягнення стій-кого гіпертироїдного або гіпотироїдного станів а також корекції останнього в експериментальних щурів. Методи. Дослід поставлено на 65 статевозрілих самках білих щурів лінії Wistar масою 200-250 г. Усі тварини були поділені на 5 груп: контроль, гіпо- та гіпертироїдизм (по 15 тварин у групі), а також 2 гру-пи з корекцією гіпотироїдизму (по 10 тварин у групі, табл. 2.1). Гіпотироїдний стан моделювали за допо-могою мерказолілу (“Здоров’я”, Харків) у добовій дозі 10 мг/кг; гіпертироїдизм викликали L-тироксином (“Фармак”, Київ) у добовій дозі 100 мкг/кг маси тіла тварин. В усіх дослідних групах мерказоліл і тирок-син у вигляді порошку додавали в їжу щоденно протягом двох тижнів, після чого тварин піддавали евта-назії передозуванням діетилового ефіру. Структуру щитоподібних залоз вивчали на гістологічних препа-ратах, забарвлених гематоксиліном та еозином традиційним методом. Результати та висновки. Під час аналізу мікроморфології щитоподібних залоз тварин, що отримували мерказоліл, була встановлена на-явність струмогенної реакції слугувала доказом гіпотироїдного стану, індукованого у цій групі тварин. Дослідження щитоподібних залоз щурів, яким разом із мерказолілом вводили тироксин у дозі 1,6 мкг/кг маси (перша група корекції), показало, що їх морфологія, як макро-, так і мікроскопічна, не відрізнялася від групи, що отримувала лише мерказоліл, тобто була наявною струмогенна реакція. Це було свідчен-ням недостатньої дози тироксину. При використанні замісної дози тироксину 30 мкг/кг маси тіла (друга група корекції) струмогенна реакція не розвивалася – будова щитоподібних залоз відповідала нормі. Та-ким чином, саме ця доза тироксину компенсувала антитироїдну дію мерказолілу. При дослідженні будо-ви щитоподібних залоз щурів, які отримували тироксин у дозах 100 мкг/кг, були отримані ознаки їх атрофічного стану. Таким чином, макро- та мікроморфологія щитоподібних залоз щурів цієї групи свід-чили, що використана доза тироксину була достатньою для моделювання стійкого гіпертироїдизму.
Ключові слова: щитоподібна залоза, гіпотироїдизм, гіпертироїдизм, мерказоліл, тироксин.

Comparative analysis of experimental forms of hypo- and hyperthyroid conditions. 

The relevance. Modeling of hypo- and hyperthyroidism in laboratory animals is widely used in modern exper-imental biology and medicine to study the pathogenetic mechanisms of the development of thyroid gland diseases, the prob-lems of its treatment, as well as the study of the impact of thyroid hormone imbalance on various organs and systems of the body. The most popular method of creating a model of experimental hypothyroidism is the entry of chemicals capable of blocking the function of the thyroid gland into the body of laboratory animals. The most widely used pharmacopoeial thyro-static is mercazolil, which is used both in clinic for the treatment of thyroid gland diseases which accompanied by hyperthy-roidism, as well as in practical experimental studies. Modeling of hyperthyroidism is carried out by entry thyroid hormone preparations into the body of experimental animals. The aim of the work was to determine the optimal doses of drugs, which are necessary to achieve stable hyperthyroid or hypothyroid states, as well as its correction in the experiment. Methods. The experiment was carried out on 65 sexually mature female white rats Wistar line, weighing 200-250 g. All animals were di-vided into 5 groups: control, hypo- and hyperthyroidism (15 animals in each group), as well as 2 groups with correction of hypothyroidism (10 animals in each group, Table 2.1). The hypothyroid state was modeled with Mercazolil (Zdorovya, Kharkiv) in a daily dose of 10 mg/kg; hyperthyroidism was induced by L-thyroxine (Farmak, Kyiv) in a daily dose of 100 μg/kg body weight of animals. In all experimental groups, mercazolil and thyroxine, in the powder form, were daily added to the food for two weeks, after which the animals were euthanized by an overdose of diethyl ether. The structure of thyroid glands was studied on histological slides stained with hematoxylin and eosin by the traditional method. Results. During the analysis of the micromorphology of the thyroid glands of animals treated with mercazolil, the presence of a goitrogenic reac-tion was established, which served as evidence of the hypothyroid state induced in this group of animals. A study of the thy-roid glands of rats who received thyroxine together with mercazolil at a dose of 1.6 μg/kg of weight (the first correction group) showed that their morphology, both macro- and microscopic, didn`t differ from the group that received only merca-zolil, i.e. goitrogenic reaction was present. This indicates an insufficient dose of thyroxine When using a replacement dose of thyroxine of 30 μg/kg of body weight (the second group of correction), the goitrogenic reaction did not develop - the struc-ture of the thyroid glands corresponded to the norm. Thus, it was this dose of thyroxine that compensated for the antithyroid effect of mercazolil. When studying the structure of the thyroid glands of rats treated with thyroxine at a dose of 100 μg/kg, we found signs of their atrophic state. Thus, the macro- and micromorphology of the thyroid glands of rats in this group indi-cated that the used dose of thyroxine was sufficient to simulate persistent hyperthyroidism.

Key words: thyroid gland, hypothyroidism, hyperthyroidism, mercazolil, thyroxine.