УДК: 616.718.19:618.179]-009.7-036.12-07

Мета дослідження: вивчення значущості рівнів фактора некрозу пухлин α (tumor necrosis factor, TNF-α) та нейтрофічного фактора мозку (brain-derived neurotrophic factor, BDNF) у крові хворих із синдромом хронічного тазового болю (СХТБ).

Матеріали та методи. В обстежувану когорту увійшли 150 пацієнток із СХТБ, які за клінічною картиною були розподілені на групи А та В: група А (n=74) – хворі із СХТБ та підозрою на ендометріоз та група В (n=76) – хворі із СХТБ та підозрою на доброякісні проліферативні захворювання репродуктивних органів. До контрольної групи увійшли здорові жінки (n=50). Рівні TNF-α у сироватці крові та BDNF у плазмі крові досліджували за допомогою імуноферментного аналізу. Для вивчення інтенсивності болю використовували візуальну аналогову шкалу (ВАШ).

Результати. Середня концентрація TNF-α у сироватці крові була достовірно більшою у жінок групи A (10,76±0,55 пг/мл) та групи В (14,65±0,95 пг/мл), ніж у контрольній групі (5,02±0,31 пг/мл). Середня концентрація BDNF у плазмі крові була вищою у жінок у групі A (1473,88±53,02 пг/мл; р<0,001) та у групі В (1711,65±66,79 пг/ мл; p<0,01) порівняно з контрольною групою (1082,91±56,24 пг/мл). Рівні TNF-α (р<0,001) та BDNF (р<0,01) достовірно є вищими у крові пацієнток із СХТБ та підозрою на поєднані доброякісні проліферативні захворювання репродуктивних органів (група В), ніж у пацієнток із СХТБ та підозрою на ендометріоз (група А). Між інтенсивністю болю за ВАШ та рівнем TNF-α у крові виявлено середньої сили прямий кореляційний зв’язок (r=0,56) у пацієнток групи А та групи В (r=0,62). Сильний прямий кореляційний зв’язок між інтенсивністю болю за ВАШ та рівнем BDNF у крові встановлено у жінок групи А (r=0,74) та групи В (r=0,83). Виявлено прямий середньої сили кореляційний зв’язок (r=0,65) між тривалістю захворювання та рівнем TNF-α у крові пацієнток групи А та прямий сильний кореляційний зв’язок (r=0,72) – групи В. Також встановлено прямий середньої сили кореляційний зв’язок (r=0,67) між тривалістю захворювання та рівнем BDNF у крові пацієнток групи А та прямий сильний кореляційний зв’язок (r=0,78) – групи В.

Висновки. У жінок із СХТБ та підозрою на доброякісні проліферативні захворювання органів репродуктивної системи виявляються вірогідно вищі концентрації TNF-α та BDNF у крові порівняно зі здоровими жінками (р<0,001). Наявність прямого кореляційного зв’язку між інтенсивністю болю, тривалістю захворювання та рівнями TNF-α та BDNF дозволяють припустити можливість їхнього використання у якості об’єктивних маркерів ефективності діагностичних і терапевтичних заходів.

The objective: to study the significance of the levels of tumor necrosis factor α (TNF-α) and brain-derived neurotrophic factor (BDNF) in the blood of patients with chronic pelvic pain syndrome (CPPS).

Materials and methods. The examined cohort included 150 patients with CPPS, who according to the clinical manifestations were divided into groups A and B: group A (n=74) included the patients with CPPS and suspicion of endometriosis and group B (n=76) – patients with CPPS and suspicion for benign proliferative diseases of reproductive organs. The control group included healthy women (n=50). Serum TNF-α and plasma BDNF levels were investigated by enzyme-linked immunosorbent assay. A visual analog scale (VAS) was used to study pain intensity.

Results. The mean concentration of TNF-α in blood serum was significantly higher in women of group A (10.76±0.55 pg/ml) and group B (14.65±0.95 pg/ml) than in the control one (5.02±0.31 pg/ml). The mean concentration of BDNF in blood plasma was higher in women in group A (1473.88±53.02 pg/ml; p<0.001) and in group B (1711.65±66.79 pg/ml; p<0.01) compared to the control group (1082.91±56.24 pg/ml). The levels of TNF-α (p<0.001) and BDNF (p<0.01) are significantly higher in the blood of patients with CPPS and suspected combined benign proliferative diseases of the reproductive organs (group B) than in patients with CPPS and suspected endometriosis (group A). Between the intensity of pain according to VAS and the level of TNF-α in the blood a direct correlation of medium strength was found (r=0.56) in patients of group A and group B (r=0.62). A strong direct correlation between the intensity of pain according to VAS and the level of BDNF in the blood was established in women of group A (r=0.74) and group B (r=0.83). Between the disease duration and the level of TNF-α in the blood of patients a direct correlation of medium strength (r=0.65) in group A and a direct strong correlation (r=0.72) in group B were determined. Between the duration of the disease and the level of BDNF in the blood of patients a direct correlation of average strength was also establishe, a strong correlation (r=0.67) was determined in group A and a direct strong correlation (r=0.78) – group B.

Conclusions. Women with CPPS and suspicion of benign proliferative diseases of the organs of the reproductive system have significantly higher concentrations of TNF-α and BDNF in the blood compared to healthy women (p<0.001). The existence of a direct correlation between the intensity of pain, the duration of the disease, and the levels of TNF-α and BDNF suggest the possibility of their use as objective markers of the effectiveness of diagnostic and therapeutic measures.

Синдром хронічного тазового болю є комплексним процесом і переважно охоплює декілька систем органів. Гінекологічні аспекти синдрому хронічного тазового болю можна розділити на чотири різні складові: інтраабдомінальний біль, вагінальний біль, біль, пов’язаний із м’язами тазового дна, та біль сексуального характеру. Поширеними гінекологічними причинами хронічного тазового болю є ендометріоз, аденоміоз, вульвовагінальний больовий синдром, дисфункція м’язів тазового дна та біль, пов’язаний із сексуальною сферою у жінок. У цій статті наведено опис гінекологічного обстеження пацієнток із хронічним тазовим болем і розглянуто найпоширеніші гінекологічні захворювання та методи їхнього лікування. Проведено огляд літератури, який включав рекомендації Міжнародного товариства з питань нетримання сечі, Європейської асоціації урологів та Міжнародної асоціації з вивчення болю. Гінекологічне обстеження пацієнток із хронічним тазовим болем починається з ретельного збору анамнезу та фізикального огляду. Лабораторні тести, візуалізаційні дослідження та діагностичні процедури можуть використовуватись як допоміжні методи для більш точного встановлення діагнозу. Методи лікування включають фізіотерапевтичні, медикаментозні, ін’єкції у тригерні точки та хірургічні втручання.

Оскільки діагностика та лікування хронічного тазового болю можуть бути складними, важливо, щоб лікарі були знайомі з різними аспектами даного синдрому для забезпечення належної допомоги пацієнткам. Ретельний збір анамнезу і фізикальне обстеження, спрямовані на виявлення причин болю, можуть допомогти визначити наступний крок в обстеженні та лікуванні. Однак гінекологічна патологія є однією з багатьох, але не єдиною, що може бути пов’язана з хронічним тазовим болем. Це своєю чергою зумовлює необхідність мультимодального та мультидисциплінарного підходу під час ведення пацієнток із хронічним тазовим болем.

Chronic pelvic pain syndrome is a complex process and mostly includes several organ systems. The gynecologic aspects of chronic pelvic pain syndrome can be divided into four distinct components: intra-abdominal pain, vaginal pain, pelvic floor pain, and sexual pain. The сommon gynecological causes of chronic pelvic pain are endometriosis, adenomyosis, vulvovaginal pain syndrome, pelvic floor muscle dysfunction, and sexual pain in women.

This article describes the gynecological examination of patients with chronic pelvic pain and discusses the most common gynecological diseases and methods of their treatment. A review of the literature was conducted, which included the recommendations of the International Society for Urinary Incontinence, the European Association of Urology, and the International Association for the Study of Pain.

Gynecological examination of patients with chronic pelvic pain begins with a history taking and physical examination. Laboratory tests, imaging examinations, and diagnostic procedures can be used additional methods to make a more accurate diagnosis. Treatment methods include physical therapy, medication, trigger point injections, and surgery.

Because the diagnosis and treatment of chronic pelvic pain can be complex, it is important that physicians know the various aspects of this syndrome to be able to provide appropriate care for patients. Detailed history taking and physical examination for identifying the cause of the pain can help to determine the next step in evaluation and treatment. However, gynecological pathology is one of many, but not the only, that can be associated with chronic pelvic pain. This, it is necessary to perform a multimodal and multidisciplinary approach in the management of patients with chronic pelvic pain.

УДК: 616.89-008.441.33-036.82:614.2

Реабілітація узалежнених пацієнтів – процес довготривалий, який потребує реформування з використанням наявних ресурсів, активного залучення інноваційних технологій в реабілітаційний процес, розширення державних програм, поновлення стандартів і протоколів надання комплексної допомоги з мультидисциплінарним підходом до оцінки ризиків формування залежності та створення на основі цих вимог сучасних реабілітаційних центрів.

УДК: 616.89-008.441.13:159. 922.1

Значне підвищення довготривалого стресового навантаження населення України, спричинене нестабільністю політичної, економічної ситуації, соціальною напруженістю, трудовою еміграцією, війною, пандемією Covid-19, є сьогодні тією низкою найнесприятливіших факторів, які провокують психічні розлади та призводять до зростання рівня зловживання психоактивними речовинами, зокрема алкоголем. Стресогенна ситуація зумовлює розвиток численних емоційних розладів клінічного та субклінічного рівнів у осіб, які брали участь у бойових діях. Зниження впливу негативних емоцій відбувається у багатьох із них через втечу в ілюзійний простір, далекий від реальності. І тоді адиктивний агент (сигарета, алкоголь, наркотик) «приходить на допомогу», штучно змінюючи стан свідомості особи, узалежнюючи її як тілесно, так і психологічно, що серйозно порушує її психологічний стан, зменшує адаптаційний потенціал. Беручи до уваги, що усвідомлене мислення, сприйняття, очікування мають на меті подолати стресову ситуацію, адаптуватись через зміну особистісних думок, досягти дієвішого рівня психологічної стійкості, особливої значущості набуває проблема адаптації учасників бойових дій до мирного життя. Психологічна стійкість, або гнучкість, є «процесом опору складним обставинам, зусиллям, яке людина докладає, щоб розв’язати особистісні й міжособистісні проблеми, бажанням підкорити собі, мінімізувати, скоротити чи перетерпіти стресову ситуацію. Кожний індивід має власний, неповторний стиль психологічної пружності, який є комбінацією навичок боротьби зі стресом, що поступово формується протягом життя». Згідно з аналізом наукових джерел, докладно вивчені передумови виникнення та чинники формування девіантної поведінки, діагностика тяжких когнітивних розладів (делірію, вираженої деменції, амнестичних розладів), розроблені й апробовані методи психокорекції та психопрофілактики алкогольного узалежнення. Однак це ніяк не вплинуло на статистику алкогольної залежності, яка, за сучасними реаліями, становить загрозу для нації. Вважаємо, що в цьому разі мало вивченим є вплив незначних когнітивних порушень на алкогольне узалежнення, асоційоване з депресією, що є проблемою адаптації учасників бойових дій.

УДК: 617.7-08-07:681.40

Левицька Ольга Віталіївна. Оптимізація хірургічного лікування первинної відкритокутової глаукоми з підходом AB INTERNO : [ спец.] 222, 22 / О. В. Левицька - Львів, 2023 - 188 с. - Бібліогр.: с. 172-186 (109 назв).

Левицька О. В. Оптимізація хірургічного лікування первинної відкритокутової глаукоми з підходом ab interno. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.

Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 222 – «Медицина», 22 – «Охорона здоров’я». – Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Міністерство охорони здоров’я України, Львів, 2023.

Дисертація присвячена оптимізації методів хірургічного лікування ПВГК на підставі комплексного порівняльного аналізу гіпотензивного ефекту ряду антиглаукомних оперативних втручань, зокрема, з підходом ab interno, та виробленню алгоритму показів для вибору оптимального методу оперативного втручання у пацієнтів з ПВГК.

Усього у дослідженні брало участь 184 пацієнти з первинною відкритокутовою глаукомою. Пацієнтів було розподілено на групи в залежності від виду проведеного оперативного втручання, згідно завдань дослідження.

Проведено визначення гіпотензивного ефекту дозованої ендотрабекулоектомії (ДЕТЕ) та селективної лазерної трабекулопластики (СЛТ) з подальшим порівняльним аналізом у пацієнтів з первинною відкритокутовою глаукомою та вперше встановлено, що гіпотензивний ефект ДЕТЕ значно переважає гіпотензивний ефект СЛТ. Також встановлено, що виконання як ДЕТЕ, так і СЛТ призвело до достовірного зниження ВОТ.

Вперше проведена оцінка гіпотензивної ефективності ДЕТЕ в залежності від стадії глаукоми та рівня доопераційного ВОТ дозволила встановити, що ДЕТЕ достовірно знижує ВОТ протягом 12-ти місяців спостереження при відкритокутовій глаукомі на будь якій стадії, та з різним рівнем доопераційного ВОТ. Однак при пізніх (ІІІ і IV) стадіях глаукоми та у разі високого доопераційного ВОТ (25 мм рт.ст. та вище) гіпотензивний ефект ДЕТЕ дещо нижчий, ніж у разі І і ІІ стадій глаукоми з невисоким (до 25 мм рт.ст.) доопераційним ВОТ. 

Встановлено, що як самостійно виконана ДЕТЕ, так і ФЕК у комбінації з ДЕТЕ виявляє достовірний гіпотензивний ефект протягом 12-ти місяців спостереження. Відсоток зниження ВОТ становив 21,24% у групі ДЕТЕ, та 23,68% у групі ДЕТЕ та ФЕК на 12-й місяць після оперативного втручання.

Розроблена та впроваджена в практику комбінована малоінвазивна операція ДЕТЕ з непроникаючою глибокою склеректомією (НГСЕ). Встановлено, що комбіноване оперативне втручання ДЕТЕ у комбінації з НГСЕ дає достовірний гіпотензивний ефект. З’ясовано, що механізм гіпотензивного ефекту ДЕТЕ у комбінації з НГСЕ реалізується завдяки покращенню відтоку внутрішньоочної рідини в післяопераційному періоді.

КЛВ до операції ДЕТЕ+НГСЕ становив 0,12±0,04 мм³/мм рт.ст./хв, а на 12-й місяць після операції – 0,39±0,04 мм³/мм рт.ст./хв., КБ  до операції становив  168,3±2,32,  а на 12-й місяць після операції -  42,2±3,6.

Встановлено, що комбінована операція ДЕТЕ і НГСЕ значно переважає гіпотензивний ефект ДЕТЕ, виконаної самостійно. Відсоток зниження ВОТ на становить 30,65 % у групі ДЕТЕ+НГСЕ і 21,24 % у групі ДЕТЕ на 12-й місяць спостереження відповідно.

Встановлено, що комбінована операція ДЕТЕ і НГСЕ переважає гіпотензивний ефект НГСЕ, виконаної самостійно - подібний відсоток зниження ВОТ - 30,65 % у групі ДЕТЕ+НГСЕ і 33,02% у групі з проведеною НГСЕ на 12-й місяць спостереження, але з достовірно меншою кількістю застосовуваних гіпотензивних препаратів у групі ДЕТЕ+НГСЕ на 12-й місяць спостереження при порівнянні між групами.

З’ясовано, що комбінована операція ДЕТЕ і НГСЕ не поступається гіпотензивному ефекту ТЕ. Відсоток зниження ВОТ - 30,65 % у групі ДЕТЕ+НГСЕ, та 32,69% у групі ТЕ при відсутності різниці у кількості застосовуваних місцевих гіпотензивних препаратів на 12-й місяць спостереження між групами. Також комбінована операція ДЕТЕ+НГСЕ демонструє нижчий рівень ускладнень, ніж ТЕ.

Було відмічено достовірне зростання КЛВ та зниження коефіцієнту Бекера у пацієнтів після вищенаведених антиглаукомних операцій.

На основі результатів дослідження розроблено алгоритм показів до хірургічного лікування ПВКГ. На початкових стадіях ПВГК  з метою зменшення кількості медикаментів за умови компенсованого ВОТ може бути застосована СЛТ. У разі некомпенсованого ВОТ незалежно від стадії захворювання та рівня ВОТ ефективною є ДЕТЕ. За умови прозорого кришталика можливе виконання ДЕТЕ як самостійної операції, оскільки як ДЕТЕ, так і комбінована операція ДЕТЕ+ФЕК дає достовірний гіпотензивний ефект. У випадках пізніх стадій глаукоми і високого доопераційного ВОТ рекомендована комбінована операція ДЕТЕ+НГСЕ для більш ефективного зниження ВОТ і зменшення необхідності використання місцевих гіпотензивних препаратів в післяопераційному періоді.

Ключові слова:оптимізація, хірургічне лікування, первинна відкритокутова глаукома, факоемульсифікація, катаракта, селективна лазерна трабекулопластика, дозована ендотрабекулоектомія, непроникаюча глибока склеректомія, внутрішньоочний тиск, місцеві гіпотензивні препарати, трабекулоектомія

ABSTRACT

Levytska O. V. Optimization of the Surgical Treatment of Primary Open-Angle Glaucoma with an Ab Interno Approach. – Qualification research paper. Manuscript copyright.

A thesis for a Doctor of Phylosophy Degree in specialty 222 – Medicine (22 – Health care). – Danylo Halytskiy Lviv National Medical University Ministry of Healthcare of Ukraine, Lviv, 2023.

This dissertation is dedicated to optimizing surgical methods for Primary Open-Angle Glaucoma (POAG) through a comprehensive comparative analysis of the hypotensive effects of various antiglaucomatous surgical interventions, particularly with the ab interno approach. It aims to develop an algorithm for selecting the optimal surgical method for patients with POAG.

In this study, a total of 184 patients with primary open-angle glaucoma participated. The patients were divided into groups based on the type of surgical intervention conducted, as per the study objectives.

The determination of the hypotensive effect of dosed endotrabecelectomy (DETE) and selective laser trabeculoplasty (SLT) was conducted, followed by a comparative analysis in patients with primary open-angle glaucoma. It was initially established that the hypotensive effect of DETE significantly outweighs the hypotensive effect of SLT. Furthermore, both DETE and SLT procedures were found to result in a statistically significant reduction in intraocular pressure.

For the first time, an assessment of the hypotensive effectiveness of dosed endotrabecelectomy (DETE) based on the stage of glaucoma and preoperative intraocular pressure (IOP) levels was conducted. The findings revealed that DETE significantly reduces IOP over a 12-month observation period in primary open-angle glaucoma at any stage and with varying preoperative IOP levels. However, in late-stage (III and IV) glaucoma and in cases of high preoperative IOP (25 mm Hg and above), the hypotensive effect of DETE is somewhat lower compared to stages I and II of glaucoma with lower (up to 25 mm Hg) preoperative IOP.

It has been established that both independently performed dosed endotrabecelectomy (DETE) and trabeculectomy (FEK) in combination with DETE exhibit a significant hypotensive effect over a 12-month observation period. The percentage reduction in intraocular pressure (IOP) was 21.24% in the DETE group and 23.68% in the DETE and FEK group at the 12th month postoperative intervention.

A combined minimally invasive procedure, consisting of dosed endotrabecelectomy (DETE) with non-penetrating deep sclerectomy (NPDS), has been developed and implemented in practice. It has been established that the combined surgical intervention of DETE in conjunction with NPDS yields a significant hypotensive effect. It has been elucidated that the mechanism of the hypotensive effect of DETE in combination with NPDS is realized through the improvement of aqueous humor outflow in the postoperative period.

The preoperative aqueous humor outflow facility (AHF) for the DETE+NPDS procedure was 0.12±0.04 mm^3/mm Hg/min, and at the 12th month postoperative, it increased to 0.39±0.04 mm^3/mm Hg/min. The preoperative Becker's coefficient (BC) was 168.3±2.32, and at the 12th month postoperative, it decreased to 42.2±3.6.

It has been determined that the combined DETE and NPDS surgery significantly surpasses the hypotensive effect of DETE performed independently. The percentage reduction in intraocular pressure (IOP) was 30.65% in the DETE+NPDS group and 21.24% in the DETE group at the 12th month of observation, respectively.

It has been determined that the combined DETE and NPDS surgery surpasses the hypotensive effect observed when NPDS is performed independently, with a similar percentage reduction in intraocular pressure (IOP). Specifically, the reduction in IOP was 30.65% in the DETE+NPDS group and 33.02% in the group where NPDS alone was conducted during the 12-month observation period. Additionally, the DETE+NPDS group exhibited a significantly lower number of applied hypotensive medications compared to the NPDS-only group at the 12th month of observation when comparing between the two groups.

It has been clarified that the combined DETE and NPDS surgery does not lag behind in terms of hypotensive effects compared to trabeculectomy (TE). The percentage reduction in intraocular pressure (IOP) was 30.65% in the DETE+NPDS group and 32.69% in the TE group, with no significant difference in the number of locally applied hypotensive medications between the two groups at the 12th month of observation. Additionally, the combined DETE+NPDS surgery demonstrated a lower incidence of complications compared to trabeculectomy.

A significant increase in aqueous humor outflow facility (AHF) and a decrease in Becker's coefficient were noted in patients following the aforementioned antiglaucomatous surgeries.

Based on the research findings, an algorithm for indications for surgical treatment of primary open-angle glaucoma (POAG) has been developed. In the early stages of POAG, selective laser trabeculoplasty (SLT) may be applied to reduce the medication burden under compensated intraocular pressure (IOP) conditions. For cases with decompensated IOP, irrespective of the disease stage and IOP level, dosed endotrabecelectomy (DETE) is found to be effective. In cases with a clear lens, DETE can be performed as a standalone procedure, as both DETE and the combined DETE+trabeculectomy (FEK) exhibit a significant hypotensive effect.

For advanced stages of glaucoma and high preoperative IOP, the recommended approach is the combined DETE+non-penetrating deep sclerectomy (NPDS) surgery, aiming for more effective IOP reduction and a decreased need for local hypotensive medications in the postoperative period.

Keywords: optimization, surgical treatment, primary open-angle glaucoma, phacoemulsification, cataract, selective laser trabeculoplasty, dose-adjusted trabeculectomy, non-penetrating deep sclerectomy, intraocular pressure, local hypotensive medications, trabeculectomy.