Opioid analgesics due to their strong analgesic effect are widely used in modern medical practice [7]. It is important, that the duration of opioid analgesic use should be as short as possible to avoid mental and physical addiction, as well as the development of drug tolerance and the risk of overdose. [5,7]. According to the professional medical literature, long-term use of opioids leads to evidential changes in the organism [12], where the pathology of the oral cavity, paradental tissues occupy a leading place in individuals, who abuse with narcotic substances [3]. Dental status in drug addicted people is overloaded by numerous pathological conditions of the tissues of the tooth and mucous membranes of the oral cavity, what complicates the differential diagnosis and treatment [3,4,15]. In addition, despite the improvement in dental health indexes in many countries, the prevalence of paradentitis remains extremely high, there is no standard treatment regimen today [2,14]. Taking into account the fact that the problem of drug addiction is constantly growing, in dentistry, data on the condition of the oral cavity organs, the structural components of the paradentium under the influence of opioid agents, both in clinical and morphological aspects, are extremely necessary. [13]. In this regard, the introduction of etiopathogenetic treatment of paradental diseases of various origins, including drug addiction is an urgent problem of today [3,4,6,8-10]. Paying attention that the issues of pathomorphogenesis and adequate treatment of dystrophic and inflammatory processes that develop in the paradentium under the action of opioid agents are still relevant, there is originated a necessity to develop in experiment an optimal scheme of pathogenetic complex treatment in such conditions.The aim of the research is to study the features of microscopic reorganization of paradental tissues under six weeks of exposure to the opioid analgesic nalbuphine, its four-week withdrawal and medicinal correction using pentoxifylline and ceftriaxone in the experiment.
Lead is known to be highly toxic to humans, causing various disorders infetal development. An experiment was conducted to examine the effects of lead acetate on the structural organization of female rat ovaries. The study involved 40 non-linear female rats divided into four groups: a control group, a low-dose group, a moderate-dose group, and a high-dose group. The rats were given lead acetate solutions in varying doses for 30 days, and their ovarian tissue was examined using light microscopy.The results showed that increasing doses of lead acetate led to morphological changes in the cortex and medulla of the rat ovaries. The changes were characterized by a decrease in ovarian mass, alterations in the thickness of the tunica albuginea (protein envelope), and a reduction in the number of follicles. Light microscopy revealed that exposure to lead acetate resulted in a significant decrease in the number of follicles in all experimental groups, with the high-dose group experiencing the most significant decrease.These findings suggest that lead acetate has a dose-dependent negative impact on the morphology and function of female rat ovaries. Further studies are needed to investigate the potential impact of lead on human ovarian tissue.
The effects of severe burn injuries on the cardiovascular system, specifically the atria and auricles of the heart, were investigated. The potential benefits of using lyophilized xenodermotransplants as a treatment option were also evaluated. The experiments were conducted on adult guinea pigs divided into three groups: intact animals, animals with burns, and animals with burns who underwent early necrectomy followed by wound closure with lyophilized xenodermotransplants. Third-degree burns caused significant ultrastructural changes in atrial cardiomyocytes, leading to long-term destructive changes in the structural components of the atria. However, the use of lyophilized xenodermotransplants had a positive effect on the atrial ultrastructure over time. This study highlights the complex and varied effects of burn injuries on the body and the potential benefits of lyophilized xenodermotransplants in treating severe burn injuries. By preventing destructive changes in the heart and activating regenerative processes, lyophilized xenodermotransplants can improve the condition of the heart after thermal injury. Further research and development in this area are necessary for understanding the potential of lyophilized xenodermotransplants in tissue repair and regeneration.
На ультраструктурному рівні при експериментальному опіоїдному впливі за умов двотижневого введення опіоїду з подальшою чотиритижневою його відміною нами спостерігалися, дегенеративні зміни в пігментному епітелії, зовнішніх та внутрішніх сегментах фоторецепторів, аксонах зовнішнього сітчастого шару, амакринових, біполярних та гангліонарних клітинах сітківки. Було присутнє явище гіперемії та помірний периваскулярний набряк у судинах внутрішнього сітчастого шару.
Через шість тижнів експерименту у щурів, яким впродовж двох тижнів вводили опіоїд, а згодом було проведена його відміна з подальшою корекцією пентоксифіліном впродовж чотирьох тижнів, ми спостерігали прояви загальної тенденції до покращення, що проявлялися незначними дегенеративними змінами пігментного епітелію та деструкцію мембранних дисків зовнішніх сегментів фоторецепторів. Були присутні поодинокі ділянки дегенерації та некротичних змін окремих фоторецепторів, дегенерація окремих біполярних та амакринових нейронів, помірна дегенерація окремих гангліонарних нейронів. В судинних шарах сітківки були присутні незначні прояви дисциркуляторних змін, зокрема в судинах внутрішнього сітчастого шару а також помірні дегенеративні зміни синапсів зовнішнього та внутрішнього сітчастого шарів.
Через шість тижнів експерименту у щурів, яким впродовж двох тижнів вводили опіоїд, а згодом впродовж чотирьох тижнів продовжували вводити опіоїд з паралельним введенням пентоксифіліну, нами було виявлено гіперемію та периваскулярні набряки в судинах хоріоідеї. Дегенарація та некрози пігментного епітелію, дегенерація та деструкція мембранних дисків зовнішніх сегментів фоторецепторів, відрив окремих зовнішніх сегментів, дегенерація внутрішніх сегментів фоторецепторів, дегенерація та некротичні зміни фоторецепторів, дегенерація та некротичні зміни біполярних та амакринових нейронів, дегенерація гангліонарних нейронів, гіперемія, стази та перивазальні набряки в судинах гангліонарного шару, шару нервових волокон, у внутрішньому сітчастому шарі, реактивні та місцями некротичні зміни клітин Мюллера.
1. Відношення маси мозку щура до загальної маси тіла приблизно в 2,5 рази менше від аналогічного співвідношення в людини. 2. При вивченні мозку щура виявлено, що нюхова цибулина надмірно розвинута в порівнянні з людською і повністю займає передню черепну ямку 3. Як для щитоподібної залози людини так і щура характерна асиметрія часток, має місце домінування правої частки над лівою. 4. Щитоподібна залоза щура здебільшого вирізняється відсутністю перешийка.