За останні десятиліття профіль захворюваності на інфекційний ендокардит змістився у бік збільшення кількості випадків серед пацієнтів старших вікових груп із переважанням стафілококової та ентерококової етіології. Пізня госпіталізація і зростання рівня антибіотикорезистентності обмежують ефективність консервативного лікування, що визначає важливість кардіохірургічного втручання. Враховуючи клінічну складність патології, надання медичної допомоги пацієнтам з інфекційним ендокардитом доцільно проводити мультидисциплінарними командами за участю кардіологів, експертів з візуалізації, кардіохірургів, інфекціоністів, мікробіолога та спеціаліста з амбулаторної парентеральної антибіотикотерапії
Нераціональне використання та нерегульований доступ до антибактеріальних препаратів залишаються основною причиною повсюдного зростання антибіотикорезистентності. Суттєве скорочення клінічних розробок нових класів антибіотиків суттєво обмежує можливості терапевтичного впливу в боротьбі з полірезистентними збудниками. В умовах зростання антибіотикорезистентності нагальною вимогою є оптимізація застосування наявних антибіотиків шляхом суворого дотримання принципів інфекційного контролю та впровадження програм адміністрування антимікробних препаратів.
Резюме. Свинець і фтор надходять перорально в організм людини окремо та одночасно з харчовими продуктами і водою, характеризуються політропністю дії, зокрема порушують функцію ЦНС. Свинець має нейро- токсичну дію, викликає енцефалопатії і поліневропатії, зниження інтелекту. Пренатальний вплив фтору підвищує ризик розвитку нейроповедінкових реакцій, показників когнітивного розвитку. Корекція негативної дії свинцю і фтору на функціональні показники ЦНС за допомогою послідовного застосування комплексу біопротекторів вивчена недостатньо.
Мета роботи: дослідити тривалий вплив свинцю, фтору та їхньої одночасної дії на динаміку сумації підпорогових імпульсів та нірковий рефлекс у білих щурів без застосування біопротекторів і під час послідовного дода- вання пектину, кальцію й антиоксидантів до стандартного раціону тварин.
Матеріали та методи. На білих щурах проведено 4 серії досліджень, кожна за схемою ортогонального планування 22. Водні розчини Pb(NO3)2 і NaF окремо та одночасно вводили у шлунок упродовж 30 днів: у І серії – без біопротекторів, у ІІ серії – на фоні пектину, у ІІІ – пектину і кальцію, у IV – комплексу пектину, кальцію та антиоксидантів – вітамінів С і Е, β-каротину, селену. На 3, 15 і 30 добу визначали сумаційно-пороговий по- казник та нірковий рефлекс, який характеризує орієнтувально-дослідницьку поведінку лабораторних тварин.
Результати. Окрема та одночасна дія свинцю і фтору призводить до зниження здатності ЦНС сумувати підпорогові імпульси та орієнтувальнодослідницької поведінки лабораторних тварин унаслідок прямої та опосередкованої дії ураження ЦНС. Хвилеподібні та різноспрямовані зміни показників під час послідовного додавання до раціону пектину, кальцію та антиоксидантів характеризують фазовість гальмівних, збудливих й адаптив- них процесів, кількісні зміни – силу дії свинцю, фтору та їхньої комбінації. Біопротектори, скеровані на виведення хімічних речовин з організму і ме- ханізм їхньої дії, сприяють відновленню функціональних порушень ЦНС.
Висновки. Оптимальним засобом корекції сумації підпорогових імпуль- сів та орієнтувально-дослідницької поведінки лабораторних тварин під час окремої та одночасної дії свинцю і фтору можна вважати комплекс пектину з кальцієм та антиоксидантами.
У тезах проаналізовано клінічний випадок генералізованої мікобактеріальної інфекції у 31-річного пацієнта з IV клінічною стадією ВІЛ-інфекції. Звертається увага на складнощі прижиттєвої діагностики туберкульозу в умовах тяжкого імунодефіциту через відсутність типових клініко-лабораторних та радіологічних ознак, що підкреслює необхідність удосконалення методів ранньої діагностики
УДК 616.98:616-022.39:599.322/.324:616.61-002.151
Протягом останніх років в Україні спостерігається суттєва зміна епідемічної ситуації щодо геморагічної гарячки з нирковим синдромом із збільшенням кількості офіційно зареєстрованих випадків. В статті продемонстровано клінічні випадки геморагічної гарячки з нирковим синдромом з нетиповою клінічною симптоматикою. Сучасна епідемічна ситуація в Україні вимагає підвищення клінічної настороженості лікарів різних спеціальностей щодо геморагічної гарячки з нирковим синдромом, а також обов'язкового включення методів специфічної лабораторної діагностики для виявлення хантавірусів до стандартів обстеження пацієнтів із синдромом гострого пошкодження нирок нез'ясованої етіології.