Резюме. Токсичний вплив опіоїдів на жіночу репродуктивну систему є важливим для теоретичної та практичної медицини, оскільки надмірне вживання наркотичних середників викликає патологічні зміни в органах і тканинах і можна передбачити негативну дію «налбуфіну» на жіночі статеві органи.

Мета. Встановити та описати особливості структурної організації слизової оболонки маткової труби самки лабораторного щура в нормі та за умов тривалого впливу «налбуфіну» за результатами скануючої електронної мікроскопії.

Матеріали і методи. Матеріалом дослідження слугувала слизова оболонка маткових труб 20 статевозрілих білих щурів-самок, віком 4,5– 6,0 місяців і масою тіла 180–220 г, яких утримували в стандартних умовах віварію Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. Структурну організацію слизової оболонки маткової труби в нормі вивчали на 5 тваринах. Експериментальних тварин поділили на 2 групи. Першій групі піддослідних тварин (10 щурів) внутрішньом’язово щоденно 1 раз на добу в одному проміжку часу вводили «налбуфін» протягом 6 тижнів. Друга група – контрольні тварини – 5 білих щурів-самок, яким вводили фізіологічний розчин. Застосовано метод скануючої електронної мікроскопії.
Результати. Отримані дані свідчать, що шеститижневе введення «налбуфіну» зумовлює деструктивні зміни слизової оболонки маткової труби. Пошкодження, які виникли, свідчать про здатність опіоїду при тривалому застосуванні викликати незворотні зміни.

Висновки. Тривале введення опіоїду зумовлює незворотні деструктивні зміни слизової оболонки маткової труби самки щура, що приводять до порушень структури та функцій на усіх рівнях: як на мікро-, так і на субмікроскопічному.
Ключові слова: маткова труба, скануюча електронна мікроскопія, опіоїд.

Хірургічний підхід до лікування кісти селезінки у дітей досить суперечливий. Існують різні органозберігаючі операції для лікування дітей із селезінкою, ураженою кістозними ураженнями. Ці хірургічні втручання докладно обговорюються в різних джерелах.

На сьогодні понад 300 млн осіб у світі страждають на одне або кілька рідкісних (орфанних) захворювань. Бульозний епідермоліз (БЕ) – гетерогенна група спадкових захворювань, що характеризується генетичною схильністю до надчутливої реакції організму на незначне пошкодження шкіри утворенням пухирів і ерозій на шкірних і слизових покривах із наступним утворенням рубців. Є одним із найтяжчих спадкових дерматозів. При БЕ патологічні стани виникають і в ротовій порожнині. Отже, пацієнти з БЕ потребують особливого «атравматичного» підходу до виконання медичних маніпуляцій, а також проведення гігієнічного догляду, санації порожнини рота тощо.

Primary splenic cysts (SC) are rare in children and are registered with a frequency of 0.07% to 1.0% of all surgical diseases of the abdominal cavity [2, 7, 13]. Beginning in 1929, when the disease was first reported, the classification of SC changed. SC were classified based on the presence or absence of epithelial membrane, pathogenesis, etc. SC are divided into true cysts, which have an epithelial membrane (SC type 1), and false cysts (SC type 2), in which the epithelial lining is absent. A separate group consisted of pseudocysts. They are usually of post-traumatic origin and are formed in the parenchyma of the spleen or subcapsularly as a result of hematoma transformation, less often – due to an abscess or infarction of the spleen [9, 11]. Depending on the presence or absence of the pathogen, SC are divided into parasitic and non-parasitic [1, 4, 5]. Parasitic SC are usually observed in endemic areas and are caused mainly by Echinococcus granulosus[1, 6, 10]. Modern classification is based on the pathogenesis of cysts and divides non-parasitic SC into congenital, neoplastic, posttraumatic and degenerative [3]. Primary SC account for 10% of all non-parasitic SC and are observed in different pediatric age groups. Most SC are asymptomatic, so they are mostly detected by accident during examinations (ultrasound, CT or MRI). In addition, they can be detected due to complications: suppuration or splenic rupture with bleeding, which requires urgent surgery [10, 12].

INTRODUCTION
Invasive mechanical ventilation (MV) remains a widely used respiratory support for the sickest very-low-birth-weight (VLBW) infants. However, prolonged exposure to this invasive treatment can be associated with adverse outcomes. It is essential to establish the factors which influence the duration of MV. The study aimed to determine the factors affecting the duration of MV in VLBW infants.
MATERIALS AND METHODS
Data obtained from a prospectively created computer database were used in a retrospective cohort study. The database included information about 1,086 VLBW infants < 32 weeks of gestation who were intubated and mechanically ventilated at any time during their hospital stay at Lviv Regional Clinical Hospital between January 2010 and December 2020.
RESULTS
The infants had a mean (SD) gestational age of 27.6 (2.2) weeks and birth weight of 1,007 (262) g. 43% of them were delivered by cesarean section, 26% from multiple pregnancies, 58% were intubated and ventilated at birth, and 49% were treated with surfactant. Severe intraventricular hemorrhages (IVH) occurred in 179 (16%), periventricular leukomalacia (PVL) in 60 (6%), bronchopulmonary dysplasia (BPD) in 135 (12%), and necrotizing enterocolitis (NEC) in 41 (4%) infants. In 49 (5%) cases, the BPD was severe. 678 (62%) patients survived until discharge. The median (IQR) duration of endotracheal MV was 47 (10-103) hours. BPD (rS = 0.32, p < 0.05), severe BPD (rS = 0.418, p < 0.05), pneumothorax (rS = 0.06, p = 0.05), severe IVH (rS = 0.255, p < 0.05), PVL (rS = 0.15, p < 0.05), sepsis (rS = 0.087, p < 0.05), NEC (rS = 0.088, p < 0.05), antibiotic therapy duration (rS = 0.168, p < 0.05), and smaller gestational age (rS = -0.118, p < 0.05) were reliably associated with longer duration of MV in VLBW infants.
Based on a one-way analysis of covariance, only severe BPD (F = 20.898, p < 0.0001) and PVL (F = 5.989, p < 0.05) significantly and independently increased the duration of MV.
CONCLUSIONS
Severe lung injury and brain injury are the main factors affecting the duration of MV in our 10-year cohort of VLBW infants.