УДК 616-008.9+616.314-002.4+616.31-085

The article highlights the correlation between the indicators of the immunological status of the oral fluid and the intensity of the periodontal inflammatory process in children with chronic catarrhal gingivitis who live under the conditions of complex effects of environmental pollution and fluorine and iodine deficiency. We evaluated the condition of the periodontal tissues of children aged 7, 12, 15 years based on clinical data and indicators of the papillary-marginal alveolar index (PMA), which was used to determine the intensity of the periodontal inflammatory process (G. Parma, 1960; Masler, 1967). The level of leukocytes and the content of immunoglobulins lg A, M, and G were determined in the children's oral fluid, which reflected the immunological status of the examined children. To study and analyze the relationship between the indicators of the immunological status of children's oral fluid and the PMA index, a correlation analysis of these parameters was conducted. It was established that with the in- crease in the age of children, the number of leukocytes (τ=0.81) and PMA index levels (τ=0.83) increase statistically significantly (p<0.001). The study revealed the presence of negative, statistically significant (p<0.001), correlations between children's age and concentrations of immunoglobulins – IgA (τ=-0.83), IgM (τ=-0.83), IgG (τ=- 0.83). There are statistically significant correlations (strong and medium strength) between the PMA indices' values and all chil- dren's immunological indicators. A direct correlation has been established between PMA indices and the number of leukocytes; and there is a negative correlation between PMA indices and immunoglobulins (IgA, IgM, IgG).

Key words: chronic catarrhal gingivitis, children, environmental situation.

У статті висвітлені кореляційні залежності між показниками імунологічного статусу ротової рідини та інтенсивністю запального процесу пародонту у дітей з хронічним катаральним гінгівітом, які проживають в умовах комплексного впливу екологічного забруднення та фтор-, йод дефіциту. Нами проведено оцінку стану тканин пародонта дітей 7,12,15 років на основі клінічних даних та показників папілярно-маргінально-альвеолярного індексу (РМА), який використовували для визначення інтенсивності запального процесу пародонту (G. Parma, 1960; Masler, 1967). У ротовій рідині дітей з′ясовували рівень лейкоцитів, вміст імуноглобулінів lg А, М, G, які відображали імунологічний статус у обстежених дітей.  З метою вивчення і аналізу взаємозв’язку між показниками імунологічного статусу ротової рідини дітей та індексом РМА було проведено кореляційний аналіз цих параметрів. Встановлено, що зі збільшенням віку дітей статистично значуще (p<0,001) зростають: кількість лейкоцитів (τ=0,81), а також рівні індексів PMA (τ=0,83). Дослідження виявило, наявність негативних, статистично достовірних (p<0,001), кореляційних зв’язків між віком дітей та концентраціями імуноглобулінів – ІgА (τ=-0,83), ІgM (τ=-0,83), ІgG (τ=-0,83). Між величинами індексів PMA і між імунологічними показниками усіх дітей існують статистично достовірні кореляційні зв’язки (сильні та середньої сили). Пряма кореляційна залежність встановлена між індексами PMA та кількістю лейкоцитів; а негативна кореляційна залежність – між індексами PMA та імуноглобулінами (ІgА, ІgM, ІgG).

Ключові слова: лейкоцити, імуноглобуліни, хронічний катаральний гінгівіт, діти, екологічна ситуація.

УДК 616.12-008.318+616.89-08.44]:616.34-008.6]]-053.2

Мета роботи – вивчення часових і спектральних параметрів варіабельності ритму серця, кореляційних зв’язків між її показниками та рівнем особистісної тривожності як одним з основних психоемоційних чинників у розвитку синдрому подразненого кишківника в дітей.
Матеріали та методи. Обстежили 22 дітей віком 6–12 років із діагнозом синдром подразненого кишківника, що встановлений за Римськими критеріями ІV, а також 10 волонтерів відповідного віку. Рівень особистісної тривожності визначали за методикою CMAS (Children’s Manifest Anxiety Scale). Варіабельність ритму серця як неінвазивна методика є трансдіагностичним біомаркером активності механізмів нейрогуморальної регуляції та потенціалу стресостійкості. Варіабельність ритму серця вивчали методом кардіоінтервалографії (Нейрософт®), короткі 5-хвилинні записи у фоновій пробі. Оцінювали зв’язки між параметрами варіабельності ритму серця та рівнем тривожності за допомогою кореляційного коефіцієнта рангу Спірмена.
Для статистичного аналізу використовували Microsoft Excel 2016 та GraphPad Prism 5.
Результати. Діти з синдромом подразненого кишківника мали підвищений рівень особистісної тривожності (в 1,7 раза) та значно нижчу варіабельність ритму серця (в 2,2 раза) порівняно з показниками пацієнтів контрольної групи. Також у них виявили недостатню активність симпатичної ланки (LF) на тлі підвищеного рівня нейрогуморальних впливів (VLF) і парасимпатичної (HF) активності. Пряму залежність середньої сили між параметрами варіабельності ритму серця та рівнем особистісної тривожності визначили лише в основній групі.
Висновки. Дослідження, що здійснили, дає важливу інформацію для глибшого розуміння патофізіологічних механізмів виникнення синдрому подразненого кишківника в дітей. Встановили суттєво підвищений рівень особистісної тривожності у дітей із синдромом подразненого кишківника. Зниження варіабельності ритму серця та зміни внутрішньої структури спектра вказують на порушення взаємодій на осі «кишківник – ЦНС», а саме на недостатню активність автономної нервової системи, особливо симпатичного відділу, та посилення нейрогуморальних впливів.

УДК 618.19-076.5

Важливою перевагою променевих методів обстеження є їх здатність виявляти в тканинах вогнища кальцифікації, навіть у вигляді мікрокальцинатів, розміром до 1 мм, які утворюються під впливом різних чинників і є важливими діагностичними критеріями низки нозологій. Мікрокальцинати, виявлені при мамографічному обстеженні, вважають надійними маркерами раку молочної залози. Класифікація мікрокальцинатів молочної залози побудована на їх рентгенологічних і гістологічних характеристиках, оцінка яких здійснюється в процесі діагностики для ідентифікації патології молочної залози.
Мета дослідження - з’ясування частоти виявлення кальцинатів у молочних залозах шляхом мамографічного обстеження та верифікація їх значення як діагностичних критеріїв раку молочної залози.
Матеріал і методи. У процесі дослідження опрацьовано рандомізовану вибірку архівних анонімізованих мамограм 100 жінок зрілого і літнього віку, що проходили скринінговий або профілактичний огляд у кабінеті мамографії КНП "6-та міська поліклініка м. Львова". Обстеження виконані на апараті Fujifilm Amulet Innоvality (Японія) у прямій (СС) та медіально-латеральній косій (MLO) проєкціях. Гістологічне дослідження проведене на архівних препаратах кафедри гістології, цитології та ембріології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького та анонімізовних архівних препаратах ТОВ «ДОБРА ДІАГНОСТИКА». Препарати вивчали під мікроскопом UlabXSP-137TLED при різних збільшеннях та фотографували камерою XCAM 1080P.
Результати дослідження. Встановлено, що частота виявлення кальцинатів при проведенні скринінгових/профілактичних оглядів жінок зрілого і літнього віку становила 69% від загальної кількості обстежених, більше половини з них – білатерально. Виявлені кальцинати мали різну локалізацію, форму, розміри та кількість.Проведений аналіз джерел наукової літератури засвідчує існування різних точок зору на наявність кальцинатів у тканинах молочної залози – різні автори розглядають їх як характерну рентгенологічну ознаку раку молочної залози, інші стверджують, що частота злоякісних новоутворень зростає, у тому числі, і при кальцифікації тканин залози. Результати вивчення гістологічних препаратів молочної залози жінок зрілого і літнього віку засвідчили, що кальцинати можуть візуалізуватись на тлі вікових змін у стромі або паренхімі органа, який не має морфологічних ознак розвитку новоутворів і можуть бути проявом вікової інволюції, сформованими, імовірно, внаслідок кальцифікації заблокованого секрету.
Висновок. Наявність кальцинатів не може бути однозначним діагностичним критерієм раку молочної залози. Остаточна верифікація діагнозу можлива лише після проведення гістологічного дослідження.

An important advantage of radiological imaging methods is their ability to detect areas of calcification in tissues, even in the form of microcalcifications, measuring up to 1 mm. These microcalcifications are formed under the influence of various factors and serve as important diagnostic criteria for a number of pathologies. Microcalcifications, detected during mammographic examination, are considered reliable markers of breast cancer.The classification of breast microcalcifications is based on their radiological and histological characteristics, which are evaluated during the diagnostic process to identify breast pathology.
The aim of the study is to determine the frequency of detecting calcifications in the breast through mammographic examination and verify their significance as diagnostic criteria for breast cancer.
Materials and methods. The study utilized a processed randomized sample of anonymized archival mammograms from 100 women of mature and elderly age who underwent screening or preventive examinations at the mammography room of the CNE "6th city polyclinic of Lviv". The examinations were conducted using the Fujifilm Amulet Innоvality machine (Japan) in the craniocaudal (CC) and mediolateral oblique (MLO) projections. Histological slides from the archives of the Histology, Cytology, and Embryology Department of Danylo Halytsky Lviv National Medical University and anonymized archival preparations of DOBRA DIAGNOSTYKA LLC were used for the study.The slides were examined under a UlabXSP-137TLED microscope at various magnifications and photographed using an XCAM 1080P camera.
Results. It has been established that the frequency of detecting calcifications during screening/preventive examinations of mature and elderly women was 69% of the total number of subjects examined, more than half of them bilaterally. The detected calcifications had different localization, shape, size, and quantity. The analysis of scientific literature sources indicates the existence of different views on the presence of calcifications in breast tissue - some authors consider them to be a characteristic radiological sign of the breast, while others assert that the frequency of malignant neoplasms increases, including in cases of calcification of the glandular tissue. The results of mammary glands histological studying in mature and elderly women indicate that calcifications can be visualized in the context of age-related changes in the stroma or parenchyma of the organ, which don`t exhibit morphological signs of neoplastic development. These calcifications can be manifestations of age-related involution and are possibly formed as a result of calcification of blocked secretions.
Conclusion. The presence of calcifications can`t be considered a definitive diagnostic criterion for breast cancer. The final verification of the diagnosis can only be made after conducting a histological examination.

УДК 616.988:595.771(477)

Гарячка Західного Нілу (ГЗН) – актуальне зооантропонозне природно-осередкове трансмісивне особливо небезпечне захворювання з планетарним поширенням, належить до пріоритетних проблем за медико-соціальними параметрами. Природні та антропургічні осередки ГЗН стабільні у часі. Їх структура та межі модифікуються під впливом багатьох природних і соціальних чинників. Клінічна маніфестація ГЗН у людей вкрай розмаїта зі значною часткою ней­роінвазивних форм. Україна належить до ендемічних територій щодо ГЗН від 2006 р., але в останні двадцять років епідеміологічний нагляд щодо ГЗН не здійснювали в належних стандартах. З метою оцінки клініко-епідеміологічних характеристик ГЗН у західноукраїнському регіоні нами серологічно обстежено 816 стаціонарних інфекційних хворих на сезонні гарячкові захворювання невстановленої етіології. ГЗН верифіковано у (12,6±1,2) % обстежених пацієнтів. Хворіли люди усіх вікових груп: від 2 до 72 років (середній вік 38,6 року), найбільша частка припадала на вікові групи 41-60 і 26-40 років. Серед хворих на ГЗН переважали жителі міст та особи жіночої статі, а серед груп населення – пенсіонери, школярі й різноробочі. Сезон епідемічного ризику припадав на травень-липень, хоча спорадичні випадки реєструвалися і в інші місяці року.
Клінічна маніфестація ГЗН була розмаїта, з ураженням однієї або декількох систем на фоні гіпертермічного синдрому. У цілому переважали хворі із ГРВІ синдромокомплексом – (28,2±4,4)  %, симптомами ураження дихальної системи – (26,2±4,3 %), гепатобіліарної системи і травного каналу – (25,3±4,3  %). У групі хворих з ураженням ЦНС переважали діти. Рівень захворюваності населення у цілому становив 22,0 на 100 тис. населення. За показниками захворюваності на ГЗН обстежений регіон належить до гіперендемічних територій

УДК 616.9-037:504.7(477)

Початок нового тисячоріччя ознаменувався суттєвим зростання рівнів біологічних небезпек і загроз, незважаючи на прогрес і нові досягнення у боротьбі з інфекційними хворобами. Зміна кліматичних умов з тенденцією до збільшення середньобагаторічних температур зумовила перерозподіл і структурні зміни в ареалах поширення біологічних видів тварин, птахів, рептилій та багатьох інших компонентів, які формують паразитарні системи зооантропонозів. Просторові зміни ензоотичних територій з переформатуванням суперареалів зумовили зростання ризиківураження населення збудниками особливо небезпечних природно-осередкових інфекцій та інвазій.
З урахуванням існуючих тенденцій змін низки епідеміологічно значимих абіотичних і біотичних чинників, проаналізовано наявні та потенційні загрози для України внаслідок змін клімату й обумовлених цим просторових змін природних осередків, їх тривалості функціонування, появи нових збудників. Прогнозується появанових патогенів і формування активних автохтонних природних і змішаних осередків комариних трансмісивних інфекцій, переважно дифузного типу. Є висока ймовірність укорінення на території держави нових збудників або високовірулентних генетичних варіантів ендемічних патогенів. Потенційну небезпеку становлять збудники гарячок Чикунгун’я, денге, Зіка, Західного Нілу (нові генотипи), а також малярії.
Територіями ризику поширення гарячок денге, Чикунгун’я, а також малярії будуть АР Крим, Луганська, Донецька, Запорізька, Миколаївська, Херсонська, Одеська, Чернівецька і Закарпатська області. Гарячка Західного Нілу розширить ареал з охопленням північних територій у зоні Полісся, а також є реальна загроза заміни цього збудника у західному регіоні на високовірулентний нейроінвазивний генотип внаслідок поширення останнього з території Румунії. Група комариних інфекцій стане домінуючою серед трансмісивних природно-осередкових інфекцій з переважанням поліготальних осередків.