УДК 616.53-002:616-008.9-092.19: (616.85+616.43/.45)-06:[616.988:578.834.1]

Acne is a multifactorial chronic inflammatory disease with primary damage to the pilosebaceous unit and the polymorphic clinical manifestations associated with overproduction of sebaceous glands, pathological desquamation of the sebaceous epithelium of the sebum follicles, activation of saprophytic, conditionally pathogenic microorganisms, and psychoemotional disorders. This is undoubtedly one of the most common dermatoses in clinical practice, accounting for 20—25 % of dermatology consultations. Today, especially in wartime, acne vulgaris remains a socially important problem in approximately half of patients with psychoemotional disorders, mainly of a depressive and anxiety associated nature with a sharp decrease in the quality of life of patients.Objective — to study a pathogenic role of certain neuroendocrine, metabolic and immunological disorders as well their consequences in the development of acne in women who had COVID-19.Materials and methods. 134 women with acne, aged 18 to 45 years old, were examined. The levels of cortisol and prolactin, C-reactive protein(C-RP), total cholesterol (TC), high-density lipoproteins (HDL), low-density lipoproteins (LDL), triglycerides (TG), concentration of cytokines, atherogenic index (AI), index HOMA (insulin resistance index) and anxiety were determined. Results and discussion. Most of the examined patients with acne have shown varying degrees of changes in some neuroendocrine and metabolic indices. The total cholesterol level in patients with acne was higher by 27.78 % (p < 0.001), and in patients with acne associated with COVID-19 by 45.37 % (p < 0.001), compared with the control group. The HDL level was lower by 27.91 and 39.53 % (p < 0.001), respectively, compared with the control group, LDL was higher by 34.35 and 58.78 % (p < 0.001), respectively, and the TG level was twice as high (p < 0.001), as the control group level in both groups of women with acne. At the same time, an increase in the atherogenic index by 28.09 % (p < 0.01) and 37.02 % (p < 0.001) respectively, was also observed compared with the control group level, but without significant changes between the levels of both groups of women with acne. An increased level of pro-inflammatory cytokines, have been observed in patients of both groups, with insufficient synthesis of anti-inflammatory interleukins in all examined women with acne, at that, more significant abnormalities in the examined immune indices have been observed in patients who have had COVID-19.Conclusions. High level of anxiety, the changes in cytokine profile, neuroendocrine and metabolic indices (C-RP, TC, HDL, LDL, TG, AI), have been observed in women with acne. At that, more significant abnormalities in the examined indices have been found in patients who have had COVID-19 that substantiates the necessity to develop new comprehensive methods of treatment, taking into account the impact of neuroendocrine and metabolic disorders and immunological changes associated with COVID-19.

Нутритивні порушення є поширеним і клінічно значущим компонентом перебігу онкологічних захворювань та асоціюються з гір- шими клінічними результатами, однак у рутинній практиці нерідко недооцінюються, зокрема через орієнтацію лише на індекс маси тіла (ІМТ).

Мета дослідження. Оцінити поширеність та клінічні характеристики нутритивного ризику у госпіталізованих паці- єнтів з онкопатологією за результатами PRONTO (PROtocol for NuTritional risk in Oncology).

Об’єкт і методи дослідження. Проведено мультицентрове обсерваційне поперечне дослідження у спеціалізованих онкологічних закладах різних макрорегіонів України. У дослідження залучено 2261 пацієнта віком ≥18 років зі злоякісними новоутвореннями. Нутритивний ризик оцінювали одно- разово під час госпіталізації за допомогою скринінгового інструменту PRONTO, який включає оцінку ненавмисного зменшення маси тіла, зниження апетиту або споживання їжі та слабкості / зниження фізичної сили. Наявність щонайменше однієї позитивної відповіді визначали як позитивний результат скринінгу (PRONTO+). Аналізували поширеність нутритивного ризику залежно від віку, статі, локалізації пухлини, стадії захворювання, типу лікування та індексу маси тіла.

Результати. PRONTO+ виявлено у 61,9% (95% довірчий інтервал (ДІ) 59,9–63,9) госпіталізованих пацієнтів онкологічного профілю. Найвищі показники нутритивного ризику зареєстровано у пацієнтів із раком стравоходу (91,2%; 95% ДІ 77,0–97,0), онкогематологічними захворюваннями (87,5%; 95% ДІ 75,3–94,1) та пухлинами шлунка (85,8%; 95% ДІ 79,6–90,3). Найвища частота PRONTO+ зафіксована при комбінованому лікуванні (73,6%; 95% ДІ 67,8–78,7), тоді як при променевій терапії (67,9%; 95% ДІ 61,0–74,1), хірургічному лікуванні (61,5%; 95% ДІ 58,4–64,5) та хімієтерапії (57,7%; 95% ДІ 54,4–61,0) показник також залишався високим. При цьому частота PRONTO+ не мала послідовного зростання з підвищенням стадії захворювання. У структурі пацієнтів із PRONTO+ переважали особи з нормальним або підвищеним ІМТ, тоді як дефіцит маси тіла реєструвався рідко. Водночас при аналізі окремих категорій ІМТ найвищу часто- ту PRONTO+ виявлено серед пацієнтів із дефіцитом маси тіла (74,7%; 95% ДІ 64,0–83,1). Клінічні прояви нутритивного ризику, включно зі зменшенням маси тіла, зниженням апетиту та слабкістю, часто реєструвалися також у пацієнтів із надмірною масою тіла та ожирінням. Найпоширенішим симптомом серед пацієнтів із PRONTO+ була слабкість / зниження фізичної сили (86,4%).

Висновки. Нутритивний ризик є значно поширеним серед госпіталізованих онкологічних пацієнтів в Україні та реєструється в усіх категоріях ІМТ, включно з надмірною масою тіла та ожирінням, що підкреслює доцільність рутинного використання PRONTO та інтеграції скринінгу нутритивного ризику в клінічний маршрут хворого на онкопатологію.

Ключові слова: харчовий ризик; рак; харчовий скринінг; PRONTO.

УДК 614.253:61(091)

Деонтологічні принципи, засновані на раціональній та етичній концепції медицини, які започаткував Гіппо-крат, допомогли сформувати тенденції розвитку західноєвропейської медицини, а його вчення продовжує бути етичним орієнтиром для медичних працівників усього світу. Мета дослідження ‒ комплексний аналіз змісту «Клятви Гіппократа», її впливу на формування сучасної етичної концепції медицини, з’ясування ролі її цінностей в сучасній медицині та суспільстві. Зміст Клятви базується на низці основоположних засад: відповідальності перед богами та зверненні до них із молитвою про прихильність; обов’язках і повазі до вчителів та учнів; турботі про пацієнта; професійній компетентності лікаря; визнанні цінності людського життя; збереженні конфіденційності відомостей про пацієнтів; дотриманні етики й порядності; усвідомленні меж власного досвіду, забороні виконання складних хірургічних втручань без належної підготовки, а також принципах винагороди й покарання.Етичні принципи, закладені Гіппократом, з часом зазнали трансформації, що пов'язано з розвитком медичної науки і техніки, цифрових технологій, доказової медицини. Сучасна медична практика ґрунтується як на навичках та досвіді лікаря, так і на доказах сьогодення, а тому клінічне судження та лікування обмежені алгоритмами та протоколами. Етичні аспекти здійснення абортів і евтаназії в сучасних умовах чітко регламентуються законодавством кожної окремої держави, яким лікар повинен керуватися під час ухвалення професійних рішень. Запровадження доказової медицини та протоколів надання медичної допомоги забезпечує стандартизований підхід лікаря до пацієнта залежно від характеру патології. Питання донорства та трансплантації органів, а також етичні аспекти участі в медичних дослідженнях стали актуальними лише в сучасну епоху, тому не знайшли відобра-ження у Клятві Гіппократа. Водночас принцип конфіденційності у взаєминах «лікар–пацієнт» зазнав певних змін у зв’язку з появою великої кількості медичної документації, розвитком цифрових технологій і впливом засобів масової інформації.Класична Клятва Гіппократа впродовж багатьох поколінь слугувала моральним орієнтиром для лікарів. Її ключова цінність полягає в утвердженні принципів гуманізму та співчуття до пацієнта, збереженні лікарської таємниці й глибокій повазі до людського життя.

УДК 616.24:616.89:616-056.52]-06

Мультидисциплінарний підхід є актуальним при веденні пацієнтів із хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ). Виділення груп ризику розвитку тривожно-депресивних розладів серед пацієнтів із різною масою тіла допоможе забезпечити комплексний підхід до діагностики й лікування.

Мета роботи — визначити рівні тривоги й депресії в пацієнтів із загостренням ХОЗЛ із різною масою тіла.

Матеріали та методи.Обстежено 40 пацієнтів із загостренням ХОЗЛ (19 жінок та 21 чоловік, медіана віку — 60 років), яких розподілили на групи з нормальною масою тіла (n = 15), надмірною масою тіла (n = 10) та ожирінням (n = 15). Виразність тривоги та депресії визначали за Госпітальною шкалою тривоги та депресії (HADS). Результати опрацьовано статистично.

Результати та обговорення. Установлено, що рівень депресії в пацієнтів із ХОЗЛ перевищував рівень тривоги (11,0 (9,0; 13,0) і 9,5 (6,5; 11,0) бала; р < 0,05. Симптоми тривоги відзначали (67,5 ± 9,0) % пацієнтів із ХОЗЛ, симптоми депресії — (90,0 ± 4,7) % (р < 0,05). Виразність депресії в пацієнтів з ожи-рінням була істотно вищою, ніж в осіб з нормальною масою тіла (12,0 (10,0; 14,0) і 9,0 (8,0; 11,0) балів; р = 0,003). Субклінічно виразні тривогу й депресію зафіксували в (30,0 ± 7,2) та (35,0 ± 7,5) % обстежених, клінічно виразні — у (37,5 ± 7,6) і (55,0 ± 7,9) %. Клінічно виразна тривога спостерігалась істотно частіше в пацієнтів із надмірною масою тіла порівняно з особами з нормальною масою тіла, а клінічно виразна депресія — у пацієнтів з ожирінням (60,0 ± 15,5) і (20,0 ± 10,3) % та (73,3 ± 11,4) і ( 33,3 ± 12,2) %; обидва р < 0,05. Індекс маси тіла обстежених пацієнтів прямо корелював із виразністю депресії ( = 0,3; р = 0,005).

Висновки.Симптоми тривоги та депресії виявлено в більшості пацієнтів із ХОЗЛ (67,5 і 90,0 %), а їхній клінічно виразний варіант — у 37,5 та 55,0 %. Пацієнти з ХОЗЛ та ожирінням належать до групи ризику виникнення депресії, що вказує на потребу проведення діагностичних заходів для її виявлення в цієї категорії пацієнтів і вчасної корекції.

Мета. У патогенезі цукрового діабету (ЦД) 2-го типу велике значення має системне запалення, тому метою дослідження було простежити взаємозв’язки між глікованим гемоглобіном (HbA1c) та кількістю/співвідношеннями імунних клітин крови.
Методи. Проаналізовано лабораторну базу даних, яка охоплювала показники клітинного складу крови (КСК) і HbA1c 756 осіб. Для статистичного опрацювання використовували критерії t Стюдента і r Пірсона.
Результати. Рівень HbA1c значущо позитивно корелював з кількістю лейкоцитів, нейтрофілів, лімфоцитів і ШОЕ та негативно – зі співвідношеннями тромбоцитнолейкоцитним (Тр/Ле), тромбоцитно-нейтрофільним (Тр/Не) і тромбоцитно-лімфоцитним (Тр/Лі) (p < 0.05). За рівнем HbA1c обстежених осіб було розподілено на три групи: група 1 – нормальний рівень, менш як 5.7% (n = 431), група 2 – рівень переддіабету, від 5.7% до 6.4%
(n = 166) і група 3 – рівень ЦД, 6.5% і більше (n = 159). У групах 2 і 3 були значущо вищими, ніж у групі 1, кількість лейкоцитів [(7.01 ± 2.10) × 109/л і (7.33 ± 2.48) × 109 /л проти (6.45 ± 1.98) × 109 /л], нейтрофілів [(4.40 ± 1.98) × 109 /л і (4.42 ± 2.22) × 109 /л проти (3.81 ± 1.71) × 109 /л], моноцитів [(0.47 ± 0.25) × 109 /л і (0.46 ± 0.25) × 109 /л проти (0.41 ± 0.21) × 109 /л] і ШОЕ [(12.50 ± 10.99) мм/год і (14.50 ± 12.22) мм/год проти (10.48 ± 9.80) мм/год], відповідно. У групі 3 порівняно з групою 1 була більшою кількість лімфоцитів [(2.29 ± 0.77) × 109 /л проти (2.05 ± 0.72) × 109 /л, відповідно, p = 0.001], а порівняно з групою 2 – були меншими співвідношення Тр/Ле і Тр/Лі (p < 0.05).
Обговорення результатів. Зі збільшенням HbA1c до рівня діагностування переддіабету і ЦД зростають показники системного запалення, про що свідчить підвищення кількості імунних клітин крови і ШОЕ та зниження співвідношень між тромбоцитами й різними типами лейкоцитів. Групи осіб з показниками HbA1c, що відповідають критеріям переддіабету і ЦД, не відрізнялися між собою за більшістю показників КСК. Це свідчить про ключову роль системного запалення в прогресуванні порушень метаболізму і розвитку ЦД під час переддіабетичного стану.
Висновки. Зі збільшенням показника HbA1c збільшується кількість імунних клітин у крові та зменшуються тромбоцитно-лейкоцитні індекси. Рівні HbA1c 5.7% і вище супроводжує системне запалення низького ступеня