УДК: 616.8-009.17-036.838:[616/988: 578.834.1]-06

Актуальність. Постковідний синдром може впливати на майже всі системи в організмі людини, проявляючись унікальним поєднанням нових симптомів, а також загострюючи вже існуючі хронічні стани. Оскільки кількість осіб, які видужали, продовжує зростати, стає критично важливим зрозуміти довгострокові наслідки захворювання та відповідні стратегії менеджменту даного стану.
Мета роботи – виявлення та оцінка тяжкості астенії, а також її впливу на якість життя у пацієнтів, які перенесли коронавірусну хворобу.
Матеріали та методи. Дослідження було спрямоване на оцінку стану пацієнтів за допомогою тестування психічними шкалами під час гострої фази коронавірусної хвороби та через 12 тижнів після встановлення діагнозу COVID-19.
Ми порівняли дані у двох часових періодах: під час гострого COVID-19 та через 12 тижнів. Були використані Шкала астенічного стану (ШАС) розроблена
Л.Д. Малковою і адаптована Т.Г. Чортовою на основі клінічних та психологічних спостережень, опитувальник якості життя О.С. Чабана. Для статистичних обрахунків було використано статистичний непараметричний тест Манна–Уітні.
Результати та їх обговорення. Результати показали статистично значуще підвищення симптомів астенії в групі C (пацієнти, у яких розвинувся постковідний синдром) у порівнянні з контролем (група A) як під час гострої фази COVID-19 (U = 0,0, Z = –6,67, р <0,0001), так і через 12 тижнів (U = 30,0, Z = –6,34, р < 0,0001).
Також спостерігалося підвищення астенічних симптомів у групі B (пацієнти, у яких не розвинувся постковідний синдром), але через 12 тижнів різниця не була статистично значущою (U = 151, Z = –1,52, р = 0,12), що свідчить про поступове покращення. Група C демонструє значно вищі рівні астенії в порівнянні з групою B на обох часових точках (часова точка 1: U = 246,5, Z = 4,18, р < 0,00029; часова точка 2: U = 34,0, Z = 6,43, р < 0,0001), підтверджуючи вплив постковідного синдрому. Що стосується якості життя, група C також демонструє суттєво нижчі показники в порівнянні з групою A (U = 6, Z = 6,6, р < 0,0001). Група B мала
нижчу якість життя у порівнянні з групою A на обох часових точках, вказуючи на потенційні довгострокові ефекти COVID-19 (Первинне обстеження: U = 0,0, Z = 5,46, р < 0,0001; через 12 тижнів: U = 87,5, Z = 3,1, р < 0,0001). Це підкреслює важливість розробки додаткових стратегій лікування та підтримки для пацієнтів,
що страждають від наслідків COVID-19.
Висновки. Результати, що спостерігаються у групі пацієнтів, у яких розвинувся постковідний синдром, демонструють постійно високі рівні астенії та низькі оцінки якості життя, це підкреслює хронічний характер симптомів після COVID-19.
Відсутність значного поліпшення якості життя та продовження високих рівнів астенії в цій групі вказують на безпосереднє зниження загальнього благополуччя учасників.

УДК 577.3:[616.311.2+616-08-039.71]

Пародонтит, який є однією з найпоширеніших стоматологічних проблем, викликає серйозні наслідки, такі як втрата зубів та системні ускладнення, що підкреслює необхідність комплексного підходу до його діагностики та лікування. У нашому дослідженні акцент робиться на використанні спектроколоріметрії, яка, визначаючи кольорові зміни в тканинах ясен, стає інноваційним інструментом для оцінки ефективності терапевтичних заходів та динаміки лікування пародонтиту. Мета дослідження. Вивчення ступеня запалення ясен у пацієнтів з пародонтитом в процесі проведення профілактичних заходів за допомогою спектроколоріметрічної оцінки. Матеріали та методи. У дослідженнях брало участь 63 пацієнта із різним ступенем ураження тканин пародонту віком 35-60 років. Пацієнтів було поділено на 2 групи. Лікування пацієнтів основної групи супроводжувалося використанням розробленого комплексу. Було проведено спектроколоріметрічну оцінку запальних процесів у яснах пацієнтів з пародонтитом під час профілактичних заходів, використовуючи розчин Шиллера-Писарєва, що фіксуються кількісно в оптичних і колірних показниках за допомогою спектроколориме- тра типу «Пульсар», адаптованого для стоматологічних цілей. Статистично значущу відмінність між альтернативними кількісними ознаками з розподілом, відповідним нормальному закону, оцінювали за допомогою t-критерію Стьюдента. Різницю вважали статистично значущою при р<0,01. Результати дослідження. У пацієнтів обох груп було відмічено досить сильне забарвлення слизової ясен розчином, як в короткохвильовій, так і в довгохвильовій області видимого діапазону довжин хвиль, що свідчило відповідно про порушення функціонування захиснобар’єрної системи гіалуронова кислота – гіалуронідаза і наявності глікогену, що супроводжує запальні процеси в тканинах пародонту. Дані демонструють позитивний вплив профілактичних заходів на стан ясен у пацієнтів основної групи, у відношенні до групи порівняння. Зміни в коефіцієнті відбиття світла можуть вказувати на зменшення запальних процесів та покращення стану ясен. Висновки. Отримані результати свідчать про знижений бар’єрний захист ясен у обстежених пацієнтів з пародонтитом, що супроводжувався підвищеною проникністю ясен для барвника розчину і, отже, мікроорганізмів, а також позитивна реакція розчину на резервний полісахарид глікоген, яка свідчить про наявність в яснах запалення. Виявлено прогресивне зменшення інтенсивності запальних процесів у яснах пацієнтів основної групи у відношенні до групи порівняння, що вказує на важливість продовження та розширення клінічного впровадження цих методів у стоматологічну практику. Важливим аспектом дослідження є виявлення довготривалого позитивного впливу лікувально-профілактичних заходів на стан тканин пародонту, що засвідчує потенціал цих заходів для запобігання прогресуванню пародонтиту.

Ключові слова: пародонтит, спектроколоріметрія,

запалення ясен, дорослі пацієнти, ротова порожнина.

УДК 371.311.4:[378:616.314-053.2]-057.87

Анотація. У статті розглянуто методику використання ситуативно- комунікативного моделювання в підготовці майбутніх стоматологів до професійної взаємодії в дитячій стоматології. Методику реалізовано під час вивчення дисциплін нормативного та варіативного (вибіркового) блоку навчального  плану  «Медична  психологія»,  «Психологія  спілкування»,

«Культура мовлення та етикет лікаря», «Пропедевтика дитячої терапевтичної стоматології», «Дитяча терапевтична стоматологія», а також факультативного курсу «Професійна взаємодія у дитячій стоматології», що викладаються протягом всього І-V курсів навчання за спеціальністю «Стоматологія» тобто забезпечують наскрізність. Методика наскрізної підготовки базувалася на таких положеннях: необхідність інтеграції знань з різних дисциплін; використання інтерактивних елементів як імітаційних моделей; підбір автентичних відеоматеріалів, кейсів, прикладів стратегій взаємодії у тріаді

«дитячий стоматолог – дитина-пацієнт – батьки дитини» та в діаді «дитячий стоматолог – дитина-пацієнт»; на основі реальних кейсів та відеоматеріалів уможливлюється організація розбору стратегій роботи в умовах комунікативно ускладнених ситуацій професійної взаємодії в дитячій стоматології; розбір відео та кейсів (прикладів) з акцентом на професійну взаємодію в дитячій стоматології.

Підсумовано, що в умовах ситуативно-комунікативного моделювання, що передбачає виконання майбутніми стоматологами конкретних завдань у симуляційних інтерактивних моделях професійно-комунікативної взаємодії студенти мають змогу «приміряти на себе» роль лікаря-стоматолога. Також усвідомити результативність особистого впливу на пацієнтів дитячого віку та їхніх родичів у професійній взаємодії, відмовитися від традиційних рольових стереотипів на користь ефективних та апробованих під час навчання моделей та осмислити сутність й результативність власних дій після занурення в змодельовану професійно-комунікативну ситуацію.

УДК 378.622.32

Статтю присвячено проблемі побудови, впровадження та реалізації педагогічної системи підготовки майбутніх стоматологів до професійної взаємодії у дитячій стоматології на засадах ситуативно-комунікативного моделювання і аналізу отриманих результатів її реалізації.

Розглянуто програму дослідницько-експериментальної роботи, в якій відображено методику проведення констатувального, формувального та підсумкового експериментів. Констатувальний етап, крім проведення початкової діагностики рівня готовності майбутніх стоматологів до професійної взаємодії в дитячій стоматології, мав на меті наукове обґрунтування обраних діагностичних методик і методів дослідження, вибірку експериментальних і контрольної груп, заміри вихідного стану досліджуваного готовності магістрів стоматології. Формувальний етап спрямовувався на впровадження та реалізацію педагогічної системи підготовки майбутніх стоматологів до професійної взаємодії у дитячій стоматології на засадах ситуативно-комунікативного моделювання, функціонування цієї системи в кожній експериментальній групі, контроль за дотриманням усіх умов експерименту, проведення проміжних діагностик формування готовності до професійної взаємодії. Підсумковий етап передбачав виявлення досягнутого в результаті реалізації педагогічної системи рівня готовності майбутніх стоматологів до професійної взаємодії у дитячій стоматології, порівняльний аналіз результатів у всіх експериментальних групах і у зіставленні з контрольною групою, проведення підсумкової діагностики й узагальнення отриманих результатів. Отримані в межах дослідницько-експериментальної роботи дані засвідчили незначні зміни сформованості готовності до професійної взаємодії майбутніх стоматологів контрольних груп та значущі зміни в експериментальних групах. Приріст високого рівня сформованості досліджуваної готовності в контрольних групах становив +2,3 %, а в експери- ментальних – +9,09 % (на 6,79 % більше); приріст середнього рівня: в контрольних групах – +13,82 %, а в експериментальних – +35 % (на 21,18 % більше). Зменшення задовільного рівня відбулося отже: в контрольних групах на -9,68 %, а в експериментальних – на -35,91 %. Також відбулося зменшення студентів з низьким рівнем: у контрольних – на 6,45 %, а в експериментальних – на 8,18 %.

Ключові слова: педагогічна система; дослідницько-експериментальна робота; майбутні стоматологи; готовність до професійної взаємодії; педагогічний експеримент; аналіз результатів.