УДК 616.72-002:611-018.4]-07

Introduction. Patients with rheumatoid arthritis(RA)are twice as likely to have osteoporosis (OP) compared to the general population. The strength of bones depends on mineral substances, mainly represented by calciumphos phatemicrocrystals. The chiefrole in the regulation of calcium-phosphorus metabolism is played by vitamin D and parathormone(PTH). 
The aim of the study. To investigate markers of calcium-phosphorus metabolism in patients with rheumatoid arthritis accompanied by bone mineral density (BMD) disorders and to find out their diagnostic value.
Materials and methods. 76 patients with RA (64 premenopausal women and 12 mature men) were included in the study. All patients with RA were subjected toultrasound bone densitometry and according to its results, patients were divided into three groups: patients with RA and osteopenia, patients with RA and OP; RA patients without BMDdisorders. The control group included 22 healthy individuals of both genderswithout BMD abnormalities. To evaluate calcium-phosphorus metabolism, ionized calcium, total calcium, phosphorus, PTH, and vitamin Din blood serum, and levels of calcium and phosphorusin urine were detected.
Results. It was revealedthat concentration of total calcium in blood serum of patients with RA is lower compared tohealthy individuals, while the same index in urine ofpatients with RA accompanied byosteopenia,OP or without BMD disorders is higher compared to healthy people. The concentration of vitamin D is significantly lower in patients with RA and OP compared to patients with RA with osteopenia, without BMD disorders,or healthy individuals. The concentration of PTH is higher inhealthy individuals compared to patients with RA without BMD abnormalities or with osteopenia.
Conclusions. In patients with rheumatoid arthritis with osteopenia orosteoporosis, significantly more often than in patients with rheumatoid arthritis without a violation of bone mineral density, ionized and total calcium, phosphorus in serum and urine, as well asvitamin D indices have deviations from the reference valuesand are of diagnostic significance.

УДК 616.5-002.525.2-031.81:616.1]-06

Introduction. Systemic lupus erythematosus (SLE) is a disease with numerous clinical manifestations and an unpredictable course. It often lasts for several months or years, with alternating remissions and exacerbations. 

Multiple organs can be affected simultaneously with varying degrees of severity, resulting in treatment- and disease-related comorbidities, including circulatory system diseases, which are one of the leading causes of death of SLE patients.
The aim of the study.To find out the nature and frequency of the circulatory system organs comorbid lesions in patients with systemic lupus erythematosus, to characterizethemdepending on the gender, age and the disease duration.
Materials and methods. Prior to performing the study all patients signedthe voluntary consent to participate in accordance with the requirements of Helsinki Declaration of Human Rights, the Council of Europe Convention on Human Rights and Biomedicine. The cohort under investigation included 112 patients with diagnosed SLE of dif-ferent severity with preliminary stratification as follows: females 89.29 %, patients of working age (57.14 % – young and 39.29 % – middle aged), unemployed(58.04 %), III disability grouppatients(45.54 %), city residents (62.50 %).According to the results of the diseaseduration assessment, a significant numberof patients with SLE and circulatory system organs comorbid lesions have been ill for 1–5 years (36.61 %) and more than 10 years (38.39 %). All of them were patients of the rheumatology department of the Communal Non-Profit Enterprise of the Lviv Regional Council "Lviv Regional Clinical Hospital" from 2016 to 2021.The research was carried out in several stages, duringwhich the nature and frequency of the circulatory system comorbid lesions with respect to gender, age and disease duration were estimated.
Results. While completingthe study, almost half of patients with SLE were diagnosed with Raynaud’s syndrome, mitral valve insufficiency and atherosclerosis, about 1/3– with myocarditis, retinal angiopathy, symptomatic arterial hypertension and livedo reticularis. Thevaricose veins of the lower extremities, hypertensive disease, diffuse cardiosclerosis, tricuspid valve insufficiency, veinthrombosis, post-thrombophlebitis syndrome, aortic valve insufficiency, capillaritis, pulmonary hypertension, coronary artery disease (CAD) includingstable angina pectoris, cardiomyopathy and post-infarction cardiosclerosiswere found with the decreasing frequency. Raynaud’s syndrome was significantly more often diagnosedin femalesand young people;retinal angiopathy, livedo reticularisand symptomatic arterial hypertension – in femalesand those patients whose SLE lastedfor more than 10 years;myocarditis, varicose veins of the lower extremities – in males;capillaritis – in patients with the shortest duration of SLE;atherosclerosis and mitral valve insufficiency – in elderly patients and patients with SLE lastingfor6–10 years;veinthrombosis and stable angina – in elderly patients and those with SLElasting for more than 10 years; hypertensive disease, diffuse cardiosclerosis, aortic valve insufficiency, post-infarction cardiosclerosis werethe most characteristic for theelderly patients with SLE.
Conclusions. In patients with systemic lupus erythematosus, a number of circulatory system organs comorbid lesions were found. Having studied their nature and frequency, characterizing them depending on gender, age and the disease duration, we found out the certain features that should be taken into considerationduring the screening examination of circulatory systemdisorders inpatients with systemic lupus erythematosus and providing them the
integrated care to improve their lifequality. With this in mind, systemic lupus erythematosus requires further detailed study.

УДК 617.761.41:616.8-009.3:615.213

Міокімія верхнього косого м’яза ока — це рідкісне ідіопатичне захворювання, яке характеризується раптовими самовільними ритмічними однобічними скороченнями верхнього косого м’яза ока і типово виявляється монокулярною осцилопсією та диплопією. Цей патологічний стан найчастіше вражає пацієнтів середнього віку без супутніх системних захворювань. Метою роботи було вивчити особливості клінічного перебігу, діагностики та методів лікування міокімії верхнього косого м’яза ока на прикладі клінічного випадку. Наведено клінічний випадок міокімії верхнього косого м’яза ока у пацієнта 1983 року народження. Діагноз установлено на підставі клінічних виявів у вигляді раптових епізодів вертикальної осцилопсії та диплопії у полі зору правого ока, що виникали як самовільно при тривалій роботі за комп’ютером, водінні транспортного засобу, так і у відповідь на стимуляцію світлом. Пацієнт описував хворобу як наявність періодичних нападів, під час яких виникали розмитість зору, подвоєння та рухливість предметів у полі зору правого ока протягом 2 — 3 с, після чого зір повертався до норми.
Кількість нападів становила до 100 на добу і суттєво погіршувала якість життя хворого. Під час проведення неврологічного огляду виявлено появу епізоду вертикальної осцилопсії з диплопією при скеруванні світла на праве  око. Не спостерігали інших патологічних змін з боку нервової системи, ока та решти систем і органів, що підтверджено лабораторними та інструментальними методами дослідження, оглядами і консультаціями суміжних спеціалістів. У пацієнта відзначено позитивний терапевтичний ефект при лікуванні міокімії верхнього косого м’яза ока прегабаліном у дозі 150 мг/добу. Важливе значення мали рекомендації щодо зменшення тривалості роботи за комп’ютером та дотримання здорового способу життя. Міокімія верхнього косого м’яза ока — рідкісний патологічний стан, що виявляється раптовими епізодами монокулярної вертикальної осцилопсії та диплопії. Прегабалін може бути розглянутий як препарат вибору при лікуванні цього захворювання. Необхідно провести додаткові дослідження для створення уніфікованих протоколів лікування.

УДК 616.311.2-002+616.317.17-008.6)]-06:616.61-003.7]-0

УДОСКОНАЛЕННЯ ФАРМАКОТЕРАПІЇ ГЕНЕРАЛІЗОВАНОГО ПАРОДОНТИТУ В ПАЦІЄНТІВ ІЗ СУПУТНЬОЮ СЕЧОКАМ’ЯНОЮ ХВОРОБОЮ

І.В. Шилівський, О.М. Немеш, З.М. Гонта, К.А. Мороз

При лікуванні захворювань пародонтудля досягнення стабілізації патологічного процесу та ліквідації його на самих ранніх стадіях велике значення має проведення своєчасної комплексної терапії. Враховуючи це, розробка більш ефективних методів медикаментозного лікування представляє значний практичний і теоретичний інтерес. У комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту в хворих сечокам’яною хворобою було використано нову методику на основі розробленої стоматологічної плівки. Клінічними методами дослідження та індексною оцінкою підтверджено ефективність цього методу у хворих із супутньою сечокам’яною хворобою.

Мета роботи – оптимізація місцевої фармакотерапії в комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту на фоні сечокам’яної хвороби з використанням стоматологічної плівки.

Матеріал і методи. Лікування генералізованого пародонтиту ІІ ступеня тяжкості проводили у 85 пацієнтів з супутньою сечокам’яною хворобою (44 пацієнти склали основну групу із застосуванням опрацьованої нами стоматологічної плівки та 41 – контрольну груп, де лікування проводили загальноприйнятими методами) згідно протоколу пародонтологічного лікування. Для об’єктивізації стану тканин пародонту в пацієнтів використовували клінічні дані та індексні оцінки.

Результати дослідження. Ефективність запропонованого методу лікування генералізованого пародонтиту підтверджено скороченням термінів лікування, подовженням періоду клінічної стабілізації та нормалізації показників клінічних і параклінічних досліджень у пацієнтів, пролікованих розпрацьованим методом у найближчі та віддалені терміни після лікування.

Висновок. Клінічна оцінка  розробленого медикаментозного засобу свідчить про  значний позитивний ефект його застосування при лікуванні генералізованого пародонтиту. Добрий терапевтичний ефект застосування стоматологічної плівки зумовлений ранозагоювальною, протизапальною, антимікробною, протинабряковою та місцевознеболювальною дією даного препарату.

УДК 616.311.2-002+616.314.17-008.6)]-06:616.1/.4

The role of periodontal pathology and oral cavity condition in the occurrence of general somatic diseases

Z. M. Honta, I. V. Shylivskyy, O. M. Nemesh, Kh. B. Burda

 Danylo Halytsky Lviv National Medical University, Lviv, Ukraine

 The aim of the study is a review of modern home and foreign literature on the influence of the state of the oral cavity and the pathology of periodontal tissues, and in particular generalized periodontitis, on the occurrence and severity of the course of diseases of internal organs and body systems.

Inflammatory-dystrophic periodontal diseases lead to an increase in the level of chronic inflammatory agents due to the systemic spread of inflammatory mediators released during local tissue destruction, as well as the systemic spread of pathogenic microorganisms, which contributes to the development of cardiovascular diseases, atherosclerosis, pathological processes in the gastrointestinal tract, complicates the course of diabetes mellitus and respiratory diseases in patients with periodontal diseases. That is why the study of pathogenetic interrelations of periodontal diseases and comorbid conditions is an urgent problem of modern dentistry.

Conclusions. Considering that certain extraoral pathologies arise as a result of damage by disseminated periodontopathogens may provide new therapeutic opportunities to reduce the risk of developing comorbid conditions etiopathogenetically associated with generalized periodontitis. The data of clinical and experimental studies that are presented in this literature review definitely show the need for timely treatment of periodontal diseases, which provides not only the health of the oral cavity, but also prevents the occurrence of general somatic diseases.

Key words: periodontal disease, generalized periodontitis, cardiovascular diseases, atherosclerosis, diabetes, diseases of the gastrointestinal tract.