УДК: 616.314.19-06:616.379-008.64]-018

Оскільки цукровий діабет є одним із самих розповсюджених ендокринних захворювань, вивчення на експериментальних моделях морфологічних змін тих чи інших тканин методами, що мають обмежене застосування у при-життєвому дослідженні хворих, є на сьогодні особливо актуальним [1, с. 1037; 2, с. 38; 3, с. 137; 4, с. 62; 5, с. 168]. Це дає можливість отримати нові дані про патогенез та динаміку змін у тканинах та органах на різних термінах захворювання. Такі дані можуть мати практичне застосування і у майбутніх дослідженнях слугувати розробці діагностичних та профілактичних заходів щодо даної патології.
Ураження структур ротової порожнини у світі коливається в межах від 67% до 99%. Чисельні клінічні та експериментальні дослідження встановили взаємозв’язок захворювань тканин пародонту зі станом соматичного здоров’я, зокрема станом ендокринної системи [6, с. 215; 7, с. 62; 8, с.22 ]. Самі чисельні і одночасно суперечні відомості торкаються судинної концепції хронічного ураження структур пародонту, сформульовані, ще в минулому сторіччі. Порушенню мікроциркуляції відводиться велика роль у процесах патогенезу при діабетичних мікроангіопатіях. [9, с. 598; 10, с. 235].
Тому, вважаю, що дане дослідження є актуальним як з точки зору експериментального та морфологічного дослідження, так і з практичної точки зору, оскільки його дані можуть бути враховані та використані як у стоматології, так і ендокринологічній практиці. Враховуюче вищезгадане, діабетичне ураження структур пародонта і надалі залишається актуальною проблемою можливого розвитку діабетичного ураження судин.

УДК: 633.7:615.212.7](100.2)(09)

Наркоманія на сьогоднішній день є серйозною загрозою здоров’ю населення всієї планети. За даними міжнародного антинаркотичного центру кількість наркоманів на земній кулі становить понад один мільярд людей [1-6]. За даними ВООЗ наркотичні засоби вийшли на перше місце у світі серед винуватців передчасної смерті людей, випе-редивши захворювання серцево–судинної системи і злоякісні новоутворення [4]. Ця патологія є великою проблемою для охорони здоров’я у сві-товому масштабі.
У Європі налічується близько 16 млн наркоманів [1-6]. В Україні на 1999 р. порівняно з 1994 р., показники поширення наркоманії збільшилися у 1,8 – 2 рази. На даний час на обліку з приводу вживання наркотично діючих речовин знаходиться 91,5 тис. осіб, що становить 0,18% населення України [1-6]. Динаміка наведених показників дозволяє охарактеризувати найближчий прогноз як несприятливий [4]. Існують дані [5], що серед значної кількості клінічних проявів нар-козалежності домінують вісцеральні ураження, в першу чергу, в тих органах, де потужно розвинена ланка гемомікроциркуляторного русла (шкіра, нігті, пародонт, печінка, нирки) [7-19]. Опубліковані відомості, що 40 % смертельних випадків серед наркозалежних спричинені вісцеральними ураженнями [8]. Вивчаються особливості опіоїдного абстинентного синдрому у хворих на гепатит С [9].
За даними офіційної медичної статистики, сьогодні на земній кулі налічується понад 180 млн. осіб, що мають проблеми з розладами зору, серед яких 45 млн – сліпі [10]. За останніх 24 роки кількість людей, що повністю втратили зір, збільшилося на 12 млн. Кожні 5 секунд на земній кулі сліпне одна людина, тоді, як майже двом трети-нам зі всіх випадків сліпоти можна запобігти [11]. Проте, домінуючим підгрунтям невиліковної слі-поти у світовому масштабі залишається судинна патологія сітківки [12].
Метою нашої роботи стало аналіз існуючої інформації щодо вживання опіоїдних середників в різних куточках планети та з’ясування їхнього впливу та розвитку негативної соціальної поведі-нки в суспільстві з подальшим розвитком неспри-ятливої криміногенної поведінки. Для досягнення поставленої мети нами було опрацьовано досту-пні джерела наукової медичної вітчизняної та сві-тової літератури.

УДК 611.441-018:612.392.9

Щитоподібна залоза – один з найважливіших органів ендокринної системи, який забезпечує ре-гуляцію метаболізму, росту, розвитку, терморегу-ляції та функцій нервової, серцево-судинної й репродуктивної систем [1]. Патологічні зміни її структури або функції можуть викликати тяжкі медико-соціальні наслідки. Однією з потенційно ризикованих харчових добавок є глутамат натрію (monosodium glutamate, MSG; E621), що широко використовується як підсилювач смаку. Хоча офіційно він вважається безпечним, низка сучасних досліджень свідчить про його можливу токсичну дію при тривалій або високій експозиції [2, 3]. Зокрема, дослідження у щурів демонструють гісто-логічні зміни в печінці, нирках, серці, головному мозку та порушення репродуктивної функції [3-5].
У контексті щитоподібної залози було проде-монстровано, що MSG здатен викликати морфо-логічні зміни, такі як гіперплазія фолікулярного епітелію, пікноз ядер та деструкція органел, особ-ливо мітохондрій та ендоплазматичної сітки [6].

Інші дослідження вказують на зміни гормональ-ного балансу – зокрема підвищення рівня T3 і T4 – за контексту макроскопічної морфометрії та гі-стологічних порушень [7].
Однак більшість наявних досліджень обме-жується гістологією або функціональними параметрами, дані щодо ультраструктурних змін тиро-цитів при дії MSG (особливо з подальшою відміною) залишаються вкрай обмеженими [8]. Ультраструктурний аналіз дозволяє деталізувати субклітинні зміни, важливі для розуміння механізмів токсичної дії. Крім того, вплив MSG на HPA-вісь, запальні маркери та стрес-мікроРНК (наприклад, miR-155, miR-218) у молодих щурів показав активацію гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи, системну запальну реакцію і окислювальний стрес [9], що може впливати на ендокринні функції включаючи щитоподібну залозу.
Разом із цим, спроби фармакологічної або харчової корекції MSG-індукованої токсичності (наприклад, антиоксиданти, природні речовини) показують потенціал захисту для різних органів [10], але дані щодо щитоподібної залози залиша-ються недостатніми.
Тому доцільність дослідження ультраструктурних змін щитоподібної залози при тривалому впливі MSG, а також вивчення потенціалу відновлення після його відміни, залишається актуальною і мало вивченою темою. Завдяки електронній мікроскопії можна отримати зображення клітинних структур щитоподібної залози і виявити потенційні відхилення.

Вступ. Аугментація дна верхньощелепної пазухи є однією з найпоширеніших операцій в хірургічній стоматологічній практиці для ефективного відновлення кісткової тканини в ділянці альвеолярного відростка верхньої щелепи для подальшої імплантації зубів [1-5]. Актуальною проблемою
сьогодення є пошук ефективних медикаментозних способів герметизації ділянок перфорації мембрани Шнайдера з одночасною оптимізацією
репаративного остеогенезу в зоні проведення операції відкритого синус ліфтингу. Це завдання запропоновано вирішувати за допомогою клейових
композицій нового покоління [6 - 9]. Для об’єктивного оцінювання ступеня зрілості кісткового регенерату в ділянках дефектів щелеп, визначення їх архітектоніки, на даний час широко використовується аналіз цифрових рентгенограм, зокрема за допомогою формування інформаційного змісту досліджуваного об'єкта шляхом вимірювання його оптичної густини, що відображує ступінь поглинання кістковою тканиною ікс-випромінювання 
Мета роботи. Оцінити вплив аутологічного біоадгезиву на остеогенез у верхньощелепних кістках піддослідних кроликів, при його використанні під час
аугментації дна верхньощелепних пазух, шляхом визначення оптичної 40 щільності кісткового регенерату на цифрових рентгенограмах.

УДК 619.615.5

В Україні ринок ветеринарних препаратів насичений великою кількістю лікарських засобів різноманітного призначення, значну частку серед яких займають сульфаніламіди. Поєднання сульфаніламіду (сульфадимідину) і триметоприму надає можливість препарату проявити бактерицидний характер дії. При цьому поява штамів мікроорганізмів, стійких до дії препарату, незначна. Поряд з тим, використання у ветеринарній практиці лікарських засобів з декількома діючими речовинами вимагає ретельного вивчення токсичності комплексних препаратів. Параметри гострої токсичності препарату “Рікетрон Н” досліджували на білих щурах, віком 2-3 місяці, масою 180-200 г. Препарат вводили внутрішньом᾿язово одноразово. Для встановлення токсичності препарату “Рікетрон Н” для білих щурів було взято дози 1000, 2500 та 5000 мг/кг маси тіла тварини. На кожну дозу було використано по 6 лабораторнихтварин. Підгостру токсичність вивчали на 18 білих щурах, масою 180-200 г. З цією метою за
принципом аналогів було сформовано контрольну та дві дослідні групи тварин, по 6 щурів в кожній. Препарат вводили внутрішньом᾿язово. Тваринам контрольної групи вводили воду для ін᾿єкцій. Тваринам І дослідної групи вводили препарат “Рікетрон Н” у терапевтичній дозі –
0,03 мл на тварину, тваринам ІІ дослідної групи – п᾿ятикратну трапевтичну дозу – 0,15 мл на тварину. У підгострому досліді препарат “Рікетрон Н” вводили щурам протягом 10 діб. За умов внутрішньом᾿язового введення препарату “Рікетрон Н” ЛД50 для білих щурів становить 1583 мг/кг маси тіла. Застосування препарату “Рікетрон Н” у терапевтичній і 5-кратній терапевтичній дозах упродовж 10-ти діб призводить до ураження печінки та
нирок у всіх дослідних тварин.