Репозитарій

 Найбільш поширеним серед хвороб пародонту, якими вражені 64-93% населення, є хронічний катаральний гінгівіт, тобто стоматологічна проблема, яка полягає в запаленні ясен, що може мати серйозні наслідки для здоров'я порожнини рота. Виникнення гінгівіту спричиняють багато чинників, а його лікування полягає в регулярній гігієнічній обробці та призначенні лікарських засобів (ЛЗ), що ефективно пригнічують активність мікроорганізмів та уповільнюють формування мікробних скупчень, надають протизапальний ефект.

Метою роботи було дослідження номенклатури ЛЗ для лікування гінгівіту, які за 3 рівнем АТХ-класифікації належать до групи A01A – Засоби для застосування в стоматології. 

УДК:616.311.2+616.314.17/.19)–056.83–036.8 

На сьогодні, одним з найбільш поширених захворювань серед населення земної кулі є наркоманія. В Україні проблема наркоманії стоїть особливо гостро, враховуючи геополітичне положення нашої держави . Особлива складність цієї хвороби полягає у тому, що поряд з основними психічними проявами, спричиненими вживанням наркотиків, у наркозалежних осіб розвивається велика кількість суміжних патологій, які дуже часто мають летальні наслідки 

Мета. Провести порівняльний аналіз показників жирового обміну у реабілітаційних хворих після перенесеного гострого коронарного синдрому (ГКС) в залежності від фактору куріння.

Матеріали та методи. Обстежено 124 пацієнтів від 37 до 68 років (середній вік 57,40±5,8 роки), які проходили програму кардіореабілітації (КР) після перенесеного ГКС. В залежності від звички куріння всі пацієнти були розподілені у дві групи. З них I група – курці (n=68, середній вік 54,94±1,6 років), II група – хворі, які не курили (n=56, середній вік 58,64±1,4 років). Визначали основні показники жирового обміну у реабілітаційних хворих на етапі санаторно-курортного лікування.

Результати. Нами був проведений аналіз поширеності хворих з нормальною масою тіла, надлишковою масою тіла та ожирінням серед досліджуваних реабілітаційних хворих, що перенесли ГКС. Статистичний аналіз показав, що у групі пацієнтів зі статусом курця (I) достовірно в 1,6 рази переважала частка пацієнтів із ІМТ 25-29 у порівнянні з реабілітаційними хворими групи II (відповідно 61,76±4,36 % (І) проти 39,29±2,68 % (ІI), р ˂ 0,05). Водночас, у групі некурців (II) переважала частка пацієнтів з ІМТ < 25, що достовірно в 1,6 рази більше, ніж у групі курців (I) (відповідно 27,95±2,08 % (І) проти 46,42±3,42 % (ІI), р < 0,05). Частки реабілітаційних хворих з ІМТ > 30 значимої різниці між порівнюваними групами не показали (відповідно 10,29±1,96 % (І) проти 14,29±2,18 % (ІI), р > 0,05). Проведена порівняльна оцінка показників жирового обміну виявила, що реабілітаційні хворі-курці (I) мають достовірно вище на 3,8 % середнє значення ОТ у порівнянні з пацієнтами-некурцями (відповідно 94,24±4,22 см (І) проти 90,77±6,52 см (ІІ), р<0,05). Аналогічні тенденції спостерігались при аналізі середніх значень співвідношення ОТ/ОС. Даний показник був достовірно вищий на 4,6 % у пацієнтів зі звичкою куріння (I), ніж у порівняній групі без провокуючого фактору (II) (відповідно 0,90±0,06 од (І) проти 0,86±0,06 од (ІІ), р<0,05). Варто зазначити, що у групі курців (I), порівняно з некурцями (II), також перевищувала майже в 1,3 рази частка осіб зі збільшеним ОТ > 88 см, що завжди асоціюється з більш високим кардіоваскулярним ризиком (відповідно 72,06±5,26 % (І) проти 53,57±4,42 % (ІІ), р<0,05). Різниця між частками реабілітаційних пацієнтів зі співвідношенням ОТ/ОС˃0,85 в аналізованих групах виявилась недостовірною (61,76±4,35 % (І) проти 57,14±4,75  % (ІІ), р>0,05).

Висновки. Фактор куріння асоціюється зі значнішими розладами жирового обміну, що суттєво підвищує серцево-судинний ризик реабілітаційних хворих та потребує особливої уваги на етапі проходження програм КР.

УДК 351.77:614.2

У статті виконано укрупнену класифікацію проєктів функціонування та розвитку госпітальних округів. Вона дозволяє створити універсальний інструмент для систематизації різноманітних проєктів у межах госпітальних округів. Розроблено науково-методичні засади ідентифікації пріоритетних проєктів функціонування та розвитку госпітальних округів. Обґрунтована структура процесу ідентифікації проєктів функціонування та розвитку госпітальних округів враховує специфіку медичної інфраструктури та потреби населення, що дозволяє підвищити точність і прозорість прийнятих управлінських рішень. Результати дослідження дозволили виявити взаємозв’язки між складовими процесу ідентифікації пріоритетних проєктів, що лежать в основі створення моделей для ефективного управління проєктами на рівні госпітальних округів. Це сприятиме оптимізації використання ресурсів, підвищенню якості медичного обслуговування та розвитку медичної інфраструктури регіонів. 

УДК 616.31: (377 + 378) (477.83) (091) 

 Вступ. Мета дослідження. Розкрити історію стоматологічної медичної освіти на Галичині, створення й організацію університетської медичної школи при Львівському університеті, особливість підготовки лікарських кадрів. Матеріали та методи дослідження. Використано бібліографічний метод вивчення бібліотечних каталогів; джерела з історії медицини, педагогіки; хронологічний метод, що дозволив проаналізувати особливості становлення і розвитку медичної освіти в різні історичні періоди. Результати. XIX століття дало потужний поштовх для розвитку нової науки від дентистики через одонтологію до стоматології. Формування Львівської стоматології деякою мірою залежало від ставлення держави до медицини, освіти, підготовки кадрів. Зважаючи на те, що Галицька земля перебувала у складі Австрії, Росії, Польщі, Німеччини, Союзу Радянських Соціалістичних Республік і з 1991 року в незалежній Україні, нерідко політична ситуація нав’язувала свої світогляди, впливала на розвиток навчального закладу, формування її керівного складу та напрям наукового ствердження особистості науковця. Це визначало й мову навчання і науки: латинську, німецьку, польську, російську, українську. Однак стрижневим елементом усе ж було професійне ставлення лікаря до надання медичної допомоги, гуманне ставлення до людини, відданість клятві Гіппократа незалежно від етнічної, мовної та релігійної приналежності. Фундаторами Львівської стоматологічної школи були насамперед випускники Віденського університету, а надалі університетів Берліна, Мюнхена, Кракова, Варшави, Праги, Києва, Одеси. Окрім того, поступ кожної науки тією чи іншою мірою залежить від розвитку науково-технічного прогресу, від особистостей, на плечі яких випав тягар відповідальності за розвиток медичної галузі. Сукупність чинників усе ж сприяла становленню та формуванню сучасної Львівської стоматологічної школи. Висновки. Створення наукових, освітніх центрів підготовки висококваліфікованих фахівців сприяє прогресу медичної галузі, підвищує рівень надання стоматологічної допомоги.

Ключові слова: розвиток медичної освіти, навчальні заклади, медичні фахівці.