УДК 616. 314 : 616. 891] – 053. 2 (048. 8)

The data of psychological-medical-pedagogical consultations based, in addition to medical, on indicators of psychological-pedagogical examination, testify that the share of children who need correction of physical and (or) mental development is 12.2% of the total number of children in Ukraine. Psychoneurological disorders in children are accompanied by various functional disorders that adversely affect physical and psychosocial health. The state of the child's mental health has a significant impact on his compliance with recommendations for ensuring the optimal state of oral health (brushing teeth, rinsing, avoiding excessive sweets, carbonated drinks and other food products that can harm the child's dental health due to destruction of  enamel, disruption of remineralization processes, creation of a nutrient environment for active reproduction of bacteria).
In children with cerebral palsy, a high prevalence (100%) and intensity (6,4) of dental caries of the temporary bite were established. The number of complicated forms of caries in children with cerebral palsy increases with the severity of the form of the main disease (by 2.25 times), which makes it necessary to treat such children under general anaesthesia. It has been established that the intensity of dental caries and the spread of the inflammatory process in the periodontium increase with age. At the same time, the worst indicators of the hygienic state of the oral cavity are recorded in children with cerebral palsy aged 3-5 years. Bite anomalies in children with cerebral palsy: 52.9% in the period of temporary occlusion and 61.7% in the period of variable occlusion. It was established that in children with pronounced motor disorders, which are correlated with a profound degree of mental retardation, the frequency of dental caries and maxillofacial anomalies is significantly higher than in healthy children and patients with less pronounced manifestations of cerebral palsy.
Key words: dental status, psychoneurological disorders, caries, periodontal disease, maxillofacial anomalies and deformities

УДК 616.311.2-002+616.314.17-008.64):616.89-008.48]-053.2

Відомо, що серед багатьох чинників виникнення стоматологічних захворювань у дітей важливе значення має порушення психічного розвитку та розлади нервової системи, у тому числі аутизм. Вивчення стоматологічної захворюваності у дітей з аутизмом є актуальним з огляду на потребу в розпрацюванні та впровадженні ефективних методів лікування та профілактики основних стоматологічних захворювань у цих дітей.
Метою дослідження було вивчити поширеність та особливості перебігу захворювань тканин пародонта у дітей з аутизмом.
Матеріал і методи дослідження. Обстежено 38 дітей з аутизмом та 49 практично здорових дітей 13-18 років. Оцінку стану тканин пародонта проводили на основі клінічних даних. Для об’єктивної оцінки пародонтологічного статусу визначали папілярно-маргінально-альвеолярний індекс (РМА)(С.Parma, 1960). Поширеність захворювань пародонта визначали з використанням критеріїв ВООЗ.
Результати дослідження. При аналізі отриманих результатів патологію тканин пародонта у дітей основної групи діагностовано у 68,42±6,67%, що в 1,4 раза більше, ніж серед дітей групи контролю (48,86±5,89%, р<0,05). В основному, діагностували хронічний катаральний гінгівіт (ХКГ), поширеність якого становила 60,72±4,67%. Окрім того, у 14,99±2,46% дітей основної групи виявлено генералізований пародонтит легкого ступеня важкості. Встановлено, що, в середньому, у дітей з аутизмом індекс РМА становить 39,01±3,76%, що відповідає середньому ступеню тяжкості гінгівіту. Отже, серед дітей основної групи легкий ступінь тяжкості ХКГ діагностовано, в середньому, у 41,96±3,56%, середній ступінь – у 44,92±7,64% дітей з аутизмом, важкий – у 5,34±2,33%.
Висновки. Отже, у дітей з аутизмом спостерігається висока поширеність захворювань пародонта, зокрема, хронічного катарального гінгівіту та генералізованого пародонтиту. Це вимагає створення спеціальних освітніх програм для дітей з аутизмом з метою розпрацювання алгоритмів надання індивідуалізованої стоматологічної допомоги цим дітям.
Ключові слова: гінгівіт, пародонтит, аутизм, діти.

Питання авторських прав (зокрема при швидкій вимушеній імплементації технологій дистанційної освіти, комплексу STEM як нового напрямку набуття знань та навиків), випадків навмисного відтворення (дублювання) викладачами, докторантами, аспірантами або студентами у науковому [9-11] , навчально-методичному, науково-популярному стилі або в онлайн-блозі чи в коментарях чужого твору, опублікованого на паперовому або офіційно оприлюдненого на електронному носії, повністю або частково, під своїм іменем без адекватного посилання, як протиправне явище, – способи виявлення й ефективність превентивних заходів досліджувалися багатьма вітчизняними і закордонними науковцями, в тому числі програмістами, педагогами і юристами [1-3, 9, 10]. Проте для проведення первинної антиплагіатної експертизи на кафедрах та факультетах не рекомендується користуватися антиплагіатними онлайн інтернет-ресурсами, зокрема російськими (надання інформації про проведені дослідження та їх результати третім, юридично не відповідальним особам або комерційним структурам містять додаткові ризики) [1, 2, 10]. Як відомо, дисертації у відкритому доступі депонуються та зберігаються в Українському інституті науково[1]технічної і економічної інформації, а також на сайтах закладів вищої освіти, спеціалізованих вчених рад, у репозитаріях відкритого та закритого (з обмеженим доступом) типів, що дає можливість, використовуючи відповідне програмне забезпечення (ПЗ), перевіряти фундаментальні наукові роботи на наявність несанкціонованих текстових та графічних запозичень [1, 2, 4, 5]. Системи “StrikePlagiarism”, “Unichek” тощо, ліцензовані та вільнодоступні програми, зокрема “Plagiarism Detector” та інші [1, 3] надають можливість використання ПЗ для перевірки на плагіат не тільки дисертаційних робіт аспірантів та докторантів, але також і дипломних, курсових та інших кваліфікаційних робіт, наукових статей, навчально[1]методичних розробок [2, 3]

Мультикістозна дисплазія нирки – це поширена неспадкова аномалія розвитку (1:4300 живонароджених), яка є наслідком або ранньої внутрішньоутробної обструкції сечовивідних шляхів, або неспроможності з’єднання між зачатком сечоводу та метанефральною бластемою [4,5]. Мультикістозна дисплазія при подвоєннях сечових шляхів – доволі рідкісна патологія [3]. Так, F. Diard та співавт. (1984) описали досвід спостереження та лікування чотирьох новонароджених із мультикістозною дисплазією верхнього сегмента подвоєної нирки [2]. J.G. Corrales, J.S. Elder (1996) описали досвід лікування трьох новонароджених із мультикістозною дисплазією верхнього сегмента подвоєної нирки, причому з уретероцеле та високим міхурово-сечовідним рефлюксом [1]. Lisa Raviv-Zilka та співавт. (2016) описали доволі велику когорту хворих із мультикістозною дисплазією (28 дітей) і встановили, що у 35% випадків було іпсилатеральне уретероцеле. У 29% мультикістозна дисплазія мала вигляд сегментарної, у всіх із залученням верхнього полюса подвійної нирки (праворуч – 50%, ліворуч – 50%). Усі сегментарні мультикістозні дисплазії з лівого боку мали асоційоване іпсилатеральне уретероцеле [6]. Пропонуємо власний досвід спостереження дитини грудного віку з такою доволі рідкісною патологією.

Аугментаційна цистопластика (АЦ) – це хірургічна процедура, яка використовується в дорослих і дітей із рефрактерною дисфункцією сечового міхура, у тому числі, зокрема, малою ємністю сечового міхура, у яких консервативне лікування не принесло результатів [1,20,25]. Особливого значення АЦ набуває у хворих із трансплантованою ниркою, для яких питання ефективної роботи сечового резервуара є дуже важливим [31]. Власний досвід проведення АЦ описали і вітчизняні автори [7]. Також про важливість виконання АЦ у хворих із рефрактерним нейрогенним сечовим міхуром доповідав і Д. В. Шевчук [29]. Аугментаційна цистопластика має певний ряд ускладнень, серед яких – утворення каменів у новосформованому міхурі. Причинами утворення каменів після АЦ є: неповне спорожнення, надмірне утворення слизу, метаболічні порушення та хронічна бактеріурія [1]. 1/3 каменів аугментованого сечового міхура є неінфекційними [33]. У хворих з аугментованим сечовим міхуром унаслідок Spina Bifida ризик утворення каменів сечового міхура в 10 разів вищий, ніж у загальній популяції [27]. S. Kisku та співавт. (2015) проаналізували досвід виконання АЦ у 160 дітей і встановили, що формування каменів спостерігаються у 8,8% [16]. Група авторів із Віденського медуніверситету провела великий огляд літератури стосовно проблем аугментованого сечового міхура і відмітила, що камені сечового міхура зустрічаються в 15–40% [18]. Описано випадки величезних каменів в аугментованих сечових міхурах, але в дорослих пацієнтів [9,17,26]. Група канадських авторів описали власний досвід виконання аугментаційних цистопластик (56 процедур за 28 років), причому у 87,5% це була здухвинна кишка для резервуара. У 14,8% відмічалося формування конкрементів [24]. T. E. Helmy та співавт. (2015) описали власний досвід лікування каменів аугментованого сечового міхура (26 випадків). 27% пацієнтів підлягали відкритій екстракції конкрементів, а 73% – ендоскопічній [14]. Автори з Індії описали перкутанну цистоскопію як метод лікування каменів аугментованого сечового міхура в 3 дітей віком 4–6 років [3].