УДК 616.72–002.77–06:[616.71–018.4:612.015.7]–073.48–73.75

Вступ. Ревматоїдний артрит (РА) – хронічна системна хвороба сполучної тканини нез’ясованої етіології складного автоімунного патогенезу, яка часто ускладнюється вторинним остеопорозом (ОП), що погіршує перебіг і прогноз основної хвороби.

Мета. Дослідити частоту й характер уражень кісток у хворих на ревматоїдний артрит, виявлених за допомогою ультразвукової та  рентгеностеоденситометрії, зясувати їх діагностичну цінність для оцінки мінеральної щільности кісткової тканини.

Матеріали й методи. У дослідження в рандомізований спосіб із попередньою стратифікацією за наявністю РА, діагностованого згідно з критеріями Американської колегії ревматологів та Європейської ліги проти ревматизму (2010), у жінок пременопаузального періоду та чоловіків зрілого віку, включено 74 хворих (62 жінки (84,93 %) і 12 чоловіків (15,07 %) віком від 38 до 60 років (середній вік на час обстеження жінок  – 48,67 ± 2,34 року, чоловіків – 45,42 ± 2,78 року)), що лікувалися (вживаючи метилпреднізолон 4,0–24,0 мг/добу та не отримуючи лікарські засоби для лікування ОП) в ревматологічному відділі Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна лікарня» з 2013 по 2019 рік (дослідна група – ДГ). Контрольну групу (КГ) створено з 29 здорових осіб (22 жінок (75,86 %) і 7 чоловіків (24,14 %), середній вік жінок на час обстеження 44,95 ± 2,12 року, чоловіків – 40,71 ± 2,75 року) аналогічних статі й віку. Усім хворим проведено оцінку МЩКТ за допомогою ультразвукової кісткової денситометрії п’яткової кістки, методу рентгеностеоденситометрії кисті.

Результати. Виявлено міцний кореляційний зв’язок між результатами ультразвукової денситометрії п’яткової кістки і рентгеностеоденситометрії кисти, що дає підстави рекомендувати діагностувати зміни МЩКТ обома методами, причому чутливішим виявився метод рентгеностеоденситометрії.

Висновки. Застосування обох методів діагностики ОП, а саме – ультразвукової денситометрії п’яткової кістки та рентгеностеоденситометрії кисти – у хворих на ревматоідний артрит є науково обґрунтованим.

Вступ. Зростання поширеності посттравматичного стресового розладу(ПТСР) через війну в Україні набуває все більшого значення, оскільки цей розлад є серйозним чинником ризику зловживання алкоголем/наркотиками, депресії, самогубства та функціональних порушень роботи внутрішніх органів, зокрема серцево-судинної, ендокринної, імунної систем. Також ПТСР може призводити до соціальної дизадаптації в сім’ї та на роботі. Таким чином ПТСР дуже важливою соціальною проблемою в Україні, спричиняє значні економічні збитки, оскільки більшість пацієнтів з ПТСР є молодими та працездатними.

Метою цієї статті є опис дослідження, його організації, методології та майбутніх перспектив для проекту “Дослідження фізіологічних та біохімічних параметрів, які пов’язані зі здоров’ям, для встановлення простих, надійних та відповідних біомаркерів, які можна використовувати для лікування пацієнтів з ПТСР”.

Методи. Дослідження часових та частотних параметрів ВСР проводилося за допомогою короткотривалих записів ЕКГ (5 хвилин у положенні лежачи та 6 хвилин у положенні стоячи), для запису використовувався цифровий електрокардіограф “КАРДІОЛАБ” (Харків, Україна) із відповідним програмним забезпеченням.

Результати. Характер змін ВСР вказує на пригнічення активності парасимпатичної нервової системи, низьку загальну спектральну потужність та переважання симпатичного контролю в автономній нервовій системі у пацієнтів з ПТСР.

Висновки. Наразі немає ефективного лікування ПТСР, а ефективність найкращих клінічних методів не перевищує 50%. Реалізація клінічного дослідження, описаного у цій статті, допоможе з’ясувати механізми, що лежать в основі системних наслідків ПТСР, допоможе підібрати методи лікування ПТСР, ефективність яких дозволить з’ясувати наступні клінічні дослідження.

УДК 61(092):329.7-055.2(477.83/86)

Анотація: Мета статті — на прикладі біографії української галицької лікарки Т. Туни-Надраги продемонструвати й розкрити можливості розвитку української медичної біографіки й проcопографії як складників історичної біографістики, а також подати проблему крізь призму гендерних досліджень, показати роль жінки в медичному середовищі Галичини та Центрально-Східної Європи. Методи дослідження. У статті використано методологію історичної біографістики, методи аналізу й синтезу, а також ген-дерний підхід. Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше на новому джерельному матеріалі висвітлено життєвий шлях української лікарки з Галичини крізь призму історичного досвіду регіону та України ХХ ст. Висновки. Біографія Теодозії Туни-Надраги показує складність гендерного прориву в медичній сфері Галичини, Австро-Угорщини кінця ХІХ — початку ХХ ст. Вона також демонструє, як галицькі жінки намагалися здобувати нові й нові рівні освіти, як опановували нові професійні ніші, окреслює ситуацію жінки в контексті лікарського середовища, визнання її суб’єктності і в медицині. Біограма Т. Туни-Надраги також ілюструє повсякденне життя галицького жіноцтва і водночас випробування, які чекали на лікарку в контексті екстремального досвіду Західної України під час Першої світової війни, польсько-української війни 1918–1919 рр., Другої світової війни, перших повоєнних років та депортації. Аналіз життєпису Т. Туни-Надраги засвідчує потребу вивчення й розвитку медичної біографіки, що має значну дослідницьку перспективу як галузь українських історико-біографічних студій.

Ключові слова: Теодозія Туна-Надрага, педіатрія, Українське Лікарське Товариство, Галичина, Львів, медицина, «Порадня матерів», шпиталь імені Шептицького, жінка, біографістика, історія.