УДК 81’373:616-08

У статті здійснено комплексний лінгвістичний аналіз термінів фізичної терапії та реабілітації як структурно-семантичних і функційно-комунікативних складників сучасного біомедичного дискурсу. Актуальність дослідження зумовлена трансформацією медичної парадигми, переходом до біопсихосоціальної моделі охорони здоров’я та активною інтеграцією українського професійного мовлення у міжнародний науково-клінічний простір. Обґрунтовано, що терміни фізичної терапії та реабілітації функціюють не лише як номінативні одиниці терміносистеми, а як інструменти міждисциплінарної взаємодії, клінічної комунікації та людиноцентричного підходу до пацієнта. У роботі окреслено місце реабілітаційної термінології в структурі біомедичного дискурсу, проаналізовано її міждисциплінарний характер, зумовлений помежів’ям медицини, фізичної терапії, ерготерапії, психології, соціальної роботи та мовної терапії. Здійснено класифікацію термінів за галузевою належністю, структурою, походженням і семантикою, виявлено продуктивні моделі термінотворення та способи адаптації іншомовних запозичень в українській фаховій мові. Особливу увагу приділено метафоричним і епонімним термінам, їхній когнітивній доцільності та нормативності у клінічній документації.
Проаналізовано типові семантичні неточності, кальки, зросійщені й застарілі одиниці та запропоновано нормативні варіанти відповідно до сучасних мовних, етичних і правових стандартів. Зроблено висновок, що системне впорядкування термінів фізичної терапії та реабілітації як складників біомедичного дискурсу є необхідною умовою уніфікації реабілітаційних протоколів, підвищення якості професійної комунікації та подальшого розвитку української біомедичної терміносистеми. Ключові слова: фізична терапія, реабілітація, термінологія, терміносистема, біомедичний дискурс, міждисциплінарна комунікація, нормативність, людиноцентричний підхід

УДК : 616-001.17:355-079.4-004.8-089-037

Фармага Тарас Ігорович. Оптимізація діагностики та лікування ран опікового ґенезу : дис. ... д-ра філософії : [спец.] 222, 22 / Т. І. Фармага. - Львів, 2025. - 182 с. - Бібліогр.: с. 159 -174 (148 назв).

У дисертаційній роботі представлено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення актуального наукового завдання — підвищення ефективності діагностики та лікування хворих з опіковими ранами шляхом інтеграції цифрової планіметрії та безконтактної термографії, розроблення прогнозуючої моделі для обґрунтованого вибору хірургічної тактики та удосконалення методики хірургічного лікування.

1. Розроблено комп‘ютерну програму «Аналізатор рани», що забезпечує швидке, точне та безконтактне вимірювання площі рани з можливістю збереження й обробки даних; може широко застосовуватись у практичній хірургії як об‘єктивний інструмент контролю загоєння, а його точність, підтверджена порівнянням із методом R. W. Sessions, становить: ширина — 98,96 % ± 1,28 %, довжина — 99,43 % ± 0,79 %, радіус — 99,61 % ± 0,65 %, периметр — 98,96 % ± 1,19 %, площа — 99,52 % ± 0,67 %.
2. Підтверджено, що безконтактна термографія є надійною, неінвазивною та економічно ефективною методикою диференціації поверхневого та глибокого опіків, згідно якої температура здорової шкіри становить 34,7 °C (34,4–35,1 °C), що вище за глибокий опік (32,4 °C; 32,0–32,8 °C) і нижче за поверхневий (35,8 °C; 35,5–36,2 °C), температурні різниці: здоровий – поверхневий опік 1,1 °C (0,7–1,5 °C), здоровий – глибокий опік 2,3 °C (2,2–2,4 °C), поверхневий – глибокий опік 3,4 °C (3,0–3,8 °C).
3. Доведено, що комплексна оцінка глибини опікових ран із використанням клінічних та інструментальних маркерів володіє високою прогностичною значущістю для об‘єктивної диференціації поверхневих та глибоких уражень: капілярний рефіл (AUC = 0,81), колір рани (AUC = 0,70), характер пухирів (AUC = 0,63) та температурні показники (AUC = 0,94– 0,99), що підвищує точність діагностики та забезпечує надійну основу для вибору оптимальної хірургічної тактики.
4. Створено модель штучного інтелекту, що інтегрує клінічні, планіметричні та термографічні дані і забезпечує високу точність диференціації глибини опікових уражень (Accuracy ≈ 96,8%; F1-score = 0,97), де найінформативнішими ознаками виступали термографічні параметри.
5. Запропоновано та впроваджено методику тангенціального висічення з одночасною аутодерматопластикою, доповнену термографічним контролем і цифровими технологіями оцінки глибини рани, яка дозволила оптимізувати обсяг висічення, зменшити кількість оперативних втручань (з 3,0 ± 1,4 до 1,6 ± 0,9 втручань), частоту інфекційних ускладнень (з 31,0 % до 16,4 %) та інших ускладнень (з 53,4 % до 25,4 %), скоротити термін загоєння ран (з 28,3 ± 5,4 до 15,5 ± 3,9 доби) і забезпечити кращі функціональні та косметичні післяопераційні результати.

УДК: 547.917.002.33:001.8

Корабель Іван Михайлович.  Пошук сировинних джерел сквалену і їх комплексне дослідження : дис. ... д-ра філософії : [спец.] 226, 22 / І. М. Корабль. - Львів, 2026. - 170 с. - Бібліогр.: с. 136 -153 (155 назв).

Розроблена комплексна методика отримання ліпофільних, водних і спиртових екстрактів, з одного зразка сировини плодів щириці хвостатої (Amaranthus caudatus L.) в один технологічний цикл. Розроблена оптимальна схема почерговості екстракцій для найбільш раціонального використання сировини з максимальним виходом найбільш цінних біологічно-активних речовин в один технологічний цикл. Розроблена методика отримання біологічно-активних речовин з надземної частини щириці хвостатої
(Amaranthus caudatus L.), яка залишається після одержання насіння. На основі цих даних отримано патент України на корисну модель №148769, опубл. 15.09.2021, бюл. № 37, 5 с. Додаток Г.
2. Проаналізовано 21 вид грибів на вміст сквалену і інших біологічно-активних речовин, як потенційних сировинних джерел сквалену. Із проаналізованих зразків виділені найбільш перспективні види: Mucidula mucida (Schrad.) Pat., Laetiporus sulphureus (Bull.) Murrill, Fomitopsis betulina (Bull.) B.K. Cui, Tyromyces chioneus (Fr.) P. Karst. та Pleurotus ostreatus (Jacq.) P. Kumm.. Розроблені методики виділення і очищеня сквалену з досліджуваних зразків грибів.
3. Досліджено динаміку змін вмісту сквалену та інших біологічно- активних речовин в плодових тілах залежно від їх стадії зрілості для видів: Laetiporus sulphureus (Bull.) Murrill, Pleurotus ostreatus (Jacq.) P. Kumm. і
Fomitopsis betulina (Bull.) B.K. Cui. Встановлено, що на ранніх стадіях зрілості вміст сквалену найбільший.
4. Для Pleurotus ostreatus (Jacq.) P. Kumm. проведено порівняльний аналіз вмісту біологічно-активних речовин для дикорослих і культивованих форм. Встановлено, що культивовані форми містять суттєво менше сквалену, ніж дикорослі форми.
5. Проведені дослідження на вміст хітину в шроті з плодових тіл грибів, який залишається після попередніх екстракцій в рамках комплексного використання сировини. Розроблені методики виділення і очищення хітину з плодових тіл видів: Laetiporus sulphureus (Bull.) Murrill, Tyromyces chioneus (Fr.) P. Karst., Mucidula mucida (Schrad.) Pat., Lycoperdon perlatum Pers. та Fomitopsis betulina (Bull.) B.K. Cui. Проведено визначення молекулярної маси і ІЧ- спектроскопію отриманого хітину.
6. Проведені дослідження по збільшенню вмісту сквалену в плодових тілах Pleurotus ostreatus (Jacq.) P. Kumm. внаслідок інгібування скваленепоксидази тербінафіном гідрохлоридом. Досліджено вміст біологічно-активних речовин в ліпофільних екстрактах. Встановлено, що таким способом можно отримати в рази більший вихід сквалену на 100 г. сухої сировини ніж з найбільш поширеного рослинного джерела сквалену роду
щириці (Amaranthus).

УДК: 616-053. 2: 616.832-004. 2-073. 756. 8] : 001. 53

Паламарчук Юрій Олександрович. Нейровізуалізаційні маркери розсіяного склерозу у дітей в порівняльному аспекті : дис. ... д-ра філософії : [спец.] 228, 22 / Ю. О. Паламарчук. - Львів, 2026. - 246 с. - Бібліогр.: с. 214-236 (200 назв).

Паламарчук Ю.О. Нейровізуалізаційні маркери розсіяного склерозу у дітей в порівняльному аспекті. — Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора
філософії за спеціальністю 228 «Педіатрія» (22 Охорона здоров'я). — ДНП «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького», МОЗ України, Львів, 2026
Дослідження присвячене пошуку та клінічному обґрунтуванню нейровізуалізаційних маркерів розсіяного склерозу у пацієнтів із початком у дітячому віці (peadiatric-onset multiple sclerosis, POMS). Робота
демонструє, що вже на ранніх етапах захворювання у дітей формуються структурні зміни головного мозку, зокрема зменшення об’єму білої речовини та таламуса і збільшення об’єму шлуночкової системи. Також
проведена спроба порівняти застосування подібних маркерів у хворих на РС пацієнтів із початком в дорослому віці (adult-onset multiple sclerosis, AOMS) в дебюті захворювання. На основі МР-волюметрії, клінічної оцінки за шкалою EDSS та показників якості життя дітей за опитувальником PedsQL 4.0 розроблено
інтегрований підхід до оцінки перебігу захворювання. Показано, що структурні зміни мозку мають прямий зв’язок із фізичним і психосоціальним станом дітей навіть за мінімальної інвалідизації.
Результати підтверджують ключову роль кількісної МРТ у ранньому виявленні нейродегенерації та обґрунтовують використання волюметричних показників (об’єми таламуса, загальної білої речовини та
шлуночків) як предикторів прогресування. Запропонована модель дозволяє підвищити точність моніторингу та персоналізувати ведення дітей із розсіяним склерозом.

Актуальність. Лістеріоз належить до спільних для людей і тварин інфекційних захворювань, що спричиняється Listeria monocytogenes. Медико-соціальне значення лістеріозу визначається високою летальністю хворих людей, у тому числі вагітних і новонароджених, осіб похилого віку і з імунодефіцитними станами. Контроль проблеми лістеріозу у ветеринарії зумовлює значні економічні видатки на додаткові заходи безпеки харчового ланцюга.

Мета роботи – висвітлити сучасний стан проблеми лістеріозу в розрізі концепції «Єдине здоров’я» з огляду оцінювання ризиків ураження людей, продовольчої безпеки.

Матеріали та методи. Проведено пошук у наукометричних базах Scopus, Web of Science, MEDLINE/PubMed, Google Scholar (1995–2025) за термінами: «L. monocytogenes», «лістеріоз людини», «екосистема лістеріозу», «лістерії в харчовому ланцюгу», «лістерії у тваринництві», «концепція «Єдине здоров’я». Проаналізовано державні та міжнародні директивні документи щодо лістеріозу. Використано аналітичний прийом для визначення медико-ветеринарного значення лістеріозу, програм і стратегій зменшення тягаря проблеми.

Результати. Спостерігається тенденція до зростання поширеності лістеріозу, розширення спектру чинників тваринного і рослинного походження передачі патогену до людей, що вимагає необхідності посилення контролю сировини і продуктів харчування. Інтенсифікація міждержавної торгівлі, неузгодженість регламентів контролю безпечності харчових продуктів у різних державах збільшує ризики виникнення епідемічних ускладнень, зумовлених L. monocytogenes. Відсутність вакцини для людей обмежує профілактику лістеріозу. Провідною ланкою впливу на епідемічний процес лістеріозу є продовольча безпека і мінімізація ризиків зараження людей. Міжсекторальна взаємодія потребує стандартизації на державному і міжнародному рівнях, удосконалення нормативних документів щодо оцінювання ризиків міждержавного поширення, здійснення розслідувань спалахів та реагування на них.

Висновки. Оптимізація контролю продовольчої безпеки і зниження тягаря лістеріозу в розрізі концепції «Єдине здоров’я» потребують узгодження державних і міжнародних директивних документів, створення вакцин.

Ключові слова:лістеріоз людини, Єдине здоров’я, продовольча безпека