УДК 612.821–053.66

Сказ – особливо небезпечна гостра вірусна зооантропонозна хвороба, що є ендемічною для України. У процесі еволюції відбулися зміни екологічних типів сказу. Від давніх часів до початку XVII ст. переважав природно осередковий екотип, у XVII-XIX століттях – міський, у XX ст. і до сьогодні – міський і природно осередковий, а також перехідний між ними варіант. Резервуаром вірусу в осередках міського типу були собаки (Canis lupus familiaris або Canis familiaris), а в природно осередкових – переважно лисиці руді (Vulpes vulpes) та вовки. У повоєнні роки на території Польщі та України сформувався природно осередковий екотип сказу, де резервуарами збудника є лисиця руда. В результаті багаторічної кампанії пероральної вакцинації проти сказу вільноживучих лисиць країни Єврозони є вільними від цього захворювання.

УДК: 616.411-089.12-053.2

На сьогодні хірургія селезінки є досить актуальною проблемою дитячої хірургії. Існують захворювання, при яких тільки спленектомія дозволяє дитині жити повноцінним життям. До таких відносять: серповидно- клітинну анемію, ідіопатичну тромбоцитопенічну пурпуру, спадковий мікросфероцитоз (хвороба Мінковського- Шоффара), таласемію, аутоімунну гемолітичну анемію. Селезінка вражається при тупій травмі живота у дітей в 25 % – 30 % випадків. Втрата більше 45 % обʼєму циркулюючої крові призводить до нестабільного гемодинамічного стану дитини. Питання хірургічного лікування і збереження селезінки при гемоперитонеумі внаслідок її ушкодження є життєво необхідними.

УДК 81 255.4:821.111 (73)

Зважаючи на актуальні проблеми сучасного мовознавства, особливо варто зазначити дослідження національної специфіки мовних і мовленнєвих явищ. Отже, тісний зв’язок із категоріями ментального, світоглядного, аксіологічного порядку дає змогу зарахувати концепт
ЗДОРОВ’Я до ключових концептів культури, знання яких потребують усі, хто вивчає мову й культуру. Таким чином, стаття має на меті зробити внесок у дослідження нового сегмента мовної та концептуальної картин світу давніх римлян, у подальше вивчення механізмів вербалізації мовної картини світу, насамперед засобами лексичного мовного рівня, в інтегрованому описі одного з найбільш значущих у культурно-аксіологічному сенсі концептів давньоримської етносвідомості. Саме крізь призму синтагматики як універсального способу дослідження концепту, що має здатність актуалізувати концептуальну інформацію в тих обсягах, які задіяні класифікаційними одиницями
мови, ми найбільш точно вдалися до розкриття особливостей мовної маніфестації екзистенціальних феноменів, до яких належить досліджуваний нами концепт. 

УДК 615.065:54.061/062:547.712.22:001.8

Розробка умов ізолювання антидепресанту пароксетину з біологічних рідин

С. А. Карпушина, С. В. Баюрка, І. Й. Галькевич, С. І. Ігліцька, О. О. Алтухов, І. Є. Билов

Метою дослідження було розробити ефективні умови ізолювання нового антидепресанту пароксетину з модельних проб крові та сечі за допомогою рідинної екстракції з подальшим визначенням аналіту методом УФ-спектрофотометрії.

Матеріали та методи. Дослідження з ізолювання виконували з модельними пробами донорської крові та сечі людини, які містили пароксетин. Етап пробопідготовки крові попередньо передбачав осадження формених елементів шляхом додавання до неї 10 % розчину кислоти трихлорацетатної. Ендогенні домішки видаляли шляхом екстракційного очищення хлороформом з кислого середовища за рН 1 та екстрагували пароксетин з досліджуваних біологічних рідин етилацетатом за рН 10. Отримані органічні екстракти додатково очищували з використанням методу ТШХ. Після цього визначали пароксетин в отриманих елюатах з хроматограм УФ-спектрофотометричним методом.

Результати та їх обговорення. Значення R_f пароксетину в рухомій фазі етилацетат-метанол-25 % розчин амонію гідроксиду (85:10:5) становило 0,42 ± 0,04. УФ-спектри елюатів з хроматограм мали максимуми світлопоглинання за довжини хвиль 233 ± 2, 265 ± 2, 272 ± 2 та 293 ± 2 нм і за характером світлопоглинання були ідентичні з УФ-спектром стандартного розчину пароксетину в 0,1 M розчині кислоти хлоридної. Кількісне визначення проводили за λmax 293 нм за рівнянням калібрувального графіка y = 0,0094x – 0,02. Опрацьовані методики дозволили виділити з сечі 70,0 ± 4,0 % пароксетину, з плазми крові – 26,0 ± 3,0 % та з осаду крові після його попереднього відокремлення від плазми додатково ще 5,4 ± 0,6 % досліджуваного антидепресанту.

Висновки. Визначено оптимальні умови пробопідготовки модельних проб крові та сечі методом рідинної екстракції стосовно пароксетину. Отримані результати мають прикладне значення для створення алгоритму токсикологічного дослідження біологічних рідин на присутність зазначеного антидепресанту в разі смертельних інтоксикацій лікарськими препаратами.