УДК 618.2(075.8)

Мета роботи. Вивчити рівень фосфору слини у пацієнтів з СПК та ожирінням.

Матеріали та методи. Проаналізовано зразки слини 10 хворих, у яких встановлено поєднання ожиріння та СПК. Для дослідження брали нестимульовану слину, зібрану через 30 хвилин після чищення зубів і ретельного ополіскування порожнини рота дистильованою водою. Для виключення патології зубів та ротової порожнини хворі були консультовані стоматологом.

Вміст неорганічного фосфору вимірювали за методом Фіске-Суббароу та виражали у мкг/мл. Нормальні значення рівня фосфору у слині людини встановлені на 10 практично здорових добровольцях.

Результати та їх обговорення. Серед обстежених хворих було 5 жінок (50,0%) і 5 (50,0%) чоловіків. Середній вік пацієнтів становив 56,9±1,6 років. Тривалість ожиріння становила від 1 до 10 років. Індекс маси тіла в середньому склав 35,1±3,3кг/м². Діагноз СПК встановлювали згідно Римських критеріїв ІV за наявності рецидивуючого абдомінального болю, який спостерігався мінімум 1 день на тиждень впродовж останніх 3-х місяців та коли було дві чи більше з наступних ознак: біль у животі пов’язаний із дефекацією, біль супроводжувався зміною частоти випорожнень або форми калу.

У слині пацієнтів, які мали поєднання ожиріння та СПК, виявлено достовірне зниження рівня фосфору на 34,4% порівняно з контрольною групою (34,7±6,8 мкг/мл проти 52,9±8,2 мкг/мл, р<0,05).

Таким чином, серед хворих з комбінованою патологією виявлено зміни у складі слини, яка представляє собою складний полікомпонентний секрет та відіграє важливу роль у гомеостазі шлунково-кишкового каналу.

УДK 616.1/.4-036-07-08(063)

Мета роботи – оцінити поширеність синдрому подразненої кишки у хворих з ожирінням.

Матеріали та методи. Проаналізовано результати спостережень за 110 хворими з ожирінням. Серед обстежених хворих було 68 жінок (61,8%) і 42 (38,2%) чоловіків. Середній вік пацієнтів становив 36,6±1,1 років. Шляхом опитування проводили ретельний збір скарг, анамнезу захворювання та життя, аналізували дані об'єктивного обстеження. Діагноз СПК встановлювали згідно Римських критеріїв ІV за наявності рецидивуючого абдомінального болю, який спостерігався мінімум 1 день на тиждень впродовж останніх 3-х місяців та коли було дві чи більше з наступних ознак: біль у животі пов’язаний із дефекацією, біль супроводжувався зміною частоти випорожнень або форми калу.

Результати досліджень. Тривалість ожиріння становила від 1 до 10 років. Індекс маси тіла в середньому склав 33,9±0,3кг/м². Надлишкову масу тіла виявлено у 4 (3,63%) пацієнтів. Ожиріння І ступеня діагностовано у 70 (63,64%) хворих, ІІ ступеня у 27 хворих (24,54%), ІІІ ступеня у 9 хворих (8,19%). Ожиріння абдомінального типу виявлено у 106 (96,37%) пацієнтів.

На важкість або дискомфорт у животі скаржились 93 (84,5%) хворих, 35 (31,8%) пацієнтів відмічали періодичну нудоту, у 49 (44,5%) осіб виникало періодичне здуття живота. Рецидивуючий абдомінальний біль впродовж останніх 3-х місяців встановлено у 60 (54,5%) пацієнтів: жінки – 35 (51,5%), чоловіки – 25 (59,5%).

Таким чином, практично у кожного другого пацієнта з надлишковою масою тіла незалежно від статі діагностовано СПК. Виявлена коморбідна патологія вимагає корекції терапевтичних підходів для запобігання її прогресування.

УДК: 616.24-002.5:615.015.8]-085.281-036-078.73-053.2/.6

ОБҐРУНТУВАННЯ. На тлі множинної та широкої лікарської стійкості Mycobacterium tuberculosis спостерігається істотне зниження ефективності лікування хворих на туберкульоз (ТБ). Тому останніми роками з метою підвищення ефективності лікування ТБ із множинною та широкою лікарською стійкістю (МЛС-/ШЛС-ТБ) у дорослих, дітей і підлітків упроваджуються нові антимікобактеріальні препарати, як-от бедаквілін (Bdq), деламанід (Dlm), претоманід.
МЕТА. Оцінити клініко-імунологічну ефективність застосування Bdq та Dlm у лікуванні дітей і підлітків, хворих на МЛС-/ШЛС-ТБ легень.
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ. Клінічну ефективність хіміотерапії з Bdq і Dlm оцінено на підставі ретроспективного когортного аналізу даних медичної документації пацієнтів. Основна група – 40 дітей і підлітків, хворих на МЛС-/ШЛС-ТБ легень, які отримували комплексну антимікобактеріальну терапію (АМБТ), поєднану з Bdq і Dlm. Контрольна група ‒ 27 хворих, які отримували АМБТ без цих препаратів. Вікові межі – від 3 до 18 років.
РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ. На тлі хіміотерапії впродовж перших 3 місяців лікування відзначали припинення бактеріовиділення в усіх пацієнтів основної та контрольної груп. У осіб контрольної групи порівняно з основною знебацилення відбувалося значно повільніше (р<0,05). На етапі завершення інтенсивної фази АМБТ нормалізація імунологічних показників наступала у 29,6±2,8 % обстежених контрольної та 43,4±4,5 % осіб основної групи (р<0,05). Вірогідну різницю між групами отримано для показників імунорегуляторного індексу СD3+СD4+/СD3+СD8+, ІgМ і циркулювальних імунних комплексів. Позитивну динаміку імунологічних зрушень спостерігали в 1,5 раза частіше в дітей і підлітків основної групи. Після завершення курсу хіміотерапії в усіх пацієнтів основної групи констатували розсмоктування інфільтрації, ущільнення вогнищ, загоєння порожнин розпаду. У 77,5 % осіб лікування завершилося формуванням малих залишкових змін у легеневій тканині. У пацієнтів контрольної групи у 12,5 % випадків зберігалися деструкції, відновлювалося бактеріовиділення. Великі залишкові зміни у вигляді множинних щільних вогнищ, фіброзу та залишкових порожнин розпаду виявляли у 2,3 раза частіше в контрольній групі (51,9 %), аніж в основній (22,5 %); р<0,05.
Застосування Bdq та Dlm у комплексній терапії МЛС-/ШЛС-ТБ легень у дітей і підлітків значно підвищувало її ефективність. Результат терапії «виліковано» констатували у 2,2 раза частіше серед пацієнтів основної групи (72,5 %) порівняно з контрольною (33,3 %), а «завершено» – в 1,5 раза рідше (27,5 та 51,8 % відповідно). Сумарний показник «успішне лікування» в дітей і підлітків, які отримували АМБТ з Bdq і Dlm, становив 100,0 %, без цих препаратів – 85,2 %.
ВИСНОВКИ. Використані критерії демонструють, що АМБТ, поєднана з Вdq та Dlm, у 1,5-2,2 раза (за окремо взятим критерієм) ефективніша, ніж АМБТ без цих препаратів.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: туберкульоз, діти, підлітки, множинна та широка лікарська стійкість, лікування, бедаквілін, деламанід.

UDC: 616.24-002.5:615.015.8]-022.16-085.281-039.71-053.2/.

Summary. 
120 exposed children/adolescents (75 children and 45 adolescents) from the multi-drug resistant tuberculosis sites underwent the complex clinical radiological and immunological examination. Insignificant functional disorders of cellular response (immunoregulatory processes) caused by the prevalence of suppressor and cytotoxic reactions by 1.3 times and by the prevalence of pro-inflammatory cytokines in the regulatory 
system (2.0 times above the norm, TNF-α/IL 10.0. р<0.01) were revealed in the infected children/adolescents from the multi-drug resistant tuberculosis sites, while their СD3+. СD3+СD4+. СD3+СD8+ were within norm. The evident disorders of the regulatory system and cell immune system were eliminated after the completion of the autumn-spring BI-V course. The non-specific immune regulator BI-V is efficient for the prevention of multi-drug resistant tuberculosis for the exposed children/adolescents from the multi-drug tuberculosis sites. Consequently, the latent TB infection grew into the active form by 2.8 times less often in the children that took BI-V as compared to the infected children who did not take the drug.
Key words: BIVEL immunomodulator, pulmonary tuberculosis in children, cellular immunity, tuberculosis.

УДК: 616.24-002.5:615.015.8]-085.281-078.73-036.8-053.2/6

ОБҐРУНТУВАННЯ. Доцільність поєднання антимікобактеріальної терапії (АМБТ) бедаквіліном (Bdq) і деламанідом (Dlm) із неспецифічним імуномодулятором BI-V у дітей і підлітків, хворих на туберкульоз легень із множинною лікарською стійкістю та резистентністю до рифампіцину (МЛС/Риф-ТБЛ), потребує вивчення.
МЕТА. З’ясувати ефективність застосування комплексної АМБТ Bdq і Dlm із неспецифічним імуномодулятором BI-V у дітей і підлітків, хворих на МЛС/Риф-ТБЛ.
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ. Дітям і підліткам, хворим на МЛС/Риф-ТБЛ, на початковому етапі індивідуалізованої АМБТ долучали імуномодулятор BI-V (BIVEL, Словенія). Хворі були розподілені на дві групи: 1-ша ‒ 20 пацієнтів, які одержували Вdq + Dlm + левофлоксацин (Lfx) + лінезолід (Lzd) + клофазимін (Cfz); 2-га ‒ 28 хворих, до комплексного лікування котрих було включено BI-V (Вdq + Dlm + Lfx + Lzd + Cfz + BI-V). Імуномодулятор призначали з 3-річного віку по 5 мл суспензії 1 раз на добу протягом 24 днів.
РЕЗУЛЬТАТИ. Застосування BI-V на тлі індивідуалізованих режимів АМБТ у дітей і підлітків, хворих на МЛС/Риф-ТБЛ, підвищувало ефективність лікування, сприяло зникненню симптомів інтоксикації, розсмоктуванню вогнищ інфільтрації та загоєнню порожнин розпаду, усувало порушення в системі імунного захисту, що забезпечувало скорочення стаціонарного етапу лікування при збереженні високої терапевтичної результативності («виліковано» ‒ 92,8 %) та формуванні в більшості хворих (89,3 %) малих залишкових змін у легенях.
ВИСНОВКИ. При застосуванні поєднаної комплексної АМБТ із Bdq, Dlm і BI-V спостерігали високу терапевтичну ефективність у більшості пацієнтів (92,8 %).
КЛЮЧОВІ СЛОВА: туберкульоз легень із множинною лікарською стійкістю, лікування, бедаквілін, деламанід, BI-V, діти, підлітки