УДК: 575.113:616.1:616-008.9]-06-07

МікроРНК як посттранскрипційні регулятори експресії генів беруть участь в ембріогенезі та функціонуванні серцево-судинної системи. Зокрема, miR-182-5p і miR-5187-5p є диференціальними біомаркерами при ураженні коронарних судин, а мікроРНК-106b/25, -17/92a, -21/590-5p, -126* і -45 оцінювалися як предиктори нестабільної стенокардії. МікроРНК-146 вказують на активацію тромбоцитів та високий ризик рецидиву інфаркту міокарда. Регуляція функцій мРНК, пов’язаних із розвитком дилатаційної та діабетичної кардіоміопатій, відбувається під впливом miR-21. Перспективними терапевтичними препаратами є синтетичні мікроРНК: miR-494 − при ішемічному інсульті, miR-33 − для лікування метаболічного синдрому, miR-44 − при лікуванні атеросклерозу судин головного мозку. Проводяться дослідження застосування miR-494с для лікування ішемічного інсульту, miR-33 − для лікування метаболічного синдрому і серцевої недостатності, miR-44 − для лікування атеросклерозу судин головного мозку, 
а miR-210 − для лікування стенокардії. Антагоністи мікроРНК, фіксовані на стентах, розглядаються як перспективні засоби для попередження утворення тромбів. Експериментальні регулятори мікроРНК випробовуються в регенеративній кардіології, при ремоделюванні серця внаслідок артеріальної гіпертензії чи після перенесеного гострого ІМ.

Ключові слова: мікроРНК, атеросклероз, гострий інфаркт міокарда, ішемічний інсульт, метаболічний синдром, кардіоміопатія.

У роботі вивчалися кореляційні зв’язки між показниками системного запалення, фракцією викиду лівого шлуночка (ФВ ЛШ) та показником бронхіальної обструкції (ОФВ1) у пацієнтів з ішемічною хворобою серця в поєднанні з хронічним обструктивним захворюванням легень. Матеріали та методи. Обстежено 118 хворих (середній вік — 58,9±1,4 року; чоловіків — 93, жінок — 25; у контрольній групі — 15 чоловіків та 5 жінок), яких поділено на три клінічні групи: до першої групи увійшли 44 пацієнти з НС у поєднанні з ХОЗЛ, до другої — 40 хворих із НС, до третьої — 34 з ХОЗЛ у стадії загострення. Контрольну групу становили 20 здорових осіб відповідного віку і статі. У всіх обстежених визначали рівень С-реактивного протеїну та загального фібриногену, оцінювали функцію зовнішнього дихання й проводили ехокардіографічне дослідження. Аналізували кореляційні зв’язки між показниками системного запального процесу, об’ємом видиху на 1-й секунді та фракцією викиду лівого шлуночка. Результати. Під час дослідження встановлено, що в пацієнтів із нестабільною стенокардією в поєднанні з хронічним обструктивним 
захворюванням легень відзначалися найвищі рівні СРП і ЗФ (11,55±1,50 мг/л та 4,15±0,19 г/л відповідно, р<0,01 порівняно з контролем). При вивченні кореляційних зв’язків встановлено прямий кореляційний зв’язок між ОФВ1 та ФВ ЛШ в усіх групах. Обернені кореляційні зв’язки відзначалися між показниками системного запалення (СРП і ЗФ) та показниками функції легень (ОФВ1) і систолічної функції лівого шлуночка (ФВ ЛШ). Висновки. Сукупність отриманих даних свідчить про те, що системне запалення, бронхообструкція та ішемічне ураження міокарда форму
ють єдиний патофізіологічний комплекс, який зумовлює прогресивне погіршення функції як легень, так і міокарда.
Ключові слова: нестабільна стенокардія, хронічне обструктивне захворювання легень, системний запальний процес, С-реактивний протеїн, загальний фібриноген.

Хронічна серцева недостатність із помірно зниженою або збереженою фракцією викиду лівого шлуночка залишається актуальною медико-соціальною проблемою через високу поширеність, складність діагностики, значний тягар коморбідності та несприятливий прогноз. У цьому консенсусі експертів узагальнено сучасні підходи до діагностики серцевої недостатності зі збереженою фракцією викиду лівого шлуночка, зокрема поетапний діагностичний пошук із використанням клінічної оцінки, ехокардіографічних показників і натрійуретичних пептидів. Окрему увагу приділено обмеженості доказової бази для більшості традиційних медикаментозних стратегій у пацієнтів із фракцією викиду лівого шлуночка ³ 40 % та потребі в додаткових патогенетично обґрунтованих підходах. Розглянуто роль патологічної гіперактивації мінералокортикоїдних рецепторів у розвитку запалення, фіброзу та ремоделювання міокарда. Представлено клінічні дані щодо фінеренону - інноваційного нестероїдного антагоніста мінералокортикоїдних рецепторів, який у дослідженні FINEARTS-HF продемонстрував зниження на 16 % ризику серцево-судинної смерті та подій, пов’язаних із погіршенням серцевої недостатності, в пацієнтів із фракцією викиду лівого шлуночка ³ 40 % при сприятливому профілі безпечності. Обґрунтовано доцільність включення фінеренону в майбутній стандарт сучасного лікування серцевої недостатності з помірно зниженою або збереженою фракцією викиду лівого

шлуночка в Україні.

While stroke risk and burden vary across Europe, the combined impact of sex and socioeconomic context on stroke care and recovery remains poorly understood. Patients and methods. This observational multicentre cohort study analyzed prospectively collected registry data from patients with acute ischemic stroke from three tertiary care hospitals in different socioeconomic settings: Bern/Switzerland (high-income region; women = 128/293(43.7%)), Gdansk/Poland (high-income region; women = 54/139(38.8%)), and Lutsk/Ukraine (low-income region; women = 86/188(45.7%)). Results. We analyzed the data of 620 patients (median age CH-W/M:77.4/71.2;PL-W/M:75.5/67.0;UA-W/M:73.0/67.0;p-all = 0.051/p-W = 0.434/p-M = 0.130) admitted between 7 and 12/2019. There were significant differences between countries in women’s pre-stroke mRS: 0–1 (women: Switzerland: 73.6%/Poland: 62.9%; p-all/women < 0.001) and BMI (women: Switzerland: 24.2/Poland: 27.9/Ukraine: 29.3; p-women < 0.001). Stroke severity differed overall and between sexes (median NIHSS women: Switzerland: 4/Poland: 13/Ukraine: 7, men: Switzerland: 4/Poland: 9/Ukraine: 7; p-all < 0.001; p-women/men = 0.005). Atrial fibrillation was more common in women (women: Switzerland: 31.3%/Poland: 57.4%/Ukraine: 47.7%) vs. men (men: Switzerland: 26.1%/Poland: 31.8%/Ukraine: 32.4%; p-all = 0.006/p-women = 0.002), as was arterial hypertension (p-all/women/men < 0.001), with the highest rates in Ukraine (all: 87.2%). Smoking status differed significantly overall (p-all < 0.001), with the lowest rates in Ukrainian women (never smokers: 96.5%) and highest in Swiss men (active smokers: 40.7%). Initial neuroimaging differed significantly by country, with the highest MRI use in Swiss women (women: Switzerland: 49.6%/Poland: 14.8%/Ukraine: 16.3%), highest CT use in Ukrainian men (men: Switzerland: 25.8%/Poland: 45.9%/Ukraine: 72.5%) and lowest use of both modalities in Ukraine (p-all/women/men < 0.001). Therapy (IVT/EVT/craniectomy/conservative) also differed significantly (p-all/women/men < 0.001), with conservative therapy most common in Ukraine (women: 96.5%/men: 94.1%). 3-month excellent outcome was significantly higher in Swiss vs. Ukrainian women (adjusted-OR-Swiss–Ukrainian-women = 2.96; adjusted-p-women = 0.015). 3-month mortality did not differ significantly. 3-month smoking rates were higher in Switzerland vs. Ukraine (adjusted-OR-Swiss–Ukrainian-women = 9; adjusted-p-Swiss–Ukrainian-women = 0.05; adjusted-OR-Swiss–Ukrainian-men = 9.75; adjusted-p-Swiss–Ukrainian-men = 0.004).

Swiss versus Ukrainian women were three times more likely to achieve excellent 3-month outcomes, associated with disparities in prevention strategies. These findings highlight the need for sex-, gender-, and socioeconomic-specific approaches to stroke prevention, with tailored interventions to reduce inequalities.

УДК: 614.253.8:616-058.8:364.28

Насильство є глобальною проблемою громадського здоров’я та серйозним психосоціальним стресовим чинником для постраждалих, їхніх родин і громад. Медичні працівники первинної ланки відіграють ключову роль у ранньому виявленні ознак насильства та наданні першої допомоги, включно з оцінкою фізичного й психічного стану, стабілізацією здоров’я, тестуванням на інфекції, профілактикою та координацією соціально-правових ресурсів. Методика LIVES (Listen, Inquire, Validate, Enhanching, Support) дозволяє системно організувати комунікацію з постраждалою особою, забезпечити психологічну підтримку та планування подальших кроків, включно з гарантуванням безпеки й створенням довірливого середовища. Комплексний підхід, що базується на принципах добровільної згоди, поваги, безпеки та конфіденційності, дозволяє мінімізувати наслідки травми, підвищити ефективність допомоги й сприяти відновленню фізичного, психічного та соціального здоров’я постраждалих.