Background: Narrowing or blocking blood vessels in the neck and legs can lead to life-threatening consequences, including stroke, insufficient blood supply to the legs, and delayed wound healing.
Methods: A systematic literature review was conducted using the Cochrane database from 2019 to 2024. Thirteen relevant studies were included using MeSH keywords, encompassing randomized controlled trials (RCTs) and cohort studies.
Results: This review analyzed data from 13 studies conducted between 2019 and 2023, with diverse sample sizes and follow-up durations. A major RCT in 2019 involved 4,754 participants and a follow-up period of 12.4 years. All studies focused on stenotic-occlusive vascular lesions in peripheral lower limb and extracranial arteries. Surgical interventions included bypass surgery, endarterectomy, and endovascular stenting. Outcomes demonstrated high primary patency rates, improved ankle-brachial index (ABI), limb salvage, and enhanced functional results, such as increased walking distance and better quality of life. For instance, SUPERA stenting reported 100% primary patency at 12 months and a procedural success rate exceeding 98%. Complications, including infection, thrombosis, and bleeding, were noted but with low periprocedural mortality. Success rates depended on patient-specific factors and precise surgical planning. Additional follow-up revealed that long-term durability of surgical techniques varied across patient groups, emphasizing the importance of tailored management.
Conclusion: Surgical procedures, including bypass surgery, angioplasty, stenting, and endarterectomy, are highly effective for treating arterial occlusion or stenosis. These approaches significantly improve survival chances and functional outcomes while reducing risks when proper management is ensured. Advancing surgical techniques remains critical for enhancing vascular intervention success rates.
Розглянуто проблему обструктивного апное сну. Вказана патологія охоплює значну частину населення. Нічна гіпоксія, яка обумовлена апное та гіпопное, призводить до значної сонливості вдень, зниження працездатності, якості життя. Зростає ризик серцево-судинної патології, порушень метаболічних процесів, підвищується вірогідність потрапляння у дорожньо-транспортні пригоди. Не зважаючи на значні ризики патологія часто залишається не діагностована і такі пацієнти звертаються до лікарів частіше через скарги оточуючих на гучне хропіння.
Оскільки етіологічних факторів що призводять до розвитку апное та гіпопное є багато, необхідно проводити детальне обстеження верхніх дихальних шляхів у таких пацієнтів. До одного з таких факторів відноситься хронічний риносинусит, який у свою чергу може спричинятись алергічним запаленням у носовій порожнині, одонтогенними причинами. Сприятливим фактором виникнення є також порушення архітектоніки носової порожнини. Серед сучасних методів що допомагають у діагностиці хронічних риносинуситів є конусно-променева комп’ютерна томографія, яка дозволяє у трьохвимірній площині вивчити стан носової порожнини, приносових пазух, носоглотки та верхнього ряду зубів як на початку лікування так і в динаміці.
У дослідженні було детально обстежено потовщення стінок носової порожнини, носоглотки, при одонтогенному процесі потовщення нижньої стінки гайморових пазух. Серед пацієнтів із виявленим алергічним запаленням в носі потовщення слизової переважно стосувалося носової порожнини по фенотипу алергічної хвороби центральних відділів. Потовщення у носоглотці у цих пацієнтів сягало більших величин ніж у носовій порожнині. У двох випадках із позитивними алерготестами спостерігалося тотальне потовщення слизової як в носовій порожнині так і в приносових пазухах. У пацієнтів з одонтогенним процесом були виявлені наступні зміни: каріозні зміни зубів, периапікальні кисти та зміни по типу гранулематозного періодонтиту, екструзії пломбувального матеріалу, залишки кореня зуба у пазусі. Потовщення мембрани Шнайдера спостерігалось у проекції проблемної ділянки і сягало різних величин. Серед пацієнтів із порушенням архітектоніки носа спостерігались різні девіації носової переділки, у трьох випадках спостерігались кісткові розростання по типу шипа носової переділки. У частини пацієнтів спостерігалось поєднання різних чинників.
Дослідження показало високу цінність конусно-променевої комп’ютерної томографії у пацієнтів з обструктивним апное сну, що дозволяло візуалізувати зміни які складно виявити іншими методами обстеження. Ретельний аналіз отриманих результатів дозволяє скласти план лікування із залученням спеціалістів різного профілю для зменшення симптомів обструкції та покращення якості життя пацієнтів.
Периферичний серотонін є ендокринним регулятором метаболізму ліпідів. Mетою нашої роботи було
дослідження функціонування системи серотоніну в сироватці крові і гомогенаті дванадцятипалої
кишки щурів із глутаматіндукованим ожирінням та на тлі корекції нанокристалічним діоксидом
церію. Дослідження проведено на 30 білих щурах-самцях, розділених на 3 групи. Перша група
– інтактний контроль. У другій та третій групах моделювали ожиріння введенням тваринам
у неонатальному періоді глутамату натрію (4 мг/г, розчиненого у воді для ін’єкцій об’ємом 8
мкл/г), підшкірно на 2, 4, 6, 8 і 10-й день після народження. Щурам третьої групи застосовували
нанокристалічний діоксид церію у дозі 1 мг/кг, розчинений у воді об’ємом 0,29 мл/100 г, перорально
(2-тижневе курсове введення упродовж 3 міс після місяця життя). У щурів з глутаматіндукованим
ожирінням концентрації серотоніну та триптофану в сироватці крові зменшувались, а
моноамінооксидазна активність зростала, що і призводило до зменшення концентрації серотоніну.
У гомогенаті дванадцятипалої кишки зростав вміст серотоніну та зменшувався вміст триптофану.
Це відбувалось на фоні зменшення моноамінооксидазної активності, триптофангідроксилазної
активності та індоламін 2, 3-дегідрогеназної активності; триптофандекарбоксилазна активність
не зазнавала достовірних змін порівняно з контролем. Курсове застосування нанокристалічного
діоксиду церію щурам після неонатального введення глутамату натрію позитивно впливало на
досліджувані показники. Система периферичного серотоніну залучена у розвиток ожиріння
будь-якого генезу, а нанокристалічний діоксид церію є перспективним для розробки на його основі
лікувально-профілактичного засобу.
УДК 616.135+616.132.15)]-007.271-053.2-089.168
Коарктація аорти (КоА) – це вроджена вада серця (ВВС), що характеризується звуженням грудної аорти в ділянці перешийка в місці впадіння артеріальної протоки. КоА є однією з найпоширеніших ВВС, що трапляється з частотою 3-4 випадки на 10 000 живонароджених і становить 8-10% усіх ВВС. Клінічні прояви ВВС залежать від ступеня звуження, довжини звуженої ділянки аорти та від термінів закриття артеріальної протоки. КоА може проявлятися в періоді новонародженості або вже в старшому віці. У новонароджених із КоА раптове збільшення постнавантаження після закриття артеріальної протоки може призводити до дисфункції лівого шлуночка і серцевої недостатності. У старших дітей і дорослих КоА зазвичай проявляється гіпертензією на верхніх кінцівках і в майбутньому може ускладнюватися ранньою ішемічною хворобою серця, аневризмою аорти та цереброваскулярними змінами. З часом також може розвинутися колатеральний кровообіг в обхід КоА за допомогою міжреберних артерій. Віддалені наслідки нелікованої КоА включають: формування аневризми аорти, ризик інсульту та розвитку довічної артеріальної гіпертензії, що підкреслює важливість ранньої діагностики та вчасної хірургічної корекції. Хірургічні та інтервенційні втручання передбачають повне усунення КоА. На сьогодні кардіохірурги проводять: балонну ангіопластику; внутрішньосудинне стентування і хірургічну корекцію. Обрання способу корекції залежить від анатомії, розміру звуження та віку дитини.
Мета – систематизувати сучасні дані та проаналізувати протоколи спостереження за дітьми із корегованою КоА для вчасного виявлення можливих ускладнень, діагностування рекоарктації та скерування на реоперацію.
Пацієнти з корегованою КоА потребують довічного спостереження і контролю ехокардіографії у зв’язку з потенційними серцево-судинними ризиками й необхідністю повторної корекції. Хірургічні центри пропонують різні підходи до віддаленого спостереження за дітьми після хірургічної корекції вади. Описано уніфікований протокол спостереження Американського коледжу кардіології (АКК) 2023 року після хірургічної корекції КоА за дітьми першого року життя і віком від 1 до 18 років. Кожний алгоритм надає рекомендації щодо необхідної частоти відвідувань клініки і типу обстеження.
Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.
Ключові слова: коарктація аорти, вроджена вада серця, відкрита артеріальна протока, артеріальна гіпертензія, віддалені результати хірургічної корекції.
Type 2 diabetes (T2D) and hypertension are common health conditions that often occur together, suggesting shared biological mechanisms. To explore this relationship, we analysed large-scale multiomic data to uncover genetic factors underlying T2D and blood pressure (BP) comorbidity. We curated 1,304 independent single-nucleotide variants (SNVs) associated with T2D/BP, grouping them into five clusters related to metabolic syndrome, inverse T2D-BP risk, impaired pancreatic beta-cell function, higher adiposity, and vascular dysfunction . Colocalisation with tissue-specific gene expression highlighted significant enrichment in pathways related to thyroid function and fetal development. Partitioned polygenic scores (PGS) derived from these clusters improved risk prediction for T2D-hypertension comorbidity, identifying individuals with more than twice usual susceptibility. These results reveal complex genetic basis of shared T2D and BP mechanistic heterogeneity, enhancing comorbidity risk prediction. Partitioned PGSs offer promising approach for early risk stratification, personalised prevention, and improved management of these interconnected conditions, supporting precision medicine and public health initiatives.