УДК 619.615.5

Аерозольні засоби на основі антибіотиків тетрациклінової групи використовуються у ветеринарії для лікування ран, шкірних подразнень, екзем, а також копитної гнилі, захворювань шкіри, викликаних мікроорганізмами, чутливими до антибіотиків тетрациклінового ряду. Дослідження з визначення гострої нашкірної токсичності спрею проводили відповідно до вимог ОЕСД № 402 (Acute Dermal Toxicity: Fixed Dose Procedure (2017). В проведених дослідах встановлено, що нашкірне нанесення «Цикло Спрей» у дозі 2000 мг/кг маси тіла не викликало загибелі, появи токсичних явищ, почервоніння на місці нанесення препарату, тому згідно з УГС (GHS) препарат відноситься до 5 категорії (клас 5, не класифікується).
28-добове нашкірне застосування препарату у тварин які отримували досліджуваний засіб у терапевтичній, 5- і 10-кратній терапевтичній дозах викликало тенденцію до зростання вагових коефіцієнтів маси нирок на тлі вірогідного зниження маси тіла. При цьому слід зазначити, що нашкірне застосування спрею не викликало вірогідних змін маси селезінки, легень та серця. Також встановлено, що застосування препарату у терапевтичній, 5-кратній та 10- кратній терапевтичній дозах не спричинювало суттєвих змін у концентрації гемоглобіну, кількості лейкоцитів, величини гематокриту та тромбоцитів. Поряд з тим, відзначали вірогідне зростання кількості еритроцитів у тварин усіх дослідних груп, на тлі зниження
середнього вмісту гемоглобіну в еритроциті (МСН), середньої концентрації гемоглобіну в еритроциті (МСНС) — у тварин, які отримували препарат у 10-кратній терапевтичній дозі, середнього об’єму еритроцита (МСV) — у тварин, які отримували препарат у тепаревтичній та 10-кратній терапевтичній дозі. За застосування спрею у тварин, які отримували препарат у терапевтичній та 5-ти кратній терапевтичній дозі відзначали тенденцію до зниження вмісту загального білка порівняно до показників контрольної групи. Крім того, при визначенні вмісту сечовини та
креатиніну в сироватці крові тварин відзначали вірогідне зниження порівняно до величин контрольної групи. При визначенні активності ензимів сироватки крові відзначали тенденцію до зростання активності АсАТ на тлі вірогідного підвищення активності АлАТ та ЛФ у тварин усіх дослідних груп. В проведених дослідах встановлено, що довготривале нашкірне застосування препарату у високих дозах викликало зниження білоксинтезувальної функції печінки, порушення функції нирок та печінки. 

Вступ. Випадки недостатньої ефективності місцевого провідникового знечулення щелепно-лицевої ділянки можуть пояснюватися варіабельністю її
чутливої іннервації трійчастим нервом [1, 2]. Це необхідно враховувати під час застосування блокади верхньощелепного нерва й крило-піднебінного ганглія через великий піднебінний канал (ВПК) для одномоментного знечулення верхньощелепних зубів, ясен, середньої частини обличчя, верхньощелепних пазух та носових порожнин, пригнічення вегетативної (парасимпатичної) функції крило-піднебінного ганглія.
Положення (топографія) цього каналу зазвичай описується стосовно сусідніх анатомічних структур. У фаховій літературі міститься інформація про
анатомічну мінливість ВПК [3-5]. Глибокі знання анатомії ВПК також необхідні для уникнення травмування великої піднебінної артерії під час виконання різноманітних анестезіологічних, стоматологічних або хірургічних процедур.
Мета роботи. Вивчити морфометричні особливості великого піднебінного каналу в пацієнтів із різними індивідуально-анатомічними особливостями будови лицевого черепа та визначити при цьому положення, напрямок й глибину просування ін’єкційної голки до крило-піднебінної ямки
під час проведення центральної провідникової анестезії верхньощелепного нерва піднебінним шляхом.

Після видалення радикулярних кіст великих розмірів (діаметромбільше 3 см) в щелепових кістках виникають значні дефекти, які знижують їх міцність й можуть сприяти патологічному перелому цих анатомічних утворень [1, с. 56–57]. З метою профілактики розвитку місцевих ускладнень й оптимізації репаративного остеогенезу Riga, the Republic of Latvia March 19–20, 2025 13 в післякістозних дефектах щелеп застосовують різні остеопластичні матеріали [1, с. 59; 4, с. 29]. Однак, для отримання кінцевого позитивного результату, важливою умовою є не тільки обгрунтований
вибір остеопластичного матеріалу, але й необхідна комплексна оцінка стану кісткового метаболізму у конкретних хворих, що набуває
особливої значимості при їх вікових порушеннях [5, с. 73]. У жінок старшої вікової групи, на тлі дефіциту естрогенів, нерідко виникає
постменопаузний остеопороз. В них спостерігаються системні порушення кісткового ремоделювання, переважають процеси резорбції над кісткоутворенням [6, с. 60]. Остеопоротичні скелетні зміни зачіпають також щелепи, посилюючи деструкцію альвеолярної кістки, а також сполучної тканини періодонту. Таким чином, сучасний стан проблеми диктує необхідність науково обгрунтованого підходу до вибору медикаментозних препаратів, які стимулюють репаративний остеогенез в післяопераційних дефектах щелеп.
Мета дослідження. Дослідити за допомогою біохімічного та рентгенологічного методів ефективність лікувального впливу різних медикаментозних схем на репаративний остеогенез у післякістозних дефектах щелеп хворих похилого віку.

УДК: 618.11-006.2-008.6:577.161.2

У статті представлено результати клініко-параклінічного обстеження пацієнток із функціональними кістами яєчника з метою оптимізації менеджменту жінок для покращення їх репродуктивного здоров’я. Спостережні дослідження показують, що неадекватні рівні вітаміну D можуть негативно впливати на репродуктивну функцію, порушуючи гормональний баланс, розвиток фолікулів та процеси імплантації. Проаналізовано репродуктивний анамнез, скарги, історію захворювання, особливості гормонально-метаболічного статусу, D-статус пацієнток. З огляду на отримані результати зроблено висновок щодо доцільності визначення рівня вітаміну D у пацієнток із функціональними кістами яєчника та усунення дефіциту вітаміну.

УДК: 618.14

Виконано дослідження з метою вивчення ефективності комплексного лікування пацієнток із бактеріальним вагінозом порівняно з традиційною антибактеріальною терапією. Матеріал і методи. Під спостереженням перебувало 56 жінок репродуктивного віку з діагнозом «бактеріальний вагіноз». Пацієнток було розділено на чотири групи. До першої групи увійшло 10 жінок, які попередньо отримували антибактеріальну терапію з приводу екстрагенітальних захворювань. Жінкам призначали вагінальний крем із кліндаміцином та міконазолом із подальшим інтравагінальним використанням препарату Ревітакса і системного пробіотика Біфіформула. Другу групу становили 10 жінок, які попередньо отримували антибактеріальну терапію з приводу екстрагенітальних захворювань. Пацієнткам призначали препарат Ревітакса та Біфіформула без використання антибактеріальних препаратів. Третю групи сформовано із 23 жінок, які не отримували попередньо антибактеріальну терапію. Їм призначали комбіновану терапію, яка, окрім антибактеріального крему, включала інтравагінальний препарат Ревітакса та системний пробіотик Біфіформула. Двадцяти трьом жінкам четвертої групи призначали антибактеріальний крем із подальшим застосуванням препарату Ревітакса. Контроль за ефективністю лікування проводили за клініко-лабораторним перебігом захворювання на основі динаміки змін скарг пацієнток, оцінки даних рН-метрії (7-ма, 21-ша та 60-та доба
спостереження від початку лікування); оцінку біоценозу проводили за допомогою тест-системи «Фемофлор-16» на 7-й і 21-й день від початку лікування. Результати дослідження показали, що комплексне лікування бактеріального вагінозу із використанням антибактеріального вагінального гелю, Ревітакса та пробіотика Біфіформула ефективно й швидко відновлює вагінальне середовище, сприяє усуненню системного дисбіозу, нормалізації інтравагінальної мікрофлори та дозволяє зменшити кількість рецидивів бактеріального вагінозу.