Impact of surgery is examined in individuals with combined stenotic-occlusive lesions of extracranial and femoralpopliteal-tibial arteries to determine its effects on functional recovery and quality of life. A 50-patient prospective cohort study. Men made up 92% of patients. The age distribution between 51 and 70 suggests a demographic background for surgical procedures, however caution is advised. Surgery frequency shows that bypass surgery is 40% common and that angioplasty, angioplasty with stent, and endarterectomy are versatile. After surgery, quality of life improved statistically, demonstrating the efficacy of therapies beyond functional recovery. While weariness during exercise varied, the overall beneficial outcomes suggest that surgical procedures can improve the lives of vascular disease patients. The findings enrich treatment plans and improve knowledge of subtle outcomes in functional recovery and QOL for doctors, researchers, and patients.
Отримані результати дають змогу стверджувати, що в умовах розвитку експериментального пародонтиту (ЕП) та іммобілізаційного стресу (ІС) відбуваються помітні зміни імунної системи. Це проявлялося поступовим зниженням рівня Т-лімфоцитів з найнижчим ступенем їх вираження у найпізніший етап експерименту, що свідчить про виснаження клітинної ланки імунітету при даному комбінованому модельному процесі. Водночас, експериментальний пародонтит поєднаний з іммобілізаційним стресом характеризується активацією гуморального імунітету на усіх етапах їх формування. Використання препарату тіоцетаму викликало імунокоригувальний ефект на порушені маркери імунних процесів при ЕП і ІС. Отже одержані нами результати дають можливість говорити про доцільність проведення подальших як експериментальних, так і клінічних досліджень із застосуванням тіоцетаму в комплексній терапії ЕП та ІС та його патогенетичне обґрунтування.
The study was devoted to establishing the character of the disturbances content level of TNF-α, IL-6 and IL-10 in the
serum of guinea pigs under the conditions of experimental periodontitis and immobilization stress and to evaluate the effectiveness of the thiocetam use. Experimental studies were performed on 50 guinea pigs, which were divided into three groups. The concentration of IL-6, IL-10 and TNF-α in the blood serum was determined. Experimental combined pathology was accompanied by a gradual and significant increase in the blood content of TNF-α and IL-6 with the highest degree of manifestation on day 15 of the experiment and significant depletion of anti-inflammatory cytokine, indicating a significant predominance of proinflammatory activity of the cytokine profile. The administration of thiocetam had a positive effect on the cytokine profile and contributed to a decrease in the proinflammatory cytokine link and a significant increase in the level of interleukin-10 under conditions of experimental periodontitis and immobilization stress.
Aim. Study of antioxidant (antiradical) activity of 6,7-dihydro-5H-imidazo[2,1-b][1,3]thiazine derivatives. Methods. In vitro study of antiradical/scavenging activity using 2,2-diphenyl-1-picrylhydrazyl (DPPH) radicals inhibition assay; IC50 values determination. Results. The series of 29 modified derivatives of 6,7-dihydro-5H-imidazo[2,1-b][1,3]thiazine were evaluated
for their ability to scavenge DPPH radicals in conditions close to physiological at 5 mM concentration, and the IC50 values were determined for the most promising compounds using the serial dilutions method. The structure - antiradical activity correlations were performed and possible mechanisms of action were discussed. Conclusions. Tested 6,7-dihydro-5Himidazo[2,1-b][1,3]thiazine derivatives possess a moderate level of antiradical/scavenging activity.
Результати біохімічних досліджень показали, що на усіх етапах розвитку експериментального пародонтита та іммобілізаційного стресу відбувається послідовне зростання ступеня ендогенної інтоксикації, яке домінувало на 15<у добу експерименту, а саме підвищувався вміст молекул середньої маси МСМ254, МСМ280 і еритроцитарного індексу інтоксикації (ЕІІ) в крові відповідно на 58,5 % (рd”0,05), 80,3 % (р<0,05) і 95,7 % (р<0,05) в порівнянні з першою групою тварин, що є яскравим проявом формування ендогенної інтоксикації. Використання препарату тіоцетаму призвело до зниження ЕІІ – на 47,3 % (р<0,05), МСМ254 на 37,5 % (р1<0,05) та МСМ280 на 46,8 %
(р1<0,05) у сироватці крові порівняно з групою морських свинок, яким не вводили цей препарат, що свідчить про його коригуючий вплив.