Рубцева алопеція – важка, частіше не зворотня форма випадіння волосся у чоловіків та жінок. В процесі розвитку патології воло- сяні фолікули повністю гинуть, тому швидке встановлення правильного діагнозу впливає на можливість збереження ще не ушкоджених волосяних фолікулів. Захворювання зустрічається 3% усіх хворих на алопеції та характеризується швидким випадінням волосся, з вогнищевими ураженнями в різних місцях шкіри голови. Причиною рубцевої алепеції є не тільки травми, опіки, але і ряд дерматологічних захворювань, які можуть починатись на волосистій частині голови. Панч-біопсія з подальшим патогістологічним дослідженням зазвичай є ключовим методом дослідження, що дозволяє поставити або підтвердити заключний діагноз при рубцевій алопеції та зберегти здорові волосяні фолікули.
На сучасному етапі акне відносять до групи дерматозів, які викликають соматопсихічний резонанс внаслідок реального або передбачуваного естетичного дискомфорту. Мета роботи – вивчити якість життя та показники реактивної і особистісної тривожності у жінок з акне залежно від тривалості захворювання.
Найбільш розповсюдженими дерматологічними захворюваннями у хворих на діабет типу 2 є сквамозно-гіперкератотична форма мікозу ступней. Шкірна симптоматика розвивається повільно, починаючи з утворення неболючих змозолілостей та гіперкератозу в ділянках, що зазнавали тиску. Приєднанню грибкової інфекції сприяє порушення кровообігу та травматизація шкіри стоп. Однією з ланок вирішення проблеми є підбір необхідного препарату, який містить компоненти с вираженими кератолітичними та гідратуючими властивостями. Метою дослідження стало вивчення клінічної ефективності бальзаму для ніг від змозолілостей та гіперкератозу з протигриб- ковим ефектом.
Класичний алгоритм лікування пародонтиту включає видалення зубних відкладень та місцевий контроль запалення, кюретаж пародонтальних кишень, а також підтримуючу терапію у тому числі з використанням засобів тривалої дії та спеціальних систем доставки ліків [1,2,3,4,5]. Ці методи терапії покликані мінімізувати симптоми та запобігти прогресуванню та рецедивам захворювання, але, на жаль, не можуть відновити втрачене прикріплення м’яких тканин пародонта до зуба.
Останніми роками дерматологи все частіше звертають увагу на проблему взаємозв’язку захворювань шкіри із вживанням лікарських препаратів. Під нашим спостереженням перебували 64 хворих із ТАД, які проявлялися багатоформною ексудативною еритемою, синдромом Стівенса—Джонсона та токсичним епідермальним некролізом. Лікувальна тактика хворих на токсико-алергійні дерматози має ґрунтуватись на урахуванні чин- ників, що призводять до розвитку цих станів.