Materials of the 5th International Scientific Conference “Happiness and Contemporary Society”, March 20, 2025 Збірник матеріалів 5-ї міжнародної наукової конференції “Щастя та сучасне суспільство”, 20 березня 2025

616-036.83:612.176:355.4

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) є прогностичним фактором ризику розвитку метаболічного синдрому (МС), депресії, діабетичного дистресу, підвищує небезпеку виникнення кардіометаболічних і нейродегенеративних захворювань (НДЗ). Водночас цукровий діабет (ЦД) 2-го типу та МС також здатні спричиняти розвиток основних неврозоподібних і психіатричних симптомів, характерних для ПТСР. Хронічний стрес пов’язаний із серцево-судинними захворюваннями (ССЗ), ЦД 2-го типу, а також з НДЗ. Мітохондріальна дисфункція, периферичне/центральне хронічне запалення низької інтенсивності (ХЗНІ) та оксидативний стрес (ОС), як ланки в ланцюгах патофізіологічних процесів, усе частіше розглядаються як основні рушійні сили цих захворювань. Отже, втручання, спрямовані на корекцію ХЗНІ і ОС, відповідно до принципів прецизійної медицини, можуть бути більш ефективними варіантами лікування таких пацієнтів. Дефіцит окремих біофакторів, зокрема вітаміну В1, пов’язують із підвищеним ризиком МС, ЦД 2-го типу, ССЗ та НДЗ. Цілеспрямований вплив на ХЗНІ і ОС та порушення мітохондріального метаболізму, використання антиоксидантів, зокрема вітаміну В1/бенфотіаміну (benfotiamine, BFT), може позитивно вплинути не лише на перебіг коморбідних захворювань, але й на основні прояви ПТСР. Корекція порушень статусу тіаміну здійснюється шляхом використання екзогенного вітаміну В1, або BFT. BFT проявляє потужні ефекти на тваринних моделях НДЗ, при стрес-індукованій тривозі, агресії та депресії. Таким чином, BFT можна вважати потенційно безпечним та економічно ефективним препаратом для лікування багатьох захворювань центральної нервової системи. Незважаючи на позитивні моменти, терапевтичний потенціал BFT залишається обмеженим, оскільки позитивна дія потребує застосування високих доз протягом тривалого періоду. In vitro та in vivo продемонстровано, що дибензоїлтіамін, ліпофільне похідне BFT, виявляє антиоксидантну та протизапальну дію в значно нижчих дозах, ніж BFT. Проте для остаточного визначення клінічної доцільності та терапевтичного потенціалу BFT і дибензоїлтіаміну необхідне проведення подальших доклінічних і клінічних досліджень. Значну увагу в огляді приділено аналізу особливостей біологічної ролі вітаміну B1, механізму дії BFT, зокрема впливу на метаболізм глюкози та функцію мітохондрій, стан нейрозапалення, а також нейропротекторним властивостям дибензоїлтіаміну. Пошук проводився в Scopus, Science Direct (від Elsevier) і PubMed, включно з базами даних Medline. Використані ключові слова «тіамін», «бенфотіамін», «дибензоїлтіамін», «посттравматичний стресовий розлад», «метаболічний синдром», «діабетичний дистрес», «цукровий діабет». Для виявлення результатів дослідження, які не вдалося знайти під час онлайн-пошуку, використовувався ручний пошук бібліографії публікацій.

The purpose of this narrative review is to analyze the transition of the Candidate of Sciences (CSc) to the Doctor of Philosophy (PhD) academic degree among doctors who defended their theses in modern Ukraine and who specialize in Surgical Dentistry (i.e., Oral Surgery) and Maxillofacial Surgery. The following were highlighted: (1) regulatory documents regarding obtaining a CSc/PhD degree, (2) institutions that issued and issue diplomas and diploma supplements of CSc/PhD, (3) eight CSc and PhD diplomas awarded to citizens of Ukraine and foreigners since 2002, as well as supplements to diplomas, (4) a digital analog of the PhD diploma in the Diia (Action) smartphone application, (5) capabilities of the Diia app for educational 
documents, and (6) the number and types of points awarded for defending theses and obtaining PhD diplomas. The article also suggests why the Diia app does not contain digital analogs of diplomas of Candidate and Doctor of Sciences. According to our analysis, this is the first publication that highlights the comparison of the CSc and PhD diplomas of densitst at different stages of development of the specialties Surgical Dentistry and Maxillofacial Surgery and with the first published visualization of the digital analog of the PhD diploma

Емоційні реакції на психосоціальний стрес у внутрішньо переміщених осіб (ВПО) супроводжуються порушенням стану вегетативної нервової системи (ВНС). Дисфункція ВНС відіграє важливу роль у модуляції хронічного запалення низької інтенсивності (ХЗНІ), асоціюється з розвитком інсулінової резистентності (ІР) та кардіальної автономної нейропатії (КАН).

Мета. Провести оцінку особливостей деяких показників ХЗНІ та ІР у ВПО при субклінічній діабетичній КАН.

Матеріали та методи. Обстежено 15 практично здорових осіб (1-ша група, контроль), пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу (ЦД2) із субклінічною КАН, які постійно проживають у м. Львові та області (2-га, n = 15) і хворі на ЦД2 із субклінічною КАН, які отримали статус ВПО (3-я група, n = 15). Вік, стать, тривалість ЦД2, ІМТ і HbA1c в групах не відрізнялись (Р > 0,05). Субклінічна КАН визначалася при верифікації порушених тестів кардіоваскулярних рефлексів та результатів короткочасної варіабельності ритму серця. Вміст імунореактивного інсуліну (ІРІ), високочутливого С-реактивного білка (вчСРБ), фактора некрозу пухлин (ФНП-α), інтерлейкіну (ІЛ)-1β, ІЛ-6 та ІЛ-10 в крові визначали за допомогою імуноферментних тест-систем. Розраховували індекс ІР (НОМА-ІР), а також ФНП-α/ІЛ-10. Отримані дані порівнювали за допомогою непараметричного критерію Манна-Уїтні, для їх опису використовували медіану (Me) та інтерквартильний розмах (Q25-Q75). Статистична значущість на рівні Р < 0,05. Програмне забезпечення – TIBCO Software Inc. (v. 14.0.0.15).

Результати. Встановлено, що найбільш виразна ІР спостерігалась у хворих на ЦД2 із субклінічною КАН, які отримали статус ВПО (5,2 ± 1,7 [2,8; 8,1]) у порівнянні з пацієнтами 2-ої групи (Р₂ < 0,05). У пацієнтів із субклінічною КАН виявлено збільшення вчСРБ, що особливо характерно для хворих 3-ї групи (9,9 ± 4,9 [2,1; 18,7] мг/л, Р₂ < 0,05). Одночасно зафіксовано підвищення вмісту ФНП-a, ІЛ-6, ІЛ-10, а також показники співвідношення ФНП-α/ІЛ-10. Найбільш виразне збільшення ФНП-a і ФНП-α/ІЛ-10 спостерігалось у ВПО із субклінічною КАН (17 ± 4,9 пг/мл [2,8; 21,6], Р₂ < 0,001) і 3,0 ± 2,9 [0,2; 9,9] (Р₂ < 0,05).

Висновки. Найбільш виразна ІР спостерігається у хворих на ЦД2 із субклінічною КАН, які отримали статус ВПО. Субклінічна КАН у ВПО, хворих на ЦД2, характеризується більш значним збільшенням концентрації вчСРБ, ФНП-α, показників ФНП-α/ІЛ-10.

Оптимізація терапевтичного арсеналу лікування діабетичної нейропатії, особливо, периферичної (ДПН), залишається сферою значних незадоволених потреб. Докази застосування будь-яких медичних засобів, отримані з систематичних оглядів літератури та експертного досвіду, часто є непереконливими. На сьогодні ряд досліджень і клінічних настанов спрямовані на раціоналізацію клінічного використання цих ресурсів. Дефіцит “нейротропних” вітамінів B1, B6, B12 може бути однією з причин діабетичних нейропатій. “Нейротропні” вітаміни В1, В6 і В12 здатні створювати необхідні умови для успішної регенерації нервів, причому кожен з них має різні нейроспецифічні функції в нервовій системі. Вітаміни В1, В6 і В12 важливі для підтримки нормальних неврологічних функцій завдяки своїм різним біохімічним механізмам дії, зокрема як коферменти, і можуть ефективно комбінуватись при лікуванні ДПН. Вітамін В1 є особливо необхідний як кофактор в процесах метаболізму глюкози і, отже, опосередковано підтримує синтез нуклеїнових кислот, нейромедіаторів і мієліну, забезпечує енергією ці процеси. Крім того, вважається, що вітамін В1 сприяє фізіологічному перебігу антиоксидантних механізмів, а саме діє як локально спрямований антиоксидант. Вітамін В6 діє як кофермент у синтезі нейромедіаторів, необхідних для синаптичної передачі. Нейропротекторні ефекти вітаміну В6 базуються на його важливості для глутаматергічної системи. Вітамін В12 значною мірою сприяє “виживанню” нейронів і бере безпосередню участь у синтезі мієліну, ремієлінізації та підтримці мієлінової оболонки. Таким чином, “нейротропні” вітаміни В1, В6 і В12, ймовірно, мають синергічний вплив на функцію різних біохімічних шляхів у нервовій системі, включаючи периферичну нервову систему. Важливо, щоб майбутні клінічні дослідження почали розглядати вітаміни B1, B6, B12 як терапевтичний і нейропротекторний підхід до ДПН і певних розладів центральної нервової системи. Однак, молекулярні механізми дії цих вітамінів ще не до кінця вивчені та потребують подальших досліджень. Крім того, необхідні подальші експериментальні дослідження in vitro та in vivo з окремими вітамінами В1, В6 і В12 та їх комбінаціями для з’ясування молекулярних механізмів, демонстрації нейрорегенеративних функцій та нейропротекції. Метою цього огляду було обговорити роль “нейротропних” вітамінів В1, В6 і В12 у профілактиці та лікуванні ДПН, а також проаналізувати нові тенденції та напрямки майбутніх досліджень.