Метою дослідження було вивчити особливості змін коронарного русла при коронароангіографії (КАГ) у пацієнтів із гострим інфарктом міокарда та елевацією сегмента ST (STEMI) за наявності надмірної маси тіла (НМТ) чи ожиріння. Матеріал і методи. Обстежено 158 пацієнтів зі STEMI віком від 32 до 86 років. Усі пацієнти були розподілені на 3 групи: І групу становили 52 особи з нормальною масою тіла, індекс маси тіла (ІМТ) — 18,5-24,9 кг/м², ІІ групу — 51 пацієнт із НМТ (ІМТ — 25,0-29,9 кг/м²), ІІІ групу — 55 осіб з ожирінням І-ІІІ ступенів (ІМТ ≥30,0 кг/м²). Результати. При оцінці результатів КАГ виявлено те, що поширеність лівого типу коронарного кровопостачання серця реєструвалася в 48,08±6,93% пацієнтів зі STEMI, які мали нормальну масу тіла (І група), 41,18±6,89% пацієнтів зі STEMI, у яких була НМТ (ІІ група), та 41,82±6,65% хворих зі STEMI та ожирінням (ІІІ група) (р>0,05). Правий тип кровопостачання виявляли в 48,08±6,93% пацієнтів І групи, 43,14±6,94% пацієнтів ІІ групи і 38,18±6,55% осіб ІІІ групи (р>0,05). Збалансований тип коронарного кровообігу спостерігався лише в 3,85±1,67% пацієнтів І групи, 15,69±5,09% пацієнтів ІІ групи, а в осіб ІІІ групи — у 20±5,39% випадків (p1-2=0,042, p1-3=0,011). Багатосудинні ураження вінцевих артерій (ВА) у І групі виявили у 28,85±6,28% осіб, а в осіб із НМТ та ожирінням таких випадків було достовірно більше — 39,22±6,84% (ІІ група) (р1-2<0,05) і 41,82±6,65% (ІІІ група) (р1-3<0,05) відповідно. Висновки. Згідно з результатами КАГ серед пацієнтів із ожирінням достовірно вища частка осіб зі збалансованим типом кровопостачання міокарда. Серед осіб із надмірною масою тіла та ожирінням достовірно частіше виявляються багатосудинні ураження ВА. Для пацієнтів з ожирінням характерна часта локалізація ге- модинамічно значущих змін у медіальному сегменті передньої міжшлуночкової гілки лівої ВА (р<0,05), а також констатована тенденція до частіших хронічних оклюзій (р=0,08). 

The aim of the study was to examine the features of changes in the coronary blood flow during coronary angiography (CAG) in patients with ST-elevation myocardial infarction (STEMI) in the presence of overweight and obesity. Material and methods. 158 patients with STEMI age from 32 to 86 years were examined. All patients were divided into 3 groups: the first group consisted of 52 patients with MI with normal body weight (body mass index (BMI) — 18.5-24.9 kg/m²), the second group — 51 patients with MI with overweight (BMI — 25.0-29.9 kg/m²), the third group — 55 people with MI and obesity of I-III stages (BMI ≥ 30.0 kg/m²). Results. When evaluating the results of CAG, it was found that the prevalence of the left type of coronary blood supply of the heart was recorded in 48.08±6.93% of patients with STEMI who had normal body weight (group I), in 41.18±6.89% of patients with STEMI and overweight (group II) and in 41.82±6.65% of patients with STEMI and obesity (group III) (p>0.05). The right type of blood supply was detected in 48.08±6.93% of patients of the I group, 43.14±6.94% of the patients of the II group, and in 38.18±6.55% of the patients of the III group (p>0.05). A balanced type of coronary circulation was observed only in 3.85±1.67% of patients of group I, 15.69±5.09% of patients of group II, and in persons of group III — in 20±5.39% of cases (p1-2=0.042, p1-3=0.011). Multivessel lesions of coronary arteries (CA) in the I group were found in 28.85±6.28% of persons, but in persons with overweight and obesity, such cases were significantly more — 39.22±6.84% (II group) (р1-2<0.05) and 41.82±6.65% (III group) (р1-3<0.05), respectively. Conclusions. According to the results of CAG, reliably higher proportion of persons with a balanced type of the myocardium blood supply among patients with obesity was detected. Multi-vessel CA lesions occur significantly more often in patients with overweight and obesity. Obese patients were characterized by the localization of hemodynamically significant changes in the medial segment of the anterior interventricular branch of the left CA (р<0.05), and they also had a tendency to more frequent chronic occlusions (p=0.08).

The influence of obesity (with and without passive smoking) on the formation of pathomorphological changes in the lungs was studied in 4 groups of sexually mature male rats: the control group (CL), the group with isolated alimentary obesity (O), the group exposed to isolated exposure to tobacco smoke (S), the group with combined dietary obesity and exposure to tobacco smoke (OS) after 4 months of the experiment. The morphological changes found in the CL group were insignificant. In group S, the presence of changes characteristic of chronic bronchitis and focal emphysema was established. Pathomorphological changes typical for the chronic obstructive pulmonary disease were found in group O: chronic bronchitis, initial manifestations of bronchiectasis formation, pulmonary emphysema, focal pneumosclerosis, and initial manifestations of pulmonary hypertension. In the OS group, the changes were not qualitatively different from those in the O group. It was found that the changes characteristic of chronic obstructive pulmonary disease developed in rats with simulated obesity, regardless of whether the smoking model was used. Key words: experimental obesity, smoking, rats, pathomorphological changes in the lungs

Introduction. Worldwide, more than 182 million cases of COVID-19 and more than 3.9 million deaths have been confi rmed since the virus was fi rst identifi ed. Advanced age and some comorbid conditions, such as diabetes and cardiovascular diseases, are considered risk factors for the adverse course of the discussed pathology. In recent years, several reports have been published about the results of the pathological examination of patients with COVID-19. Most often, in fatal cases, diff use alveolar damage is described, which is characterized by intraalveolar edema, the appearance of “hyaline” membranes and the proliferation of pneumocytes and fi broblasts. However, the nature of the damage caused by SARS-CoV-2 remains unclear. The study of pathomorphological changes in severe fatal cases of COVID-19 is important for a better understanding of pathogenetic mechanisms of the development of pulmonary complications and the development of new eff ective methods of antiviral treatment. The aim of the current study is to evaluate the gross and microscopic fi ndings in COVID-19 patients’ autopsy to investigate the clinicopathologic basis for adverse outcomes with a fatal course of the disease. Methods. A retrospective analysis of 1036 consecutive autopsies associated with COVID-19 in 2020 was conducted based on Lviv Regional Offi ce for Autopsy and Lviv Railway Clinical Hospital. The diagnosis of COVID-19 was confi rmed by clinical signs of viral pneumonia, nasopharyngeal smear analysis, and radiological changes. A statistical study was performed with IBM SPSS Statistics 24.0. Results. The majority (72.4%) were elderly (60+) males (54.1±1.5%) and females (45.9±1.5%), with an age range from 19 to 93 years (mean age 66.9 ± 0.4 years). All examined patients had pneumonia, which was detected during a clinical examination with CT diagnosis and confi rmed at autopsy. The acute exudative phase of pneumonia was diagnosed in 18.5±1.2% of cases, proliferative phase – in 18.5±1.2%, and fi brotic phase – in 5.9±0.7%. And in 53.5±1.5% of cases, signs of progressive fi brosis associated with exudative lesions prevailed. COVID-19 was the single original cause of death in 88.7±1.0% of cases. The following were identifi ed in the lungs: typical virus-induced changes in epithelial cells of the trachea, bronchi, bronchioles and alveoli (100%, n=1036); diff erent phases of diff use alveolar damage in the majority of cases (96.5±0.6%); manifestations of innate immunity were described; pathological changes in the microvasculature (large vessel thrombi were detected in 37.9±1.5%). Conclusion. Our study results prove the importance of pathological examination of tissues during autopsies to determine the pathophysiological mechanisms and underlying causes of death of patients with COVID-19. Keywords: COVID-19, SARS-CoV-2, diff use alveolar damage, vessel thrombi, elderly males.

На сьогодні не до кінця встановлені всі фактори, що визначають швидкість і характер розвитку й прогресування діабетичної ретинопатії (ДР) при цукровому діабеті 2-го типу (ЦД2). Актуальною є розробка інформативних методів діагностики й прогнозування перебігу порушення інтраретинальної мікроциркуляції при ДР. Важливим чинником розвитку геморагій сітківки ока при цукровому діабеті вважаються тромбоцити (Тц). Мета: дослідити роль порушень функціонального стану тромбоцитів у розвитку діабетичної ретинопатії при цукровому діабеті 2-го типу. Матеріали та методи. Спостереження проводилося за 100 пацієнтами (100 очей) із ЦД2 і різними стадіями ДР. Дослідження пацієнтів було проведено на момент звернення пацієнта по спеціалізовану медичну допомогу, до початку лікування. У дослідженні використали наступні агоністи (індуктори агрегації): аденозиндифосфат (АДФ); адреналін; колаген; ангіотензин-2; фактор активації Тц (ФАТ). Статистичний аналіз проводили за допомогою пакета програм MedStat, MedCalc v. 17 і пакета побудови й аналізу нейромережевих моделей Statistica Neural Networks v.4.0 B. Результати. У результаті досліджень встановлено, що при ДР у пацієнтів неоднозначно змінюється відповідь Тц на агоністи — адреналін, колаген, ангіотензин-2, ФАТ і АДФ, яка обумовлена наявністю різних кластерів функціональної активності рецепторів. У пацієнтів з непроліферативною ДР виявлено протромбогенний (гіперадренореактивний) фенотип тромбоцитів, який може створювати умови для прогресування захворювання при дії колагену, ангіотензину-2 і ФАТ. У пацієнтів з проліферативною ДР прогресування геморагій, розвиток запалення й неоваскуляризація відбуваються за участю протромбогенного (гіперангіотензинового) фенотипу Тц, який характеризується високою реакцією на АДФ і ФАТ. На основі отриманих даних розроблена й впроваджена в практику нейромережева модель прогнозування розвитку стадій ДР. Висновки. 1. У пацієнтів із ДР уперше встановлено підвищення функціональної активності GPVI-рецепторів до колагену, α2-адрено- і АТ1-рецепторів, пуринових (Р2Y1 P2Y12) і ФАТ-рецепторів тромбоцитів, що проявлялося різними фенотипами і кластерами рецепторів. Даний феномен відображав індивідуальну реактивність пацієнтів стосовно впливу патогенетичних факторів ЦД (експозиції колагену стінки судин, активації симпатоадреналової і ренін-ангіотензинової систем, автокринної стимуляції тромбоцитів і розвитку запалення) на тромбогенез. 2. Встановлено збільшення вмісту прозапального цитокіну ІЛ-1β у сироватці крові пацієнтів із ЦД2 без змін на очному дні у два рази (р < 0,001) порівняно з контролем. Висока кореляція значень адреналін- (r = 0,805; р < 0,001) і ФАТ-індукованої (r = 0,604; р < 0,01) агрегації тромбоцитів з рівнем ІЛ-1β свідчила про зв’язок між реактивністю Тц і системною запальною реакцією. 3. На підставі отриманих результатів дослідження вперше була розроблена й упроваджена в практику нейромережева модель прогнозування стадій ДР. Лінійна модель прогнозування стадій захворювання заснована на аналізі двох факторних ознак — агрегації тромбоцитів, що індукована колагеном і АДФ; точність прогнозу становила 81,8 % (95% ДІ 73,5–88,8 %).

To date, all the factors that determine the speed and nature of the development and progression of diabetic retinopathy (DR) in type 2 diabetes mellitus (T2DM) have not been fully established. The development of informative methods to diagnose and predict the course of intraretinal microcirculation disorders in DR is relevant. Platelets are considered an important factor in the development of retinal hemorrhages in diabetes. Purpose: to investigate the role of platelet function disorders in the development of diabetic retinopathy in type 2 diabetes. Materials and methods. Observation involved 100 patients (100 eyes) with T2DM and various stages of DR. Examination was carried out at the time of the patient’s application for specialized medical care before the start of treatment. The following agonists (aggregation inducers) were used in the study: adenosine diphosphate (ADP); adrenalin; collagen; angiotensin II; platelet-activating factor (PAT). Statistical analysis was performed using the MedStat, MedCalc v. 17 and the package for building and analyzing neural network models Statistica Neural Networks v. 4.0B. Results. The research has found that in patients with DR, platelet response to agonists such as adrenaline, collagen, angiotensin II, PAT, and ADP changes ambiguously, which is due to the presence of different clusters of receptor functional activity. In patients with non-proliferative DR, a prothrombogenic (hyperadrenoreactive) phenotype of platelets was found, which can create conditions for the progression of the disease under the influence of collagen, angiotensin II and PAT. In patients with proliferative DR, the progression of hemorrhages, the development of inflammation, and neovascularization occur with the participation of prothrombogenic (hyperangiotensin) phenotype of platelets, which is characterized by a high response to ADP and PAT. Based on the obtained data, a neural network model for predicting the development of DR stages was developed and put into practice. Conclusions. 1. An increase in the functional activity of glycoprotein VI receptors to collagen, α2 adrenergic and angiotensin I receptors, purinergic (P2Y1 P2Y12) and PAT receptors of platelets was detected for the first time in patients with DR, it manifested by different phenotypes and receptor clusters. This phenomenon reflected the individual reactivity of patients to the influence of pathogenetic factors of DM (exposure of vascular wall collagen, activation of the sympathoadrenal and renin-angiotensin systems, autocrine stimulation of platelets and the development of inflammation) on thrombogenesis. 2. A two-fold increase was found in the serum content of the pro-inflammatory cytokine interleukin-1β without changes in the fundus (p < 0.001) in patients with T2DM compared to controls. A high correlation of adrenaline- (r = 0.805; p < 0.001) and PAT-induced (r = 0.604; p < 0.01) platelet aggregation with the level of interleukin-1β testified to the relationship between platelet reactivity and systemic inflammatory response. 3. Based on the research results, a neural network model for predicting the stages of DR was developed and put into practice for the first time. The linear model for predicting disease stages is based on the analysis of two factors: platelet aggregation induced by collagen, and ADP; the prediction accuracy was 81.8 % (95% CI 73.5–88.8 %).

 Отримані результати свідчать про високу інформативність біМРТ в діагностиці раку передміхурової залози. Застосування ВКД дозволило диференціювати клінічно значущий і незначущий варіанти пухлинного процесу, а також доброякісні зміни в тканинах передміхурової залози і може розглядатись у якості потенційного променевого маркеру РПЗ.