Спосіб оцінки токсичності наноматеріалів з використанням як тест-об’єкта сперматозоїдів кнурів in vitro включає приготування досліджуваного та контрольного зразків з подальшим визначенням виживання сперматозоїдів. Отримані еякуляти кнурів розбавляють фосфатно-сольовим буфером 1:10, розділяють на контрольну та дослідні частини і вносять в дослідні зразки наноматеріали в дозах 1/100 LD50, 1/50 LD50 з подальшим визначенням показників виживання сперматозоїдів до припинення прямолінійного поступального руху за температури 18-20 ^оС, дихальної активності, активності сукцинатдегідрогенази і цитохромоксидази, за зміною яких, порівняно з показниками контрольних зразків, оцінюють токсичність наноматеріалів.

УДК: 691.57:699.874:582.282.123.4

Вивчення біоцидної ефективності фарби водоемульсійної «Снєжка Платініум Кітчен-Бас» проводили відповідно до ДСТУ ЕN 15457:2015. У випробуванні використали музейні штами грибів Aspergillus niger F-16693 та Chaetomium globosum F-405, тверді селективні середовища Чапека-Докса та Сабуро, основа під фарбу - диски фільтрувального паперу. Дослідження показали, що тестова основа покрита плівкою водоемульсійної фарби упродовж 21 дня, нормований термін інкубації, при температурі +25○С, вологості 85 % проявляла високу антигрибкову стійкість до грибів Aspergillus niger та Chaetomium globosum. На тестових зразках інокульованих спорами Aspergillus niger ріст цвілі відсутній («0»), інокульованих Chaetomium globosum – ріст слабкий («1»). Середовища Чапека Докса та Сабуро володіють хорошими ростовими властивостями для культивування цвілевих грибів. Відтворюваність результатів – 100 %. Середовище Сабуро може слугувати альтернативною заміною середовища Чапека-Докса для проведення такого роду досліджень. Фарба водоемульсійна «Снєжка Платініум Кітчен-Бас» володіє вираженою грибостійкістю до грибів Aspergillus niger та Chaetomium globosum.

Ключові слова: водоемульсійні фарби, «Снєжка», плівкові біоциди, грибостійкість, селективні середовища

УДК: 615.825:616.7-057.874

Стаття присвячена сучасній проблемі метаболічного синдрому. Розглянуто історію, основні причини і патогенетичні механізми його розвитку, актуальні класифікації та практичне їх значення. Показано роль інсулінорезистентності в розвитку метаболічного синдрому та пояснено сучасні методи її дослідження. Описано роль метаболічного синдрому в розвитку серцево-судинних подій та при інших захворюваннях

Запропонований метод полягає у визначенні рівнів та характеру впливу наночастинок металів на статеві клітини кнурів in-vitro через встановлення показників перебігу окисно-відновних процесів у клітинах та показників активності мітохондріальних ензимів, які є чутливими маркерами порушення життєдіяльності клітин. Також цей метод може бути використаний для накопичення даних щодо кореляційних зв’язків між параметрами гострої токсичності наночастинок металів в експерименті з використанням теплокровних тварин та в експерименті з використанням альтернативних тест-об’єктів з метою його валідації.

Метод є альтернативою використання в токсикологічних експериментах теплокровних та хребетних тварин і дозволяє оперативно отримати інформацію про характер гострого токсичного впливу наночастинок металів. Рекомендується для впровадження в практику роботи спеціалістів, які проводять оцінку ризиків впливу хімічних речовин та гігієнічне регламентування шкідливих хімічних факторів на здоров’я людини, в роботі Міністерства охорони здоров’я України та Державної служби України з питань праці.

УДК 616.155.392+575.22+616.155.04

Актуальність. У патогенезі Ph´-від’ємними мієлопроліфераційних новотворів (МПН) важливе значення мають розлади тромбоцитів, а поліморфізм rs5918 у гені ITGB3 є чинником, який підвищує ризик тромбозу.
Мета. Оцінити показники клінічного аналізу крови, включно з окремими інтегральними гематологічними індексами, і частоту виявлення локусу rs5918 гена ITGB3 у пацієнтів з уперше виявленими Ph´-від’ємними МПН.
Матеріал та методи. Проаналізовано результати клінічного й молекулярно-генетичного обстеження, проведеного перед початком лікування, 56 пацієнтів з есенціальною тромбоцитемією (n=22), справжньою поліцитемією (n=19) і дофібротичною фазою первинного мієлофіброзу (n=15) віком від 19 до 82 років.
Результати. У пацієнтів з уперше виявленими Ph´-від’ємними МПН виявлено істотне збільшення кількості тромбоцитів за показниками співвідношень між тромбоцитами й еритроцитами та між тромбоцитами й лейкоцитами порівняно з загальнопопуляційною вибіркою. Не виявлено значущих відмінностей у розподілі алелів і генотипів поліморфного локусу rs5918 гена ITGB3 з різними Ph´-від’ємними МПН.
Висновки. В осіб з Ph´-від’ємними МПН поряд з аналізом традиційних показників гемоцитограми треба оцінювати співідношення між різними клітинами крови, щоб оцінити наявність збалансованости чи розбалансованости між ними. Для з’ясування впливу алельного варіанта С поліморфного локусу rs5918 гена ITGB3 на перебіг Ph´-від’ємних МПН потрібні подальші дослідження на більшій вибірці пацієнтів