УДК:616.311.2+616.314.17/.19)–056.83–036.8 

На сьогодні, одним з найбільш поширених захворювань серед населення земної кулі є наркоманія. В Україні проблема наркоманії стоїть особливо гостро, враховуючи геополітичне положення нашої держави . Особлива складність цієї хвороби полягає у тому, що поряд з основними психічними проявами, спричиненими вживанням наркотиків, у наркозалежних осіб розвивається велика кількість суміжних патологій, які дуже часто мають летальні наслідки 

УДК 616.311.2+616.314.17):(616.36./.361+616.379-008.64)]-07

Мета дослідження – вивчити вплив захворювань гепатобіарної системи та цукрового діабету 2 типу на стан тканин пародонта.

Матеріали і методи дослідження. До дослідження було залучено 76 пацієнтів віком 28–46 років із захворюваннями тканин пародонта, які мали соматичну патологію. Серед обстежених було 39 осіб (1 група) із патологією ГБС, 37 осіб, які страждають на ЦД 2 типу (2 група). У групу порівняння увійшли 34 особи із захворюваннями тканин пародонта без загальносоматичної патології. Для оцінки гігієнічного стану порожнини рота використовували індекс гігієни Гріна – Вермільйона (OHI-S, 1964). Для вивчення поширеності та інтенсивності запально-деструктивних змін у пародонті використовували пародонтальний індекс РІ (А.L. Russel, 1956) та папілярний індекс кровоточивості (PBI, Saxer і Muhlemann, 1975).

Наукова новизна. Отримані результати дослідження свідчать про те, що у 1-й групі (хворі на гепатобіліарну патологію) найвищий відсоток відведений генералізованому пародонтиту ІІ ст, у 2-й групі (хворі на цукровий діабет) виявлено найбільше пацієнтів, які страждають на генералізований пародонтит ІІІ ст., а у групі порівняння переважають особи із генералізованим пародонтитом поч. І ст. Показники індексу гігієни, індексу кровоточивості та пародонтального індексу мали найгірші значення у хворих, які входили у групу 2. Проте вірогідної різниці між групами пацієнтів, що страждають на соматичну патологію, не виявлено. Дані індекси у групі порівняння були суттєво нижчими (р>0,05) порівняно із групами 1 і 2.

Висновки. Проведені дослідження свідчать про те, що наявність соматичної патології сприяє розвитку захворювань тканин пародонта, а також, безумовно, обтяжує їх перебіг, що доведено результатами індексної оцінки. Так, усі проведені індекси в усіх пацієнтів з соматичною патологією перевищували результати у групі порівняння і мали найнегативніші показники у хворих із ЦД ІІ типу. Отримані результати досліджень у майбутньому будуть сприяти розробці ефективного комплексу лікувально-профілактичних заходів у хворих із захворюваннями тканин пародонта на тлі соматичної патології.

Ключові слова: генералізований пародонтит, гепатобіліарна патологія, цукровий діабет. 

УДК 616.311.2+616.314.17+616.314.9]-02-085

 Мета роботи – опрацювати джерела наукової літератури, в яких висвітлено формування та перебіг основних хвороб навколозубних тканин і методи можливої модуляції організму таких пацієнтів; проаналізувати відомості фахової літератури щодо патогенезу хвороб пародонта, визначити перспективні напрями терапевтичного впливу на організм хворого. Висновки. У патогенезі гінгівіту та пародонтиту визначили чинники, з-поміж них провідними є місцеві, зокрема мікроорганізми, яким протидіє імунна система. Тканини пародонта тісно пов’язані з органами й системами організму, їхні патології суттєво впливають на перебіг, лікування та профілактику пародонтиту. Це потребує різнопланового підходу та вибору найефективніших лікарських засобів. Первинно стратегічним напрямом профілактики запалення ясен є усунення прикріплення пародонтопатогенів до епітелію та поверхні зубів для запобігання проникненню мікроорганізмів та їхніх токсинів через природні захисні бар’єри. Для запобігання дисбіозу, тривалого лікування, підтримувальної терапії та профілактики важливими є біологічні підходи з застосуванням пробіотиків, а також інших природних агентів; розробляють концепцію вакцинації проти пародонтиту. Корекцію патологічного процесу в пародонті розглядають у контексті загальної біологічної відповіді організму. Тому оцінювання ролі його регуляторів розкриває не тільки особливості місцевих механізмів, шляхи модуляції, але й вибір ефективних лікарських засобів. Критично проаналізували перспективи нових підходів і впровадження високоефективних препаратів. 

УДК.616.311.2-002-06:616.322-002.2:615.33:615.454.1 

 Дослідження фармакотерапевтичної (імуномоделюючої) дії в умовах клітинних культур in vitro на сьогодні вважається доцільним і обґрунтованим для визначення дії лікарських засобів на доклінічному рівні. Також важливим є вирішення патогенетичності застосування таких засобів, особливо місцевої дії. В якості досліджуваного препарату був використаний багатокомпонентний гель на основі декаметоксину та гіалуронової кислоти для лікування хронічного катарального гінгівіту у хворих на хронічний тонзиліт. Мета роботи – визначення впливу гелевої композиції на основі декаметоксину та гіалуронової кислоти на тканину піднебінних мигдаликів у пацієнтів з хронічним тонзилітом на тлі хронічного катарального гінгівіту. Матеріали і методи. При досліджені впливу основних активних компонентів, які входили до складу гелевої композиції, використовували рекомендації І.П. Кайдашева та співавторів при апробації фармакологічних препаратів в культурах in vitro. Тканина піднебінних мигдаликів була отримана від 20-ти пацієнтів з хронічним тонзилітом на тлі хронічного катарального гінгівіту, у яких, за показаннями, була проведена тонзилектомія. Роботу з отриманим матеріалом виконували відповідно до рекомендацій, прийнятих у лабораторії патофізіології та імунології Інституту отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України. Тканину мигдаликів заливали середовищем 199 (Serva, Німеччина) з гентаміціном сульфатом (Дарниця, Україна) у концентрації 120 мкг/мл і залишали на 0,5 години при температурі 4-80 С на 20 хвилин. Після цього видаляли геморагічні частини з цілого мигдалика, переносили його в середовище Ігла (Sigma,USA) і промивали ополіскуючи 3-4 рази. Далі, підготовлений таким чином матеріал додавали до стерильних флаконів із збагаченим середовищем Ігла (+ L-глутамін, натрій бікарбонат, 100- кратний концентрат вітамінів, ембріональна сироватка теляти - 5%, 60 мкг/мл гентаміцину). Мигдалики розрізали ножицями і промивали середовищем, вимиваючи клітини. Процедуру повторювали декілька разів (5-7), після цього фільтрували через нейлон. Усі маніпуляції проводили у ламінарній шафі в потоці стерильного повітря. Підраховували кількість клітин за допомогою світлового мікроскопа (Олімпус-23, Японія) та камери Горяєва. Готували клітинну завись із розрахунку 2,5 млн лімфоцитів на 1 мл середовища. При відсотках синіх («мертвих») клітин >10%, клітини вважали непридатними для подальшої роботи. Результати дослідження. При дії основних складників запропонованої гелевої композиції (декаметоксину та гіалуронової кислоти) на in vitro клітини піднебінних мигдаликів пацієнтів з хронічним катаральним гінгівітом на тлі рекурентного тонзиліту, не визначено суттєвих змін у концентрації α і γ-інтерферонів. Під впливом гелевої композиції знижується вміст прозапальних чинників: інтерлейкіну-1β та імунних комплексів. Розпрацьована гелева композиція стимулює продукування клітинами мигдаликів протимікробного чинника – антистрептолізіну-О, стимулюючи продукцію антитіл проти антигенів гемолітичного стрептококу. Висновок. Досліджувана гелева композиція на основі декаметоксину та гіалуронової кислоти є ефективним протизапальним та антимікробним засобом, що стимулює продукування клітинами мигдаликів протимікробного чинника – антистрептолізіну-О, таким чином стимулюючи продукцію антитіл проти антигенів гемолітичного стрептококу. 

УДК 616.311/.321-002-022.1-092.19(048.8)

 У даному огляді описано протимікробні, противірусні, протизапальні та імуномоделюючі властивості дефензинів, а також їх молекулярна та клітинна взаємодія. Дані речовини, що присутні на епітелії та в рідинах організму, є активними проти бактерій, грибів і вірусів, а також продукуються імунними та епітелійними клітинами. Ці природні протимікробні катіонні пептиди відіграють важливу роль у вродженому та адаптивному імунітеті. Дефензини розділені на альфа- і бета-сімейства. Альфа-дефензини (α-дефензини) містяться в нейтрофілах, макрофагах і клітинах Панета в кишківнику. Бета-дефензини (β-дефензини) секретуються більшістю лейкоцитів та епітелійних клітин. Широка антимікробна активність і багатогранні імуномодулюючі функції дефензинів підтверджують їх роль у вродженому імунітеті як основного захисного компонента організму людини проти бактеріальних, вірусних та грибкових інфекцій. Таким чином вони є ключовими ефекторними молекулами в захисті макроорганізму від інфекції завдяки своїй антимікробній активності широкого спектру. Їх загальна антимікробна функція – утворення руйнівних пор у мембранах патогенів, у тому числі вірусів з оболонкою. Противірусна дія включає прямий вплив дефензину на вірусні оболонки, глікопротеїни та капсид. Зв’язування та модуляція рецепторів поверхні клітини-господаря та порушення внутрішньоклітинної передачі сигналів дефензинами також можуть пригнічувати реплікацію вірусу. Дані пептиди блокують інфекцію вірусами з оболонкою і без оболонки шляхом агрегації частинок, блокування зв’язування з рецептором, інгібування проникнення вірусу або зняття оболонки частинок, перешкоджання передачі сигналів основних клітин або експресії вірусних генів. Крім того, дефензини можуть функціонувати як хемокіни для посилення та зміни адаптивних імунних реакцій, виявляючи непрямий противірусний механізм. Разом з тим, у джерелах наукової інформації продемонстровано, що дефензини залучають імунні клітини та модулюють адаптивні імунні реакції. Доведено також, що дефензини можуть як індукувати запалення, так і пригнічувати запальні реакції, діючи на певні клітини за допомогою різних механізмів. З огляду на це їх можна використовувати як один з маркерів у розвитку запальних захворювань порожнини рота і ротоглотки. Основними медикаментними засобами, які активують продукцію дефензинів є пробіотики, вітамін Д та лейкотрієн В4. Це розширює можливість їх використання як нового класу нетоксичних антимікробних засобів та імуномодуляторів.