УДК 618.15-002: 618.1/31-089

Проблема відновлення репродуктивного здоров’я жінок після невідкладних операцій з приводу гострої гінекологічної патології в останні роки набуває все більшої соціальної та медичної значущості. Це зумовлено як зростанням її частоти, так і віддаленими негативними наслідками – зниженням фертильності, розвитком больового синдрому, змінами гормонального гомеостазу тощо. Одним із проявів післяопераційної дисфункції організму є поява у пацієнток надмірної кількості вагінальних виділень. Однак цілеспрямовані дослідження стану вагінальної мікробіоти у жінок, що перенесли ургентні операційні втручання з приводу гострої гінекологічної патології, поодинокі, а результати суперечливі. Мета дослідження: оцінювання поширеності та характеру вагінальних виділень у жінок репродуктивного віку, які перенесли ургентні гінекологічні операції. Матеріали та методи. У досліджувану когорту увійшли 125 жінок репродуктивного віку. В основну групу включено 60 жінок репродуктивного віку, які були оперовані в ургентному порядку з приводу апоплексії яєчника, позаматкової вагітності, ускладненого новоутворення яєчника; у групу порівняння – 35 пацієнток, оперованих у плановому порядку з приводу гінекологічної патології; у контрольну групу – 30 умовно здорових жінок. Діагностику причин вагінальних виділень й інфікування збудниками, що передаються статевим шляхом, проводили методом pH-метрії, бактеріоскопічного та молекулярно-біологічного дослідження. Обстеження проводили на 5-у добу після операції. Результати. Перед плановим операційним втручанням бактеріальний вагіноз було діагностовано у 22,9% жінок групи порівняння, вульвовагінальний кандидоз – у 2,9%. Невідкладність операції з приводу гострої гінекологічної патології зумовила доопераційне визначення стану мікробіоти піхви тільки у 56,7% пацієнток основної групи з виявленням у 26,5% бактеріального вагінозу, у 17,7% – аеробного вагініту. Після операції порушення стану мікробіоти піхви було виявлено у 78,3% пацієнток основної групи та у 34,3% – групи порівняння (бактеріальний вагіноз – 53,3% і 31,4% відповідно). Висновки. Дисбіоз і запальні захворювання (аеробний вагініт) нижніх відділів статевих органів слід розглядати як один з чинників ризику виникнення гострої гінекологічної патології. Дисбіотичні процеси мають тенденцію до прогресування після операції, що зумовлює необхідність проведення передопераційної санації піхви для зменшення ризику розвитку післяопераційних ускладнень.

The problem of restoring women’s reproductive health after emergency operations for acute gynecological pathology has been social and medical significance in recent years. This is due to both the increase in its frequency and long-term negative outcomes – a decrease fertility rate, the development of pain syndrome, changes in hormonal homeostasis, etc. One of the manifestations of postoperative dysfunction in the organism is the appearance of an excessive amount of vaginal secretions in female patients. However, the targeted studies about the state of the vaginal microbiota in women after urgent surgical interventions for acute gynecological pathology are rare, and the results are contradictory. The objective: to assess the prevalence and nature of vaginal discharge in women of reproductive age after urgent gynecological operations. Materials and methods. The studied cohort included 125 women of reproductive age. The main group included 60 women of reproductive age after urgent operations because of ovarian apoplexy, ectopic pregnancy, complicated ovarian neoplasm; the comparison group – 35 patients after planned surgery for gynecological pathology; the control group consisted of 30 healthy women. The diagnosis of the causes of vaginal secretions and infection with sexually transmitted pathogens was carried out by the method of pH-metry, bacterioscopic and molecular biological research. The examination was carried out on the 5th day after the operation. Results. Before planned surgical operations, bacterial vaginosis was diagnosed in 22.9% of women in the comparison group, vulvovaginal candidiasis – in 2.9%. The urgency of the operation because of acute gynecological pathology led to the preoperative determination of the state of the vaginal microbiota in only 56.7% of patients in the main group, with the detection of bacterial vaginosis in 26.5%, aerobic vaginitis in 17.7%. After surgery, vaginal microbiota was abnormal in 78.3% of patients in the main group and in 34.3% – in the comparison group (bacterial vaginosis – 53.3% and 31.4%, respectively). Conclusions. Dysbiosis and inflammatory diseases (aerobic vaginitis) of the lower genital organs should be considered as one of the risk factors for acute gynecological pathology. Dysbiotic processes have a tendency to progress after surgery, which makes it necessary to carry out preoperative sanitation of the vagina to reduce the risk of postoperative complications development.

УДК 618.396-02:618.36]-084

Передчасні пологи залишаються однією з найактуальніших проблем сучасного акушерства. Достовірно встановити причину 70–80% випадків передчасних пологів не вдається, тому обґрунтованим є пошук факторів ризику та маркерів передчасного переривання вагітності. За даними багатьох авторів, у 25–30% жінок із загрозою передчасних пологів діагностують плацентарну дисфункцію. Мета дослідження: оцінювання поширеності плацентарної дисфункції у жінок з групи ризику передчасних пологів та з передчасними пологами. Матеріали та методи. Під спостереженням перебували 80 вагітних. Критеріями включення у дослідження були наявність чинників ризику передчасних пологів – І група (30 жінок) або загроза передчасних пологів – ІІ група (30 жінок). До контрольної групи увійшли 20 умовно здорових вагітних. Ультразвукове дослідження за трансабдомінальною методикою з кольоровим допплерівським картуванням, визначення рівнів вільного естріолу, прогестерону та плацентарного лактогену у сироватці крові проводили у 18–21+6 та 28–30 тиж гестації. Результати. Середній вік пацієнток становив 31,4±2,5 року, вірогідної різниці за віком, анамнезом життя, соціальним статусом, соматичною патологією між сформованими групами не було. У вагітних І і ІІ груп вірогідно частіше, ніж у контролі, в анамнезі виявляли запальні захворювання органів малого таза; вагініти; інфекції, що передаються статевим шляхом; патологію шийки матки та операції на матці і придатках. Перебіг даної вагітності у більшої кількості жінок досліджуваної когорти був ускладнений загрозою переривання вагітності, у 36,7% вагітних І групи та 46,7% ІІ групи відбулись передчасні пологи. Ознаки передчасного дозрівання плаценти виявлено у 13 (43,3%) вагітних досліджуваної когорти і в 1 (5,0%) – контрольної групи (Р<0,0001), що супроводжувалося змінами параметрів при доплерометрії матково-плацентарного кровотоку. Клінічні ознаки плацентарної дисфункції фіксували у 36,7% пацієнток групи ризику передчасних пологів і вагітних із загрозою передчасних пологів, вони проявлялись зниженням рівня прогестерону, плато зростання рівня плацентарного лактогену. Морфологічні ознаки плацентарної дисфункції були виявлені у 43,3% випадків передчасних пологів, що корелює з частотою ранніх ускладнень вагітності, у першу чергу – з утворенням ретрохоріальної гематоми.

Висновки. Клінічні прояви плацентарної дисфункції (затримка росту плода, прееклампсія) фіксували у третини пацієнток групи ризику і вагітних із загрозою передчасних пологів, що корелює зі змінами гормонопродукувальної функції плаценти.

Premature birth remains one of the most urgent problems of modern obstetrics. It is not possible to reliably establish the cause in 70–80% of premature births, so the search for risk factors and markers of premature termination of pregnancy is justified. According to many authors, 25–30% of women at risk of premature birth have placental dysfunction. The objective: was to assess the prevalence of placental dysfunction in women at risk of preterm birth and with preterm birth. Materials and methods. 80 pregnant women were under observation. The criteria for inclusion in the study were the presence of risk factors for premature birth – Group I (30 women) or the threat of premature birth – Group II (30 women). The control group consisted of 20 conditionally healthy pregnant women. Transabdominal ultrasound examination with color Doppler mapping, determination of free estriol, progesterone and placental lactogen levels in blood serum was performed at 18–21+6 and 28–30 weeks of gestation. Results. The average age of the patients was 31.4±2.5 years, there was no significant difference in age, life history, social status, somatic pathology between the formed groups. Pregnant women of groups I and II probably had a history of pelvic inflammatory disease more often than in controls; colpitis; sexually transmitted infections; pathology of the cervix and operations on the uterus and appendages. The course of this pregnancy in most of the women of the studied cohort was complicated by the threat of termination of pregnancy, 36.7% of pregnant women of the I group and 46.7% of the II group had premature births. Signs of premature ripening of the placenta were detected in 13 (43.3%) pregnant women of the experimental cohort and in 1 (5.0%) of the control group (Р<0.0001), which was accompanied by changes in parameters during dopplerometry of utero-placental blood flow. Clinical manifestations of placental dysfunction occurred in 36.7% of patients in the risk group of premature birth and pregnant women with a threat of premature birth, and were manifested by a decrease in the level of progesterone, a plateau in the increase in the level of placental lactogen. Morphological signs of placental dysfunction were found in 43.3% of cases of premature birth, which correlates with the frequency of early complications of pregnancy, primarily with the formation of retrochorial hematoma.

Conclusions. Clinical manifestations of placental dysfunction (fetal growth retardation, preeclampsia) occur in a third of patients of the risk group and pregnant women with a threat of premature birth, which correlates with changes in the hormoneproducing function of the placenta.

УДК: 616.24-002-02:616-056.3]+616.314.17-008.6)]-085.27-092.9

Сольвар Зоряна Любомирівна. Механізми формування експериментального алергічного альвеоліту та пародонтиту та їх корекція L-аргініном : [спец.] 221, 22 /  З. Л. Сольвар  - Львів, 2024. - 172 с. - Бібліогр.: с. 143-164 (190 назв).

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, яке полягає у встановленні патофізіологічних особливостей змін показників системи оксиду азоту, процесів вільнорадикального окислення та антиоксидантного захисту, маркерів цитокінового статусу, імунної системи в крові і легенях у патогенезі розвитку експериментального алергічного альвеоліту асоційованого з експериментальним пародонтитом. Експериментально обґрунтовано доцільність їх корекції за допомогою L-аргініну.

1. У механізмах розвитку експериментального алергічного альвеоліту асоційованого з пародонтитом важливу роль відіграють значні порушення показників системи оксиду азоту, які спостерігаються на усіх етапах їх формування з досягненням максимальних величин на 24-у добу експерименту, а саме зростає вміст стабільних метаболітів оксиду азоту і сумарної активності синтази оксиду азоту відповідно на 110,0% (Р<0,05) і 133,3% (Р<0,05) та знижується рівень L-аргініну в легенях на 70,0% (Р<0,05) у порівнянні з групою інтактних тварин.
2. В динаміці формування експериментального алергічного альвеоліту, що поєднаний з пародонтитом відзначається активація процесів перекисного окислення ліпідів – підвищення вмісту дієнових кон’югатів і малонового діальдегіду в легенях відповідно на 76,6% (Р<0,05) і 82,0% (Р<0,05) на тлі пригнічення, як ферментативної так і неферментативної ланок антиоксидантного захисту – зниження активності супероксиддисмутази, каталази, вмісту церулоплазміну відповідно на 39,8% (Р<0,05), 40,8% (Р<0,05), 47,4% (Р<0,05) з найбільшою вираженістю на 24-у добу експерименту проти контрольної групи тварин, що можна охарактеризувати як прояв оксидантного стресу та із залученням у патологічний процес ліпідних механізмів пошкодження клітин.
3. Маніфестація експериментального алергічного альвеоліту та пародонтиту на усіх етапах свого розвитку зумовлює дисбаланс цитокінового профілю з перевагою на 14-у і 24-у доби експерименту, що проявляється підвищенням вмісту фактора некрозу пухлин -альфа та інтерлейкіну- 6 відповідно на 83,8% (Р<0,05), 89,2% (Р<0,05) та 68,4% (Р<0,05), 71,9% (Р<0,05) у поєднанні зі зниженням концентрації інтерлейкіну 10 у крові відповідно на 43,2% (Р<0,05) та 44,3% (Р<0,05) проти першої групи тварин, що свідчило про цитокін- опосередковане ураження тканинних структур органів та посилення в них патоімунного процесу і їх участь в механізмах формування цих експериментальних моделей хвороб.
4. Встановлено, що в динаміці (4-а, 7-а, 14-а доби) розвитку експериментального алергічного альвеоліту асоційованого з пародонтитом відбуваються помітні порушення імунного гомеостазу (з перевагою на 24-у добу експерименту), яке супроводжується пригніченням клітинної (зниженням вмісту Т-лімфоцитів на 40,8% (Р<0,05) та стимуляцією гуморальної ланок імунітету (підвищенням рівня В-лімфоцитів і циркулюючих імунних комплексів у крові відповідно на 84,0% (Р<0,05) і 70,2% (Р<0,05) проти контролю, що вказує на наявність патогенного впливу імунокомплексного механізму пошкодження клітин.
5. Використання препарату L-аргініну тваринам з лікувальною метою призводило до антиоксидантного, цитокіно- і імунокоригуючого впливу на порушені маркери метаболічних і імунних процесів – зниження вмісту дієнових кон’югатів, малонового діальдегіду, стабільних метаболітів NO, сумарної активності NO синтази, ФНП-ɑ, IL-6, В-лімфоцитів і ЦІК та підвищення рівня Т-лімфоцитів, L-аргініну, активності СОД, КТ, ЦП, IL-10 в крові і легенях на 24-у добу розвитку експериментального алергічного альвеоліту з пародонтитом відносно групи тварин, які не піддавалися впливу цього лікарського середника.

 УДК 061.22:61 (477)

Видання присвячене 125-річчю від початку діяльності Лікарської комісії НТШ – першої наукової організації лікарів-українців, яка стала символомнауковогомедичного життя України, та 150-річчю з часу заснування Наукового товариства ім. Шевченка – першої української Національної академії наук, заснованої уЛьвові 1873 р. У книзі вперше зібрано та структуровано біографічні відомості і матеріали про наукову, професійну та громадсько-фахову діяльність дійсних членів НТШ від початку створення окремої Лікарської комісії та обрання перших її членів і до сьогодні. Кожна біографічна довідка доповнена бібліографією основних наукових праць та літературою про лікарів-дійсних членів НТШ.
Для наукових працівників, істориків, джерелознавців, бібліографів та широкого кола читачів, особливо тих, хто цікавиться історією української науки загалом та медицини і бібліографістики зокрема.