Резюме. Пріоритетним завданням підготовки альвеолярного відростка (аВ) до дентальної імплантації після операції видалення зуба є реконструкція його біометричних параметрів та профілактика атрофії. З цією метою обґрунтованим є використання різних хірургічних технік із застосуванням кістково-пластичних матеріалів, бар’єрних мембран, армуючих пристосувань чи регенеративних технологій, зокрема збагаченого тромбоцитами фібрину (ЗТФ).
Водночас, відкритими залишаються питання ефективності комбінованого застосування ЗТФ та кістково-пластичних матеріалів у рамках передімплантаційної підготовки аВ після видалення зуба.
Мета дослідження – апробація та оцінка ефективності застосування передового фібрину, збагаченого тромбоцитами (A-PRF+®), та композицій на його основі при заміщенні лунки видаленого зуба як заходу передімплантаційної підготовки.
Матеріали і методи. Проведено обстеження та лікування 24 хворих (13 жінок та 11 чоловіків віком (34,25±9,79) року) із загостренням хронічного періодонтиту, радикулярними кістами, травматичними вивихами та переломами коренів зубів.
Результати досліджень та їх обговорення. Станом на 6 місяць спостереження зменшення відстані між оклюзійною площиною та рівнем кістки аВ, а відповідно і приріст кістки, порівняно з початковими передопераційними замірами, склав 12,9 % у хворих основної групи а, 17,5 % – у хворих основної групи Б, 18,4 % – у пацієнтів основної групи В, тоді як у контролі констатували вертикальну атрофію аВ обсягом 7,2 % порівняно з вихідними параметрами. рівень горизонтальної атрофії аВ у цей період, порівняно з вихідними замірами, склав 8,4 % у основній групі а, 6,0 % – в основній групі Б, 5,4 % – в основній групі В та 17,1 % – у контролі. Показники кісткової щільності у завершальний термін спостереження фіксувались на рівні (636,41±47,70) од. HU в основній групі а, (685,98±42,67) од. HU – в основній групі Б, (714,5±58,35) од. HU – в основній групі В, в той час, як цей показник у пацієнтів контрольної групи становив лише (440,77±68,48) од. HU.
Висновки. інтраопераційне застосування автологічного фібрину а-PRF+® та композицій на його основі в рамках передімплантаційної підготовки у ділянці післяекстракційного дефекту є ефективним заходом, який мінімізує кількісні зміни параметрів кісткової тканини аВ та пришвидшує її формування. 

Стаття присвячена дослідженню індивідуально-анатомічних особливостей розташування щелепно-під’язикової борозни, де залягає одноіменний нерв, у бічній ділянці нижніх щелеп людей із різною формою обличчя. Для цього проведено краніометричні дослідження на 32 натуральних людських черепах із фонду анатомічного музею та на 60 КТ зображеннях черепів пацієнтів у 3-D реконструкції.
Встановлювали типи будови лицевого відділу черепа, у них на бічних ділянках нижніх щелеп визначали особливості розташування щелепно-під’язикової борозни та визначали на їх язиковій стороні кісткові отвори. Краніометричними дослідженнями встановлено, що на рівні лунок другого та третього молярів щелепно-під’язикова борозна розташована на 20,7±0,4 мм нижче верхнього краю тіла нижньої щелепи на черепах мезопрозопічної форми. На лептопрозопічних черепах ця відстань була більшою – 23,6±0,8 мм, а у хамепрозопів відповідно меншою – 18,3±0,6 мм. На 20 черепах (21,7%) виявлено кісткові отвори на внутрішній (язиковій) поверхні бокових ділянок нижніх щелеп. Їх кількість різнилась – від одного до трьох. Найчастіше вони виявлялись на черепах із лептопрозопічною формою лицевого скелета – в 11 випадках. Переважали зразки нижніх щелеп (13 випадків), на яких спостерігали по одному отвору на рівні верхівок коренів перших нижніх молярів. 

Плеврит є одним із захворювань органів дихання, який займає чималу питому вагу в пульмонології.
Ця патологія складає 3,8-6,5% від усіх випадків легеневих захворювань.
На сьогодні плевральний випіт діагностується близько у 1 млн хворих на Україні. Ураження плеври спостерігається у 5-10% хворих, які лікуються в стаціонарних умовах.
Плеврити за останні десятиріччя набули соціально-економічного значення через те, що спричиняють періоди непрацездатності, призводять до інвалідності хворих.
У цьому зв’язку вивчення нової літератури з даного питання, здійснення узагальнення сучасних наукових матеріалів та подання у вигляді монографічного видання має важливе значення як для студентів, так і для лікарів, особливо пульмонологів, фтизіатрів, торакальних хірургів, сімейних лікарів та терапевтів.
Монографія містить опис анатомо-фізіологічних особливостей органів дихання, етіології, патогенезу, класифікації, клінічної картини, діагностики і диференціальної діагностики, ускладнень, невідкладної допомоги та принципів лікування і профілактики плевритів.
Четверте видання зазнало суттєвих змін. Доповнені і розширені 1, 2, 4, 5, 6 та 11 глави, в яких висвітлюються питання анато-фізіологічних особливостей плеври, патогенезу клінічної картини та лікування плевритів.
Особливу увагу звернуто на особливості клінічного перебігу різних видів плевриту та їх диференційоване лікування.
Книга ілюстрована схемами, таблицями, малюнками і закінчується списком використаної літератури.