УДК: 616-001-005.6-039.71

Класичною методикою для післяопераційної аналгезії після оперативних втручань на органах черевної порожнини є епідуральна анестезія, зокрема після операцій в гінекологічній практиці. Проте висока інвазивність, а також небажаність деяких її гемодинамічних ефектів спонукає до пошуку більш «периферичного варіанту» реґіонарної анестезії

УДК 616-001-031.82:616.151]-036-085.451.2

Тяжка травма є однією зі значимих причин смерті серед дорослих пацієнтів, а 40% в структурі цієї летальності займають кровотечі. Коагулопатія в таких пацієнтів є наслідком комбінації різнопланових чинників. Зокрема, виникає експозиція прокоагулянтів і білків, що активують тромбоцити та відщеплюються компоненти глікокаліксу, і, як наслідок, розвивається коагулопатія споживання з гіпокоагуляцією. Крім того, в системний кровотік
вивільняються фібринолітичні фактори [3]. Все це разом з гіпотермією, ацидозом та коагулопатією розведення призводить до клінічних проявів кровоточивості. 

У посібнику викладено основні поняття, сутність та зміст управління ризиками. Показано методологію управління ризиками. Розглянуто систему управління ризиками та процесний підхід до цих процедур. Також особливу увагу приділено ідентифікації та аналізу ризиками та конкретним методам управління в окремих організаціях. Проведено огляд та поівняльний аналіз деяких інформаційних систем, спеціалізованих для підтримки прийняття рішень в процесі виявлення та запобігання ризиків.

УДК 616.857-085.825.851.1

Серед пацієнтів та у науковій літературі існує неоднозначна інформація щодо впливу фізичних вправ на напади мігрені. Загалом, вправи прийнято вважати тригером головного болю; тим не менше, не можна ігнорувати їх потенційний вплив як немедикаментозного втручання для лікування хронічних больових станів. Існує безліч популяційних досліджень, що показують, що зниження рівня фізичної активності пов’язано з більш високою захворюваністю і частотою нападів мігрені. З іншого боку, фізична активність пов’язана з поліпшенням результатів лікування мігрені і пов’язаних з нею розладів, включаючи порушення сну, депресію і тривогу. Чи варто займатися, якщо ви схильні до мігрені? Відповідь, згідно з дослідженнями, однозначна, так. У
цьому посібнику подані вправи та техніки релаксації, які можуть застосовувати хворі
для попередження або зменшення мігренозного болю

УДК: 616.857-02:616.28-008.55

Мігрень — це поширене захворювання, яке вражає 12—15 % населення нашої планети. Частіше мігрень виникає у жінок, ніж у чоловіків, напади трапляються у 17 % жінок та 6 % чоловіків щороку. Мігрень найчастіше спостерігається у людей віком від  30 до  39  років, поширеність у  чоловіків і жінок досягає 7 % і 24 % відповідно. Проте, є рідкісні види мігрені, коли досить важко поставити правильний діагноз. До таких належить вестибулярна мігрень.
Вестибулярну мігрень колись вважали рідкістю, але  вона все частіше стає дедалі більш визнаним діагнозом. Цей тип мігрені характеризується головокружінням або  запамороченням. Запаморочення, пов’язане з  мігренню, вражає 1—3  % загальної популяції, що  робить мігрень головною причиною головокружіння і запаморочення у дорослих. Лише близько половини всіх пацієнтів з  вестибулярною мігренню відчувають біль під час нападів. Поставити діагноз мігрені, якщо у пацієнта немає болю, може бути досить важко, але  точний діагноз є  ключем до пошуку правильного лікування.