The term «lymphatic malformations» (LMs) refers to a wide spectrum of disorders with clinical manifestations that can vary from asymptomatic to life-threatening. LMs are most frequently found in the head and neck, accounting for up to 75 % of all cases [1]. Head and neck LMs result in airway compression, a dangerous complication requiring a tracheostomy, and significant cosmetic deformities [16]. According to a Japanese group of authors, up to 14 % of head and neck LMs can extend to the superior and anterior mediastinum, which increases the risk of airway obstruction [1, 16]. The incidence of abdominal and thoracic LMs is up to 20 % [2] 5 % and 6 % for each type [3], respectively. In some cases, they may be asymptomatic and incidentally diagnosed during a medical examination for other reasons. In 90 % of cases, LMs are diagnosed in pediatric patients by the age of 2 years due to clinical symptoms [3], some of which require urgent medical care. Other life-threatening complications of extensive vascular malformations may be associated with coagulation disorders [4].

Питання авторських прав (зокрема при швидкій вимушеній імплементації технологій дистанційної освіти, комплексу STEM як нового напрямку набуття знань та навиків), випадків навмисного відтворення (дублювання) викладачами, докторантами, аспірантами або студентами у науковому [9-11] , навчально-методичному, науково-популярному стилі або в онлайн-блозі чи в коментарях чужого твору, опублікованого на паперовому або офіційно оприлюдненого на електронному носії, повністю або частково, під своїм іменем без адекватного посилання, як протиправне явище, – способи виявлення й ефективність превентивних заходів досліджувалися багатьма вітчизняними і закордонними науковцями, в тому числі програмістами, педагогами і юристами [1-3, 9, 10]. Проте для проведення первинної антиплагіатної експертизи на кафедрах та факультетах не рекомендується користуватися антиплагіатними онлайн інтернет-ресурсами, зокрема російськими (надання інформації про проведені дослідження та їх результати третім, юридично не відповідальним особам або комерційним структурам містять додаткові ризики) [1, 2, 10]. Як відомо, дисертації у відкритому доступі депонуються та зберігаються в Українському інституті науково[1]технічної і економічної інформації, а також на сайтах закладів вищої освіти, спеціалізованих вчених рад, у репозитаріях відкритого та закритого (з обмеженим доступом) типів, що дає можливість, використовуючи відповідне програмне забезпечення (ПЗ), перевіряти фундаментальні наукові роботи на наявність несанкціонованих текстових та графічних запозичень [1, 2, 4, 5]. Системи “StrikePlagiarism”, “Unichek” тощо, ліцензовані та вільнодоступні програми, зокрема “Plagiarism Detector” та інші [1, 3] надають можливість використання ПЗ для перевірки на плагіат не тільки дисертаційних робіт аспірантів та докторантів, але також і дипломних, курсових та інших кваліфікаційних робіт, наукових статей, навчально[1]методичних розробок [2, 3]

Bladder nephrogenic adenoma (BNA) is a rare disease described only in scanty papers. In male, this disease occurs twice often as in female. Te age range of the pathology is quite wide but only one-tenth of cases occur in children. BNA is a benign proliferative mucosa pathol[1]ogy at which the tubular, and papillary lesions have a villous and partially glandular structure. Tey are more often found in the bladder neck and urethra. Te etiology and pathogenesis of BNA remain still unclear [1–4].

Мультикістозна дисплазія нирки – це поширена неспадкова аномалія розвитку (1:4300 живонароджених), яка є наслідком або ранньої внутрішньоутробної обструкції сечовивідних шляхів, або неспроможності з’єднання між зачатком сечоводу та метанефральною бластемою [4,5]. Мультикістозна дисплазія при подвоєннях сечових шляхів – доволі рідкісна патологія [3]. Так, F. Diard та співавт. (1984) описали досвід спостереження та лікування чотирьох новонароджених із мультикістозною дисплазією верхнього сегмента подвоєної нирки [2]. J.G. Corrales, J.S. Elder (1996) описали досвід лікування трьох новонароджених із мультикістозною дисплазією верхнього сегмента подвоєної нирки, причому з уретероцеле та високим міхурово-сечовідним рефлюксом [1]. Lisa Raviv-Zilka та співавт. (2016) описали доволі велику когорту хворих із мультикістозною дисплазією (28 дітей) і встановили, що у 35% випадків було іпсилатеральне уретероцеле. У 29% мультикістозна дисплазія мала вигляд сегментарної, у всіх із залученням верхнього полюса подвійної нирки (праворуч – 50%, ліворуч – 50%). Усі сегментарні мультикістозні дисплазії з лівого боку мали асоційоване іпсилатеральне уретероцеле [6]. Пропонуємо власний досвід спостереження дитини грудного віку з такою доволі рідкісною патологією.

Аугментаційна цистопластика (АЦ) – це хірургічна процедура, яка використовується в дорослих і дітей із рефрактерною дисфункцією сечового міхура, у тому числі, зокрема, малою ємністю сечового міхура, у яких консервативне лікування не принесло результатів [1,20,25]. Особливого значення АЦ набуває у хворих із трансплантованою ниркою, для яких питання ефективної роботи сечового резервуара є дуже важливим [31]. Власний досвід проведення АЦ описали і вітчизняні автори [7]. Також про важливість виконання АЦ у хворих із рефрактерним нейрогенним сечовим міхуром доповідав і Д. В. Шевчук [29]. Аугментаційна цистопластика має певний ряд ускладнень, серед яких – утворення каменів у новосформованому міхурі. Причинами утворення каменів після АЦ є: неповне спорожнення, надмірне утворення слизу, метаболічні порушення та хронічна бактеріурія [1]. 1/3 каменів аугментованого сечового міхура є неінфекційними [33]. У хворих з аугментованим сечовим міхуром унаслідок Spina Bifida ризик утворення каменів сечового міхура в 10 разів вищий, ніж у загальній популяції [27]. S. Kisku та співавт. (2015) проаналізували досвід виконання АЦ у 160 дітей і встановили, що формування каменів спостерігаються у 8,8% [16]. Група авторів із Віденського медуніверситету провела великий огляд літератури стосовно проблем аугментованого сечового міхура і відмітила, що камені сечового міхура зустрічаються в 15–40% [18]. Описано випадки величезних каменів в аугментованих сечових міхурах, але в дорослих пацієнтів [9,17,26]. Група канадських авторів описали власний досвід виконання аугментаційних цистопластик (56 процедур за 28 років), причому у 87,5% це була здухвинна кишка для резервуара. У 14,8% відмічалося формування конкрементів [24]. T. E. Helmy та співавт. (2015) описали власний досвід лікування каменів аугментованого сечового міхура (26 випадків). 27% пацієнтів підлягали відкритій екстракції конкрементів, а 73% – ендоскопічній [14]. Автори з Індії описали перкутанну цистоскопію як метод лікування каменів аугментованого сечового міхура в 3 дітей віком 4–6 років [3].