УДК: 616.986.7-036.21(477.83)

Вступ. У деяких регіонах Львівщини захворюваність на лептоспіроз перевищує показник 10/100 тис. населення. Відтак, визначення зон ризику інфікування цією недугою у Львівській області є актуальним з огляду на потребу в прогнозуванні епідситуації щодо цього захворювання.

Мета роботи. Метою нашої роботи була оцінка територіального поширення лептоспірозу та встановлення територій високого ризику інфікування цією недугою у Львівській області із застосуванням геокартографічних систем.

Методи. За допомогою геоінформаційної системи з використанням програми QGIS 2.0.1, на основі попередньо створеної електронної структурованої бази даних із внесеною в неї інформацією із використанням програми Microsoft Excel (дані за 2008-2019 рр.) проведено аналіз щодо випадків лептоспірозу у людей та зараженості мишовидних гризунів на території Львівщини.

Результати. За допомогою ГІС-технологій проведено пошарове нанесення даних на карту Львівської області – випадків захворювання на лептоспіроз у людей (n=259) та зараженості мишовидних гризунів (n=3524) із врахуванням географічних координат по кожному конкретному випадку. Виявлено, що найвищою зараженість гризунів є у Лісостеповій зоні – 13,16%, проти 10,66% у Лісовій зоні та 10,26% у зоні Українських Карпат (р < 0,05). Подібну закономірність виявлено й щодо захворюваності на лептоспіроз у людей: вірогідно частіше випадки хвороби фіксувались у Лісостеповій зоні – 62,94%, порівняно з Лісовою зоною (24,32%) та зоною Українських Карпат (12,74%), р < 0,001.

Висновки. Застосування ГІС-технологій дало змогу отримати просторове уявлення про розповсюдженість лептоспірозу на Львівщині. Проведене зонування території Львівської області, на основі ландшафтно-географічного розподілу, дало змогу визначити, що територією найвищого ризику зараження лептоспірозом для людей є лісо-степова зона Львівщини.

Для госпіталізованих пацієнтів із лептоспірозом типовим є переважання тяжких жовтяничних форм із наявністю різного роду ускладнень. Попри цей факт, летальність на теренах Львівщини відносно невисока, що можна пояснити якістю надання медичної допомоги у профільних стаціонарах області, а також значною настороженістю лікарів первинної ланки щодо лептоспірозу та, відповідно, швидким скеруванням пацієнтів на стаціонарне лікування

Отримані нами результати свідчать, що на території Львівщини впродовж останніх чотирьох років у кожного четвертого пацієнта з ВІЛ/СНІД також спостерігався ВГ із парентеральним механізмом передачі. Вірогідно частіше комбінація ВІЛ/СНІД+ВГ спостерігалась у чоловіків, порівняно з жінками. У ¾ випадків усіх інфікованих спостерігалась саме хронічна HCV-інфекція. У третини пацієнтів гепатит характеризувався переходом у стадію цирозу печінки. Отож, доцільно посилити проведення освітніх заходів щодо можливостей інфікування парентеральними ВГ та ВІЛ/СНІД у групах ризику.

У наших випадках екстрафарингеальна форма скарлатини розвинулася внаслідок безпосереднього проникнення патогенного збудника (S. pyogenes) через пошкоджені вітрянковими висипаннями ділянки шкіри та слизових оболонок. Поєд­наний розвиток вітряної віспи і скарлатини можливий лише за умов відсутності антитоксичного імунітету у хворої дитини. Тяжкий перебіг вірусно-бактерійної мікст-інфекції зумовлений імуносупресивними властивостями вірусу варіцела-зостер і дією еритрогенного токсину бета-гемолітичного стрептокока групи А.

Наведено летальний випадок негоджкінської лімфоми на тлі хронічного гепатиту С, складний у плані диференціальної діагностики, що завершився летально.