УДК 616.831-005.1-039.76-085.81/.84

РЕЗЮМЕ. Проблема відновлення пацієнтів після перенесеного геморагічного інсульту є однією із актуальних питань сучасної реабілітації. Згідно зі статистичними даними, у 48 % хворих, які перенесли інсульт, розвиваються інвалідизуючі геміпарези, у 30 % – психоорганічні синдроми та лише 10–15 % пацієнтів повертаються до праці. Це свідчить про актуальність даної проблеми та необхідність пошуку шляхів удосконалення та оптимізації відновного процесу в даної групи хворих. Одним із факторів порушень мозкового кровообігу є дисбаланс нуклеїнового гомеостазу, він корелює з тяжкістю захворювання, що дозволяє оцінити динаміку вогнищевої та загальномозкової симптоматики.
Мета роботи – дослідження ефективності немедикаментозних засобів лікування у реабілітації пацієнтів з наслідками порушення мозкового кровообігу у відновному періоді (3–10 місяць після крововиливу). Порівняти отримані результати із даними, отриманими після проведеної класичної реабілітації у пацієнтів контрольної групи.
Матеріал і методи. В роботі досліджено ефективність реабілітаційних заходів із застосуванням немедикаментозних методів лікування: гірудотерапії, апітерапії, рефлексотерапії та мануальної терапії у 66 хворих із наслідками перенесеного геморагічного інсульту в пізньому відновному періоді. Для об’єктивізації даних дослідження використано оціночні шкали, які застосовували на початку лікування, через один та через три місяці після реабілі- тації. Оцінку неврологічного статусу проводили за шкалою інсульту національного інституту здоров’я (NIHSS), ступінь підвищення тонусу м’язів – за модифікованою шкалою спастичності Ашфорта. Динаміку функціонального стану пацієнтів оцінювали за шкалою Ренкіна, індексом активності у щоденному житті Бартел, когнітивні функції за шкалою Mini-Mental State Examination (MMSE), психоемоційний стан оцінювався за шкалами Бека та Монтгомері – Асберг. У роботі визначено рівень нуклеїнових кислот (ДНК, РНК) і активність кислих і лужних нуклеаз у сироватці крові на початку та в кінці лікування. Ці результати порівнювали з результатами реабілітації пацієнтів контрольної групи (n=50), які отримували класичну схему реабілітації.
Результати. Встановлено вірогідне покращення стану пацієнтів з наслідками перенесеного геморагічного інсульту яке проявлялося в відновленні показників функціонування за шкалою Ренкіна на 14 % після першого і 29 % після третього місяців лікування, р<0,05. Покращення за індексом Бартела становило 9 % після першого і 20 % після третього місяців відповідно, р<0,05. Зменшення спастичності м'язів за шкалою Ашворт становило 12 %, когнітивні функції відновились на 19 % піля проведеного лікування в порівнянні із станом на початку лікування. Психоемоційний стан покращився на 44 % і 40 %, р<0,05 (за шкалою MADRS та шкалою Бека) після проведеної реабілітації в порівнянні із станом на початку лікування відповідно. Після проведеної реабілітації спостерігали зменшення рівня ДНК та збільшення кількості РНК у сироватці крові пацієнтів. Зміни активності нуклеаз та відповідних коефіцієнтів їх взаємовідношень (зменшення рівня ДНК-ази I та РНК- ази II, зростання РНК – ази I та ДНК –
ази II, зростання коефіцієнтів К1 і К3, зменшення рівня К2). Покращення даних показників в основній групі пацієнтів було достовірно кращим, ніж в групі порівняння.
Висновки. Призначення реабілітаційної програми із застосуванням немедикаментозних засобів лікування у пацієнтів з наслідками перенесеного геморагічного інсульту у пізньому відновному періоді покращує функціональні показники загального стану пацієнтів, зменшує спастичність уражених м’язів, та інвалідизацію, підвищує показники активності та психоемоційний стан пацієнтів. Зміни нуклеїнового гомеостазу свідчать про зменшення процесів розпаду та аутолізу мозкових клітин і активацію відновних процесів, порівняно з контрольною групою.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: реабілітація; гірудотерапія; апітерапія; рефлексотерапія; мануальна терапія; ДНК; РНК; нуклеази; геморагічний інсульт.

УДК 616.986.7–036.1:616.1]–074

Вступ. Лептоспіроз – один із найпоширеніших зоонозів у світі. В основі патогенезу є ураження ендотелію судин. Порушення функцій ендотелію, виникнення ендотеліяльної дисфункції (ЕД) призводять до ушкодження клітинної мембрани, втрати судинної цілісності, ішемії, некрозу та розвитку дисфункції органів. У літературі інформації про ЕД у хворих із лептоспірозом недостатньо, тож розроблення і стандартизація методів оцінювання дисбалансу ендотелію судин у хворих із різною тяжкістю лептоспірозу є важливим завданням. Одним із основних маркерів ЕД є ендотелін-1 (ЕТ-1), визначення якого може стати дієвим інструментом для прогнозування тяжкости перебігу хвороби.
Мета. Дослідити показники ендотеліну-1 у хворих із різною тяжкістю перебігу лептоспірозу та їхні зміни під впливом семиденного лікування.
Матеріяли й методи. Вміст ЕТ-1 у сироватці крови хворих, які перебували на стаціонарному лікуванні з діагнозом лептоспіроз, визначали методом імуноферментного аналізу. Абсолютні величини порівнювали з використанням критерію Г. Б. Манна – Д. Р. Вітні (U-test), відносні – за допомогою двостороннього критерію Р. Е. Фішера (F-критерій). Кореляційний аналіз здійснювали за методом Ч. Спірмена. Статистично вірогідною вважали відмінність, якщо р < 0,05.
Результати. Вміст ЕТ-1 визначали на час шпиталізації у перший день і через сім днів від початку лікування. Хворих (n = 43) поділили на дві групи залежно від тяжкости перебігу лептоспірозу: у першій групі – 21 хворий із середньотяжким перебігом, у другій – 22 хворих із тяжким перебігом. До контрольної групи увійшли 20 здорових добровольців. Під час обстеження хворих із лептоспірозом у обох групах концентрація ЕТ-1 була вірогідно вищою порівняно з контрольною групою (р < 0,01). Крім цього, частка хворих із концентрацією ЕТ-1 понад 5,5 пг/мл у крови на сьомий день лікування серед хворих першої групи становила 13,3 %, тоді як серед хворих другої групи – 43,8 %, що вірогідно більше порівняно з хворими із середньо-тяжким перебігом (р < 0,05). У хворих обох груп після семиденного лікування спостерігали вірогідне зростання концентрації ЕТ-1 (p<0,01).
Висновки. Результати дослідження продемонстрували, що в обох групах як на час шпиталізації, так і через сім днів лікування був вірогідно вищий показник ендотеліну-1 порівняно з контрольною групою (р < 0,01). Визначено, що на сьомий день лікування показник концентрації ендотеліну-1 був вірогідно вищим у групі хворих із тяжким перебігом лептоспірозу, ніж у хворих із середньотяжким перебігом (р < 0,05). У хворих обох груп через сім днів лікування спостерігали вірогідне зростання вмісту ендотеліну-1 (р < 0,05).

УДК 616.886.7:15-074

Мета дослідження – оцінити зміни інтегральних гематологічних індексів у хворих на лептоспіроз в динаміці хвороби та визначити їх діагностичну цінність для клінічної практики. Пацієнти і методи. Здійснено математичний розрахунок інтегральних гематологічних маркерів активності запалення, індексів ендогенної інтоксикації, маркерів адаптації на основі отриманих в динаміці (при ушпиталенні та через 6-8 днів) результатів загальних аналізів крові у 56 пацієнтів із лептоспірозом, які лікувалися у Львівській обласній інфекційній клінічній лікарні (КНП ЛОР ЛОІКЛ)  протягом 2016-2019 рр. Статистичну обробку здійснено з використанням програми «Statistica 10.0».
Результати досліджень та їх обговорення. При поступленні у хворих на лептоспіроз більшість гематологічних індексів (індекс зрушення лейкоцитів – ІЗЛ, індекс співвідношення нейтрофілів до лімфоцитів – ІСНЛ, лімфоцитарно-гранулоцитарний індекс – ЛіГі, лейкоцитарний індекс інтоксикації – ЛІІ, індекс адаптації – ІА, індекс реактивної відповіді нейтрофілів – ІРВН, індекс співвідношення лімфоцитів до моноцитів – ІСЛМ, індекс імунної реактивності – ІІР) суттєво відрізнялися від показників, визначених через 6-8 днів після госпіталізації (р<0,05). Також виявлено, що у першій часовій точці спостерігався односпрямований характер змін адаптаційних маркерів – зниження усіх показників (ІА, ЛіГі, ІІР), що відповідало реакції стресу. При повторному обстеженні виявлене істотне наближення значень вищевказаних показників до групи контролю, що відповідало реакції орієнтування. Високоінформативним для оцінки тяжкості лептоспірозу можна вважати ІЗЛ як маркер активності запалення, серед індексів ендогенної інтоксикації – ЛІІ, поміж маркерів адаптації – ІА, оскільки ці гематологічні індекси мали найістотніші відмінності в динаміці хвороби, а
також порівняно із контрольною групою.
Висновки. У хворих на лептоспіроз спостерігалося зниження адаптаційних маркерів на початку хвороби, що відповідало реакції стресу. В динаміці хвороби відзначено тенденцію до нормалізації зазначених параметрів, що відповідало реакції орієнтування. Ці зміни, очевидно, є результатом збільшення кількості гранулоцитів та зменшенням кількості лімфоцитів за умов токсемії. Незадовільний стан адаптації може розглядатись як фактор ризику тяжчого та ускладненого перебігу лептоспірозу.

УДК: 612.014.484:012.015.1]-078.73-037-092.9

У ряді робіт встановлено, що оксидативний стрес призводить до зниження запліднювальної здатності сперматозоїдів, їх ушкодження та є одним із чинників, пов’язаних з чоловічим непліддям. У нор­мі підтримується баланс між прооксидантними й антиоксидантними процесами. За патологічного ста­ну він порушується в напрямку неконтрольованої генерації вільних радикалів. Антиоксидантна захисна система включає як ензимні, так і неензимні компоненти, які знешкоджують активні форми кисню та вільні радикали, і захищає від надмірного впливу оксидативного стресу.Мета дослідження – оцінити стан пероксидації ліпідів і неензиматичної ланки глутатіонової анти­оксидантної системи лімфоцитів та сироватки периферичної крові у чоловіків, постраждалих внаслідок бойових дій (осколкові й кульові поранення).Методи дослідження. Дослідження проводили на лімфоцитах і сироватці периферичної крові чоло­віків, постраждалих внаслідок бойових дій, оскільки лімфоцити вважають “метаболічним дзеркалом” ор­ганізму і вони оперативно реагують на всі зовнішні та внутрішні впливи. Визначали концентрацію мало­нового діальдегіду, загальну антиоксидантну активність, концентрацію відновленого, загального й окисненого глутатіону.Результати й обговорення. Концентрація відновленого глутатіону в сироватці крові чоловіків, постраждалих внаслідок бойових дій, 1­ї вікової групи (20–39 років) знижувалася в 1,4 раза, а 2­ї (40–53 роки) – в 1,6 раза щодо контрольних значень. Концентрацiя загального глутатіону зменшувалася у постраж­далих обох вікових груп в 1,2 раза. При цьому достовiрних змін концентрації окисненого глутатіону не було виявлено. Визначення аналогічних показників неензиматичної ланки глутатіонової антиоксидантної системи у лімфоцитах крові показало подібні закономірності, що й у сироватці крові. Обчислення редокс­ін­дексу (RI GSH) продемонструвало зниження сумарної потужності антиоксидантної системи у лімфоцитах крові чоловiків, постраждалих внаслідок бойових дій, в 1,5 раза щодо практично здорових чоловіків.Висновки. У чоловіків, постраждалих внаслідок бойових дій (осколкові й кульові поранення), які пере­бувають на стаціонарному лікуванні, як у лімфоцитах, так і в сироватці крові інтенсифіковані процеси пероксидації ліпідів, знижена концентрація відновленого глутатіону та зменшене співвідношення віднов­леного глутатіону до окисненого, що свідчить про порушення прооксидантно­антиоксидантної рівнова­ги в бік наростання прооксидантних процесів.КЛЮЧОВІ СЛОВА: чоловіки, постраждалі внаслідок бойових дій; відновлений глутатіон; загальний глутатіон; окиснений глутатіон; малоновий діальдегід; загальна антиоксидантна активність.

УДК: 616-055.1:613.86:355.46

У статті представлено результати порівняльного аналізу відповідей постраждалих внаслідок бойових дій на питання неспецифічного опитувальника SF-36 для визначення якості життя у фізичному та психічному відношенні на момент заповнення анкети. Опитувальник SF-36 є одним з найбільш розповсюджених інструментів, що використовується для вимірювання якості життя, пов'язаного зі здоров'ям, та показує загальне благополуччя людини і ступінь задоволеності сторонами життєдіяльності, на які впливає стан здоров'я. Виявлено, що на тлі зменшення усіх показників за шкалами фізичних компонент здоров’я найбільше виражені зміни фіксуються у показниках загального здоров’я та рольового функціонування, зумовленого фізичним станом. У психологічному домені найбільш виражені зміни фіксуються у таких компонентах як психічне здоров'я, життєва
активність та соціальне функціонування. Встановлено ряд кореляційних зв’язків між показниками якості життя у постраждалих внаслідок бойових дій. Найтісніший вірогідний позитивний кореляційний зв'язок у чоловіків, постраждалих внаслідок бойових дій встановлений між фізичним функціонування та рольовим функціонування, зумовленим емоційним станом (r=+0,64; p<0,05).
Ключові слова: SF-36, фізичне здоров’я, психічне здоров’я.